вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 361/10108/23 Головуючий у суді першої інстанції - Радзівіл А.Г.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/2722/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
13 лютого 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Соколова В.В.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.
Вимоги позовної заяви обґрунтовано тим, що рішенням Броварського міськрайонного суду від 13.10.2020 року у справі № 361/5827/20 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 26.12.2013 року.
Рішенням Броварського міськрайонного суду від 18.05.2023 р. у справі № 361/7900/21 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 від заробітку (доходу) з 02 вересня 2021 року.
В зв'язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду по сплаті аліментів, виникла заборгованість в сумі 115 271,00 грн. станом на 31 жовтня 2023 року, що підтверджується Розрахунком заборгованості, складеним головним державним виконавцем Броварського РВДВС у Київській області О.Турчина.
Посилаючись на викладене, просила суд стягнути з відповідача на її користь пеню в сумі 1 540 646,94 грн за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та судові витрати за оплату правничої допомоги адвоката в сумі 5 000,00 грн.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 1640,11 грн, нараховану за серпень 2023 року.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2024 року змінити, задовольнити її позов частково, стягнути пеню в розмірі 124 805,09 грн за період з 02 червня 2023 року по 31 жовтня 2023 року.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно не урахував факт існування у відповідача заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 110 817,66 грн станом на день відкриття виконавчого провадження. Крім цього, суд вибірково стягнув пеню, нараховану на заборгованість за серпень, залишивши поза увагою несплату аліментів у червні, липні та вересні 2023 року.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Вказує, що рішення суду є законними і обґрунтованими, підстави для його скасування відсутні.
В судовому засіданні в апеляційному суді взялиучасть представник позивачки адвокат Дем'янюк В.П., який підтримавапеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав. Представник відповідача адвокат Мамаєв Д.Ю. у судовому засіданні просивапеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обстав справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів, 3) показаннями свідків.
Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд неможе збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов"язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Встановлено, що 13 жовтня 2020 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області було розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Рішенням Броварського міськрайонного суду від 18травня 2023 року у справі №361/7900/21 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 від заробітку (доходу) з 02 вересня 2021 року.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, виконавчий лист у справі за № 361/7900/21 виданий 02 червня 2023 року та пред'явлений позивачем до виконання. (а.с. 7)
Відповідно до вказаного розрахунку заборгованості, виданого державним виконавцем Броварського відділу державної виконавчої служби Броварського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у відповідача існує борг по сплаті аліментів станом 31 жовтня 2023 року у розмірі 115 271,00 грн за період який з 02 вересня 2021 року по жовтень 2023 рік. (а.с. 7)
Також суд першої інстанції встановив, що, згідно з розрахунком заборгованості, виданим державним виконавцем Броварського відділу державної виконавчої служби Броварського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), станом на 25 квітня 2024 року заборгованість у відповідача відсутня (а.с. 43).
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 22 своєї постанови № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
У ст. 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Вказана правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 03 квітня 2019 року (справа № 14-616цс18).
Крім цього, постановою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц визначено порядок розрахунку пені за прострочення сплати аліментів та запропоновано формулу розрахунку: p = (A1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + ……. (An х 1% х Qn), де: p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів (обраховується позивачем на момент пред'явлення позову); A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед пред'явленням позову; Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Як встановлено судом першої інстанції, рішення суду про стягнення аліментів ухвалене 17 квітня 2023 року. Виконавчий лист отримання виконавчого листа 02 червня 2023 року, після чого пред'явлено його до виконання.
Зважаючи на викладені обставини, враховуючи вимоги ст. 196 СК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вини відповідача по заборгованості сплати аліментів за весь період, на який вказує позивачка, зокрема, до червня 2023 року.
Разом з цим, ураховуючи наданий позивачкою розрахунок заборгованості суд першої інстанції дійшов висновку, про наявну заборгованість після постановлення рішення суду за 1 місяць - серпень 2023 року. Такий висновок суду узгоджується із матеріалами справи та є правильним.
При застосуванні формули розрахунку пені суд встановив, що розмір пені складає 1640,11 грн (5290,67 х 31 х 1%). Колегія суддів із цим розрахунком погоджується.
Посилання апелянтки на існування у відповідача заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 110 817,66 грн станом на день відкриття виконавчого провадження апеляційний суд відхиляє, адже судом установлена відсутність вини відповідача в утворенні заборгованості за зазначений період. При цьому, суд ураховує, що станом на час розгляду даної цивільної справи у суді першої інстанції, заборгованість було погашено у повному розмірі.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд вибірково стягнув пеню, нараховану на заборгованість за серпень, залишивши поза увагою несплату аліментів у червні, липні та вересні 2023 року також відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, оскільки, як видно із розрахунку заборгованості, у липні, вересні та жовтні 2023 року боржник сплачував аліменти у розмірі 10 000 грн, 6000 грн та 6000 грн відповідно. У графі розрахунку «заборгованість на 30 число поточного місяця» за вказані місяці зазначений від'ємний розмір заборгованості, тобто, переплата.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для стягнення пені за несплату аліментів за вказані місяці.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним і дослідженим доказам та обґрунтовано дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 25 лютого 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова