25 лютого 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 379/724/24
провадження номер: 22-ц/824/5462/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Олешко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко Ангеліни Миколаївни на ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 02 грудня 2024 року у складі судді Зінкіна В.І., у справі за позовом приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви,
У липні 2024 року приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Нива» (далі - ПОСП «Нива») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви.
Ухвалою судді Таращанського районного суду Київської області від 22 липня 2024 року позовну заяву ПОСП «Нива» прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
28 жовтня 2024 через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від представника ПОСП «Нива» - адвоката Пєнязькової О.О. надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Заява обґрунтована тим, що на момент пред'явлення позову (03 липня 2024 року) позивачу не було відомо, що спірні посіви озимого ріпаку знищені, а на вказаній земельній ділянці зростає інша культура - соя, оскільки дана обставина було встановлена під час огляду посівів ПОСП «Нива» 16 липня 2024 року безпосередньо перед збору урожаю. Зазначає, що після подання позовної заяви в процесі підготовчого провадження з'ясувалося, що посіви озимого ріпаку 2024 року, що зростали на земельній ділянці площею 4,9270 га з кадастровим номером 3224481000:02:005:0021, засіяні ПОСП «Нива» у серпні 2023 року, що є предметом позову, знищені, а відтак предмет позову відсутній. У зв'язку з цим, просила суд закрити провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю предмету спору та повернути ПОСП «Нива» судовий збір, сплачений при поданні позову по платіжній інструкції № 1015 від 18 червня 2024 року на суму 3 028 грн 00 коп.
21 листопада 2024 року представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Шевченко А.М. через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» подала до суду першої інстанції заяву про розподіл судових витрат, в якій просила стягнути з ПОСП «Нива» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп.
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 02 грудня 2024 року заяву представника ПОСП «Нива» - адвоката Пєнязькової О.О. про закриття провадження у справі - задоволено.
Провадження у справі №379/724/24 за позовом ПОСП «Нива» до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області повернути ПОСП «Нива» судовий збір в розмірі 3 028 грн 00 коп., сплачений згідно платіжної інструкції №1015 від 18 червня 2024 року, у зв'язку з закриттям провадження у справі.
Роз'яснено сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
У задоволенні заяви представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Шевченко А.М. про розподіл судових витрат та стягнення з ПОСП «Нива» на користь ОСОБА_1 10 000 грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат, представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко А.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким її заяву про розподіл судових витрат задовольнити та стягнути з ПОСП «Нива» на користь ОСОБА_1 10 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що для вирішення питання про розподіл судових витрат у межах даної справи не має значення наявність чи відсутність між сторонами будь-якого спору в контексті описаних у позові обставин, подання чи неподання позивачем до відповідачки нового позову з відмінним від поточного предметом. При цьому жодного нового позову до відповідачки не пред'явлено, натомість виключне значення має лише той факт чи існував предмет спору (посіви озимого ріпаку) щодо якого заявлено позовні вимоги, на момент звернення позивача до суду саме з поточним позовом та який зміст у зв'язку з цим мали дії чи бездіяльність позивача. Лише встановлення та оцінка цієї обставини є необхідною та достатньою для кваліфікація процесуальної дії позивача - звернення до суду з поточним позовом, як обґрунтованої чи необґрунтованої, від чого в свою чергу залежить вирішення питання про розподіл судових витрат.
Вказує, що саме з власної вини, зумовленої процесуальною недбалістю та недобросовісною поведінкою, позивачем було пред'явлено позов до ОСОБА_1 при відсутності предмета спору на дату звернення до суду (03 липня 2024 року).
Наголошує, що та обставина, що позивач нібито довідався про відсутність посівів озимого ріпаку лише 16 липня 2024 року не звільняє його від обов'язку відшкодувати відповідачці витрати на правничу допомогу, зумовлені пред'явленим позовом. Позивач не був позбавлений можливості визначити правильний та ефективний спосіб захисту, перевірити наявність в натурі (на місцевості) посівів озимого ріпаку та пред'явити позов відповідно до змісту спірних правовідносин та наявного предмета спору, натомість процесуально неграмотна поведінка.
