П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/18/24
Головуючий І інстанції: Бульба Н.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення суду - 16.04.2024р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про зобов'язання вчинити певні дії,
02.01.2024р. ОСОБА_1 (через свого представника Сагайдак Е.С.) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до НПУ, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно ненарахування та невиплати йому щомісячної додаткової винагороди в розмiрi 30000 грн., згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 за період з 24.02.2022р. до 02.10.2023р.;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому додаткову щомісячну винагороду у розмiрi 30000 грн., встановлену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 за період з 24.02.2022р. до 02.10.2023р. у розмірі 577292 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 19.06.2017р. до 02.10.2023р. позивач проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Департаменту забезпечення діяльності, пов'язаної з небезпечними матеріалами НПУ. Разом із тим, як зазначає ОСОБА_1 , згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 він має право на отримання щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. з 24.02.2022р. до 02.10.2023р. Однак, НПУ протиправно не виплачувала позивачу зазначену винагороду.
Відповідач, у свою чергу, надав до суду 1-ї інстанції письмові відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року (ухвалене в порядку спрощеного (письмового) провадження) у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач 07.05.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2024р. та прийняти нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
10.06.2024р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
19.06.2024р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Позивач - майор ОСОБА_1 у період з 19.06.2017р. до 02.10.2023р. проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Департаменту забезпечення діяльності, пов'язаної з небезпечними матеріалами НПУ.
29.09.2023р. наказом НПУ №1570о/с дск ОСОБА_1 з 02.10.2023р. звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).
Позивач зазначає, що за період з 24.02.2022р. по жовтень 2023р. йому не нараховувалася та не виплачувалася додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно, відсутності підстав для їх задоволення.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить із наступного.
Статтею 17 Конституції України регламентовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
За змістом ст.43 Конституції України, кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Так, правові засади організації та діяльності НПУ, статус поліцейських і порядок проходження служби в НПУ визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (ч.1 ст.59 Закону №580-VIII).
Частиною 10 ст.62 цього Закону визначено, що поліцейський: 1) забезпечується належними умовами для виконання покладених на нього службових обов'язків; 2) отримує в органах поліції в установленому порядку інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, та матеріали, необхідні для належного виконання покладених на нього обов'язків; 3) користується повноваженнями, передбаченими цим Законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу; 4) своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами України; 5) у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим же Законом та іншими актами законодавства; 6) захищає свої права, свободи та законні інтереси всіма способами, що передбачені законом; 7) під час виконання поліцейських повноважень користується безоплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (окрім таксі), а також попутним транспортом; 8) може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов'язків та своїх професійних, особистих якостей.
Відповідно до пп.7 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.
За правилами ст.94 Закону №580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015р. №988 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Разом із тим, МВС України було прийнято наказ «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» від 06.04.2016р. №260.
Відповідно до п.3 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
Так, до складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Разом із тим, як загальновідомо, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64/2022 (затв. Законом України від 24.02.2022р. за №2102-IX), у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022р. строком на 30 діб.
У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022р. №64 та «Про загальну мобілізацію» №69 Кабінетом Міністрів України 28.02.2022р. була прийнята постанова «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168.
Положеннями п.1 Постанови №168 (в редакції на момент її прийняття) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро, а також поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022р. №793 внесені, зокрема, такі зміни до Постанови №168:
- в абз.1 п.1 постанови слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. щомісячно» було замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць»;
- п.1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;
- доповнено постанову п.2-1, згідно з яким, порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Ця постанова застосовується з 24.02.2022р.
За змістом п.2-1 Постанови №168, з метою врегулювання порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським під час дії воєнного стану наказом МВС України від 28.11.2022р. №775 затверджено «Порядок та умови виплати поліцейським додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)».
Пунктом 2 Порядку №775 (у редакції на дату його прийняття, яка діяла з 02.12.2022р. до 01.02.2023р.), було передбачено, що на період дії воєнного стану поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або ж забезпечують здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, ця винагорода збільшується до 100000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Відтак, судова колегія вважає, що з лютого 2022р. по лютий 2023р. поліцейським додаткова винагорода, яка передбачена Постановою №168, у відповідності до Порядку №775 повинна була виплачуватися виходячи з розміру 30000 грн., а особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях виходячи з розміру 100000 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, що згідно з інформаційними довідками за період з березня по грудень 2022р. та з січня 2023р. по грудень 2023р. позивачу нараховано до виплати додаткову винагороду.
Згідно з інформаційною довідкою за період з березня 2022р. по грудень 2022р. ОСОБА_1 було нараховано додаткову винагороду, передбачену Постановою №168: за березень 2022р. - у розмірі 30000 грн; за квітень 2022р. - у розмірі 52267 грн.; за травень 2022р. - у розмірі 86000,10 грн.; за червень 2022р. - у розмірі 86000,10 грн.; за липень 2022р. - у розмірі 86000,10 грн.; за серпень 2022р. - у розмірі 25000 грн.; за вересень 2022р. - у розмірі 6 000 грн.; за жовтень 2022р. - у розмірі 30000 грн.; за листопад 2022р. - у розмірі 30000 грн.; за грудень 2022р. - у розмірі 20938,67 грн.
Відповідно до інформаційної довідки за період з січня 2023р. по грудень 2023р. ОСОБА_1 нараховано додаткову винагороду, передбачену Постановою №168: за січень 2023р. у розмірі 7741,92 грн., за лютий 2023р. - у розмірі 29999,94 грн.; за березень 2023р. - у розмірі 6785,66 грн.; за квітень 2023р. - у розмірі 8387,08 грн; за травень 2023р. - у розмірі 9 999,90 грн.; за червень 2023р. - у розмірі 9999,98 грн.; за липень 2023р. - у розмірі 9999,90 грн.; за серпень 2023р. - у розмірі 5483,86 грн.; за вересень 2023р. - у розмірі 9999,98 грн.; за листопад 2023р. - у розмірі 10645,06 грн.
У той же час, виходячи з доводів позовної заяви та апеляційної скарги, судова колегія зазначає, що предметом спору у цих правовідносинах фактично є правомірність нарахування відповідачем додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 10000 грн.
Надаючи оцінку вказаним правовідносинам, судова колегія виходить з наступного.
26.01.2023р. наказом МВС України №38 «Про затвердження Змін до Порядку і умов виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану» було внесено зміни до Порядку №775, які набули чинності з 01.02.2023р.
Пункт 2 Порядку №775 (в редакції від 01.02.2023р.) передбачав, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода поліцейським виплачується в розмірах:
1) до 10000 грн. - поліцейським, окрім тих, що визначені в пп.2 цього пункту, - пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які здійснюють повноваження поліції в місцях завдання ракетних ударів та/або ударів безпілотних літальних апаратів, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 30000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу їх здійснення;
2) до 30000 грн. - поліцейським, які проходять службу на територіях Харківської, Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей, Нікопольської, Марганецької міських, Червоногригорівської селищної, Покровської, Мирівської сільських територіальних громад Нікопольського району, Зеленодольської міської, Грушівської сільської територіальних громад Криворізького району Дніпропетровської області, Новопавлівської, Великомихайлівської сільських, Покровської селищної територіальних громад Синельниківського району Дніпропетровської області, Очаківської міської, Куцурубської сільської територіальних громад Миколаївського району Миколаївської області, Сновської, Корюківської міських територіальних громад Корюківського району, Семенівської та Новгород-Сіверської міських територіальних громад Новгород-Сіверського району, Городнянської міської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області, Середино-Будської, Дружбівської, Глухівської міських, Зноб-Новгородської, Свеської, Есманьської, Шалигинської селищних територіальних громад Шосткинського району, Путивльської міської, Новослобідської сільської територіальних громад Конотопського району, Білопільської міської, Краснопільської, Хотінської селищних, Миропільської, Юнаківської сільських територіальних громад Сумського району, Великописарівської селищної територіальної громади Охтирського району Сумської області пропорційно в розрахунку на місяць.
3) до 100000 грн. - поліцейським, зазначеним у пп.1,2 цього пункту, які беруть безпосередню участь у бойових діях або ж забезпечують здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно участі в бойових діях або заходах.
З огляду на вказане, судова колегія зазначає, що починаючи з березня 2023р. Порядок №775 визначив інший підхід до розрахунку і виплати додаткової винагороди поліцейським, передбаченої Постановою №168.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 19.06.2017р. до 02.10.2023р. проходив службу на посаді головного оперуповноваженого Департаменту забезпечення діяльності, пов'язаної з небезпечними матеріалами, Національної поліції України, у м.Миколаєві.
Таким чином, з огляду на той факт, що фактичним місцем несення служби позивача було м.Миколаїв, тобто Миколаївська міська територіальна громада, яка відсутня в переліку територій, передбачених пп.2 п.2 Порядку №775, що є підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, судова колегія вважає, що відповідачем правомірно нараховувалась додаткова винагорода за період з березня 2023р. по жовтень 2023р. виходячи з розміру 10000 грн.
До того ж, аналогічна правова позиція з цього спірного питання вже була висловлена П'ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 11.07.2024р. у справі №400/20/24.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення даного позову.
Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін у справі, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 27.02.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко