18 лютого 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 25.07.2024, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Краснодон Краснодонського району Луганської обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ;проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч. 4 ст. 185 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації,
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_6 не маючи постійного джерела доходів, в невстановлений досудовим розслідуванням час знаходився на території Святошинського району міста Києва, з метою покращення свого матеріального становища, діючи за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження, переслідуючи корисливий мотив з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, вирішили вчинити крадіжку чужих речей поєднаного з проникненням до приміщення ТДВ «ТРАКТ», що розташоване за адресою: м. Київ, вулиця Перемоги, 18.
Так, ОСОБА_6 та невстановлені досудовим розслідуванням особи, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження, домовились про спільне вчинення крадіжки з приміщення ТДВ «ТРАКТ» та розподілили ролі, відповідно до яких ОСОБА_6 надав добровільну згоду на надання останнім допомоги у транспортуванні викраденого сейфа його автомобілем марки «Шкода Октавія» д. н. НОМЕР_1 , до безпечного місця, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, тобто щоб його відчинити та заволодіти цінностями
З метою реалізації спільного злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у інше приміщення, приблизно у вечірній час 18 лютого 2024 року, ОСОБА_6 , який виступив пособником у вчиненні кримінального правопорушення, разом з невстановленими досудовим розслідуванням особами , матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження, прибули до адміністративної будівлі ТДВ «ТРАКТ», де ОСОБА_6 залишився в автомобілі з метою спостереження за прилеглою територію та в разі небезпеки попередити співвиконавців, а також для подальшого надання допомоги у транспортуванні викраденого сейфу до раніше підготовленого місця для його взлому.
Продовжуючи свій злочинний умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, невстановлені досудовим розслідування особи, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження, в той час коли ОСОБА_6 залишався в автомобілі, підійшли до вікна, яке розташоване зі сторони фасадної частини адміністративної будівлі, де за допомогою заздалегідь заготовлених предметів, шляхом злому частини віконної рами проникли до ТДВ «ТРАКТ», звідки здійснили крадіжку сейфу, вартістю 1278 гривень із документами та грошові кошти в сумі 42 000 гривень, які належать ТДВ «ТРАКТ», завдавши юридичній особі матеріальну шкоду на загальну суму 43 278 грн.
Після чого, ОСОБА_6 разом із невстановленими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження, з метою обернення викраденого майна на свою користь та особистого незаконного збагачення, та доведення свого злочинного умислу до кінця, маючи змогу розпоряджатись викраденим майном на власний розсуд, з місця вчинення кримінального правопорушення зникли на автомобілі марки «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_1 ., який перебуває в користуванні ОСОБА_6 .
Заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити в частині кримінальної кваліфікації діяння, виключивши з кваліфікації його дій за ч.4 ст.185 КК України посилання на ч.5 ст.27 КК України та вказівку на вчинення пособництва. В решті вирок залишити без змін. Також просить допитати обвинуваченого.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує на помилковість кваліфікації дій обвинуваченого за ч.5 ст.27 ч.4 ст.185 КК України, оскільки конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення та досліджені докази свідчать про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в інше приміщення, вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану. Стверджує, що кожен з учасників крадіжки брав участь у виконанні об'єктивної сторони кримінального правопорушення і виступав як виконавець кримінального правопорушення, а тому посилання суду на ч.5 ст.27 КК України є зайвим.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, учасниками провадження не оспорюється та не оскаржується, а тому відповідно до положень ст.404 КПК України апеляційним судом не перевіряється, оскільки не є предметом апеляційного розгляду.
Разом з тим, колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляційної скарги в частині необхідності виключити з кваліфікації дій ОСОБА_6 посилання на ч.5 ст.27 КК України, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Згідно ч.2 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Як вбачається з обвинувального акту, дії ОСОБА_6 кваліфіковано прокурором за ч.5 ст.27 ч.4 ст.185 КК України, як пособництво у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.
Визначення обсягу обвинувачення є виключним повноваженням прокурора, який в ході судового розгляду кримінального провадження висунуте ОСОБА_6 обвинувачення за ч.5 ст.27 ч.4 ст.185 КК України не змінював, додаткове обвинувачення не висував.
Таким чином, судовий розгляд проводився в межах висунутого ОСОБА_6 обвинувачення за ч.5 ст.27 ч.4 ст.185 КК України, за яким судом першої інстанції було постановлено оскаржуваний вирок, який відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч.4 ст. 404 КПК України, не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.
Виключення з обвинувачення вказівки на кваліфікацію дій ОСОБА_6 як пособництва призведе до кваліфікації його дій як безпосереднього виконавця злочину, що погіршить його процесуальне становище, та виходить за межі висунутого обвинувачення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 25.07.2024 щодо ОСОБА_6 без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3