Справа № 761/17469/24
Провадження № 2-а/761/245/2025
15 січня 2025 року суддя Шевченківський районний суд м. Києва Пономаренко Н.В. розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
У травні 2024 року до Шевченківського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої позивач просить суд: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія EHA №02039922 від 30.04.2024, винесену відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч.2 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутності складу правопорушення.
Так, позивач вказує, що 30 квітня 2024 року поліцейським роти № 3 батальйону № 2 полку № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП старшим сержантом поліції Сухацьким А.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія EHA №02039922 (далі - постанова серія EHA №02039922) та було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 2 ст.122 КУпАП. Зі змісту постанови серія EHA №02039922 від 30.04.2024 вбачається, що, на думку сержанта поліції Сухацького А.О., позивач, керуючи транспортним засобом TOYOTA номерний знак НОМЕР_1 30.04.2024 по вул. Петра Радзіня станція «Лівий берег», користувалась засобом зв'язку, тримаючи його у руці, чим порушила п. 2.9. ПДР.
У позовній заяві вказано, що постанова серія EHA №02039922 від 30.04.2024 є незаконною та не відповідає обставинам справи. 30.04.2024 приблизно об 20:18 Позивач разом з її малолітніми дітьми проїжджала під Дарницьким мостом (станція приміської електрички «Лівий берег»). Проїжджаючи стоп контроль позивач тримала в руках упаковку (наліпку) від дитячого печива.
В обґрунтування позовної заяви вказано, що позивачка задала поліцейським питання, чи зафіксовано, що вона користувалась та розмовляла по телефону, відповідь була, ні. Як зазначив капрал Щербина, йому здалося, що позивач могла писати смс. Позивач продемонструвала телефон та звернула увагу, на захисну плівку, яка не дає змогу з боку роздивитися, що взагалі відкрито в телефоні. Позивач продемонструвала відсутність телефонних дзвінків і смс в той самий час, на що капрал Щербина повідомив, що він бачить, що на теперішній час телефон увімкнений і працює диктофон на запис. Позивач ще раз спитала, яким чином зафіксовано, що вона користувалася телефоном. Поліцейський ОСОБА_2 повідомив, що не зафіксовано ні спілкування, ні смс, зафіксовано лише телефон під час зупинки в руці. На прохання надати відео докази, позивачу було відмовлено у наданні доказів. Крім того, позивачем були надані на місці події пояснення, в яких позивач одразу заперечила користування телефоном під час руху і складу будь-якого правопорушення. Отже, позивач вважає себе невинною, а постанову серія EHA №02039922 від 30.04.2024 року необґрунтованою та незаконною. Відсутні належні та допустимі докази скоєння будь-якого правопорушення позивачем. Доказів порушення позивачем правил дорожнього руху їй надано не було.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.06.2024 в справі відкрито провадження та призначено слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 261 КАС України.
19.07.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід № 68526), в якому представник Департаменту патрульної поліції просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свою позицію мотивує тим, що оскаржувана постанова винесена правомірно в рамках законодавства на підставі наявної доказової бази скоєння позивачем адміністративного правопорушення. У відзиві вказано, що 30.04.2024 під час несення служи в складі екіпажу РУБІН 401 (Сухацький А.О., Щербина В.В.), перебуваючи на території та межах дії території із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю, відповідно до п. 3 ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» був зупинений ТЗ під керуванням позивача. Відповідачем зазначено, що поліцейський підійшовши до позивача, належним чином представився, пояснив причину та підставу перевірки документів та попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1. ПДР на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4. (а) ПДР, позивачу було роз'яснено, що він порушив п. 2.9 д. ПДР та в його діях присутній склад адміністративного правопорушення, передбачено ч. 2 ст. 122 КУпАП. В обґрунтування відзиву вказано, що з відеозапису на 00 хв. 20 сек. позивач повідомляє поліцейським: «Що їхала та взяла в руки телефон, але не розмовляла». У відзиві вказано, що поліцейський, вислухавши усні пояснення позивача, яке всіляко намагаючись уникнути адміністративної відповідальності та змінюючи свої пояснення, що тримала уже не телефон, а наліпку, яку подарували дитині, що свідчить про те, що позивач намагалась уникнути адміністративної відповідальності. Отже, відповідач вважає, що вказаний відеозапис свідчить, що після зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції, позивач не заперечувала факт користування засобом зв'язку (телефоном), крім того при проїзді повз блокпост тримала телефон в руці. Жодних належних та допустимих доказів на спростування цих обставин, ОСОБА_1 не надала, а тому її притягнення до адміністративної відповідальності було правомірним, а винесена постанова є законною.
24.07.2024 до суду надійшли додаткові пояснення позивача у справі.
Також, відповідачем зазначено, що останній діяв на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР).
Згідно пунктів 8,11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9. Розділу 1 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 30.04.2024 поліцейським 2 взводу 3 роти 2 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції у місті Київ, старшим лейтенантом поліції Сухацьким Андрієм Олександровичем винесено постанову серії ЕНА № 02039922 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, згідно з якою останню притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
При цьому, як зазначено у вказаній постанові, що 30.04.2024 року о 19 год. 53 хв. 55 секунд за адресою: м. Київ, по вул. Петра Радзіня, Лівий Берег, водій під час руху транспортним засобом Toyota, державний номерний знак НОМЕР_2 користувалась засобом зв'язку тримаючи його у руці, чим порушила п. 2. 9. д. ПДР - користуватись водієм під час руху ТЗ засобами зв'язку, не обладнано технічними пристроями, що дозволяє вести перемови без допомоги рук, за що ч. 2 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 2.9 д Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Диспозицією 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність зокрема за користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Так, згідно із статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 217 КУпАП передбачено, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
Положеннями статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції та від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, в тому числі справи про правопорушення правил дорожнього руху передбачені частиною 3 статті 122 КУпАП.
У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, посадовими особами Національної поліції на місці вчинення (на місці зупинки транспортного засобу) правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, (далі - Інструкція) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський на місці вчинення адміністративного правопорушення, виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
Згідно із ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП).
Як вбачається з тексту постанови серії ЕНА № 2039922 до постанови долучено диск з відео з бодікамери.
В позовній заяві позивач заперечує факт користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці та порушення екю п. 2.9. д. Правил дорожнього руху.
Відзив представника відповідача ДПП ґрунтується лише на тексті відзиву на позовну заяву, де в обґрунтування своїх заперечень зазначено про те, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Також, до відзиву долучено відеозапис з бодікамери, з посиланням на яке відповідачем вказується, що притягнення позивачки до адміністративної відповідальності відбулось правомірно.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Крім того, судом враховано, що відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Разом з тим, стороною відповідача до відзиву на позов було надано в якості доказу відеозапис з нагрудного реєстратора Інспектора. Під час відтворення зазначеного відеозапису, судом було встановлено, що зазначений запис не містить відомостей про безпосереднє порушення позивачем 30.04.2024 о 19:53:55 год., а саме: за адресою: м. Київ, по вул. Петра Радзіня, Лівий Берег, ОСОБА_1 під час руху транспортним засобом Toyota, державний номерний знак НОМЕР_2 користувалась засобом зв'язку тримаючи його у руці, чим порушила п. 2. 9. д. ПДР - користуватись водієм під час руху ТЗ засобами зв'язку, не обладнано технічними пристроями, що дозволяє вести перемови без допомоги рук.
При перегляді даного відеозапису судом було встановлено, що зйомка здійснюється на бодікамеру інспектора поліції та розпочинається із спілкування поліцейський із ОСОБА_1 , коли транспортний засіб вже був зупинений. При цьому, відеозапис не доводить, що позивачка користувалась засобом зв'язку тримаючи його у руці під час керування (руху) транспортного засобу, а також що в цей момент, транспортний засіб знаходився в русі, що є обов'язковим елементом об'єктивної сторони інкримінованого правопорушення, оскільки п. 2.9 д ПДР забороняє водієві користування засобами зв'язку, тримаючи їх у руці саме під час руху транспортного засобу.
Крім того, вказаний запис містить лише, безпосередній процес розгляду Інспектором справи про адміністративне правопорушення та складання оскаржуваної постанови.
Суд критично оцінює обґрунтування відзиву в частині того, що з відеозапису на 00 хв. 20 сек. вбачається, що позивачка повідомляє поліцейським «що їхала та взяла в руки телефон, але не розмовляла», а тому вказаний відеозапис свідчить, що після зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції, позивач не заперечувала факт користування засобом зв'язку (телефоном), оскільки позивачка ОСОБА_1 , в позовній заяві та на долученому відеозаписів неодноразово зазначала, що тримала в руках упаковку (наліпку) від дитячого печива, яка візуально та за розмірами схожа на телефон.
Окрім того, в письмових поясненнях від 30.04.2024 ОСОБА_3 , наданих під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, пояснила, що вона 30.04.2024 о 19:53:55 год. за адресою: м. Київ, по вул. Петра Радзіня, Лівий Берег, керуючи транспортним засобом Toyota, державний номерний знак НОМЕР_2 - тримала в руках упаковку (наліпку) від дитячого печива, яка візуально та за розмірами схожа на телефон.
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07 листопада 2015р. поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.
Законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем взагалі не було подано до суду жодних доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме: користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання)
Отже, відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, склад адміністративного правопорушення становить: Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини четвертої статті 258 КУпАП.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до ч. 1 ст 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. До того ж ч. 4 ст. 77 КАС України суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За встановлених обставин, враховуючи, що безпосереднє сприйняття поліцейським обставин події не є належним та допустимим доказом, натомість наданий відповідачем відеозапис не підтверджує факт користування позивачем мобільним телефоном під час руху транспортного засобу, не спростовує тверджень позивача про те, що остання не користувалася та не тримала в руках засіб зв'язку, оскільки на відеозаписі зафіксовано лише факт розгляду справи про адміністративні правопорушення та складання оскаржуваної постанови, коли транспортний засіб позивача уже не здійснював рух, суд прийшов до висновку, що факт порушення ОСОБА_1 п. 2.9 д ПДР зібраними у справі доказами не є доведеним, а відтак відсутні підстави стверджувати «поза розумним сумнівом», що позивачем було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП
Слід зауважити, що вимоги ч.3 ст. 286 КАС України передбачають, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що слід скасувати постанову серії ЕНА № 02039922 від 30 квітня 2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та в силу положень п. 3) ч. 3 ст. 286 КАС України, слід закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення, на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 33, 122, 293, 247 КУпАП України, ст.ст. 6, 9, 77, 90, 227-228, 241-246, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - задовольнити.
Постанову від 30 квітня 2024 року серії ЕНА № 02039922, 30.04.2024 поліцейським 2 взводу 3 роти 2 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції у місті Київ, старшим лейтенантом поліції Сухацьким Андрієм Олександровичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - скасувати.
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 30 квітня 2024 серії ЕНА № 02039922.
З урахуванням ч.4 ст.286 КАС України, рішення може бути оскаржено на протязі десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.
Відповідач: ОСОБА_2 поліцейський взводу №2 роти №2 батальйону №2 полку №2 ( з обслуговування лівого берега) управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старший сержант поліції, адреса: 03048, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 9.
Суддя: