Справа №522/2091/25
Провадження №1-кп/522/1547/25
26 лютого 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162510000100 від 13.01.2025 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-17.01.2025 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
07.01.2025 року, близько 10 години 00 хвилин, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд 7/9, зустрів раніше незнайомого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході спілкування з яким ОСОБА_3 , діючи повторно, умисно, із корисливих мотивів, з метою шахрайського заволодіння чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, під приводом покупки мобільного телефону та здійснення дзвінку, попросив у ОСОБА_5 надати йому мобільний телефон марки Realmi», моделі «RMX3511» на що ОСОБА_5 , будучи введеним в оману, добровільно надав ОСОБА_3 свій телефон.
В подальшому, отримавши від ОСОБА_5 його мобільний телефон марки «Realmi», моделі «RMX3511», у корпусі чорного кольору, з ІМЕІ1: НОМЕР_1 ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з серійним номером « НОМЕР_3 », з сім-картою ТОВ «Лайфселл» « НОМЕР_4 », ОСОБА_3 , не маючи на меті повертати його власнику, та, скориставшись тим, що останній відволікся, покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 5299 грн. 44 коп.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
У судовому засіданні ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та підтвердив суду такі встановлені під час досудового розслідування фактичні обставини, а саме, що дійсно 07.01.2025 року, перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд 7/9, під приводом покупки мобільного телефону та здійснення дзвінку, попросив у потерпілого ОСОБА_5 надати йому мобільний телефон марки Realmi, який добровільно надав йому телефон, при цьому він не мав на меті повертати телефон власнику та покинув місце вчинення кримінального правопорушення, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду.
Пояснив суду, що у вчиненому щиро кається, зробив відповідні висновки та завірив суд, що подібне більше не повториться, просив його суворо не карати та призначити найбільш м'яке покарання.
Потерпілий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, підтвердив, що матеріальну шкоду йому повністю відшкодовано шляхом повернення майна.
Під час судового засідання, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що відсутні сумніви у добровільності позицій обвинуваченого та інших учасників судового розгляду. З урахуванням думки прокурора, обвинуваченого, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд вважає, що дії обвинуваченогоОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
У відповідності до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення та активно сприяв досудовому розслідуванню та суду у встановленні істини у справі.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлені.
При визначенні мотивів призначення покарання суд керується наступним.
Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора»: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».
Вимога додержуватись справедливості під час застосування кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.), статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначати покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.
Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов'язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.
Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Суд, при обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу обвинуваченого, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З урахуванням наведених положень законодавства, при призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення є нетяжким злочином.
Також суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся, активно сприяв суду у встановленні фактичних обставин справи, на наркологічному обліку не значиться, матеріальний збиток потерпілому відшкодував повністю шляхом повернення майна.
Також суд бере до уваги суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, зміст обвинувачення та те, шо обвинувачений ОСОБА_3 є громадянином України, уродженцем м. Миколаєва, з середньою освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, неповнолітніх дітей та/або непрацездатних батьків на утриманні не має, є раніше судимою особою, наявність пом'якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин, у зв'язку з чим, керуючись вимогами виваженості та справедливості, з метою виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства з призначенням покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
Окрім того, суд встановив, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 17.01.2025 року, який набрав законної сили 18.02.2025 року, ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст.190 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин.
Вказане кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_3 скоїв 07.01.2025 року, тобто до набрання законної сили вироком Приморського районного суду м. Одеси від 17.01.2025 року.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах 1, 2, 3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.
Отже, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , на думку суду, повинно бути призначено на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень
за даним вироком та вироком Приморського районного суду м. Одеси від 17.01.2025 року, при цьому суд вважає за доцільне застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Таким чином, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м. Одеси від 17.01.2025 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, суд вбачає за необхідне остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
При цьому, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
Застосування інституту звільнення від відбування покарання, яке, як зазначено, має бути індивідуальним щодо кожної особи, на думку суду, не зашкодить реалізації цілей покарання, сприятиме виправленню обвинувачених без ізоляції від суспільства та попередженню скоєння ними нових злочинів.
Статтею 75 КК передбачені види основного покарання, а саме: виправні роботи, службове обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, при призначенні яких суд може звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.
Статтею 77 цього Кодексу передбачено, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Відповідно до вимог ст. 76 КК України, з метою контролю за поведінкою засудженого для встановлення факту виправлення, суд вважає за необхідне покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільні позови у кримінальному проваджені не заявлялися.
Відомостей про процесуальні витрати суду не надано.
Керуючись ст.ст. 100, 349, 367-368, 370-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м. Одеси від 17.01.2025 року у виді громадських робіт строком 240 (двісті сорок) годин, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме строк випробування, рахувати з моменту ухвалення вироку, тобто з 26.02.2025 року.
Речовий доказ: мобільний телефон «Realmi», моделі «RMX3511», у корпусі чорного кольору, з ІМЕІ1: НОМЕР_1 ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з серійним номером « НОМЕР_3 », - вважати переданим власнику ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1