20.02.2025 Справа №607/11401/24 Провадження №1-кп/607/1007/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , у м.Тернополі в залі суду, під час підготовчого судового засідання в кримінальному провадженні №62023140140000049, на підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
встановив:
Прокурор ОСОБА_3 пояснив, що обвинувальний акт відповідає вимогам закону, тому просить призначити розгляд кримінального провадження Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у відкритому судовому засіданні.
Стороною захисту заперечень і клопотань не заявлено.
Представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 заявив клопотання повернути обвинувальний акт стосовно ОСОБА_9 про обвинувачення за ч.2 ст.286 КК України прокурору.
У клопотанні зазначено: «… З обвинувального акту слідує, що ОСОБА_4 повідомлення про підозру, яке є перенесеним в обвинувальний акт, є повідомленим з дотриманням вимог ст.276-278 КПК України. Ознайомившись з повідомленням про підзору та обвинувальним актом зазначу, що вони не відповідають вищевказаним вимогам КПК. Так, з першого абзацу розділу «Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення» обвинувального акту слідує «Наказом начальника управління служби безпеки України в Тернопільській області» №68 о/с від 15.04.2029 року ОСОБА_4 призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору візуального спостереження управління служби безпеки України в Тернопільській області, у військовому званні «майор», на якій останній продовжує службу по даний час. Оприлюднення стороною обвинувачення вищевказаного в обвинувальному акті про необережний злочин, (якщо такий прокурором буде в суді доведено), який є публічним процесуальним документом, а саме про призначення ОСОБА_4 на спеціальну таємну посаду спеціального органу влади, тобто публічне повідомлення необмеженому колі осіб без спеціального дозволу (без розсекречення посади старшого офіцера спеціальним рішенням Державного органу влади) є істотне порушення вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, виклад таємних відомостей спеціального органу влади, які не входили до фактичних обставин кримінального правопорушення. Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.214 КПК України такий обвинувальний акт повинен бути повернутий судом прокурору. Беручи до уваги позицію Верховного Суду та судову практику Тернопільського апеляційного суду з цього приводу я клопотав у суду про наступне: ухвалити судове рішення про проведення судового розгляду справи N9607/11401/24 з розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №62023140140000049 внесеного 18.04.2023 р. до ЄРДР за фактом ДТП, під час якої загинула ОСОБА_10 , за ч.2 ст.286 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України в закритих судових засіданнях; не допустити вживання у процесуальних документів судом відомостей про посаду обвинуваченого ОСОБА_4 , яку він обіймав на день ДТП ; виключити з сайту Судової адміністрації України відомості про прийнятті процесуальні рішення у справі та й майбутньому їх не поміщення для публічного огляду; не надавати журналістам та іншим будь-яким особам інформації про рух даної справи для можливості поміщення її в засобах масової інформації; заборонити учасникам судового процесу дачі будь-якої інформації стороннім особам, у т.ч. журналістам, про судовий розгляд даної справи; копію ухвали суду направити начальнику управління Служби безпеки України у Тернопільській області, для відома, відповідного реагування, а також виваженого надання , ненадання інформації щодо посад оперативних співробітників. Споглянувши на іншу частину обвинувального акту вважаю, що розгляд його судом є недопустимим у відповідності вимог КПК. Як зазначено вище п.5 ч.2 ст.291 КПК України вимагає, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення.
З обвинувального акту убачається, що водій ОСОБА_4 здійснив автомобілем наїзд на пішохода ОСОБА_10 , « яка в цей момент перебігала проїзну частину дороги з ліва на право відносно руху автомобіля поза межами пішохідного переходу», (див. перший абзац п'ятої сторінки обвинувального акту). Зазначене обвинувачення ОСОБА_4 є обвинуваченням без викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, тобто таким, що не відповідає вимогам ч.2 ст.291 КПК України, що стверджується: не викладення, як задалеко водій їхав від правової обочини; не зазначення перешкоди для руху (зупинки тролейбуса справа); не вказання, на якій віддалі виникла небезпека для руху водію (пішохід вибігла проїзну частину, щоб міг виявити водій ОСОБА_4 , із-за задньої частини автомобіля); не викладення, яку віддаль пішохід пробігла в полі зору водія від ліво/задньої частини автомобіля, з якої водій міг виявити ОСОБА_10 ; не зазначення, який шлях прослідувала пішохід в зоні видимості водію? не зазначення, як стався наїзд? ( лівою частиною автомобіля? передньою його частиною? правою частиною? чи задньою?) не зазначення віддалі до зіткнення, на які виникла небезпека для руху водію ОСОБА_4 .? не зазначення , в чому проявилась неуважність водія ОСОБА_4 , в аспекті ПДР? не вказання в чому виражається, чи стведжується, що водій ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода з моменту виникнення небезпеки для руху? не вказання, чи вживав водій ОСОБА_4 заходи до зниження швидкості керованого автомобіля, аж до повної зупинки його, коли виявив перешкоду для руху (п.12.3 пдр)? не зазначення зазначення, що водій вчинив не так, як вимагає п.12.3 ПДР, щоб уникнути ДТП? тощо. Крім того слід зазначити, що обвинувачення є суперечливим за змістом, що є недопустимим. Суперечливість обвинувачення виражена в істотному моменті, моменті від якого йде відлік, чому сталася ДТП, а саме, що пішохід ОСОБА_10 в полі зору водія ОСОБА_4 появилась тоді, коли йшла, а в іншому, що бігла. Суперечливість обвинувачення виражена в істотному моменті, моменті від якого йде відлік, чому сталася ДТП, а саме, що пішохід ОСОБА_10 в полі зору водія ОСОБА_4 появилась тоді, коли йшла, а в іншому, що бігла. Крім того, з обвинувального акту незрозумілим, внаслідок чого сталася смерть потерпілої ОСОБА_10 .? (згідно обвинувачення потерпіла отримала різного ступення тяжкості тілесні ушкодження, внаслідок яких остання загинула в автомобілі швидкої допомоги. Невже легкі тілесні ушкодження є у причинно-наслідковому звязку із смертю?); Зазначене формулювання суперечить висновку СМЄ щодо ОСОБА_10 . Крім того, є незрозумілим, які вимоги ПДР України порушив ОСОБА_4 , що є у причинно-наслідковому звязку з ДТП? В чому конкретно проявилось порушення ОСОБА_4 інкримінованих йому пунктів ПДР? Крім того, сторона обвинувачення формулюючи обвинувачення ОСОБА_4 вийшла за межі диспозиції ст.286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого) вмінила йому у порушення крім порушення ПДР України ще й порушення вимог ст.19, ст.68 Конституції України, ст.14 Закону України «Про дорожній рух». (Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - ст.19 Конституції України; кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності - ст.68 Конституції України; учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів - ст.14 Закону України «Про дорожній рух»). Константація стороною обвинувачення, що між порушенням ОСОБА_4 вимог ст.19, ст.68 Конституції України та смертю ОСОБА_10 є причинно-наслідковий зв'язок. Крім того, слід зазначити, як убачається з реєстру доданого до обвинувального акту, що під час досудового розслідування допущенні чисельні та системні порушення вимог КПК, а саме: у кримінальному провадженні відсуднє процесуальне рішення з приводу дотримання, недотримання пішоходом ОСОБА_10 вимог ПДР? не було оглянуто і не було проведено експертизи з оригіналом запису з відеореєстратора автомобіля ОСОБА_4 ; досудове розслідування кримінального провадження проведено слідчими слідчого підрозділу ДБР без наявності відповідної постанови керівника Тернопільської обласної прокуратури про визначення підслідності ( ст.216 КПК) ? Необхідність постанови керівника Тернопільської обласної прокуратури про визначення підслідності за слідчими ДБР викликана вимогами ч.І ст.216 КПК України, згідно якої слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування, у т.ч., передбаченими ст.286 КК України. Оскільки ОСОБА_4 являвся співробітником правоохоронного органу то підставно згідно вимог ч.4 ст.216 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювали слідчі ДБР. Однак, здійснення ними досудового розслідування було вчинено незаконно, тобто усупереч вимог ст.19 Конституції України, так як керівником Тернопільської обласної прокуратури чи вищестоящим прокурором не було визначено підслідності у відповідності вимог ст.216 КПК України за слідчими ДБР, що в силу вимог ст.ст.1, 86, 87 КПК України зібрані докази у кримінальному провадженні є неналежними та недопустимими). Підсумовуючи викладене зазначаю, що Обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні в силу вимог ст.314 КПК України підлягає поверненню судом прокурору, оскільки вій усупереч вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Не виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення унеможливлює якісний і повний захист прав потерпілої у даному кримінальному провадженні. Наявність істотної неповноти, суперечностей в обвинувальному акті є наслідком обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненнів кримінального правопорушення без розкриття об'єктивної його сторони, що є недопустимим згідно вимог матеріального права. З іншої сторони, вмінення у вину ОСОБА_4 порушення вимог ст.19, ст.68 Конституції України, ст.14 Закону України «Про дорожній рух» є вихід сторони обвинувачення за межі диспозиції ст.286 КК України. Вмінення ОСОБА_9 у вину зазначених норм закону є наслідком безпідставного надання суду інформації, відволіканням його від покладених на нього обов'язку, - відправлення правосуддя. Із зазначеного слідує, що суд буде вимушений безпідставно їх досліджувати, тратити дорогий час, що є недопустимим, а особливо в умовах воєнного стану. (Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - ст.19 Конституції України; кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності - ст.68 Конституції України; учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів - ст.14 Закону України «Про дорожній рух»). Підстави для повернення обвинувального акту прокурору. Згідно зі ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Так, у ч.1 ст.91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому. Вказаний принцип закріплений у ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення. Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії») більш грунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного вій вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. \ справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення пп. «а» п. З ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати \ світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «1.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34). До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «Ь» п. З ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47). Вищезазначені твердження знайшли своє відображення в ухвалі Апеляційного суду Херсонської області від 05.08.2015 р. у справі №11 -кп/791 /676/15, в ухвалі Апеляційного суду Харківської області від 06.08.2015 р. у справі 11 -кп/790/1470/15. Оскільки, не об'єктивне викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, необгрунтована, невмотивована на фактичних обставинах справи формулювання тексту, немовби відповідності до вимог КПК обвинувачення, з підгонкою до вимог матеріального права (вимог ПДР України та диспозиції ч.2 ст.286 КК України), що є істотним недотриманням стороною обвинувачення вимоги п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, яке позбавляє потерпілу та її представника визначитись у винуватості водія, об'єктивно сформулювання своєї думки з приводу ДТП та визначення, яке покарання поаинен він ортримати, чи ніякого, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину; яке позбавить суд дати належну правову оцінку діям водія, а тому виражаючи волю потерпілої в силу вимог процесуального права я вимушений клопотати у уду про повернення обвинувального акту прокурору ».
Також, представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 заявив клопотання про здійснення судового провадження у закритому судовому засіданні, недопущення вживання у процесуальних документах відомостей про посаду обвинуваченого ОСОБА_4 , виключення з сайту Судової адміністрації України відомостей про прийняті процесуальні рішення і не поміщення їх для публічного огляду, не надавання журналістам та іншим особам інформації про рух судового провадження, заборону учасникам надавати будь-яку інформацію стороннім особам, журналістам про судовий розгляд, направлення копії ухвали начальнику Служби безпеки України у Тернопільській області для відома, реагування і виваженого надання, ненадання інформації щодо посад оперативних співробітників іншим органам влади. У клопотанні зазначено: « … З першого абзацу розділу «Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення» обвинувального акту слідує «Наказом начальника управління служби безпеки України в Тернопільській області» №68 о/с від 15.04.2029 року ОСОБА_4 призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору візуального спостереження управління служби безпеки України в Тернопільській області, у військовому званні «майор», на якій останній продовжує службу по даний час. Оприлюднення стороною обвинувачення вищевказаного в обвинувальному акті про необережний ЗЛОЧИН, (якщо такий прокурором буде в суді доведено), який Є публічним процесуальним документом, а саме про призначення ОСОБА_4 на спеціальну таємну посаду спеціального органу влади, тобто публічне повідомлення необмеженому колі осіб без спеціального дозволу (без розсекречення посади старшого офіцера спеціальним рішенням Державного органу влади) є істотне порушення вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, виклад таємних відомостей спеціального органу влади, які не входили до фактичних обставин кримінального правопорушення. Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.214 КПК України такий би обвинувальний акт повинен бути повернутий судом прокурору. Наголошу, що недопустимість публічного розголосу зазначених даних убачається з того, що до фізичної особи, офіцера спеціального оперативного підрозділу із спеціальними повноваженнями спеціальної оперативної служби має не-аби-який інтерес злочинний елемент, а також окремі журналісти, які мають потіху на скидання у соціальну мережу таких відомостей. Наявність цих відомостей в соціальній мережі є не бажаним та тільки щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , а і потерпілої ОСОБА_7 . Слухання обвинувального акту у відкритому судовому засіданні, поміщення певних ухвал, вироку на сайті Судової адміністрації України із зазначенням вищевказаних відомостей приведе до більш негативних наслідків: для державницьких інтересів; прав та інтересів самого оперативного співробітників ОСОБА_4 ; прав та інтересів колег оперативного співробітника ОСОБА_11 ; прав та інтересів потерпілої ОСОБА_7 , тощо. З іншої сторони вважаю за необхідне поставити питання чи є варіант можливості проводити судовий розгляд обвинувального акту без направлення його прокурору для усунення недоліків. З погляду на фактичні обставини справи, що повернення обвинувального акту прокурору займе значний проміжок час, а користь з цього буде менша ні шкода, коли в засобах масової інформації знову з'явиться небажання для потерпілої ОСОБА_7 інформація про рух кримінального провадження, а тому в силу вимог п.4 ч.2 ст.315 КПК України підставно було б те, щоб суд ухвалив рішення про розгляд обвинувального акту (справи в цілому) в закритих судових засіданнях, а також про зняття відомостей з реєстру судових рішень Судової адміністрації України та не поміщення більше таких відомостей для можливого публічного ознайомлення з ними сторонніх осіб. Сподіваюсь, що ухвалене судом рішення послужить справедливості та законності, що судом не буде залишено поза увагою воля потерпілої ОСОБА_7 , яка 28.09.2023 р., тобто більше року тому назад, зверталася з письмовими клопотаннями до керівника Тернопільської обласної прокуратури, начальника Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м.Терноліль) Державного бюро розслідувань Територіального управління, розташованого у м.Львові про закриття даного кримінального провадження на підставі вимог п.1 ст.284 КПК України, з мотиву, що винуватість водія, за участю якого сталася ДТП унаслідок якої загинула її мати ОСОБА_10 знаходиться на межі - мав він можливість, не мав можливості зупинити керований ним автомобіль та не допустити наїзду на її маму, коли вона появилась у полі його зору, у задоволенні якого безпідставно було відмовлено. Крім того, при відкритті їй матеріалів стороною обвинувачення кримінального провадження слідчий з цього приводу заявив, що у незалежності є вина водія в ДТП чи вона відсутня, у нас ( в ДБР) є практика, щоб кожне кримінальне провадження направлялось до суду, а не приймалось рішення слідчим чи прокурором про його закриття під час досудового розслідування ».
Стороною захисту клопотань і заперечень не заявлено.
Прокурор ОСОБА_3 заперечив щодо задоволення клопотання представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , пояснивши, що вони безпідставні.
За змістом п.24 ч.1 ст.3 КПК України підготовче судове провадження є обов'язковим та першим етапом судового провадження.
Завданням підготовчого судового провадження є перевірка процесуальних підстав для призначення судового розгляду та підготовка до розгляду матеріалів кримінального провадження у судовому засіданні, якщо не будуть встановлені підстави для прийняття рішень передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст.314 КПК.
Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування/
Пунктом 5 ч.2 ст.291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
В доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Важливим є виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.
Доцільно акцентувати, що кримінально процесуальне законодавство не надає суду повноважень на етапі підготовчого судового засідання перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, оскільки на цій стадії кримінального провадження не оцінюються обставини зазначені в обвинувальному акті та не здійснюється дослідження і аналіз доказів на підтвердження чи спростування викладених в ньому фактичних обставин справи.
З обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення за ч.2 ст.286 КК України вбачається, що прокурор дотримався вимог ст.291 КПК України, виклавши фактичні обставини кримінального правопорушення, які вважає встановленими, в тому числі і щодо місця вчинення кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Отже, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення за ч.2 ст.286 КК України містить відомості передбачені ст.291 КПК України, тобто відповідає вимогам закону. З його змісту вбачається, що кримінальне правопорушення вчинено в межах територіальної юрисдикції Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. Тому, на підставі цього обвинувального акту необхідно призначити судовий розгляд Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.
Відповідно до статей 1, 129 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним і керується верховенством права. Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів та у доведеності перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу і його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи і у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
В контексті ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам.
Суд вважає, що клопотання представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 в частині здійснення судового провадження у закритому судовому засіданні, недопущення вживання у процесуальних документах відомостей про посаду обвинуваченого ОСОБА_4 , виключення з сайту Судової адміністрації України відомостей про прийняті процесуальні рішення і не поміщення їх для публічного огляду, не надавання журналістам та іншим особам інформації про рух судового провадження, заборону учасникам надавати будь-яку інформацію стороннім особам, журналістам про судовий розгляд, направлення копії ухвали начальнику Служби безпеки України у Тернопільській області для відома, реагування і виваженого надання, ненадання інформації щодо посад оперативних співробітників іншим органам влади містить надумані мотиви і не підлягає до задоволення, адже ухвалення такого рішення обмежить права учасників кримінального провадження, громадян України, порушить основні та загальні засади судочинства.
Суду не надано доказів наявності підстав передбачених ч.2 ст.27 КПК України для прийняття рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, впродовж усього судового провадження або його окремої частини, тому розгляд кримінального провадження треба проводити у відкритому судовому засіданні.
На підставі ст.318 КПК України судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Належне виконання сторонами своїх процесуальних обов'язків безпосередньо впливає на строки розгляду кримінального провадження. Тому, доцільно роз'яснити сторонам зміст статей 23, 327 КПК України в частині виконання ними своїх обов'язків щодо забезпечення прибуття свідків до суду.
В порядку передбаченому статтями 314, 314-1 КПК України у підготовчому судовому засіданні у випадках, передбачених цим Кодексом, суд за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді; З метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також, для прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду; Досудова доповідь складається щодо особи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі, який стосується прав людини. За таких обставин необхідно забезпечити складання досудової доповіді стосовно нього.
Керуючись статями 1, 129 Конституції України, статями 7, 23, 27, 28, 32, 35, 291, 314 - 318, 327 КПК України, суд, -
постановив:
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 про повернення обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення за ч.2 ст.286 КК України прокурору відмовити.
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 про здійснення судового провадження у закритому судовому засіданні, недопущення вживання у процесуальних документах відомостей про посаду обвинуваченого ОСОБА_4 , виключення з сайту Судової адміністрації України відомостей про прийняті процесуальні рішення і не поміщення їх для публічного огляду, не надавання журналістам та іншим особам інформації про рух судового провадження, заборону учасникам надавати будь-яку інформацію стороннім особам, журналістам про судовий розгляд, направлення копії ухвали начальнику Служби безпеки України у Тернопільській області для відома, реагування і виваженого надання, ненадання інформації щодо посад оперативних співробітників іншим органам влади, відмовити.
На підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення за ч.2 ст.286 КК України призначити судовий розгляд кримінального провадження Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, у відкритому судовому засіданні в 16 год 45 хв 27 лютого 2025 року.
Відповідно до ст.23 КПК України сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення, з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Згідно з ст.327 КПК України прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик, а у випадку неможливості забезпечити присутність свідків під час судового розгляду можна заявити клопотання про сприяння стороні обвинувачення у забезпеченні їх явки шляхом здійснення судового виклику, надавши докази вжиття заходів щодо їх прибуття в суд.
Доручити органу пробації скласти досудову доповідь стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого і проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , яку надати Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області до початку розгляду кримінального провадження.
Копію ухвали надіслати до відповідного органу пробації Міністерства юстиції для виконання.
Суддя ОСОБА_1