Стверджує, що позивач ніяким чином не може покладати на відповідачку збитки у вигляді витрат на правничу допомогу, що настали виключно через необхідність захищатися в межах пред'явлених позовних вимог. Всі означені обставини вказують на те, що саме позивач міг та зобов'язаний був пересвідчитися в існуванні об'єкта його претензійно - майнової вимоги на дату пред'явлення позову до ОСОБА_1 . За наявних обставин очевидною є необґрунтованість пред'явленого позову, що є самостійною та достатньою підставою для повного відшкодування відповідачці понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп. відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України.
Зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки доказам, на які посилалась відповідачка під час обґрунтування наявності підстав для стягнення з позивача витрат на правничу допомогу внаслідок його необґрунтованих дій, так само суд неправильно оцінив документи, на які посилався у своїй заяві позивач.
Вважає, що суд надав неправильну оцінку діям позивача, внаслідок чого дійшов хибних висновків, у той час як встановлення обставин щодо необґрунтованості дій позивача є ключовим у стягненні з нього витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України. Такі дії суду першої інстанції призвели до ухвалення незаконного рішення в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп.
Представник ПОСП «Нива» - адвокат Пєнязькова О.О. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що подаючи до суду клопотання про закриття провадження, представник позивача не відмовлялась від позову, вважала, що його права порушенні відповідачкою. Оскільки відбулось фактичне знищення предмета спору (урожаю ріпаку, про яке стало відомо вже після подання позову до суду першої інстанції), що сталося не з вини позивача, подальший розгляд справи не зміг би забезпечити ефективний спосіб правового захисту, забезпечити поновлення порушеного права і одержання бажаного результату для позивача. Наголошує, шо закриття провадження у справі на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Зазначена процесуальна дія це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Така дія не є свідченням необґрунтованості поданої позивачем позовної заяви та не дає підстав для висновку, що внаслідок саме неправильних дій позивача було ініційовано провадження у даній справі, оскільки оцінка обґрунтованості заявлених позивачем позовних вимог в даному випадку судом першої інстанції не здійснювалась. Отже, саме по собі подання заяви про закриття провадження у справі не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, яке не містить обмежень в його реалізації. Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.55 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Тому вважає, що суд першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали не порушував норм матеріального та процесуального права.
Також вказує, що у зв'язку з розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції позивач планує понести витрати на правову (правничу) допомогу орієнтовно в розмірі 10 000 грн 00 коп. Докази на підтвердження понесених витрат будуть подані протягом 5 днів з дня ухвалення рішення (проголошення постанови), з поданням відповідної заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Сторони в судове засідання, призначене на 11 лютого 2025 року об 11 год 15 хв. не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені апеляційним судом завчасно, належним чином в установленому законом порядку, що підтверджується наявними у справі доказами, причини неявки суду не повідомили.
Так, позивач ПОСП «Нива», його представник - адвокат Пєнязькова О.О., а також представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко А.М. повідомлялися судом шляхом направлення 29 січня 2025 року судових повісток до «Електронного кабінету» кожного з них, і ці повістки того ж дня були доставлені їм, що підтверджується звітами про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
Згідно з ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (ч.5 ст.130 ЦПК України).
За таких обставин учасники справи вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи.
10 лютого 2025 року представник ПОСП «Нива» - адвокат Пєнязькова О.О. подала до апеляційного суду заяву про проведеннясудового засідання, призначеного на 11 лютого 2025 року об 11 год 15 хв., без участі представника позивача.
Цього ж дня, тобто 10 лютого 2025 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко А.М. подала заву про проведенняапеляційного розгляду без участі скаржника.
Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Ухвала суду першої інстанції від 02 грудня 2024 року оскаржується лише в частині відмови у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко А.М. про розподіл судових витрат.
В іншій частині ухвала суду першої інстанції від 02 грудня 2024 року не оскаржується, а тому відповідно до правил ч.1 ст.367 ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко А.М. про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив із того, що обставини цієї справи не вказують на вчинення позивачем будь-яких дій, спрямованих на зловживання ним своїми процесуальними правами. Представник відповідачки не довела належними доказами, що дії позивача при зверненні до суду були недобросовісними, а звернення позивача до суду із даним з позовом - необґрунтованим. Суд зауважив, що за обставин цієї справи звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, не можуть вважатися необґрунтованими чи недобросовісними та тягнути за собою обов'язок відшкодувати понесені відповідачкою витрати на професійну правову допомогу. При цьому, саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Колегія суддів вважає, що вказані висновки суду є правильними й такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що 21 листопада 2024 року через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко А.М. подала до суду першої інстанції заяву про розподіл судових витрат, в якій просила стягнути з ПОСП «Нива» на користь відповідачки ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу (а.с.225-246, т.1).
Заява обґрунтована тим, що 28 жовтня 2024 року ПОСП «Нива» звернулося до суду із заявою про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору. Вказувала, що саме з власної вини, зумовленої процесуальною недбалістю та недобросовісною поведінкою, позивачем було пред'явлено позов до відповідачки при відсутності предмету спору на момент звернення до суду. Так, позивачем в межах його правомочностей за період з моменту ймовірного посіву озимого ріпаку - 11 серпня 2023 року та до моменту пред'явлення позову до суду - 04 липня 2024 року, не було здійснено жодної перевірки стану «своїх» посівів, а акт огляду комісії ПОСП «Нива» від 16 липня 2024 року з'явився та був поданий до суду лише 28 жовтня 2024 року, тобто вже після отримання від відповідачки відзиву. Зауважувала, що зазвичай для України ріпак косять в кінці червня і до середини липня, що свідчить про те, що станом на дату подання позову на спірній земельній ділянці не могло бути посівів озимого ріпаку, оскільки за фазою розвитку станом на червень ріпак вже в стадії завершення дозрівання, тобто зерна ріпаку вже сформовані, і це урожай, а не посіви. Позивач мав би пересвідчитися в існуванні предмету його вимог в натурі на місцевості задля забезпечення можливості ефективного захисту своїх прав у обраний спосіб, попередження обґрунтованого подання позову. Зазначає, що всі означені обставини вказують на те, що саме позивач міг та зобов'язаний був пересвідчитися в існуванні об'єкта його претензійно-майнової вимоги на момент пред'явлення позову. Вважала, що за наявних обставин, очевидною є необґрунтованість пред'явленого позову, що є самостійною та достатньою підставою для повного відшкодування здійснених відповідачкою витрат на правничу допомогу. З огляду на зазначене, вказувала, що саме повне відшкодування позивачем витрат на професійну правничу допомогу є важливим для відповідачки та справедливим, адже цих витрат вона могла не зазнати за відсутності необґрунтованого позову ПОСП «Нива».
З урахуванням наведеного, посилаючись на ч.5 ст.142 ЦПК України, представник відповідачки - адвокат Шевченко А.М. просила стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп.
