Провадження № 11-сс/803/378/25 Справа № 207/29/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 лютого 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційну скаргу представника третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 січня 2025 року про накладення арешту на майно у межах кримінального провадження № 12025041780000006 від 02 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_9
третіх осіб, щодо майна
яких вирішується питання про арешт ОСОБА_7 , ОСОБА_8
представника третіх осіб,
щодо майна яких вирішується
питання про арешт ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням слідчого судді, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 січня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 про арешт майна та накладено арешт на майно, яке було вилучено 22 січня 2025 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрована та фактично мешкає ОСОБА_7 , а саме грошові кошти у сумі 5800 тисяч доларів США, рукописні записи ОСОБА_7 , трудова книжка та мобільний телефон Redmi Note 7.
В обґрунтування прийнятого судового рішення, слідчий суддя зазначив, що стосовно зазначеного в клопотанні майна існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є речовим доказом, та з метою збереження речових доказів, тому необхідно накласти арешт на майно.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги та доповнень до апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі представник просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
Наводить доводи зміст яких полягає у тому, що грошові кошти вилучені під час проведення обшуку мають законне джерело походження та фактично належать ОСОБА_8 , який їх отримав від продажу власної квартири, що підтверджується договором купівлі-продажу, який долучений до матеріалів справи. ОСОБА_8 є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням. Зазначає, що грошові кошти це залишок від суми з продажу квартири і ці кошти потрібні для купівлі ліків ОСОБА_8 та його дружині ОСОБА_7 , яка також є людиною похилого віку і це призведе до погіршення стану їх здоров'я. Зауважує, що грошові кошти знаходились в чоловічій сумці та належать ОСОБА_8 , тому вилучені грошові не відносяться до розслідуваного злочину та не відповідають критеріям, визначеним в ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції учасників судового провадження.
Представник, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу і з підстав, викладених у ній просили її задовольнити, а ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в застосуванні арешту майна.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив відмовити в її задоволенні. Просив врахувати, ОСОБА_7 є заступником директора ліцею та у сторони обвинувачення є докази, що саме ОСОБА_7 знімала грошові кошти в банківських карток, які належали свідкам. Шкода встановлена у сумі більше 300 тис. грн і найближчими днями їй буде оголошена підозра.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до п. 3 ч. 3, ч. 5 ст. 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК).
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Вказані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею виконані належним чином.
З матеріалів провадження слідує, що в ході досудового розслідування в межах кримінального провадження № 12023041160000367 від 18 березня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК були здійснені тимчасові доступи до документів з Комунального закладу «Ліцей №1» Кам'янської міської ради під час аналізу яких встановлено, що у період з 01 січня 2020 року по червень місяць 2024 року, службові особи наділені організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями здійснили внесення неправдивих відомостей до документів організаційно-розпорядчого характеру, тим самим, працівникам, котрі згідно організаційно-розпорядчих документів є працевлаштованими, проте фактично не виконували свої професійні обов'язки, здійснювалось щомісячне нарахування та виплата заробітної плати. Таким чином, діях службових осіб Комунального закладу «Ліцей №1» Кам'янської міської ради встановлено факт привласнення чужого майна, ввіреного їй, шляхом зловживання службовим становищем.
22 січня 2025 року в період часу з 7.04 години по 9.36 годину на підставі ухвали слідчого судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 січня 2025 року проведено низку обшуків, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрована та фактично мешкає завідувач господарством КЗ «Ліцей №1» КМР ОСОБА_7 в ході якого було виявлено та вилучено вищенаведене майно.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_11 , протокол допиту якої долучений до матеріалів справи, остання, згідно запису в трудовій книжці була оформлена на посаді прибиральниці КЗ «Ліцей №1» КМР, проте жодного разу не з'являлась до ліцею та в подальшому їй стало відомо, що на її ім'я був відкритий рахунок в ПриватБанку на які приходили кошти.
