Справа № 761/6946/23
Провадження № 2-др/761/41/25
(ДОДАТКОВЕ)
12 лютого 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В
за участю секретаря: Яцишина А.О.
розглянувши в загальному провадженні, у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Негребецька Юлії Едуардівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування і збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2024 року в цивільній справі № 761/6946/23 позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування і збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 невиплачену частину страхового відшкодування в розмірі 7423,24 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 14681, 84 грн. Стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 74,18 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 146,86 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані із проведенням судової транспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 6679,72 грн..
Разом з тим, 17.12.2024 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Негребецькою Ю. Е. подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у якій вона просила суд: ухвалити додаткове рішення, за яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином,
Відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» явку свого представника не забезпечив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, в заяві про ухвалення додаткового рішення представник відповідача адвокат Негребецька Ю.Е. просила провести за їх відсутності.
Згідно ст. 270 ч. 3, 4 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторонни або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали вищезазначеної справи, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у даній справі, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2024 року в цивільній справі № 761/6946/23 позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування і збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 невиплачену частину страхового відшкодування в розмірі 7423,24 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 14681, 84 грн. Стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 74,18 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 146,86 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані із проведенням судової транспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 6679,72 грн..
У відповідності до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК (у редакції 2004 року ); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачем у справі, суд зауважує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Таким чином, склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеної у Постанові від 02 вересня 2020 року у справі 329/766/18.
Представник відповідача ОСОБА_4 відповідно до заяви про ухвалення додаткового рішення просила суд стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду: копію договору № 30/03-1 про надання правової допомоги від 30.03.2023, довідку про відкриття банківського рахунку Негребецькою Л.Е. , копію додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги №30/03 від 30.03.2023, рахунок-фактуру №1 від 30.03.2023 на суму 15 000,00 грн., платіжну інструкція від 31.03.2023 на суму 15 000,00 грн., рахунок фактуру №2 від 20.04.2023 на суму 3000,00 грн., платіжну інструкцію від 20.04.2023 на суму 3 000,00 грн., рахунок-фактуру №3 від 31.05.2023, платіжна інструкція від 02.06.2023 на суму 02.06.2023, рахунок-фактуру №4 від 04.03.2024 на суму 3000,00 грн., платіжну інструкцію від 04.03.2024, рахунок-фактуру №5 від 17.06.2024 на суму 3000,00 грн., платіжна інструкція від 21.06.2024 на суму 3000,00 грн., рахунок фактура №6 від 10.12.2024 на суму 3000,00 грн., платіжна інструкція від 10.12.2024 на суму 3000,00 грн., копію акту приймання-передачі наданої правової допомоги №1 до Договору про надання правової допомоги №30/03-1 від 30.03.2023.
Як вбачається з матеріалів справи, станом 30.03.2023 ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правової допомоги №30/03-1 з адвокатом Негребецькою Ю.Е., відповідно до якого адвокат надає правову допомогу ОСОБА_1 по справі №761/6946/23 у Шевченківському районному суді м. Києва за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування і збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
У п.п. 3.1. 3.2. Договору про надання правової допомоги №30/03-1 від 30.03.2023 ( ОСОБА_1 та адвокат) погодили умови оплати та розмір гонорару адвоката, який визначається у додатковій угоді. Згідно п.п. 1.2. Додаткової угоди №1 від 30.03.2023 укладеної до Договору про надання правової допомоги №30/03-1 від 30.03.2023, ОСОБА_1 та адвокат погодили , що гонорар за ведення справи №761/6946/23 у Шевченківському районному суді м. Києва у вказаній справі становить 15 000,00 грн., що складає: - попередня консультація, вивчення матеріалів справи, погодження правової позиції; - підготовлення пакету документів для справи; - підготовлення та подання відзиву на позовну заяву, клопотання та інших процесуальних документів, які передбачені ЦПК України.
П. 3 Додаткового угоди №1 від 30.03.2023 укладено до Договору про надання правової допомоги № 30/03-1 від 30.03.2023 участь адвоката у судових засіданнях у суді першої інстанції щодо представництва інтересів Клієнта по справі сплачується Клієнтом окремо від визначеної розміру гонорару п. 2 даною Додатковою угодою. Розмір гонорару за кожне судове засідання складає 3000,00 грн.
Згідно п. 3 Додаткової угоди №1 від 30.03.2023 укладеної до Договору про надання правової допомоги №30/03-1 від 30.03.2023, оплата гонорару (винагороди) на користь адвоката, що визначено п. 2 Додатковою угодою, здійснюється шляхом попередньої оплати (не пізніше 31.03.2023 року) у розмірі 100 %, що становить 15 000,00 грн. 31.03.2023 Літвін І.Ю. в рамках Договору про надання правової допомоги №30/03-1 від 30.03.2023 здійснив 100% оплату шляхом безготівкового перерахуванню грошових коштів на банківський рахунок адвоката у загальному розмірі 15 000,00 грн., даний факт підтверджує платіжна інструкція № @2PL545692 з АТ КБ «ПриватБанк» від 31.03.2023.
Згідно матеріалів справи адвокат Негребецька Ю.Е. брала участь у судових засіданнях:20.04.2023, 01.06.2023, 04.03.2024, 17.06.2024, 10.12.2024, а тому загальна суму гонорару за участь адвоката у 5 судових засіданнях складає 15 000,00 грн. ОСОБА_1 сплачено вартість таких послуг, що підтверджується платіжними інструкціями.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.
Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого, зокрема, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява № 31107/96) свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не може зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Також, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 1 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
В постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суд у справі 910/9714/22 від 02 лютого 2024 року вказано, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом відповідачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній справі № 761/6946/23, зважаючи на її складність в контексті пред'явлених вимог та кількість поданих представниками процесуальних документів, ціну позову, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи, суд дійшов до висновку, що сума витрат на правничу допомогу визначена у розмірі 30000,00 грн. є необґрунтованою та не відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушений був понести позивач у цій справі.
Отже, виходячи з обставин справи, які склалися у даному випадку, категорії спору, фінансового стану і статусу обох сторін у спірних правовідносинах, обсягу фактично наданих відповідачу послуг з правової допомоги, в контексті положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України, на переконання суду, стягнення судових витрат, понесених позивачем у вказаній справі у розмірі 30 000,00 грн. є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивача, а також часом, витраченим на їх виконання, а тому не відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та справедливості розміру отриманих коштів.
Суд прийшов до висновку, що враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зважаючи на складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, ціну позову, категорію та значення справи для сторін, сума витрат відповідача ОСОБА_1 на професійну правничу допомого у загальному розмірі 15 000,00 грн. є співмірною в розумінні ч.4 ст. 137 ЦПК України.
Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим, яке при цьому не порушуватиме права учасника справи на отримання коштів, які він змушений затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, з тексту рішення у вказаній справі вбачається, що враховуючи часткове задоволення позову, позовні вимоги позивач, які задоволені до відповідача ОСОБА_1 у відсотковому співвідношенні складають 6,83%, а тому йому (позивачу ОСОБА_2 ) відмовлено у задоволенні позовних вимоги щодо вказаного відповідача ОСОБА_4 у відсотковому співвідношенні у розмірі 93,17%.(100%-6,83%).
За таких обставин, враховуючи, що позов ОСОБА_2 - задоволено частково, з огляду на приписи ст. 141 ЦПК України, щодо стягнення судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог, тому суд вважає за можливе стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог (93,17 % від заявлених вимог) в розмірі по 14 906,83 грн., що становить по 93,17% від суми, яку визначила сторона відповідача ОСОБА_1 , як розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі № 761/6946/23 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 133, 137,141, 144, 259, 260, 270, 353 ЦПК України, суд, -
заяву - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 4026,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 906,83 грн.
В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про сторін у справі:
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ЄДРПОУ 20782312, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса міста реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення складено:12.02.2025.
Суддя: