з питань забезпечення позову
27 січня 2025 року м. Рівне №460/15952/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді В.В. Щербаков, розглянувши клопотання Комунального підприємства "Автобаза" Рівненської обласної ради з питань забезпечення адміністративного позову по справі за позовом
Комунального підприємства "Автобаза" Рівненської обласної ради
доЗахідного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
провизнання протиправними та скасувати припис,
В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Комунального підприємства "Автобаза" Рівненської обласної ради до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якій позивач просить суд про визнання протиправними та скасувати припису.
Ухвалою суду від 31.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд вирішено проводити з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
27.01.2025 від представника позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії припису Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці №ЗХ/РВ/33073/133/П від 13 листопада 2024 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що предметом позову у даній справі є правомірність припису щодо усунення порушень виявлених під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) порушень. У випадку невжиття заходів забезпечення позову існує безпосередня загроза застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді винесення відповідачем постанови про накладення штрафу за невиконання припису та звернення даної постанови до примусового виконання. Незастосування вказаного виду забезпечення позову, на думку позивача абсолютно унеможливить ефективне відновлення його порушеного права.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За приписами ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частина 2 ст. 151 КАС України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Статтею 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Подана заявником заява про забезпечення позову обґрунтована лише тим, що спірний припис є протиправним, однак в разі його невиконання до позивача буде застосоване адміністративне стягнення у вигляді винесення відповідачем постанови про накладення штрафу за невиконання припису.
З даного приводу суд зауважує, що заява заявника, не містить належного та достатнього обґрунтування з приводу необхідності забезпечення позову, не підтверджена жодними належними та допустимими доказами.
Суд наголошує, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Суд звертає увагу, приписом встанволено термін для усунення виявлених порушень до 31.12.2024, водночас, до заяви про забезпечення позову та до матеріалів позовної заяви не додано жодних підтверджуючих документів, що свідчать про здійснення відповідачем дій щодо застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді винесення відповідачем постанови про накладення штрафу.
Твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях. Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд звертає увагу на те, що позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, а також очевидність ознак протиправності дій відповідача.
Суд зауважує, що сама ж лише незгода позивача із рішенням суб'єкта владних повноважень та підготовка до звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 27 січня 2025 року.
Суддя В.В. Щербаков