Аналогічні показання за змістом дала свідок ОСОБА_12 , яка пояснила, що офіційно була оформлена на роботі КЗ «Ліцей №1» КМР на посаді няні-санітарки, проте працювала невеликий проміжок часу та в подальшому звільнилась. Однак трудову книжку разом з банківською карткою вона забрала в у 2024 році.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які... зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій... інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом... (ч. 1 ст. 98 КПК).
Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя правильно зазначив, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, вилучене майно підлягає арешту, оскільки відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК, а саме є речовим доказом за ознаками того, що можуть знаряддями кримінальних правопорушень та є об'єктами, які можуть містити відомості розслідуваного злочину і можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Тому твердження представника, що вказане майно не може бути визнане речовим доказом, є неприйнятними.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Отже, слідчим суддею належним чином дотримані вимоги ст. 173 КПК, а саме враховані правова підстава для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідків арешту майна для особи і обраний належний спосіб такого арешту. З таким рішенням погоджується і суд апеляційної інстанції та вважає, що застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження не становить надмірний тягар для ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і не порушує баланс між завданнями кримінального провадження та обмеженням права власності останніх.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги представника про законність джерела походження вилучених доказів, оскільки договір купівлі-продажу квартири, який долучений до матеріалів справи укладений більше чотирьох років понад чотири років тому до проведених обшуків, а сума угоди є меншою за суму, яка вилучена під час обшуку.
Крім того, обставини законності отримання сім'єю ОСОБА_13 , вилучених грошових коштів підлягає перевірці в ході досудового розслідування. На даному етапі досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучене майно має відношення до розслідуваного злочину та є речовими доказами.
У зв'язку з чим та відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
На відміну від інших підстав для накладення арешту на майно, визначених в пунктах 2, 3, 4 частини 2, частин 4, 5, 6 статті 170 КПК, у випадку накладення арешту на майно особи з метою забезпечення речових доказів, кримінальний процесуальний закону не містить умову набуття статусу “підозрюваного» такою особою.
З огляду на вищевикладене, відхиляє апеляційний суд і доводи апеляційної скарги представника про те, що ОСОБА_7 не є підозрюваною у даному кримінальному провадженні.
Стандарт доказування під час розгляду слідчим суддею питання про арешт майна з метою збереження речових доказів є меншими ніж для повідомлення особі про підозру, висунення обвинувачення і тим більше доведеності обвинувачення в суді. Мета арешту майна є забезпечення дієвості кримінального провадження та полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для вилучення майна та його арешту.
На даному етапі досудового розслідування дізнавач, слідчий або прокурор не зобов'язані мати докази, достатні для повідомлення про підозру або пред'явлення обвинувачення, оскільки це завдання наступних етапів досудового розслідування.
В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які зводяться до дослівного викладу положень КПК та судової практики Європейського суду з прав людини, без їх належного співвідношення до доказів та фактичних обставин цієї справи, тому не є належним обґрунтуванням вимог апеляційної скарги і не потребують детального аналізу апеляційним судом, оскільки не мають вирішального значення у цьому провадженні, виходячи із предмету та меж доказування у даній категорії справ, а правова оцінка та мотиви апеляційного суду по двом ключовим доводам представника, на які акцентовано увагу в судовому засіданні та апеляційній скарзі, викладені вище.
Водночас, у випадку, якщо наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована або будуть проведені всі необхідні слідчі дії з таким майном, чи встановлено відсутність складу чи події злочину, а так само стороною обвинувачення у розумні строки, в значенні ст. 28 КПК, не будуть вжиті належні заходи для встановлення та перевірки відповідних обставин і прийняття рішення відповідно до ст. 283 КПК, власники або законні володільці цього майна наділені правом ініціювати, в порядку ст. 174 КПК, питання про скасування накладеного арешту.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказане в клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді майно може містити інформацію щодо розслідуваного злочину, існує необхідність проведення низки слідчих та інших процесуальних дій для встановлення обставин, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК, апеляційний суд доходить висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим і відсутні підстави для його скасування, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 170, 172, 173, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 січня 2025 року про накладення арешту на майно у межах кримінального провадження № 12025041780000006 від 02 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу України про накладення арешту на майно, яке було вилучено 18 липня 2024 року в ході проведення обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4