Справа № 308/7796/21
24 лютого 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
прокурора - ОСОБА_2 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освітою вищою, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого на посаді начальника сервісної зони «Тиса» філії «Укрінтеравтосервіс - Закарпаття» УДП «Укрінтеравтосервіс», раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України,-
ОСОБА_3 , обіймаючи посаду начальника сервісної зони «Тиса» філії «Укрінтеравтосервіс-Закарпаття», маючи умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами громадянина Сербії ОСОБА_6 , шляхом обману, вчинив шахрайські дії щодо останнього за слідуючих обставин:
Зокрема, 15 лютого 2021 року, впродовж дня ОСОБА_3 , знаходячись на території сервісної зони МПП «Тиса», що за адресою Ужгородський район. с. Соломоново, вул. Європейська, 1, шляхом обману, усвідомлюючи, що це не входить в його повноваження, як начальника сервісної зони «Тиса» філії «Укрінтеравтосервіс-Закарпаття», попередньо дізнавшись про те, що громадянин Сербії Недічі Мілан здійснює перевезення автомобілем марки “Івеко» номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 , вантажу з порушенням допустимих норм габаритно-вагового контролю, з метою особистого незаконного збагачення, умисно, з корисливих мотивів, повідомив громадянину Сербії ОСОБА_6 про можливість передати йому грошові кошти в сумі 600 (шістсот) Євро за надання нової довідки про результати зважування вантажного автомобіля марки «Івеко», номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 , без зазначення перевищення норм ваги вантажу, для подальшого безперешкодного митного оформлення цього транспортного засобу і неповідомлення працівників філії «Укртрансбезпеки» про порушення правил вагово - габаритного контролю при перевезенні вантажів.
В подальшому, 18.02.2021 об 11:00 годині ОСОБА_3 , знаходячись у приміщенні службового кабінету №5 адміністративної будівлі, що за адресою: Ужгородський район, с. Соломонове, вул. Європейська. 2, одержав від громадянина ОСОБА_7 , шляхом обману попередньо обумовлені грошові кошти в сумі 600 (шістсот) Євро за видачу йому нової довідки про результати зважування вантажного автомобіля марки «Івеко» номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 , без зазначення перевищення норм ваги вантажу для подальшого безперешкодного митного оформлення вказаного транспортного засобу та неповідомлення працівників філії «Укртрансбезпеки» про порушення правил перевезення вантажів громадянином Сербії ОСОБА_8 .
Таким чином, ОСОБА_3 заволодів чужим майном шляхом обману, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 190 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України не визнав та показав наступне.
Він обіймає посаду начальника сервісної зони «Тиса» філії «Укрінтеравтосервіс-Закарпаття». 18 лютого 2021 року знаходився на території сервісної зони МПП «Тиса», що за адресою Ужгородський район. с. Соломоново, вул. Європейська, 2. Один із охоронців території сервісної зони МПП «Тиса» зателефонував йому і повідомив, що хочуть з ним зустрітися. Він підійшов та побачив чоловіка, який хотів з ним про щось говорити. Вони піднялися до його кабінету, поговорили і збиралися уходити. Свідок ОСОБА_9 вийшов першим і відразу після його виходу зайшли працівники поліції, які виявили в одній із шухляд грошові кошти. Вказує, що про грошові кошти з цим чоловіком він не домовлявся і вважає, що цей чоловік ОСОБА_9 хотів його підставити. У судових дебатах та останньому слові підтримав позицію свого адвоката, щодо перекваліфікації його дій на ч. 1 ст. 190 КК України та звільнення від кримінальної відповідальності у зв"язку із закінченням строку давності.
Вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, стверджується сукупністю зібраних по справі доказів.
Так, допитаний в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснив, що здійснює офіційне представництво іноземних фірм на території України, діяльність яку вони повязують з транспортним перевезенням товарів, зазвичай транзитом через територію України. В коло його діяльності входить врегулювання питань повязаних з технічними поломками транспортних засобів на території України, а також здійснює переклад розмов під час спілкування водіїв іноземних транспортних засобів з працівниками влади в України.
15 лютого 2021 року, його товариш громадянин Сербії ОСОБА_8 зателефонував йому і повідомив про створення перешкод працівниками філії «Укрінтеравтосервіс» в с. Соломоново, на території сервісної зони МПП «Тиса», зазначаючи, що в нього не має недоліків з приводу вантажної фури, але під час зважування йому сказали що він порушив правила навантажування, чим самим запропонували йому сплатити 600 Євро, погрожуючи тим, що вони викличуть працівників Укртрансбезпеки для складання на нього протоколу та на його фірму.
17.02.2021 він підїхав на територію сервісної зони КПП «Тиса» УДП "УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС-ЗАКАРПАТТЯ" до свого товариша громадянина Сербії ОСОБА_6 де до них підійшов обвинувачений ОСОБА_3 і повідомив, що чекає оплати 600 Євро, щоб він не викликав працівників Укртрансбезпеки, а також переробив довідку зважування.
18.02.2021, близько 11.00 год він підїхав на територію сервісної зони КПП «Тиса» УДП "УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС-ЗАКАРПАТТЯ" в с. Соломоново, Ужгородського району працівники зміни в ході розмови повідомили йому, що начальник чекає його в своєму службовому кабінеті, зайшовши в приміщення його зустрів обвинувачений ОСОБА_3 , і вони попрямували до його службового кабінету, обговорювали питання щодо зміни довідки про вагу вантажного автомобіля, після чого за вказівки начальника ОСОБА_3 він поклав грошові кошти в шухляду в розмірі 600 Євро, який йому повідомив, що пропуск транспортного засобу буде вільним.
