Провадження № 11-сс/803/270/25 Справа № 932/12709/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 лютого 2025 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.01.2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого, погодженого з прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Червоноград Львівської області, громадянина України, не одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, командира міномета 3-ї обслуги міномета мінометного взводу 1-ї роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) 5-го батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, молодшого сержанта, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
та обрано запобіжний захід у вигляді передачі на поруки, -
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.01.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого, погодженого з прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та обрано запобіжний захід у вигляді передачі на поруки.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй апеляційній скарзі прокурор вказує, що ухвала не законна та підлягає скасуванню. Зауважує, що відносно ОСОБА_7 існують реальні ризики перешкоджати здійсненню правосуддя у даній справі шляхом впливу на свідків та потерпілих, переховування в силу майбутнього покарання, вчинити нове кримінальне правопорушення. Зауважує, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного. Просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою клопотання задовольнити та обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі понад 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з урахуванням майнового стану підозрюваного.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 21 Конституції України встановлено, що усі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїй практиці підкреслював основоположний характер гарантій прав людини, що містяться в статті 5 Конвенції, оскільки вони призначені для зведення до мінімуму ризику свавілля та гарантування верховенства права.
Метою статті 5 Конвенції є захист особи від свавільного арешту і тримання під вартою, захист публічного порядку, який вимагає забезпечення покарання осіб, що вчинили злочин.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту визначені положеннями ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При цьому слідчому судді слід мати на увазі, що обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини усправах «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).
Під час розгляду клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя районного суду зазначених вимог закону дотримався в повному обсязі, прийнявши законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу має бути викладено обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ст. 177 КПК України.
В обґрунтування клопотання слідчий вказував, що підозрюваний ОСОБА_7 у разі відсутності найсуворішого запобіжного заходу може переховуватися від органу досудового розслідування, впливати на свідків та може вчинити нове кримінальне правопорушення, в т.ч. самовільне залишення військової частини та суворість покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286 КК України. Також слідчий посилається на те, що підозрюваний зареєстрований в іншій області, не має соціальних зв'язків.
Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді ризик того, що підозрюваний можливо буде переховуватися від слідства та суду дійсно знайшов своє підтвердження з огляду на невідворотність покарання.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині того, що ризики, передбачені п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не знайшли свого відображення під час дослідження матеріалів кримінального провадження.
Будь-яких даних, які б свідчили про те, що підозрюваний ОСОБА_7 може впливати на свідків та потерпілих, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, або в інший спосіб заважати досудовому розслідуванню, або вчинити новий злочин, прокурором апеляційному суду надано не було.
Так, після події кримінального правопорушення до моменту розгляду по суті клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою минуло більш ніж півроку. За вказаний період часу підозрюваний ОСОБА_7 , будучи обізнаним з особами свідків та потерпілих жодних протиправних дій щодо останніх не вчинив. Крім того, в ході проведення слідчих дій зі свідками та потерпілими слідчим з'ясовувалось питання щодо наявності впливу на них з боку ОСОБА_7 , на що останні заперечували наявність вказаного факту. За ці півроку підозрюваний не вчиняв спроб самовільно залишити військову частину, а навпаки безпосередньо приймає участь в бойових діях на території Донецької та Луганської областей, що підтверджено в ході допиту слідчим суддею поручителя ОСОБА_9 та відповідною інформацією з військової частини, де ОСОБА_7 проходить службу.
Відповідно до досліджених апеляційним судом довідок та характеристик, підозрюваний ОСОБА_7 зареєстрований та проживає разом з матір'ю ОСОБА_10 в АДРЕСА_1 , мати є інвалідом третьої групи.
Сам ОСОБА_7 безпосередньо перебуває в зоні бойових дій, виконує покладені на нього бойові задачі та розпорядження, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
Крім того, поручителем в даному провадженні виступає заступник командира батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 , який є безпосереднім командиром підозрюваного та може слідкувати за його поведінкою. Вказаному поручителю судом роз'яснено його права та обов'язки та він несе передбачену Законом відповідальність.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 180 КПК України - передача під особисту поруку відбувається шляхом безпосереднього роз'яснення судом поручителю вимог ч.ч. 3, 4, 5 ст. 180 КПК України.
На думку апеляційного суду, військовослужбовець ОСОБА_9 заслуговує на довіру, оскільки ризикує своїм життям, виконуючи бойові завдання, командує військовим підрозділом безпосередньо в зоні бойових дій, має авторитет в суспільстві і реально спроможний забезпечити належну поведінку і виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язків, тому з метою попередження спроб підозрюваного ухилитися від органів досудового розслідування, колегія суддів вважає, що слідчий суддя вірно застосував щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистої поруки заступнику командира батальйону особливого призначення військової частини НОМЕР_2 НГУ ОСОБА_9 .
Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри і зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
За вказаних обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції про передачу особи на поруки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.01.2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого, погодженого з прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та обрано запобіжний захід у вигляді передачі на поруки залишити без змін.
Судді: