справа №757/58526/24-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/904/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
10 лютого 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року щодо зміни запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 296 КК України, у кримінальному провадженні №12024175420000672 від 03 листопада 2024 року,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року клопотання старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погоджене прокурором першого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задоволено частково.
Застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 05 січня 2025 року включно, заборонивши останньому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, строком до 05 січня 2025 року включно, а саме:
- не відлучатися із місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- узгоджувати із слідчим, прокурором можливу зміну свого місця проживання;
- інформувати прокурора та/або слідчого з періодичністю узгодження із останніми місце свого перебування;
- утримуватися від спілкування з потерпілими, підозрюваними та особами, які визначить прокурор та/або слідчий;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснено підозрюваному, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
У задоволенні решти вимог клопотання - відмовлено.
Клопотання ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У мотивування скарги зазначає, що 27 листопада 2024 року ОСОБА_7 відмовився за наявності дозволу слідчого з'явитися до ГУ НП у Полтавській області для виконання ухвали слідчого судді в частині застосування електронного засобу контролю.
Вказує, що уповноважені представники ГУ НП у Полтавській області прибули за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_7 , де за участі двох понятих та адвоката ОСОБА_8 , після роз'яснень положень частини шостої статті 195 КПК України та частини першої статті 382 КК України, зафіксовано відмову підозрюваного ОСОБА_7 застосувати електронний засіб контролю з мотивів відсутності висновку санітарно-епідеміологічної експертизи на конкретний пристрій із серійним номером та на підставі пункту 3 розділу І Порядку застосування електронних засобів контролю, затвердженого наказом МВС України від 08 червня 2017 №480, щодо заборони застосовувати електронні засоби контролю, які суттєво порушують нормальний уклад життя особи, спричиняють значні незручності в їх носінні та можуть становити небезпеку для життя і здоров'я.
Зауважує, що необхідність виконання ухвали слідчого судді в частині застосування електронного засобу контролю підозрюваним фактично ігнорувалась до 12 грудня 2024 року, тобто електронний засіб контролю було застосовано лише після ознайомлення сторони захисту з клопотанням про зміну запобіжного заходу.
Також посилається на те, що під час затримання ОСОБА_7 було вилучено належний йому мобільний телефон та у подальшому, за результатами огляду наявної в ньому інформації, встановлено достатньо доказів уважати, що підозрюваний ОСОБА_7 до викриття його неправомірних дій вживав заходи, спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності.
Уважає, що встановлені ймовірні спроби впливу підозрюваним ОСОБА_7 після подій 02 листопада 2024 року на власників ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2», ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , з метою можливого отримання відеозаписів конфлікту підозрюваних з ОСОБА_15 , їх видалення, знищення або іншим чином унеможливлення їх отримання органом досудового розслідування, підтверджує наявність усіх раніше встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
Також з апеляційною скаргою на вказану ухвалу слідчого судді звернувся захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , в якій просить ухвалу слідчого судді суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення та задовольнити клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 на особисте зобов'язання.
Уважає, що вказана ухвала є незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В апеляційній скарзі захисник посилається на те, що повідомлена ОСОБА_7 підозра є необґрунтованою, оскільки жодні дії ОСОБА_7 не мали ознак кримінального правопорушення, суперечка ОСОБА_15 і ОСОБА_16 мала виключно особисті мотиви, яка розпочалася внаслідок раптово виниклих неприязних відносин між ними.
Уважає, що якщо застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці у присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
Вказує, що будь-які фактичні дані, які можуть підтвердити обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення за частиною другою статті 296 КК України, у органу досудового розслідування відсутні, матеріали кримінального провадження не містять.
На переконання сторони захисту, у даному клопотанні про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою органом досудового розслідування не надано доказів обставин наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Посилається на те, що ОСОБА_7 відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» незнятої чи непогашеної судимості немає.
Зазначає, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, зареєстроване майно, ряд підприємств, велику родину, п'ятеро дітей, дружину, з самого початку затримання самостійно наполягав на його допиті та встановленні всіх обставин подій, подає клопотання про проведення процесуальних дій та запити; його особистий внесок на допомогу ЗСУ складає 31 млн 500 тис. грн; за період війни продовжує будувати найсучасніші аграрні підприємства, здійснювати ремонт доріг, шкіл та дитячих садочків; є безпосереднім директором сільськогосподарських підприємств: ПП «Альфа-Капітал», ПП «Альфа-Капітал Компані», ТОВ «Агрофірма «Куликово», ПП «Альфа-Капітал Терра», ФГ «Арніка».
Уважає, що посилання щодо можливого незаконного впливу на свідків чи потерпілого є неправдивим та непідтвердженим, будь-яких заяв чи повідомлень від потерпілого чи свідків щодо тиску на них чи незаконного впливу до слідчого чи прокурора не надходило, матеріали кримінального провадження не містять.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту з наведених у ній підстав, та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вислухавши думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив задовольнити апеляційну скаргу сторони обвинувачення, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що подані прокурором та стороною захисту апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024175420000672 від 03 листопада 2024 року за підозрою ОСОБА_16 , ОСОБА_7 та ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 296 КК України.
07 листопада 2024 року о 17 год. 24 хв. ОСОБА_7 та ОСОБА_17 були затримані у порядку статей 208, 615 КПК України.
07 листопада 2024 року здійснено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 296 КК України, тобто у хуліганстві, а саме у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб:.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2024 року у справі №757/52220/24-к (провадження №1-кс-44400/24) стосовно підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 05 січня 2025 року з покладенням на підозрюваного наступних обов'язків:
- не відлучатися з м. Полтави, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними, а також особами, які мають процесуальний статус свідка чи потерпілого;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Виконання вищевказаної ухвали здійснюється Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області.
12 грудня 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року клопотання старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погоджене прокурором першого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задоволено частково.
Застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 05 січня 2025 року включно, заборонивши останньому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, строком до 05 січня 2025 року включно, а саме:
- не відлучатися із місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- узгоджувати із слідчим, прокурором можливу зміну свого місця проживання;
- інформувати прокурора та/або слідчого з періодичністю узгодження із останніми місце свого перебування;
- утримуватися від спілкування з потерпілими, підозрюваними та особами, які визначить прокурор та/або слідчий;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснено підозрюваному, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
У задоволенні решти вимог клопотання - відмовлено.
Клопотання ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу - залишено без задоволення.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Як убачається з частини другої статті 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до статті 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України, чи про зміну способу їх виконання.
Згідно з частиною другою статті 200 КПК України у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
За змістом частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно частин першої-четвертої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до пункту «с» статті 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для зміни відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 296 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 296 КК України, підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, зокрема, можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Разом з тим, як вірно встановлено слідчим суддею, прокурором не було доведено, що має місце переховування підозрюваного від органу досудового розслідування чи ним вчинялись дії щодо перешкоджання розслідуванню кримінального провадження, вплив на будь-яких осіб, чи знищення речей чи документів.
При цьому враховано, що підозрюваний під час дії запобіжного заходу проявив належну процесуальну дисципліну, у зв'язку з чим обставин для застосування найсуворішого запобіжного заходу немає, у клопотанні слідчого не вказано та в судовому засіданні не доведено.
З такими висновками погоджується колегія суддів та звертає увагу на недоведеність слідчим у клопотанні та прокурором під час апеляційного розгляду тих обставин, що заявлені органом досудового розслідування ризики мають такий ступінь небезпеки, якому зможе запобігти лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, у повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обґрунтовано застосував щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для застосування щодо ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді особистого зобов'язання, про який порушено питання в апеляційній скарзі захисника, оскільки, на переконання колегії суддів, більш м'який запобіжний захід ніж цілодобовий домашній арешт, буде недостатнім стримуючим засобом та не здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Викладені в апеляційній скарзі сторони захисту доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів уважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 296 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що жодні дії ОСОБА_7 не мали ознак кримінального правопорушення, суперечка ОСОБА_15 і ОСОБА_16 мала виключно особисті мотиви, яка розпочалася внаслідок раптово виниклих неприязних відносин між ними; якщо застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці у присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства; будь-які фактичні дані, які можуть підтвердити обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення за частиною другою статті 296 КК України, у органу досудового розслідування відсутні, матеріали кримінального провадження не містять, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Посилання в апеляційній скарзі на недоведеність наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Перевіряючи доводи клопотання сторони обвинувачення на предмет наявності ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на тяжкість та конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, та особу підозрюваного.
При цьому, доводи захисника про те, що підозрюваний ОСОБА_7 відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» незнятої чи непогашеної судимості немає; має міцні соціальні зв'язки, зареєстроване майно, ряд підприємств, велику родину, п'ятеро дітей, дружину, з самого початку затримання самостійно наполягав на його допиті та встановленні всіх обставин подій, подає клопотання про проведення процесуальних дій та запити; його особистий внесок на допомогу ЗСУ складає 31 млн 500 тис. грн; за період війни продовжує будувати найсучасніші аграрні підприємства, здійснювати ремонт доріг, шкіл та дитячих садочків; є безпосереднім директором сільськогосподарських підприємств: ПП «Альфа-Капітал», ПП «Альфа-Капітал Компані», ТОВ «Агрофірма «Куликово», ПП «Альфа-Капітал Терра», ФГ «Арніка», самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт. Посилання захисника на дані про особу підозрюваного були враховані слідчим суддею у сукупності з процесуальною поведінкою підозрюваного, унаслідок чого слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, - у виді цілодобового домашнього арешту.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, а також невиконання вимог підозрюваним щодо носіння електронного засобу контролю враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочину та підстав уважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
При цьому, апеляційна скарга не містить та прокурором не наведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення та особи підозрюваного, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту не зможе запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам.
Інші доводи апеляційних скарг прокурора та захисника підозрюваного висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Окрім того, згідно з вимогами статті 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.
Станом на час розгляду апеляційних скарг оскаржувана ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року вичерпала свою дію 06 січня 2025 року.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 травня 2019 року у справі №532/308/15-к (провадження №13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, у жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційних скарг.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційні скарги прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4