Інших свідків кримінального провадження сторона обвинувачення не забезпечила і на допиті не наполягала.
На підтвердження вини обвинуваченого в судовому засіданні досліджено:
- заяву громадянина ОСОБА_11 від 17.02.2021 року на ім'я начальника ГУМВС України в Закарпатській області про те, що працівники філії «Укрінтеравтосервіс» в с. Соломоново, на території сервісної зони МПП «Тиса» у його товариша громадянина Сербії вимагають сплатити 600 Євро за переміщення вантажу, погрожуючи складанням протоколу, а також те, що 17.02.2021 року, на території сервісної зони МПП «Тиса» філії «Укрінтеравтосервісу», під час спілкування з начальником, останній повідомив, що чекає оплати 600 Євро, щоб він не викликав працівників «Укртрансбезпеки», а також переробив довідку щодо ваги автомобіля;
- витяг з ЄРДР від 17.02.2021, правова кваліфікація ч. 3 ст. 368 КК України, згідно якого службові особи одного з місцевих органів влади вимагають у громадянина грошові кошти;
- постанову про залучення особи до конфіденційного співробітництва від 17.02.2021, згідно якої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залучено до конфіденційного співробітництва у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12021070000000071 від 17.02.2021;
- постанову про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 17.02.2021 стосовно начальника сервісної зони КПП «Тиса» УДП «Укрінтеравтосервіс» ОСОБА_3 , з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів спостереження, а також з використанням заздалегідь ідентифікованих грошових коштів;
- протокол огляду та вручення грошових коштів від 18.02.2021, відповідно до якого, на виконання постанови про проведення контролю за вчиненням злочину проведено огляд, ідентифікацію, копіювання та оброблення спеціальним люмінесцентним барвником грошових коштів у сумі 600 Євро, номіналом 3 купюри по 100 Євро та 6 купюр, номіналом по 50 Євро, які отримані від ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та вручені останньому для передачі їх начальнику сервісної зони КПП «Тиса» УДП «Укрінтеравтосервіс» ОСОБА_3 ;
- фототаблицю грошових коштів, вручених ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 для передачі їх начальнику сервісної зони КПП «Тиса» УДП «Укрінтеравтосервіс» ОСОБА_3 ;
- протокол вручення спеціальних технічних засобів, спрямованих на фіксацію ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій від 18.02.2021, відповідно до якого громадянину Сербії ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання постанови про проведення контролю за вчиненням злочину надано спеціальні технічні засоби, марки «Оберіг» та «Уніка», з метою фіксації змісту розмови між начальником сервісної зони КПП «Тиса» УДП «Укрінтеравтосервіс» ОСОБА_3 та громадянином Сербії ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- витяг з ЄРДР від 17.02.2021, правова кваліфікація ч. 3 ст. 368 КК України, згідно якого ОСОБА_3 працюючи на посаді начальника сервісної зони «Тиса» філії «Укрінтеравтосервіс-Закарпаття» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» в період з 15.02.2021 по 18.02.2021 вимагав та отримав неправомірну вигоду в розмірі 600 Євро від громадянина Сербії ОСОБА_11 за безперешкодний проїзд на митне оформлення, та неповідомлення працівників філії «Укртрансбезпеки» про порушення правил перевезення вантажів громадянином Сербії ОСОБА_8 , а також видачі йому нової довідки про результати зважування вантажного автомобіля, марки «Івеко», номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 , без зазначення перевищення норм ваги вантажу;
- постанову про прекваліфікацію складку кримінального правопорушення від 14.06.2021 відносно ОСОБА_3 з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 368 КК України;
- протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 19.03.2021, яким відображається, що близько 11.00 год. 18.02.2021 в с. Соломоново, Ужгородського району, громадянин Сербії ОСОБА_10 під'їхавши на територію сервісної зони КПП «Тиса» УДП "УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС-ЗАКАРПАТТЯ" працівники зміни в ході розмови повідомили йому, що начальник чекає його в своєму службовому кабінеті, після чого вони спрямували його до адміністративного приміщення установи, зайшовши в приміщення його зустрів начальник сервісної зони КПП Тиса УДП "УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС-ЗАКАРПАТТЯ" ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , і вони попрямували до його службового кабінету обговорювали питання щодо зміни довідки про вагу вантажного автомобіля, після чого за вказівки начальника ОСОБА_3 заявник ОСОБА_10 перерахував кошти та в подальшому ОСОБА_3 відчинив двері свого кабінету, та зайшовши до нього показав жестом руки на шухляду, та відкрив верхній ящик даної шухляди, знову жестом руки показав на шухляду та повідомив, що кошти туди покласти, заявник за вказівками ОСОБА_3 грошові кошти поклав в шухляду в розмірі 600 Євро, які вимагав ОСОБА_3 , за не вжиття дій щодо накладання адміністративних протоколів іншими службами, а також переваження транспортного засобу та отримання довідки інформаційного значення за результатами зважування які відповідають нормам, та в подальшому повідомив щоб заявник ОСОБА_10 пройшов на КПП №1, де йому перероблять довідку щодо зважування транспортного засобу;
- протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо - відео контроль особи від 19.03.2021, яким відображається, що о 10.28 год. 18.02.2021 заявник ОСОБА_10 заїзджає на територію сервісної зони КПП «Тиса» УДП "УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС-ЗАКАРПАТТЯ", проїжджає в сторону водія транспортного засобу «Івеко», водієм якого являється громадянин Сербії ОСОБА_12 , з яким вітається та проходить до КПП № 1 сервісної зони КПП «Тиса», розмовляє з контролер - касиром сервісної зони КПП «Тиса», щоб той по телефону повідомив старшого, що тут підішли з приводу транспортного засобу «Івеко», після прозмова іде з працівником сервісної зони КПП «Тиса», який показує напрямок до приміщення, на вході у яке заявника ОСОБА_11 зустрічає начальник сервісної зони КПП Тиса УДП "УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС-ЗАКАРПАТТЯ" ОСОБА_3 , з яким піднімаються на другий поверх, ОСОБА_9 перераховує гроші, заходять до кабінету, ОСОБА_3 відкриває шухляду робочого столу і правою рукою закликає до себе заявника ОСОБА_11 і вказівним пальцем лівої руки показує на шухляду, в яку заявник ОСОБА_10 ставить грошові кошти та обоє виходять з кабінету;
- заяву контролер - касира сервісної зони КПП «Тиса» ОСОБА_13 від 18.02.2021 про проведення зважування колісної фури «Івеко», номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 у його присутності;
- протокол огляду від 18.02.2021 зважування колісної фури «Івеко», номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 на території сервісної зони КПП «Тиса» с. Соломоново, вул.. Європейська, 2 Ужгородського району Закарпатської області, за результатами якого було виявлено понаднормову вагу 320 кг, а зважування, яке проходило раніше цього транспортного засобу 15.02.2021 зайва вага складала 1300 кг.;
- довідки про результати зважування колісної фури «Івеко», номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 від 15.02.2021 та від 18.02.2021;
- постанову про визнання та приєднання речових доказів 18.02.2021, а саме довідки про результати зважування колісної фури «Івеко», номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 від 15.02.2021 та від 18.02.2021;
- протокол обшуку від 18.02.2021 службового кабінету №5 адмінбудинку № 2 по вул.. Європейській в с. Соломоново, Ужгородського району Закарпатської області сервісної зони КПП «Тиса», згідно якого в приміщенні кабінету у шуфляді виявлено грошові кошти у сумі 600 Євро, наявність яких обвинувачений ОСОБА_3 пояснити не зміг;
- постанову про визнання та приєднання речових доказів від 19.02.2021, а саме грошових коштів у сумі 600 Євро, які були використані для передачі обвинуваченому ОСОБА_3 ;
- протокол огляду речей від 16.03.2021, а саме мобільного телефону «Самсунг» належного ОСОБА_3 вилученого в ході огляду службового кабінету;
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 14.04.2021, в хлді якого вилучено три скріншоти-файли під назвами 20211502. АДРЕСА_2 , цифровий файл «папку» під назвою 18.02.2021 в середині якої знаходяться 26 файлів з відеозаписами з камер відеоспостереження та 1 файл прогама програвач - які збережено на флеш карті, три аркуші паперу на яких надруковано інформаційну довідку з результатами зважування за 15.02.2021 час 15:45, 18.02.2021 час 11.53, 18.02.2021 час 12:55 автомобіля марки «ІВЕКО», номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 ;
- довідки про результати зважування колісної фури «Івеко», номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 від 15.02.2021, час 15.45, 18.02.2021, час 11.53 та від 18.02.2021, час 12.55;
- постанову про визнання та приєднання речових доказів від 15.04.2021, а саме три скріншоти-файли під назвами 20211502. АДРЕСА_2 , цифровий файл «папку» під назвою 18.02.2021 в середині якої знаходяться 26 файлів з відеозаписами з камер відеоспостереження та 1 файл прогама програвач - які збережено на флеш карті, три аркуші паперу на яких надруковано інформаційну довідку з результатами зважування за 15.02.2021 час 15:45, 18.02.2021 час 11.53, 18.02.2021 час 12:55 автомобіля марки «ІВЕКО», номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 ;
- протокол огляду предмета від 15.04.2021, а саме три скріншоти-файли під назвами 20211502. АДРЕСА_2 , цифровий файл «папку» під назвою 18.02.2021 в середині якої знаходяться 26 файлів з відеозаписами з камер відеоспостереження та 1 файл прогама програвач - які збережено на флеш карті, три аркуші паперу на яких надруковано інформаційну довідку з результатами зважування за 15.02.2021 час 15:45, 18.02.2021 час 11.53, 18.02.2021 час 12:55 автомобіля марки «ІВЕКО», номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 ;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.03.2021 від 08.11.2023 року, згідно якого свідок ОСОБА_9 впізнав особу - ОСОБА_3 , яка вимагала у нього грошові кошти у сумі 600 Євро;
- лист - повідомлення директора філії "УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС-ЗАКАРПАТТЯ" від 26.02.2021, згідно якого з часу знаходження вагових комплексів на балансі Філії, договори про здійснення габаритно-вагового контролю з Закарпатською митницею ДФС не укладалися та відповідно відсутні будь-які схеми проходження габаритно- вагового контролю;
- посадову інструкцію начальника сервісної зони «Тиса» філії "УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС-ЗАКАРПАТТЯ", затверджена в.о. директора філії "УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС-ЗАКАРПАТТЯ", реєстраційний № 40нс/18 від 16.07.2018, згідно якої не вбачається контролюючих повноважень в галузі надання послуг автотранспортним засобам міжнародних автоперевізників, надання сервісних послуг їх екіпажам;
- положення про філію "УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС-ЗАКАРПАТТЯ", реєстраційний № 18/17-01 від 25.10.2017, згідно якого одним із основних напрямків діяльності філії є організація виконання робіт по наданню іноземним та вітчизняним юридичним особам і громадянам всіх послуг по обслуговуванню автотранспортних засобів та членів їх екіпажів на території України;
- положення про сервісну зону «Тиса» філії "УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС-ЗАКАРПАТТЯ", реєстраційний № 7ни/17 від 20.03.2017, згідно якого одним із основних завдань та функцій сервісної зони є надання іноземним та вітчизняним перевізникам і власникам вантажів сервісних послуг та автостоянки;
- наказ № 120-ВК від 04.07.2018, згідно якого ОСОБА_3 прийнято на посаду начальника сервісної зони «Тиса» філії "УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС-ЗАКАРПАТТЯ" з 04.07.2018;
- лист - повідомлення Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 15.03.2021, згідно якого саме до повноважень Укртрансбезпеки входить здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, видача та контроль за наявністю дозвільних документів на виконання міжнародних та внутрішніх перевезень пасажирів та вантажів, контроль і нагляд за організацією безпечного перевезення небезпечних вантажів, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами України на території Закарпатської області, здійснює ліцензування господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом;
- акт № 0012535, від 18.02.2021, складений головним спеціалістом Західного управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області ОСОБА_14 стосовно автомобільного перевізника MONTICORE D.O.O, транспортний засіб марки «ІВЕКО», номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 під керуванням громадянина Сербії ОСОБА_12 про перевищення транспортним засобом вагових параметрів та нараховано плату за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 118,20 свро, згідно розрахунку № 58 від 18.02.2021;
- акт № 257532 від 18.02.2021 складений головним спеціалістом Західного управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області ОСОБА_14 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме транспортним засобом марки «ІВЕКО», номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 під керуванням громадянина Сербії ОСОБА_12 ;
- постанова керівника Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно - господарського штрафу на суб'єкта господарювання у зв'язку з відсутністю дозволу при перевезенні вантажу з перевищенням вагових обмежень та до автомобільного перевізника MONTICORE D.O.O, транспортний засіб марки «ІВЕКО», номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 під керуванням громадянина Сербії ОСОБА_12 застосовано адміністративно-господарський штраф, в розмірі 1700 гривень;
- лист - повідомлення Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» від 11.03.2021, згідно якого вагове обладнання, що розташоване на сервісній зоні «Тиса» за адресою: Ужгородський р-н, с. Соломоново, вул. Європейська, 1 - належить філії «Укравтосервіс-Закарпаття». На протязі 2020 та поточного періоду 2021 року, вищезазначене вагове обладнання обслуговується ТОВ «АСВІК ЦЕНТР», яким і здійснювалась повірка працездатності та відповідності обладнання вимогам ДСТУ ЕN45501:2007, що підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22/1147 від 23.04.2020 року. Зазначають, що сертифікат та специфікація на автомобільні ваги не передбачені чинним законодавством, а всі технічні характеристики вагового обладнання АВД-20Т містяться у Паспорті. Також, повідомляють, що вищезазначені автомобільні ваги працюють справно та будь-яких технічних збоїв у роботі обладнання на протязі 2020 - 2021 не було;
- копію паспорта вагового обладнання АВД-20Т, згідно якого вагове обладнання, що розташоване на сервісній зоні «Тиса» за адресою: Ужгородський р-н, с. Соломоново, вул. Європейська, 1 - належить філії «Укравтосервіс-Закарпаття», за результатами повірки придатне до використання;
- свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22/1147 від 23.04.2020 року вагового обладнання, що розташоване на сервісній зоні «Тиса» за адресою: Ужгородський р-н, с. Соломоново, вул. Європейська, 1 - належить філії «Укравтосервіс-Закарпаття»;
- копію порядку проведення процедури зважування вантажних транспортних засобів, що в'їжджають на митну територію України, затверджену 25.02.2013, згідно якої зважування транспортного засобу та реєстрація результатів вимірювання (осьові навантаження та загальну масу) проводить оператор вагового комплексу філії «Укравтосервіс-Закарпаття»;
- копію статуту УДП по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укравтосервіс, згідно якого основними напрямками роботи Підприємства є створення мережі замкнутого технологічного ланцюга по обслуговуванню іноземних та вітчизняних перевізників.
Усі досліджені в судовому засіданні письмові докази є належними, допустимими і достовірними, такі, що зібрані в порядку, встановленому КПК України, жодної підстави, передбаченої ст.. 87 КПК України для визнання вказаних доказів недопустимими, судом не встановлено.
Органом досудового розслідування злочинні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 отримав грошові кошти у сумі 600 Євро за надання нової довідки про результати зважування вантажного автомобіля «Івеко», номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 без зазначення перевищення норм ваги вантажу, для подальшого безперешкодного митного оформлення цього транспортного засобу і не повідомлення працівників філії «Укртрансбезпеки» про порушення правил вагово - габаритного контролю при перевезенні вантажів громадянином Сербії ОСОБА_15 .
Як використання влади чи службового становища в обвинувальному акті вказано, що така влада надана начальнику сервісної зони МПП «Тиса», яким був ОСОБА_3 відповідно наказу в.о. директора філії «Укрінтеравтосервіс-Закарпаття» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» від 04.07.2018 за №120-ВК, обіймаючи посаду начальника сервісної зони «Тиса» філії «Укрінтеравтосервіс-Закарпаття», посада якого згідно розділу №1 посадової інструкції, затвердженої в.о. директора філії «Укрінтеравтосервіс-Закарпаття» від 16.07.2018 належить до професійної групи «керівники», та який відповідно до п,1.4 даної посадової інструкції у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами і розпорядженнями Міністерства інфраструктури України, Статутом підприємства. Положенням про філію, вказівками і розпорядженнями по підприємству та філії, згідно п.3.1.5, даної посадової інструкції має право підписувати та візувати документи у межах своєї компетенції, таким чином являючись службовою особою державного підприємства, наділеною згідно Положення про сервісну зону «Тиса» філії «Укрінтеравтосервіс-Закарпаття» №7тс/17 від 20.03.2017, адміністративно-господарськими функціями, а саме: здійснення всіх прав та обов'язків щодо покладених на підрозділ завдань, і несе відповідальність за результати і якість його роботи, забезпечення умов праці, за правильне користування обладнанням, ефективність контролю; представляти філію в усіх державних установах, організаціях, підприємствах, громадських та інших організаціям, незалежно від форм власності з питань комплектації підрозділу без особливих на це доручень.
Таким чином, начальник сервісної зони «Тиса» (або підлеглі йому посадові особи) не має/не мають контролюючих повноважень у галузі надання послуг автотранспортним засобам міжнародних автоперевізників, наданні сервісних послуг їх екіпажам, тощо. Проведення начальником сервісної зони «Тиса» (або підлеглі йому посадові особи) будь яких перевірок щодо здійснення громадянином Сербії ОСОБА_15 (за підтримки громадянина Сербії ОСОБА_11 ), як суб'єкта господарювання, та встановлення порушень в вище вказаній галузі, наданими стороною обвинувачення доказами, не стверджується.
Стороною обвинувачення не надано суду будь-яких доказів, що визначають службову компетенцію обвинуваченого щодо галузі надання послуг автотранспортним засобам міжнародних автоперевізників, наданні сервісних послуг їх екіпажам, тощо. Даний факт не підтверджується і дослідженою у судовому засіданні посадовою інструкцією начальника сервісної зони «Тиса» філії «Укрінтеравтосервіс-Закарпаття».
Відповідальність за одержання хабара настає тільки за умови, якщо службова особа одержала його за виконання або невиконання в інтересах того, хто дає хабара, або третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. При цьому важливо, щоб вона одержала незаконну винагороду за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративно- господарських обов'язків, або хоч і не мала повноважень вчинити відповідні дії, але завдяки своєму службовому становищу могла вжити заходів до їх вчинення іншими службовими особами.
Що стосується використання службового становища у спосіб «або хоч і не мала повноважень вчинити відповідні дії, але завдяки своєму службовому становищу могла вжити заходів до їх вчинення іншими службовими особами». То тут не спостерігається можливість використання службового становища для впливу на дії «Укртрансбезпеки», відсутня відповідна підпорядкованість або інший механізм впливу, окрім як повідомлення чи неповідомлення про нібито існуючі порушення, правом на що наділений будь-який інший державний орган (наприклад Державна митна служба України, Держприкордонслужба, тощо, громадянин).
Суб'єктом одержання хабара може бути лише службова особа. Суб'єктивна сторона одержання хабара характеризується особливістю суб'єктивної сторони складу цього злочину - є тісний зв'язок між умислом хабарника і умислом хабародавця. Змістом умислу першого повинно охоплюватися, крім іншого, усвідомлення того, що хабародавець розуміє сутність того, що відбувається, і усвідомлює факт незаконного одержання службовою особою винагороди.
Якщо особа, надаючи службовій особі незаконну винагороду з тих чи інших причин не усвідомлює, що вона дає хабар (наприклад, у зв'язку з обманом чи зловживанням довірою), вона не може нести відповідальність за давання хабара, а службова особа за одержання хабара. Дії останньої за наявності для того підстав можуть кваліфікуватися як зловживання владою чи службовим становищем. Дії службової особи, яка, одержуючи гроші чи інші цінності начебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір їх привласнити, слід кваліфікувати не за ст. 368 КК України, а за відповідними частинами ст. ст. 190 і 364 КК України як шахрайство і зловживання владою чи службовим становищем, а за наявності для того підстав і за відповідними частинами статей 27, 15 і 369 (підбурювання до замаху на давання хабара).
Дії службової особи, яка, одержуючи гроші чи інші цінності начебто за невиконання наданих їй повноважень, хоча насправді вона таких повноважень не мала, а лише мала намір привласнити кошти, слід кваліфікувати не за ст. 368, а за відповідними частинами ст. ст. 190 і 364 як шахрайство і зловживання владою чи службовим становищем
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 КК України характеризується двома формами: 1) прийняттям службовою особою пропозиції чи обіцянки надати їй або третій особі неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища; 2) одержанням службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища
Відповідальність за злочин, передбачений ст. 368 КК України, настає тільки за умови, якщо службова особа прийняла пропозицію чи обіцянку надати їй неправомірну вигоду або одержала таку вигоду за вчинення чи невчинення в інтересах того, хто її пропонує чи надає, або третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Злочин, передбачений ст. 368 КК України, є закінченим з моменту, коли службова особа прийняла пропозицію чи обіцянку надати їй або третій особі неправомірну вигоду і той, хто її пропонував або обіцяв, усвідомив надану йому службовою особою згоду (ч. 1), або коли службова особа одержала неправомірну вигоду чи тільки її частину (ч. 2).
Суб'єкт злочину спеціальний, а саме службова особа.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 13 черпня 2024 року у справі №520/5045/16, відповідальність за ст. 368 КК України настає, якщо одержання неправомірної вигоди було зумовлене виконанням чи невиконанням будь-якої дії в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, або третьої особи. З цих положень закону випливає, по-перше, що за неправомірну вигоду службова особа, яка займає відповідальне становище, може як діяти активно, тобто вчинити дії, так і утриматись від їх вчинення - бездіяльність. По-друге, як дія, так і бездіяльність, які зумовлені одержанням неправомірної вигоди, виконуються (не виконуються) в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, або третіх осіб з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно - господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу (абзац перший пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №5 «Про судову практику у справах про хабарництво»).
Як зазначено в Постанові об'єднаної палати Касаційного кримінальної суду Верховного Суду від 17.10.2022 по справі №686/13801/16-к, одним із завдань кримінальної процесуальної діяльності за приписами ст. 2 КПК є правильне застосування норм закону України про кримінальну відповідальність.
Неправильне його застосування може полягати в неправильному застосуванні норм як Особливої, так і Загальної частин КК, яке призвело до неправильної кваліфікації діяння, а також порушення правил призначення покарання; неправильного застосування норм, що визначають поняття злочину, строків давності та інших норм, що спричинило необґрунтоване засудження або виправдання обвинуваченого, а також інші негативні наслідки щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Водночас правильне застосування закону України про кримінальну відповідальність під час кваліфікації кримінального правопорушення за встановленими судом фактичними обставинами є імперативно встановленим обов'язком, а не реалізацією судом повноважень диспозитивного характеру.
На підставі системного аналізу і тлумачення положень КПК щодо судового провадження, здійснюваного судом першої інстанції, завданням суду першої інстанції є оцінка доказів, зібраних слідчим і викладених слідчим чи прокурором в обвинувальному акті, на підставі якої суд вирішує питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений, та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення (пункти 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК).
Відповідно до ст. 374 КПК у мотивувальній частині вироку зазначаються: 1) у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; 2) у разі визнання особи винуватою - формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
Наведені положення свідчать про те, що суд оцінює висунуте обвинувачення з позиції підтвердження (непідтвердження) доказами обставин, що за ст. 91 КПК підлягають доказуванню, і за встановленими фактичними обставинами суд застосовує закон про кримінальну відповідальність, чим підтверджує або спростовує припущення (твердження) слідчого (прокурора), викладене в обвинувальному акті щодо юридичної оцінки кримінального правопорушення.
Зміна кримінально-правової кваліфікації судом може виражатись у зміні юридичної оцінки встановлених фактичних обставин, тобто у зміні формули кваліфікації і формулювання обвинувачення.
КПК не визначає окремих підстав зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення місцевим судом. Очевидно, ними можуть бути лише загальні підстави зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, які обумовлені положеннями ч. 1 ст. 2 КК, і за наявності таких підстав суд зобов'язаний змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення в аспекті застосування положень ч. 3 ст. 337 КПК.
Важливим для вирішення питання про дотримання приписів кримінального процесуального закону є виклад стороною обвинувачення саме фактичних обставин кримінального правопорушення, адже їх відображення має суттєве значення для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, належної реалізації права на захист, а також правильної кваліфікації кримінального правопорушення.
Фактичні обставини визначають своїм змістом фабулу обвинувачення, яка віддзеркалює фактичну модель вчиненого кримінального правопорушення, а формула кваліфікації і формулювання обвинувачення є правовою оцінкою кримінального правопорушення, фактичною вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння (постанови Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 705/623/18, від 17 квітня 2019 року у справі №472/342/16-к, від 11 лютого 2021 року у справі № 462/3062/16-к).
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Прокурором дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади чи службового становища.
В п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» роз'яснено, що мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність. Додержуючись вимог КПК України, суд повинен навести у вироку мотиви зміни в суді пред'явленого обвинувачення. При наявності підстав для застосування закону про менш тяжкий злочин ніж той, за яким було пред'явлено обвинувачення, суду належить обгрунтувати у вироку висновок про перекваліфікацію дій обвинуваченого на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи обвинуваченого за тим обвинуваченням, яке йому було пред'явлено.
Даючи оцінку зібраним доказам, суд вважає, що дії ОСОБА_3 безпідставно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Згідно ч. 3 ст. 337 КПК, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Натомість згідно ч.1 ст. 190 КК України, шахрайство- заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Обман при шахрайстві застосовується винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов"язковості передачі їй майна або права на нього.
Об'єктом кримінального правопорушення у шахрайстві є право власності як охоронювані законом відносини між людьми, які виражаються у володінні, користуванні та розпорядженні майном.
Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі.
Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших кримінальних правопорушень проти власності. Водночас, якщо потерпіла особа через вік, фізичні чи психічні вади або інші обставини не могла правильно оцінювати і розуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу нею майна чи права на нього не можна вважати добровільною.