29 грудня 2024 через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від представника ПОСП «Нива» - адвоката Пєнязькової О.О. надійшло заперечення на заяву, яке мотивоване тим, що заява про розподіл судових витрат є необґрунтованою і не підлягає задоволенню, оскільки твердження представника відповідача щодо зловживання позивачем процесуальними правами у зв'язку з пред'явленням позову при відсутності предмету спору на момент звернення до суду, недобросовісної поведінки позивача, а також щодо необґрунтованості позову, є такими, що ґрунтуються виключно на власних домислах. Зауважує, що у заяві про закриття провадження представник позивача наголошував, що позивач не відмовляється від позову, вважає, що його права порушені відповідачкою, однак, подальший розгляд даної справи не може забезпечити ефективний спосіб правового захисту, оскільки не зможе забезпечити поновлення порушеного права і одержання бажаного результату. Спір щодо визнання права власності на посіви існував між сторонами як на момент пред'явлення позову, так і продовжує існувати після закриття провадження у справі, а єдиною підставою для закриття провадження послугувало виключно фактичне знищення предмета спору в натурі (на місцевості), що сталося не з вини позивача. При цьому наголошує, що знищення посівів спричинене внаслідок протиправних дій саме відповідачки, які полягали у невизнанні нею права власності позивача на ці посіви та, як наслідок, у передачі земельної ділянки разом з посівами у користування третій особі. Зважаючи на відсутність розгляду справи по суті, обставини знищення спірних посівів, зокрема фактична дата їх знищення, умови, винні особи тощо, судом не з'ясовувалися, докази не досліджувалися, тому твердження представника відповідача щодо відсутності посівів на момент пред'явлення позову та обов'язок позивача знати про таку обставину на момент пред'явлення позову є необґрунтованими та нічим не підтверджені.
Крім того, вказувала, що заяву про закриття провадження у справі було подано під час підготовчого провадження, до дати призначення першого судового засідання, з огляду на це, в діях позивача відсутній намір безпідставного затягування чи перешкоджання розгляду справи. Навпаки, після того як позивачу стало відомо про фактичне знищення предмета спору і неможливості в подальшому забезпечити ефективний захист невизнаних та порушених прав, позивач одразу подав заяву про закриття провадження у справі. У зв'язку з викладеним, просила відмовити у задоволенні заяви представника відповідачки про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп. (а.с.4-174, т.2).
Так, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У відповідності до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги на рахунок держави.
Згідно з ч.9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 14 січня 2021 року в справі № 521/3011/18 Верховний Суд дійшов висновку, що для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Згідно з ч.1 та 2 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Виходячи із системного тлумачення положень ч.ч.5, 6 ст.142, ч.9 ст.141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних із розглядом справи, відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц (провадження № 61-24189св18), від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 (провадження №61-10254св20).
У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 (провадження № 61-48179 св18), на яку послався апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні та заявник у касаційній скарзі, Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв'язку із закриттям провадження у справі, вказав, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (ч.5 ст.142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме собою звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Отже, з огляду на вказані вище правові позиції Верховного Суду, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами й самі по собі не можуть вважатися необґрунтованими чи недобросовісними та тягнути за собою обов'язок відшкодувати понесені відповідачкою витрати на професійну правову допомогу.
З цих же підстав апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що звернення у липні 2024 року ПОСП «Нива»з позовом до ОСОБА_1 зумовлене процесуальною недбалістю та недобросовісною поведінкою позивача.
Інший по суті висновок суперечитиме гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України безумовним правам позивача на доступ до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сам по собі факт закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору (п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України) не свідчить про безпідставність і необґрунтованість позову, а також про відсутність спору між позивачем та відповідачем.
У даному випадку представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко А.М. не довела належними та достатніми доказами існування необґрунтованих, винних й недобросовісних дій позивача у даній справі чи зловживання ним процесуальними правами, а згідно з положеннями ст.ст.12, 81 ЦПК України доказування та, відповідно, судове рішення суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Отже, встановивши фактичні обставини справи та релевантні їм норми права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко А.М.про розподіл судових витрат за безпідставністю та недоведеністю її вимог.
Інші доводи та обставини, на які посилається адвокат Шевченко А.М. в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення її заяви про розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Датою постанови апеляційного суду є дата складення повного її тексту, оскільки справа розглянута за відсутності учасників справи без проголошення скороченого судового рішення (вступної та резолютивної частин) та в цьому випадку підлягають застосуванню положення другого речення ч.5 ст.268 ЦПК України, якою передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко Ангеліни Миколаївни залишити без задоволення.
Ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 02 грудня 2024 року в частині відмови у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко Ангеліни Миколаївни про розподіл судових витрат - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: