вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 394/531/23 Головуючий у суді першої інстанції - Притула Н.Г.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3518/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
13 лютого 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Соколова В.В.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу фіктивним та усунення від права на спадкування,
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до до ОСОБА_1 про визнання шлюбу фіктивним та усунення від права на спадкування.
Вимоги позовної заяви обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивачки - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина на майно, яке померлий мав у приватній власності.
Ще за свого життя, 21.04.2015 року, ОСОБА_3 склав заповіт за яким все своє майно заповів позивачу.
Після смерті ОСОБА_3 , позивачка звернулась в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої було відкрито спадкову справу. Крім позивачки із заявою про прийняття спадщини звернулась відповідачка як дружина померлого. Інші спадкоємці першої черги відсутні.
Позивачка вказувала, що ОСОБА_1 має бути усунена від права на спадкування на підставі положень ч.5 ст.1224 ЦК України оскільки у ОСОБА_3 було діагностовано онкологічне захворювання та він погодився на реєстрацію шлюбу з відповідачем так як вона обіцяла лікування в одній з європейських клінік. Як до реєстрації шлюбу, так і після, відповідачка проживала і працювала в м.Києві, не мала наміру переїжджати за місцем проживання чоловіка - ОСОБА_3 , з наміром вести з ним спільне господарство, хоча вона була пенсійного віку та мала можливість переїхати проживати з чоловіком, зосередитись на його лікуванні. На думку позивачки, відповідачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 саме задля отримання спадщини, враховуючи що вона була обізнана про його важку хворобу та відсутність спадкоємців першої черги.
Крім того, позивачка зазначала, що шлюб укладений її братом з відповідачем є фіктивним на підставі положень ч.2 ст.40 СК України, так як він був укладений без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Посилаючись на викладене, просила суд:
- визнати недійсним у зв'язку з фіктивністю шлюб зареєстрований між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , укладений в Уманському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 01.07.2022 року, актовий запис №546;
- усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Новоархангельськ Голованіського району Кіровоградської області.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року позов задоволено частково.
Шлюб, зареєстрований 01.07.2022 року Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) за актовим записом №543 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - визнано недійсним.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1073,60 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав оцінку наданим відповідачкою доказам, що підтверджують факт участі ОСОБА_1 у лікуванні ОСОБА_3 , натомість надав перевагу поясненням свідків щодо відсутності відповідачки на похороні ОСОБА_3 .
Вказує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що ОСОБА_3 примушували до вступу в шлюб або що він не усвідомлював значення своїх дій в момент реєстрації шлюбу. ОСОБА_1 категорично заперечує відсутність у неї наміру створити сім'ю з ОСОБА_3 .
Зазначає, що у матеріалах справи також відсутні докази ухилення відповідачки від надання необхідної допомоги ОСОБА_3 .
Відзив на апеляційну скаргу від позивачки ОСОБА_2 не надходив.
В судовому засіданні в апеляційному суді взялиучасть відповідачка ОСОБА_1 та її представниця - адвокат Ковальова О.О., які підтримали апеляційну скаргу, просилизадовольнити з викладених підстав.Позивачка ОСОБА_6 та її представниця - адвокат Діхтяренко М.В. у судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Частина 2 статті 3 СК України визначає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (ч.1 ст.15 СК України).
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (ч.4 ст.15 СК України).
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (ч.1 ст.21 СК України).
Шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя (ч.1 ст.36 СК України).
Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя (ч.2 ст.40 СК України)
При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (ч.2 ст.41 СК України).
Згідно з положеннями статті 42 СК України, право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.
В той же час, згідно із ч.1 ст.43 СК України, розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним.
Стаття 44 СК України визначає, що у випадках, передбачених статтями 39-41 цього Кодексу, шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.
Як роз'яснено в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» згідно з Сімейним кодексом шлюб може бути визнано недійсним за рішенням суду або за заявою заінтересованої особи до органу РАЦС; позасудовий порядок визнання шлюбу недійсним настає при вчиненні сторонами при укладенні шлюбу таких істотних порушень умов вступу в шлюб, в силу яких він вважається недійсним і без рішення суду (ст.39 Сімейного кодексу України), зокрема у разі реєстрації шлюбу з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою, особою, яка до того була визнана недієздатною. У вказаних випадках за заявою заінтересованої сторони орган РАЦС анулює актовий запис про шлюб. При розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов'язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 Сімейного кодексу України).
Зі змісту шлюбно-сімейних правовідносин, поняття шлюбу, а також положень Сімейного кодексу України та зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що при розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім'ю чи про його відсутність.
Як встановлено судом першої інстанції, 01.07.2022 року Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) був зареєстрований шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про що складено актовий запис №543.
Також встановлено, що 21.04.2015 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження за яким все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Новоархангельського нотаріального округу Кіровоградської області та зареєстрований в реєстрі за №515.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Із заявами про прийняття спадщини звернулись:
-28.01.2023 року - ОСОБА_2 на підставі заповіту;
-14.02.2023 року - ОСОБА_1 як дружина померлого.
Як вбачається з матеріалів справи, з 2020 року ОСОБА_3 хворіє та 15.06.2022 року було встановлено діагноз: злоякісне новоутворення простати (передміхурової залози): ацинарна аденокарцинома передміхурової залози (множинні мтс в кістки). Крім того, в жовтні 2022 року було встановлено діагноз - набряк головного мозку.
При зверненні до суду з позовом щодо визнання недійсним шлюбу, позивачка зазначала, що відповідачка не мала намір створювати сім'ю з померлим ОСОБА_3 , шлюб було зареєстровано з метою отримання спадщини.
При цьому, позиції позивачки та відповідачки щодо мотивів реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_8 є суперечливими, сторони посилаються лише на власні пояснення.
В той же час, допитані в судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 пояснили, що їм не було відомо про перебування ОСОБА_3 в шлюбі з відповідачкою, вони не бачили відповідачку за місцем проживання ОСОБА_3 .
Так, в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_13 (син відповідачки) як свідок повідомив, що мати (відповідачка) приїжджала разом з ОСОБА_3 до нього. Про реєстрацію шлюбу матері свідок дізнався з її слів та у жовтні 2022 року мати повідомила про хворобу ОСОБА_3 . Як повідомив свідок, він приїжджав за місцем проживання ОСОБА_3 кілька разів. Також свідок зазначив, що він не бачив ОСОБА_3 взимку та не знав про його смерть.
ОСОБА_9 як свідок в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що він не знав про реєстрацію шлюбу ОСОБА_3 , дружину не бачив. ОСОБА_3 про неї повідомив лише в м.Києві, коли він привіз його на лікування.
ОСОБА_10 в судовому засіданні суду першої інстанції як свідок пояснила, що вона робила ін'єкції ОСОБА_3 та він розповідав, що дружина обіцяла його вивезти на лікування за кордон, але цього не зробила. Крім того свідок пояснила, що ОСОБА_3 повідомляв про недовіру дружині проводити йому ін'єкції. Свідок не бачила відповідача за місцем проживання ОСОБА_3 .
ОСОБА_14 в судовому засіданні суду першої інстанції як свідок пояснила, що 12.09.2022 року відвідала ОСОБА_3 та він її повідомив, що одружився так як відповідач обіцяла допомогти в лікуванні за межами України. На похованні ОСОБА_3 відповідача не було.
ОСОБА_11 в судовому засіданні суду першої інстанції як свідок пояснила, що їй ОСОБА_3 повідомив, що він познайомився з лікарем, яка мала вивезти його на лікування за межі України, але умовою цього була реєстрація шлюбу. Свідок пояснила, що їй не було відомо про реєстрацію шлюбу ОСОБА_3 з відповідачем. Відповідача свідок ніколи не бачила, не чула про неї.
ОСОБА_15 як свідок суду пояснила, що вона є колишньою дружиною ОСОБА_3 та тільки в жовтні 2022 року дізналась про одруження колишнього чоловіка, коли він подзвонив та попросив поїхати з ним в м.Кропивницький на лікування. Як повідомила свідок, вона погодилась та коли приїхала в будинок, в якому жив ОСОБА_3 , в будинку був безлад та неприємний запах, в холодильнику були зіпсовані продукти. Після повернення з м.Кропивницький, ОСОБА_3 потребував стороннього догляду, однак не було кому його доглядати. Після того, як свідок вирішила питання щодо госпіталізації ОСОБА_3 , приїхала відповідач та ОСОБА_3 залишився з нею. Як довго відповідач була з ОСОБА_3 свідок не могла пояснити.
ОСОБА_12 в судовому засіданні як свідок пояснила, що догляд за ОСОБА_3 здійснювала його сестра (позивачка у справі), дружину не бачила. Про дружину стало відомо лише після повернення ОСОБА_3 з Києва (після операції). Дружини не було на похованні ОСОБА_3 .
Під час слухання справи суд першої інстанції встановив, що за період перебування відповідачки в шлюбі з ОСОБА_3 , останній двічі перебував на стаціонарному лікуванні.
Так в період з 31.10.2022 року по 03.11.2022 року ОСОБА_3 проходив стаціонарне лікування в м. Кропивницький.
Однак відповідачка, як дружина не підтримувала його під час перебування на лікуванні в м. Кропивницький у вказаний період.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила що саме вона супроводжувала ОСОБА_3 до м. Кропивницький для лікування та у зворотному напрямку, в період часу перебування в м. Кропивницький відповідачку не бачила.
Заперечуючи проти доводів позивачки та пояснень свідків щодо її участі у лікуванні ОСОБА_3 , стверджуючи, що відповідачка перебувала з чоловіком на лікуванні в м. Кропивницький, вона надала суду копії двох чеків про придбання ліків.
Однак суд першої інстанції обґрунтовано відхилив вказані чеки як належні докази перебування відповідачки в м. Кропивницький разом з чоловіком та придбання нею вказаних ліків, оскільки представниця відповідача повідомила, що згідно з графіком роботи відповідача, вона працювала з понеділка по п'ятницю та суду не надано доказів, що у вказані дні (31.10.22-03.11.2022 року) відповідачка була відсутня на робочому місці.
В подальшому, в період з 08.11.2022 року по 16.11.2022 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в Державній установі «Інститут нейрохірургії» та 09.11.2022 року було проведено оперативне втручання - КПТЧ (кістково-пластична трепанація черепа) в скроневій ділянці праворуч. Субтотальне видалення внутрішньо мозкового об'ємного утворення скроневої частки.
Як пояснили сторони в судовому засіданні, після виписки 16.11.2022 року з лікувальної установи, ОСОБА_3 потребував сторонньої допомоги, він не міг самостійно забезпечувати власну життєдіяльність.
Крім того, позивачка пояснила суду, що 16.11.2022 року після повернення ОСОБА_3 з лікувальної установи за місцем свого проживання - Кіровоградська обл., відповідачка в той же день вирушила до м. Києва та до його смерті до селища Новоархангельськ Кіровоградської області не приїжджала.
Вказану обставину відповідачка не заперечувала.
Як пояснила відповідачка, вона була вимушена поїхати до м. Києва, так як у неї з позивачкою склались неприязні стосунки.
Відповідачка не надала суду обґрунтованих пояснень, чому її чоловік не проживав після операції за місцем її проживання, для можливості надання належного догляду, утримання, підтримки.
Крім того, з інформації про здійснені телефонні дзвінки відповідачем, вбачається, що ОСОБА_1 не телефонувала чоловікові після 16.11.2022 року.
Відповідачка не надала суду належних та допустимих доказів, що вона мала будь-які перешкоди телефонувати ОСОБА_3 чи приїхати для його підтримки після операції та враховуючи його хворобу.
Пояснення відповідачки що відсутність світла, зайнятість на роботі та обстріли стали перешкодою для можливості зателефонувати чоловікові не обґрунтовані належними та допустимими доказами.
З інформації, щодо вихідних дзвінків по номеру телефона НОМЕР_1 (як пояснили сторони цим номером телефона користувався померлий ОСОБА_3 ) суд установив, що ОСОБА_16 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 телефонувала останньому з періодичністю один раз в 2-3 дні, а то і щодня. В той же час, після реєстрації шлюбу такі розмови були рідшими та значно меншої тривалості.
В певні проміжки часу спілкування позивача з чоловіком взагалі відсутнє, зокрема, 06-10 вересня 2022 року, 12-13 вересня 2022 року, 15-18 вересня 2022 року, 20-21 вересня 2022 року, 24-29 вересня 2022 року, 30 вересня - 08 жовтня 2022 року. В жовтні відповідачка не кожного дня телефонувала чоловікові. В листопаді зафіксовано лише один дзвінок - 15.11.2022 року. Після повернення ОСОБА_3 за місцем проживання 16.11.2022 року після операції, відповідачка не телефонувала йому жодного разу до дня його смерті.
Крім того, відповідачка не залишилась з чоловіком та не підтримувала його після проведеної операції в листопаді 2022 року, не заперечуючи при цьому, що після операції ОСОБА_3 потребував сторонньої допомоги.
Суду також надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин проживання відповідачки разом з ОСОБА_3 після реєстрації шлюбу, враховуючи що сама відповідачка вказує, що вона працювала в м. Києві.
Надана довідка №22-04/140 вк від 29.03.2024 року, видана Державною установою «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені ОСОБА_17 .Стражеска» щодо відпусток ОСОБА_1 сама по собі не може свідчити що у вказані проміжки часу (після реєстрації шлюбу) вона перебувала разом із своїм чоловіком, враховуючи заперечення позивача щодо проживання відповідачки з чоловіком та пояснення свідків про відсутність її за місцем проживання ОСОБА_3 .
Відповідачка зазначала, що вона купувала ліки для ОСОБА_3 . Однак, під час слухання справи відповідач не надала виписку по банківському рахунку з якого можна зробити висновок про придбання нею ліків чи препаратів, не надано доказів, що вона мала фінансову можливість їх придбавати, враховуючи вартість ліків які необхідні хворим з онкологічними захворюваннями.
Натомість, у судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що, укладаючи шлюб, відповідачка фактично не мала наміру створити сім'ю та набути прав та обов'язків подружжя. З моменту реєстрації шлюбу відповідачка не проживала з ОСОБА_3 , спільного господарства не вели, спільного сімейного бюджету не мали, спільно набуте майно у них відсутнє. Відповідач не довела суду що вона мала бажання проживати разом з ОСОБА_3 , дбати про його добробут та моральний стан сім'ї, піклуватися про нього, підтримувати. Також суду не надано доказів, що вони разом відпочивали чи відвідували своїх рідних, близьких та друзів. Поведінка відповідачки під час перебування у шлюбі не відповідає загальновизнаним у суспільстві нормам поведінки осіб, які мають бажання створити сім'ю та взяти на себе взаємні зобов'язання.
Таким чином враховуючи стосунки сторін до шлюбу, незначну тривалість останнього, поведінку сторін під час шлюбу та ставлення один до одного, відсутність спільного побуту, взаємних прав та обов'язків, підтримки дружиною чоловіка під час його хвороби, відсутність бажання знати про його стан здоров'я, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що шлюб був укладений без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя, тому є фіктивним.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов підлягає задоволенню, а укладений між сторонами шлюб - визнанню недійсним на підставі ч.2 ст.42, ст.44 Сімейного кодекс України від дня його державної реєстрації.
Частиною п'ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Однак, враховуючи що судом задоволені вимоги позову про визнання шлюбу недійсним, наслідком чого є неможливість відповідачу отримати спадщину після померлого ОСОБА_3 , відсутні підстави для задоволення позову в частині усунення відповідачки від спадкування.
Посилання апелянтки на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що ОСОБА_3 примушували до вступу в шлюб або що він не усвідомлював значення своїх дій в момент реєстрації шлюбу колегія суддів відхиляє, оскільки підставою позову у даній цивільній справі є укладення шлюбу без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя, що має наслідком визнання такого шлюбу фіктивним, а не вступ у шлюб під примусом чи за відсутності волевиявлення особи.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним і дослідженим доказам та обґрунтовано дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
Апеляційна скарга не містить доводів і заперечень щодо рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про усунення відповідачки від права спадкування.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 25 лютого 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова