Справа №757/29285/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/101/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
13 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року, -
за участю:
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №12016160500008561 та накладено арешт у кримінальному провадженні №12016160500008561 з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування майном, у тому числі але не виключно: проведення будь-яких будівельних, земельних, реконструкції, шляхових та інших робіт земельних ділянок, а саме:
- земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:52:020:0120, що розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0.003 га, реєстраціи?нии? номер об'єкта нерухомого маи?на 1134189351101, яка зареєстрована за ОСОБА_9 РНОКПП НОМЕР_1 ;
- земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:52:020:0121 що розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0.0577 га, реєстраціи?нии? номер об'єкта нерухомого маи?на 1133985651101, яка зареєстрована за ОСОБА_9 РНОКПП НОМЕР_1 .
Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого, прокурора, у кримінальному провадженні №12016160500008561.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року та її скасувати, постановити нову ухвалу, якоюзалишити без задоволення клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на майно з забороною відчуження та розпорядження, належного на праві власності ОСОБА_9 , а саме земельну ділянку загальною площею 0,003 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110137500:52:020:0120 та земельну ділянку загальною площею 0, 0577 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110137500:52:020:0121.
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що накладаючи арешт на майно ОСОБА_6 , слідчий суддя, як вбачається з оскаржуваної ухвали, залишив поза увагою допустимість доказів, на які посилається слідчий, прокурор.
Апелянт вказує на те, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем майна за кожним з об'єктів нерухомого майна, на яке накладено арешт. Кожен зазначений об'єкт нерухомого майна придбано згідно нотаріально посвідченого договору, а право власності за нею зареєстровано у встановленому законодавством порядку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Право власності ОСОБА_6 на зазначене майно не оскаржується жодною особою, а кожен з правочинів, на підставі якого набуто право власності, на вказане майно, є правомірним згідно приписів ст. 204 ЦК України. Вона не має жодного процесуального статусу у жодному кримінальному провадженні, з яким ч. 1 - 2 ст. 170 КПК України пов'язують накладення арешту на майно, внаслідок чого накладений арешт, як вбачається, не є законним та обґрунтованим.
На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що оскаржувану ухвалу винесено у порядку ч. 2 ст. 172 КПК України без повідомлення власниці та про факт накладення арешту і ухвалення оскарженої ухвали від 25.07.2023 у справі №757/29285/23-к власниця майна - ОСОБА_6 , дізналась 21.05.2024 після отримання Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №379458353 від 21.05.2024.
В судове засідання не з'явився прокурор, який про дату час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином. Однак від прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 , надійшло клопотання, в якому він зазначив, що постановою прокурора від 19.12.2023 підслідність у кримінальному провадженні № 12016160500008561 від 09.11.2016 за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209. ч. 4 ст. 358 КК України визначена за слідчим управлінням ГУНП в Одеській області. Процесуальне керівництво здійснюється прокурорами Одеської обласної прокуратури.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні на теперішній час проводиться, земельні ділянки, на які накладено арешт є доказом у кримінальному провадженні, а тому арешт майна необхідний для збереження доказів та для запобігання можливості відчуження майна до повідомлення про підозру особам, причетним до вчинення кримінальних правопорушень.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2023 року вважає законною та обґрунтованою.
Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.07.2023, про арешт майна у кримінальному провадженні № 1201616050000856.
З урахуванням зазначеного, думки представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , який вважав за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора, колегія суддів прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна відбувся без власника майна ОСОБА_6 , а про наявність даного рішення їй стало відомо лише 21.05.2024, іншої інформації матеріали справи не містять, у зв'язку з чим колегія суддів вбачає підстави для задоволення клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України, за процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора, здійснювалося досудове розслідування в кримінальному провадженні за № 12016160500008561 від 09.11.2016, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
В рамках даного кримінального провадження 12.07.2023 прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №12016160500008561, з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування майном, у тому числі але не виключно: проведення будь-яких будівельних, земельних, реконструкції, шляхових та інших робіт земельних ділянок, а саме:
- земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:52:020:0120, що розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0.003 га, реєстраціи?нии? номер об'єкта нерухомого маи?на 1134189351101, яка зареєстрована за ОСОБА_9 РНОКПП 3147723547;
- земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:52:020:0121 що розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0.0577 га, реєстраціи?нии? номер об'єкта нерухомого маи?на 1133985651101, яка зареєстрована за ОСОБА_9 РНОКПП НОМЕР_1 .
На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що на підставі рішення Одеської міської ради №1536-XXII від 10.08.2000 «Про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,607 га, що знаходиться у користуванні гр. ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_1 , для дачного будівництва» вилучено із землекористування Дачно-Будівельного кооперативу «Нова Аркадія» (за згодою Дачно-Будівельного кооперативу «Нова Аркадія») земельну ділянку площею 0,0607 га за адресою: АДРЕСА_1, та передано її у приватну власність.
На підставі вказаного рішення Одеської міської ради № 1536-XXIII від 10.08.2000 року ОСОБА_11 видано державний акт на право приватної власності на землю серії І-ОД № 012661 від 25.10.2000.
При цьому, 27.04.2005 прокурором Одеської області старшим радником юстиції ОСОБА_12 було винесено протест № 7/1-65 исх-05 на рішення сесії Одеської міської ради від 10.09.2000 року № 1936-XXII з вимогою скасувати, як незаконне рішення Одеської міської ради № 1936-XXIII від 10.09.2000 року «Про передачу в приватну власність земельної ділянки площею 0,0607 га, що знаходиться у користуванні гр. ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_1 , для дачного будівництва».
Протест прокурора мотивовано порушенням Одеською міською радою порядку передачі землі у власність фізичній особі.
Рішенням Одеської міської ради № 4250-IV від 15.07.2005 «Про розгляд протесту прокурора Одеської області від 27.04.2005 № 7/1-65 исх-05» (із внесеними змінами відповідно до рішення Одеської міської ради № 4425-IV від 29.09.2005 (Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 15.07.2005 № 4250-IV) було задоволено зазначений протест прокурора Одеської області на рішення Одеської міської ради № 1536-ІІІ від 10.08.2000 «Про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0607 га гр. ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 для дачного будівництва» та скасовано рішення Одеської міської ради № 1536-IIІ від 10.09.2000.
В подальшому установлено, що 17.10.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0607 га, кадастровий номер 5110137500:52:020:0119, за адресою АДРЕСА_1 .
Реєстрація права власності проведена на підставі договору дарування земельної ділянки № 86 від 03.02.2005 укладеного нібито між представником ОСОБА_11 громадянином ОСОБА_14 (який діяв на підставі довіреності) та громадянином ОСОБА_15 , посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_16 .
Допитаний ОСОБА_11 повідомив, що ніколи довіреності на ім'я ОСОБА_14 не підписував, та правом розпоряджатись його майном, вказаного громадянина ніколи не наділяв, про вказану особу чув вперше. Про факт дарування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 йому також нічого не відомо, ОСОБА_15 також не знайомий.
Допитана приватний нотаріус ОСОБА_16 , яка пояснила, що зразок договору, підпису, печатка їй не належить (на договорі дарування земельної ділянки № 86 від 03.02.2005), а за зазначеним номером № 86 міститься взагалі інший договір.
Крім того, 01.07.2011 рішенням Приморського районного суду міста Одеси задоволено позов прокуратури Приморського району міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_11 та визнано недійсним свідоцтво про право власності на дачні будівлі від 20.07.2000 № 477 на 14/100 дачної будівлі розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_11 та державний акт на право приватної власності на землю № 4451 від 25.10.2000 за адресою АДРЕСА_1 виданого на ім'я ОСОБА_11 .
Зазначене рішення 21.06.2012 апеляційним судом Одеської області залишено без змін.
16.04.2013 Приморським районним судом міста Одеси винесено додаткове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_11 до Одеської міської ради про визначення недійсним рішення сесії Одеської міської ради № 4250-IV від 15.07.2005 відмовлено.
Зазначене рішення 20.03.2014 апеляційним судом Одеської області залишено також без змін.
В подальшому, 18.11.2016 проведено реєстрацію права власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 433 укладеного між представником ОСОБА_15 громадянина ОСОБА_17 (який діяв на підставі довіреності) та громадянином ОСОБА_18 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_19 .
Надалі, ОСОБА_18 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_20 із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та складання відповідних документів, передбачених Порядком ведення Державного земельного кадастру, що будуть результатом видачі відповідних документів, що підтверджують реєстрацію права власності на такі новосформовані дві земельні ділянки з виділом їх в натурі, площею - 0,0577 га та площею - 0,0030 га.
На підставі зазначеної заяви, 27.12.2016 державним реєстратором Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» ОСОБА_21 внесено відповідні зміни до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме зареєстровано право власності на новосформовані дві земельні ділянки з виділом їх в натурі, площею - 0,0577 га та площею - 0,0030 га за кадастровими номерами 5110137500:52:020:0120 та 5110137500:52:020:0121 відповідно.
Таким чином невстановлені особи, шляхом надання до органів реєстрації завідомо підроблених документів та недостовірних відомостей, незаконно заволоділи шахрайським шляхом земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137500:52:020:0120 та 5110137500:52:020:0121 зареєстроване за громадянкою України ОСОБА_9 РНОКПП НОМЕР_1 .
У зв'язку з цим, з метою забезпечення збереження речових доказів, у сторони обвинувачення виникла необхідність у накладенні арешту на земельні ділянки за кадастровими номерами 5110137500:52:020:0120 та 5110137500:52:020:0121.
Незастосування заборон шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном, надасть можливість безперешкодно здійснити поділ, перереєструвати на користь інших фізичних або юридичних осіб, здійснити забудову або будь-яким способом розпорядитися ним, що може призвести до його зникнення чи втрати та в подальшому, зашкодить встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
25.07.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт у кримінальному провадженні №12016160500008561 з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування майном, у тому числі але не виключно: проведення будь-яких будівельних, земельних, реконструкції, шляхових та інших робіт земельних ділянок, а саме:
- земельна ділянка кадастровий номер 5110137500:52:020:0120, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0.003 га, реєстраціи?нии? номер об'єкта нерухомого маи?на 1134189351101, яка зареєстрована за ОСОБА_9 РНОКПП НОМЕР_1 ;
- земельна ділянка кадастровий номер 5110137500:52:020:0121 що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0.0577 га, реєстраціи?нии? номер об'єкта нерухомого маи?на 1133985651101, яка зареєстрована за ОСОБА_9 РНОКПП НОМЕР_1 .
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 167, 170-173 КПК України та бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПКпорядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи, що кримінальне провадження № 12016160500008561 від 09.11.2016, розслідується за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, яке полягає в тому, що невстановлені особи, шляхом надання до органів реєстрації завідомо підроблених документів та недостовірних відомостей, незаконно заволоділи шахрайським шляхом земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про накладення арешту на земельні ділянки за кадастровими номерами 5110137500:52:020:0120 та 5110137500:52:020:0121, ізвстановленням заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним нерухомим майном, з урахуванням обставин даного кримінального провадження.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Доводи апелянта про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно, відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України, на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4