27 лютого 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21.02.2025 р. постановлену в порядку ст.194 КПК України в кримінальному провадженні №1202526000000054 щодо ОСОБА_7
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 та обрано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю Тернопільської області, м. Заліщики, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовцю ЗСУ в/ч НОМЕР_1 , раніше не судимому, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 ч.3 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» до 20 квітня 2025 року.
Одночасно для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 обов'язків, передбачених КПК України, визначено заставу в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 211960 гривень.
У разі внесення застави та у зв'язку з цим звільнення підозрюваного з під варти, покладено на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 8 ч.5 ст.194 КПК України.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
При цьому посилався на те, що прокурором не доведено те, що ОСОБА_7 може переховуватися від слідства та суду, впливати на свідків з метою зміни ними показів про обставини вчинення злочину або вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказані
ЄУНСС 727/2179/25 НП 11сс/822/50/25 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_9
прокурором ризики є тільки припущенням. Також сторона обвинувачення не долучила жодного додатка, який би вказував на підготовку ОСОБА_7 дій, спрямованих до підготовки вчинення злочину або спрямованих на незаконний вплив на свідків з метою зміни ними показань. Вважає також, що слідчий суддя дійшов до неправильного висновку, що ОСОБА_7 буде перешкоджати розслідуванню справи чи продовжувати подальшу злочинну діяльність.
Вказував, що слідчим суддею не було враховано, що ОСОБА_10 має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, він є учасником бойових дій, раніше не судимий.
Враховуючи наведене апелянт вважає, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.
Також захисник просив розгляд апеляційної скарги проводити без його участі.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який просив відмовити в задоволенні заявлених вимог, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Згідно ухвали слідчого судді, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 за попередньою змовою із іншими не встановленими органом досудового розслідування особами, організував незаконне переправлення через державний кордон України поза межами пункту пропуску громадянина України призовного віку - ОСОБА_11 1998 року народження за грошову винагороду в сумі 8000 євро.
18.02.2025 близько 21.00 год. ОСОБА_7 разом з ОСОБА_11 сіли в автомобіль марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 , в салоні якого перебував ОСОБА_13 та вирушили в сторону Сторожинецького району Чернівецької області.
Прибувши на лісову дорогу з координатами (48.2389499 25.7791933) ОСОБА_11 передав грошові кошти в сумі 7800 Євро, сума яких раніше була обумовлена ОСОБА_14 , як винагороду за його незаконне переправлення через державний кордон України. Отримавши грошові кошти ОСОБА_11 було проведено інструктаж та вказано напрямок розташування держаного кордону та республіки Румунія.
20.02.2025 р. ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 ч.3 КК України, а саме: в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів. Санкція вказаного злочину передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до 9-ти років з конфіскацією майна.
Обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри підтверджується показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , протоколами пред'явлення особи для впізнання по фотознімках, протоколами ОМП, даними протоколу обшуку транспортного засобу, а також іншими доказами кримінального провадження.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_7 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
А тому твердження захисника про необґрунтованість пред'явленої підозри є голослівними.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до практики Європейського суду та положення ст. 178 ч.1 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При цьому, колегія суддів враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню або судовому розгляду.
З даних про особу ОСОБА_7 вбачається, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, є військовослужбовцем ЗСУ в/ч НОМЕР_1 , інкримінований йому злочин вчинив в період воєнного стану в України.
Враховуючи наведені вище обставини, а також те, що ОСОБА_7 підозрюється у тому, що своїми діями допомагав особі чоловічої статі призовного віку незаконно перетнути державний кордон України в період, коли на території України оголошено воєнний стан у зв'язку з повномасштабною агресією росії, а також те, що підозрюваний ОСОБА_7 , який є інструктором 5 навчального взводу 4 навчальної роти 4 навчального батальйону, є дані про самовільне залишення ним військової частини НОМЕР_1 і поданому факту було внесено відомості до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, колегія суддів вважає, що усвідомлюючи наслідки, які можуть для нього настати за вчинення інкримінованого йому злочину, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, він може вчиняти дії, передбачені ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.
Вказаний висновок ґрунтується на наданих слідчому судді доказах та узгоджується з вимогами закону, що, на думку колегії суддів, є доведеним та належним чином умотивованим, а тому доводи апеляційної скарги захисника про те, що наявність вказаних у клопотанні слідчого ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не підтверджено належними доказами, є необґрунтованими.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував всі обставини кримінального провадження та вимоги КПК України, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, застосувавши щодо ОСОБА_7 саме такий запобіжний захід.
Підстав для скасування ухвали слідчого судді та обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу немає.
А тому в задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_15 необхідно відмовити.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
В задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_15 відмовити, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21лютого 2025 року, якою підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2
Копія. Згідно з оригіналом: суддя