Для кваліфікації не має значення як вчинено шахрайство - шляхом обману чи зловживання довірою, через те що в кримінально-правовій нормі про шахрайство вони закріплені як альтернативні способи вчинення кримінального правопорушення, але відсутність визначень даних понять у законі не дозволяє з абсолютною впевненістю визнати деякі злочини шахрайством.
А як зазначено у постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі № 718/2861/22,особливості шахрайства полягають у тому, що потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно або право на майно, вважаючи, що це є правомірним, необхідним або вигідним для нього, що він зобов'язаний це зробити. Тому обман або зловживання довірою за часом передує передачі майна або права на майно і викликає у потерпілого усвідомлення правомірності такої передачі.
У Постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року у справі № 686/13801/16-к зазначено, вказівка у ст. 190 КК на вчинення дій стосовно чужого майна свідчить про те, що відповідальність за шахрайство пов'язана із встановленням усвідомлення винним факту заволодіння майном, яке належить іншій особі (чужим для нього), за відсутності законних підстав для того.
Функціонально обман при вчиненні шахрайства не завжди спрямований на виникнення у потерпілого уявлення про вигідність чи обов'язковість передачі майна.
Повідомлення неправдивих відомостей або замовчування відомостей є особливими видами інформаційного впливу на психіку особи з метою змусити останню виконати певні дії в інтересах того, хто обманює, який призводить до того, що особа перекручено сприймає дійсність, а отже, здійснює процес мислення на ґрунті омани, що й обумовлює зовні добровільне волевиявлення особи, яка володіє майном, на передачу майна чи права на нього винному, а отже і наступне фактичне протиправне заволодіння тим чужим майном або набуття права на таке.
Заволодінням установлюється панування над річчю, що і є результатом застосованого обману потерпілого, якого в такий спосіб зовні добровільно спонукають передати винуватому майно чи право на майно,фактичним наслідком чого є заподіяння матеріальної шкоди.
Отже, шахрайство, вчинене шляхом обману, є закінченим кримінальним правопорушенням з моменту протиправного заволодіння чужим майном або придбання права на чуже майно.
Якщо службова особа заради досягнення бажаного для себе результату використовує не свою владу або службове становище, а особисті зв'язки, дружні чи родинні стосунки з іншими, у тому числі й службовими особами, склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК, відсутній.
Суд зауважує, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи про те, що ОСОБА_3 з метою одержання неправомірної вигоди погрожував вчиненням або не вчиненням відповідних дій, які можуть завдати шкоди, що є визначальним, правам чи законним інтересам громадянину Сербії ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , або створив такі умови, за яких ОСОБА_10 вимушений був дати неправомірну вигоду із метою запобігання шкідливим наслідкам чи законним інтересам. Тому такі дії ОСОБА_3 не були спрямовані на вимагання неправомірної вигоди, а характеризувались ознаками обману з метою отримання грошових коштів.
Дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що ОСОБА_9 передав, а ОСОБА_3 умисно, протиправно шляхом обману заволодів грошовими коштами в сумі 600 Євро.
Допитаний у судовому засіданні свідок (заявник) громадянин Сербії ОСОБА_10 ствердив, що він не знав, що обвинувачений вимагав у його знайомого ОСОБА_16 гроші. Сам громадянин Сербії ОСОБА_8 на неоднарозві судові виклики не з'явився, судом не допитувався. Також в ході судового розгляду не здобуто жодних даних (або показання свідків), що обвинувачений вимагав надати йому неправомірну вигоду в розмірі 600 Євро.
Однак органом досудового розслідування в пред'явленому ОСОБА_3 обвинуваченні не вказано, які конкретно дії вчинив, чи мав вчинити або не вчинити останній в інтересах громадян Сербії ОСОБА_16 або ОСОБА_11 , чи входили ці дії до його компетенції, як начальника сервісної зони «Тиса» (в розумінні як службова особа).
Крім цього, в ході судового розгляду стороною обвинувачення не надано жодного доказу про те, що ОСОБА_3 вчинив будь-яку дію з використанням свого службового становища, так як до його повноважень не входило - контроль за порушеннями в галузі надання послуг автотранспортним засобам міжнародних автоперевізників, наданні сервісних послуг їх екіпажам, тощо.
На думку суду, сам факт фіксації органом досудового слідства даних про одержання ОСОБА_3 600 Євро та вилучення цих коштів у обвинуваченого, їх попередня помітка та огляд в подальшому, з допомогою відео зйомки не є безперечним доказом наявності в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, оскільки органом досудового розслідування не доведено належними та допустимими доказами, що даний злочин вчинено ОСОБА_3 саме, як посадовою особою з використанням своїх службових повноважень.
Сукупність досліджених і проаналізованих судом доказів вказують на те, що обвинувачений шляхом обману, враховуючи необізнаність гр. ОСОБА_7 щодо обсягу його повноважень як начальника сервісної зони «Тиса» та питань в сфері його службової діяльності, незаконно заволодів коштами ОСОБА_11 в сумі 600 Євро.
У зв'язку з цим, відсутні підстави для кваліфікації вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 368 КК України. Зважаючи на те, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження склад кримінального правопорушення щодо одержання службовою особою ОСОБА_3 неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням свого службового становища, відтак дії ОСОБА_3 слід перекваліфікувати на ч. 1 ст. 190 КК України, оскільки дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що ОСОБА_3 , заволодів чужим майном (грошовими коштами) шляхом обману.
За змістом ст. 8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.
Відповідно до ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об'єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.ст. 85, 94 КПК України, вказані вище всі докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з'ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України в судовому засіданні доведена повністю.
Вказаний висновок суду узгоджується з п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" (заява №1637/04), у якому зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини" п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою ст. 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
При цьому, обираючи конкретний вид та міру покарання за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_3 визнано винним, суд враховує загальні засади призначення покарання, а саме: -призначає покарання у межах, встановлених санкцією ч. 1 ст. 190 КК України, -керується при цьому положеннями Загальної частини КК України, а саме - нормами, що регламентують цілі, систему покарань (ст. ст. 50, 51 КК України), підстави, порядок, межі та особливості застосування окремих його видів (ст.ст. 53-64 КК України), а також регулюють інші питання, що пов'язані з призначенням покарання та здатні вплинути на вибір судом певного його виду і міри (ст.ст. 52, 67-72 КК України).
Обираючи вид і розмір основного покарання, суд виходить з таких міркувань.
Обставин що пом'якшують чи обтяжують вину обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним злочину, фактичні обставини справи, спосіб вчинення злочину і його мотиви, форму вини, обстановку вчинення злочину, особу обвинуваченого та стан його поведінки, обвинувачений не усвідомив протиправність своїх дій, у вчиненому не розкаявся, раніше не судимий, працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин і вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, відповідно до ст. 12 КК у редакції Закону від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, є кримінальним проступком.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК в редакції Закону, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Чинні положення п. 2 ч. 1 ст. 49 КК передбачають, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 КК України: «Особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.
ОСОБА_3 не оголошувалося про підозру за ч.1 ст. 190 КК України, однак проаналізувавши наявні докази, суд прийшов до висновку, про перекваліфікацію дій обвинуваченого на ч.1 ст. 190 КК україни.
При цьому суд приймає до уваги, що строк притягнення особи за ч.1 ст. 190 КК України, передбачений ст. 49 КК України, на момент винесення вироку закінчився.
А як зазначено в п. 3-1 ч.1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав.
Кримінальне провадження закривається з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті. ( п.1-1 ч.2 ст. 284 КПК України)
Згідно ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Як зазначено в Пстанові Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі №521/8873/18, на підставах, передбачених ст. 49 КК україни, особа також може бути звільнена судом від покарання (ч. 5 ст. 74 КК України). Слід звернути увагу на те, що імперативний обов'язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності покладено на суд, а не на підозрюваного, обвинуваченого чи захист, які мають право заявити відповідне клопотання.
У зв'язку з відсутністю клопотання сторін у кримінальному провадженні про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК україни у зв'язку із закінченням строків давності, судом проведено судовий розгляд кримінального провадження у повному обсязі, виконавши вимоги, передбачені ст. 368 КПК України.
І оскільки суд прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України та правильності кваліфікації діяння ОСОБА_3 за даною статтею, враховуючи, що згода обвинуваченого на звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності не висловлена, суд ухвалює вирок, призначає винуватій особі покарання і на підставі ч.5 ст. 74 КК України звільняє від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Судом не встановлено обставин, які передбачені ч. ч. 2 і 3 ст. 49 КК України у якості підстав зупинення та/або переривання строку звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності обвинуваченого ОСОБА_3 ..
І за таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність звільнення від покарання обвинуваченого ОСОБА_3 ..
Цивільний позов не заявлявся.
Також з обвинуваченого слід стягнути витрати на залучення експертів, згідно ст. 124 КПК України.
Окрім того, за приписами ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
А тому, слід скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.02.2021 року та визначити долю речових доказів.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 діє у вигляді застави, згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 19.02.2021. який до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
Заставу внесену заставодавцем ОСОБА_17 , згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 19.02.2021 на розрахунковий рахунок ТУ ДСА України в Закарпатській області у сумі 68100,00 грн. - повернути заста заставодавцю ОСОБА_17 .
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374 КПК України, ст.ст. 49, 74 КК України, суд,-
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
На підставі ч.5 ст. 74 КК України, звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв"язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення криміналістичних експертиз в розмірі 1961,45 (одна тисяча девятсот шістдесят одна) гривня 45 коп..
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.02.2021 року на грошові кошти 600 Євро.
Речові докази:
- грошові кошти в сумі 600 Євро, номіналом 3 купюри по 100 Євро та 6 купюр, номіналом пот 50 Євро, які отримані від ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - повернути ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- два паперові аркуші - результати зважування УДП «Укрінтеравтосервіс» сервісної зони МПП «Тиса» с. Соломоново. вул. Європейска. 1 тягача «ІВЕКО», номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 за 15:45 год. 15.02.2021 га 12:55 год. 18.02.2021, які приєднано до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження;
- три скріншоти-файли під назвами 20211502. АДРЕСА_2 , цифровий файл «папку» під назвою 18.02.2021 в середині якої знаходяться 26 файлів з відеозаписами з камер відеоспостереження та 1 файл прогама програвач - які збережено на флеш карті, три аркуші паперу на яких надруковано Ірмаційну довідку з результатами зважування за 15.02.2021 час 15:45, 18.02.2021 час 11.53, 18.02.2021 час 12:55. автомобіля марки «ІВЕКО», номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 , які приєднано до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід у вигляді застави ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Заставу внесену заставодавцем ОСОБА_17 в розмірі 68100,00 грн., згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 19.02.2021 на розрахунковий рахунок ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача 820172, повернути заставодавцю ОСОБА_17 .
Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику обвинуваченого.
Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам, які не були присутні в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1