Справа № 755/965/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1652/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
10 лютого 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2025 рокузадоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , яке погоджене з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040000182 від 17 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Визначено, що ухвала діє 60 днів, тобто до 17 березня 2025 року (включно) та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Зазначено, що строк тримання під вартою ОСОБА_7 обчислюється з моменту його фактичного затримання - з 13 години 00 хвилин 17 січня 2025 року.
ВизначеноОСОБА_7 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві: Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р: № UA128201720355259002001012089 та надати документ, що це підтверджує, до Дніпровського районного суду міста Києва та Дніпровської окружної прокуратури міста Києва.
Вказано, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі,визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.
У разі внесення застави зобов'язано ОСОБА_7 прибувати до слідчого за кожною вимогою у рамках цього кримінального провадження та, відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покладенонаступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, із встановленою періодичністю, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Київ) без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, залежно від стадії кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено 2 місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Вказано, що з моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Виконання ухвали покладено на Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві.
Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18.01.2025 року, якою до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та постановити ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування доводів скарги захисник посилається на те, що судове рішення ухвалене із порушенням вимог кримінального процесуального закону, а клопотання слідчого було задоволено, незважаючи на відсутність передбачених КПК ризиків, які б зумовлювали застосування до ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу з передбачених КПК України.
Зазначає, що прокурор в ході розгляду клопотання взагалі не послався на наявність жодних вагомих ризиків, які б свідчили про можливість підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню.
Одночасно з тим, сторона захисту вважає, що відсутні будь-які ризики, які б зумовили застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вказує, що прокурор у своєму клопотанні посилався на наявність усього трьох ризиків, які на його думку зумовлюють необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Щодо ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду - (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України), то матеріали справи не містять відомостей, що обвинувачений намагався в минулому ухилятись від кримінального провадження або іншим чином йому перешкоджати. Факт усвідомлення підозрюваним тяжкості покарання саме по собі не може слугувати підставою для обрання відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також, захисником в судовому засіданні зазначалось, що підозрюваний ОСОБА_7 з початку затримання співпрацював зі слідством, надав зізнавальні показання, не намагався спотворити фактичні обставини, що свідчить про подальшу активну поведінку ОСОБА_7 , спрямовану на сприяння органам досудового розслідування виконанню завдань кримінального провадження.
Отже, вказаний ризик нівелюється, та у будь-якому випадку гіпотетична наявність цього ризику може нівелюватись застосуванням менш суворого запобіжного заходу.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків з метою зміни ними показів або створення собі алібі у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст. 177 КПК України), адвокат зазначає про те, що ним в судовому засіданні зазначалось, що вказаний ризик нівелюється тим, що матеріали справи, крім показів свідків, містять безліч відеоматеріалів, на яких детально зафіксовані дії підозрюваного в ТЦ «Епіцентр», що робить недоцільним будь-який вплив на свідків, а щодо створення алібі, то в даному випадку стороною захисту зазначалось, що підозрюваний визнав свою провину у скоєнні інкримінованого злочину, з самого початку не намагався спотворити фактичні обставини справи. А тому даний ризик також не доведений.
Крім того, відповідно до положень ч.5 ст. 194 КПК України, у разі обрання менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, суд може покласти підозрюваного певні обов'язки, у тому числі обов'язок не спілкуватись зі свідками у справі.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст. 177 КПК України) скаржник посилається на те, що даний ризик не доведений, оскільки підозрюваний вчинив корисливий злочин вперше, та раніше не вчиняв корисливих злочинів.
Також підозрюваний повідомив, що неофіційно працював кухарем, має законні джерела прибутку. Крім того, у ОСОБА_7 є батьки, які надають йому грошові кошти.
З огляду на факт перебування ОСОБА_7 під слідством та під дією запобіжного заходу у виді домашнього арешту та певних обмежень, останній не матиме змоги вчиняти протиправні дії, ураховуючи ризик зміни запобіжного заходу, а також більш негативних для підозрюваного наслідків.
На думку захисника, даний ризик може цілком бути нейтралізований у разі застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Таким чином, відсутні жодні ризики, які б зумовлювали застосування до ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник посилається і на те, що у підозрюваного міцні соціальні зв'язки в місці його постійного проживання, він має матір та батька, з якими постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Дана квартира належить батьку обвинуваченого, та наявність житла в Дніпровському районі м. Києва (за місцем знаходження органу досудового розслідування) свідчить про можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Єдиною обставиною, яка на переконання сторони захисту, вплинула на позицію слідчого та прокурора про застосування найсуворішого запобіжного заходу, є те, що ОСОБА_7 раніше судимий.
Проте зазначає, що ОСОБА_7 судимий за скоєння кримінального проступку, а також те, що про призначення покарання у виді пробаційного нагляду йому не було відомо, оскільки розгляд справи відбувався в спрощеному провадженні.
Зазначені обставини зменшують вплив наявної судимості, яка не заважає обрати ОСОБА_7 менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Апелянт зазначає, що ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні незакінченого злочину, а саме замаху на крадіжку.
Матеріальна шкода потерпілому відшкодована та викрадене майно (кросівки та кусачки) фактично повернуті власнику, що додатково знижує ризик та обумовлює можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Прокурор, обґрунтовуючи необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу, фактично посилався на тяжкість покарання, як на головну обставину застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом з тим, відповідно до КПК України запобіжний захід у виді домашнього арешту теж є одним із найсуворіших запобіжних заходів, який пов'язаний із обмеженням права особи на вільне пересування, та згідно положень ч.2 ст. 181 КПК України застосовується до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі.
У практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину не може сама по собі бути виправданням тримання під вартою (рішення у справі «Єчус проти Литви»).
На підставі наданих стороною захисту доказів, захисник вважає, що відсутні ризики, які б зумовлювали необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити з наведених у ній підстав, пояснення прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника - адвоката ОСОБА_6 , задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів провадження, слідчим відділом Дніпровського УП ГУНП в м, Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100040000182 від 17.01.2025 року, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що 17 січня 2025 року, ОСОБА_7 , під час дії ЗУ «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 року, який в подальшому продовжений та діяв на день вчинення злочину, близько 12 години 20 хвилин зайшов до гіпермаркету «Епіцентр», що розташований по вул. Братиславська, 11 в м. Києві, де у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення товару з даного магазину.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна в період воєнного стану, ОСОБА_7 , перебуваючи в торговому залі на 1-му поверсі вказаного гіпермаркету підійшов до одного зі стелажів з товаром у відділі «Інструменти», звідки дістав з упаковки секатор Gardena Classic обвідний для квітів 18 мм, артикул 10305281, закупівельною вартістю 507,35 грн., з яким з метою таємного викрадення чужого майна попрямував до магазину «Інтерспорт», розташованого на 2-му поверсі приміщення гіпермаркету «Епіцентр».
В подальшому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_7 взяв наступний товар, а саме кросівки чоловічі р10,5 30255180003 Under Armor SS 23, артикул 81154433, закупівельною вартістю 6059,04 грн., з якими попрямував до примірочної, де скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою секатора від'єднав захисні магнітні кліпси на кросівках, які сховав собі під куртку, а сам секатор приховав до кишені власної куртки.
Після цього, ОСОБА_7 , утримуючи при собі прихований товар, пройшов касову зону та вийшов за межі торгового залу гіпермаркету "Епіцентр", при цьому за вищевказані кросівки та секатор умисно з корисливих мотивів не розрахувався, тим самим таємно викрав чуже майно, що належить ТОВ «Епіцентр-К».
Однак, виконавши всі дії, які ОСОБА_7 вважав необхідними для доведення злочину до кінця, розпорядитися викраденим майном на власний розсуд не зміг, з причин що не залежали від його волі, оскільки при виході з приміщення гіпермаркету «Епіцентр» на вулицю останній одразу був затриманий працівниками охорони з викраденим товаром.
В результаті своїх злочинних дій, які полягли у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, в умовах дії воєнного стану, ОСОБА_7 спричинив потерпілому ТОВ «Епіцентр-К» матеріального збитку на загальну суму 6566,39 грн.
17 січня 2025року ОСОБА_7 затримано (час фактичного затримання 17 січня 2025 о 13.00 год.) в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст.185 КК України.
17.01.2025 року слідчий СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040000182 від 17 січня 2025 року, за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
У клопотанні слідчий зазначив, що 18 січня 2025 рокуОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України.
Слідчий зазначив, що вина підозрюваного ОСОБА_7 підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: рапортом працівників поліції про затримання, протоколом прийняття заяви про вчинення злочину, показами свідків, протоколом огляду місця події, протоколом перегляду відеозапису, протоколом затримання особи на місці вчинення злочину, вилученими речовими доказами, показаннями підозрюваного та іншими доказами в їх сукупності.
При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України сторона обвинувачення прийшла до висновку, що наявні докази вчинення ОСОБА_7 тяжкого кримінального правопорушення є вагомими та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку, а у разі визнання винуватим підозрюваному загрожує покарання від 5 до 8 років позбавлення волі.
Оцінюючи особу підозрюваного та вчинений ним злочин, досудове слідство приходить до переконання в наявності передбачених ст. 177 КПК України ризиків невиконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а саме: п.1 ч. 1 ст.177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків; п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити свою злочинну діяльність.
Не обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному відкриває можливість переховування останнього від органів досудового розслідування та суду та перешкоджанню досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2025 рокузадоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 , яке погоджене з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040000182 від 17 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Визначено, що ухвала діє 60 днів, тобто до 17 березня 2025 року (включно) та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Зазначено, що строк тримання під вартою ОСОБА_7 обчислюється з моменту його фактичного затримання - з 13 години 00 хвилин 17 січня 2025 року.
ВизначеноОСОБА_7 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві: Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р: № UA128201720355259002001012089 та надати документ, що це підтверджує, до Дніпровського районного суду міста Києва та Дніпровської окружної прокуратури міста Києва.
Вказано, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі,визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.
У разі внесення застави зобов'язано ОСОБА_7 прибувати до слідчого за кожною вимогою у рамках цього кримінального провадження та, відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покладенонаступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, із встановленою періодичністю, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Київ) без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, залежно від стадії кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено 2 місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Вказано, що з моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Виконання ухвали покладено на Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві.
Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 .
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 ,як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення доведена у клопотанні та сумнівів не викликає.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається у клопотанні орган досудового розслідування, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів виходить із того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання, так як раніше судимий та перебуває на пробаційному нагляді.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідка у кримінальному провадженні), обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків з метою зміни ними показів або створення собі алібі у даному кримінальному провадженні.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення), обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити свою злочинну діяльність, враховуючи те, що офіційно не працює та не має постійного джерела доходу, що може спонукати його до вчинення нових злочинів майнового характеру.
Ґрунтуючись на зазначеному, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність яких встановлена в ході розгляду клопотання органу досудового розслідування, та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Отже, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини, визначені п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, обґрунтованість підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків в даному кримінальному провадженні.
При цьому, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, визначив підозрюваному розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції насамперед використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Колегія суддів зазначає, що ймовірно вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, у якому він підозрюється, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження встановлено наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Як вбачається із матеріалів провадження, слідчий суддя, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував конкретні обставини кримінального провадження та особу підозрюваного.
При цьому, слідчий суддя у відповідності до положень ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, врахував і тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого злочину, характер та обставини вчинення злочину, і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
А тому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки докази наявності достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Посилання захисника на те, що підозрюваний ОСОБА_7 має сталі соціальні зв'язки та на те, що матеріальна шкода потерпілому відшкодована, а викрадене майно (кросівки та кусачки) фактично повернуті власнику, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому, визначена слідчим суддею застава у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму, є обгрунтованою, оскільки при визначенні розміру застави слідчий суддя, наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України, врахував практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. Оцінивши в сукупності тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 , характер та обставини вчинення злочину, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що застава в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 60 560,00 грн., в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Інші наведені у апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
________________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4