Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/1778/2025
04 лютого 2025 року місто Київ
справа № 757/25345/19-ц
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Матійчук Г.О., повний текст рішення виготовлено 16 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів, відшкодування майнової та моральної шкоди,-
У травні 2019 року позивач звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ФОП ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідача на його користь:
майнову шкоду у розмірі 104 733, 42 грн.,
інфляційні втрати у розмірі 54 932, 36 грн.,
моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.,
витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що автомобіль «Volkswagen Passat CC», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить йому, було передано для проведення ремонтних робіт на станцію технічного обслуговування у місті Київ по вул. Миру, 36 , з 17 січня 2018 року по 18 травня 2018 року.
В зазначений період відповідно були виконані роботи по заміні передніх важелів ходової частини та мастила в двигуні внутрішнього займання, відповідно до акту виконаних робіт від 21 січня 2018 року на загальну суму 15 786,50 грн.
Вказував, що після проведення заявлених робіт, автомобіль 29 січня 2018 року було залишено на СТО, у зв'язку з браком коштів, необхідних для повного розрахунку. 27 лютого 2018 року власнику автомобіля зателефонували з СТО і повідомили, що в двигуні автомобіля підвищений рівень масла, рівень якого піднявся за рахунок потрапляння бензину в мастило двигуна через паливний насос високого тиску.
Зазначав, що приїхавши на місце, відповідач повідомив, що особисто він в цей день заводив автомобіль «Volkswagen Passat CC», д.н.з. НОМЕР_1 , з метою виїзду за межі території СТО для звільнення проїзду. Відповідач повідомив, що двигун автомобіля завівся та відразу вимкнувся - не працював (запалення було увімкнене, контрольні лампочки горіли), він повторно його завів і почув звуки, які не характерні для нормальної роботи двигуна (підвищений характерний стук, нестійка робота двигуна), через короткий проміжок часу двигун припинив роботу (вимкнувся).
Після діагностики, йому було повідомлено, що причина потрапляння палива в картер двигуна (в мастило), це розгерметизація паливного насоса, який розташований на ГБЦ ( ОСОБА_4 ). Також відповідач повідомив, що в двигуні відсутня компресія, 0 (нуль) за покажчиком приладу для вимірювання тиску.
Посилався на те, що 15 травня 2018 року на території СТО «Автобудсервіс» за адресою: місто Київ, вул. Миру, 19-В, на підставі заяви адвоката Санченко Р.Г. в складі комісії спеціаліста-хіміка ОСОБА_5 , ОСОБА_1, представника СТО «Автобудсервіс» Рощина С.І. було відібрано зразки мастила, яке знаходилось в картері двигуна автомобіля «Volkswagen Passat CC», д.н.з. НОМЕР_1 та направлено на дослідження.
В результаті проведених досліджень, відповідно до висновку спеціаліста №88 від 05 червня 2018 року, було встановлено, що зразок оливи, який вилучено 15 травня 2018 року з двигуна автомобіля «Volkswagen Passat CC», д.н.з. НОМЕР_1 , на території СТО «Автобудсервіс», містить нехарактерні для моторних олив домішки, а саме домішки палива та води. Вміст продуктів зношування, в тому числі заліза, свідчить про нетривалий час роботи двигуна на оливі, зразок якої представлено на дослідження. Крім того, в даному висновку зазначено, що використання наданої оливи може призвести до технічних несправностей двигуна, тобто подальше її використання не рекомендується.
Вказував, що відповідно до висновку експертного дослідження №167/02/19 від 29 листопада 2018 року, зазначено, що з технічної точки зору причина виходу з ладу автомобіля «Volkswagen Passat CC», д.н.з. НОМЕР_1 , полягає у потраплянні палива (бензину) в картер двигуна (масляну систему) через мембрану паливного насосу, який розташований на головці блоку циліндрів. Зазначено, що з технічної точки зору потрапляння палива (бензину) в систему змащування автомобіля можливе через мембрану паливного насосу високого тиску, пошкодження якої виникає в результаті багаторазових короткотривалих запусків двигуна автомобіля при температурі повітря нижче 0 (нуля) градусів по Цельсію, без його достатнього прогріву до робочої температури, що обумовлює виникнення та потрапляння вологи (конденсату) в середину двигуна, яка в свою чергу в результаті заморожування призвела до руйнації мембрани паливного насосу. Відтак, враховуючи вищезазначене, причиною виходу з ладу двигуна автомобіля «Volkswagen Passat CC», д.н.з. НОМЕР_1 , є пошкодження, які виникли в результаті дії працівників СТО ОСОБА_6 .
Зазначав, що 05 липня 2018 року він звернувся до відповідача з проханням повернути паливний насос високого тиску, який було замінено на новий на цій станції технічного обслуговування. Відповідач повідомив, що паливний насос повернуть, якщо власник автомобіля підпише заяву про відсутність претензій. Власник автомобіля, приїхавши на СТО, намагався отримати паливний насос високого тиску, однак ні керівництво СТО ні його представники не мали наміру повертати насос, хоча і показували його. Після відмови повернути паливний насос високого тиску з боку відповідача, він викликав поліцію для документування факту відмови представників СТО повернути запасну частину, яку ремонтували та замінювали на СТО.
Відповідно до висновку ДОП Святошинського УП ГУ НП у місті Києві Сукачова Ю.Т. за результатами розгляду заяви, внесеної до ЕО №54467 від 05 липня 2018 року, встановлено, що в ході додаткової перевірки по прибуттю на місце виклику, було виявлено ОСОБА_1 , який повідомив, що проводив ремонт свого автомобіля «Volkswagen Passat CC», д.н.з. НОМЕР_1 , на СТО за адресою: вул. Миру 36, а саме: заміни паливного насоса, який після заміни залишився та який ОСОБА_1 хоче забрати, але власник СТО його не віддає.
Вважає, що оскільки діями відповідача йому було завдано матеріальної шкоди у розмірі 87 833, 42 грн. - реальна шкода за ремонт автомобіля, 16 900 грн. - кошти, сплачені за неякісний ремонт автомобіля, яку відповідач відмовився відшкодувати у добровільному порядку, то вказана шкода разом із моральною шкодою підлягає стягненню із відповідача у примусовому порядку.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - Санченко Р.Г. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що в рішенні суду зазначається, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів понесення позивачем, зазначених у позові витрат. Однак, до матеріалів справи було долучено рахунок фактуру №GC00008 на 73 600 грн., товарну накладна про відправку двигуна поштою на 1090,42 грн. та наряд-замовлення на заміну та встановлення нових запчастин на 12 959 грн., і дані документи було виписані на позивача ОСОБА_1 , тому, висновки суду в цій частині не відповідають матеріалам справи.
Вказував, що відповідно до акту виконаних робіт працівники відповідача проводили наступні роботи: заміна оливи, заміна фільтра масляного, долив технічних рідин. При цьому, відповідачем не надано жодного письмового доказу чи висновку експертів, що рівень масла в двигуні автомобіля позивача підвищився, і потрапляння бензину в мастило двигуна через паливний насос високого тиску відбулося не через неякісні роботи по заміні оливи, заміна фільтра масляного, долив технічних рідин.
Зазначав, що позивачем було проведено ряд експертиз, за результатами яких було встановлено, що причиною виходу з ладу двигуна автомобіля «Volkswagen Passat СС», д.н.з. НОМЕР_1 є пошкодження, які виникли в результаті дії працівників СТО ОСОБА_6
24 вересня 2024 року від представника відповідача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вказувала на те, що апеляційна скарга є необґрунтована, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Зазначала, що судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження матеріальної шкоди.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Відповідач та його представник в судовому засіданні апеляційного суду заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем не надано належних, беззаперечних та достатніх доказів на підтвердження неякісного ремонту транспортного засобу, виконаного відповідачем, а саме, наявності недоліків, істотних недоліків у виконаній роботі, причин таких недоліків, завданого збитку та його розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та недоліками, а тому позивачем не доведені позовні вимоги в частині відшкодування завданих збитків. Щодо вимог в частині відшкодування моральної шкоди та індексу інфляції, суд вказав, що дані вимоги є похідними від позовних вимог про відшкодування шкоди, а отже не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником автомобіля «Volkswagen Passat CC», д.н.з. НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 (а. с. 7, т. 1).
Відповідно до акту виконаних робіт від 21 січня 2018 року автомобіль «Volkswagen Passat CC», д.н.з. НОМЕР_1 , перебував на ремонті у ФОП ОСОБА_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ). Згідно вказаного акту вартість виконаних робіт та матеріалів становить 15 786, 50 грн (а. с. 8-9, т. 1).
05 березня 2018 року, 03 квітня 2018 року, 26 квітня 2018 року ОСОБА_1 було здійснено переказ коштів ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 16 900 грн., що підтверджується випискою з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а. с. 52, т. 1).
У акті виконаних робіт від 21 січня 2018 року міститься запис ОСОБА_1 про те, що автомобіль «Volkswagen Passat CC», д.н.з. НОМЕР_1 , було забрано 11 червня 2018 року ОСОБА_1 із СТО на евакуаторі в несправному стані (а. с. 9, т. 1).
15 травня 2018 року за участі ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на території СТО «Автобудсервіс», за адресою: м. Київ, вул. Миру, 19-В, було відібрано проби нафти на нафтопродуктів із двигуна автомобіля «Volkswagen Passat СС», д.н.з. НОМЕР_4 , що підтверджується актом №000001 (а. с. 35, т. 1).
31 травня 2018 року ТОВ «Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів» за результатами випробування зразка оливи моторної з двигуна автомобіля «Volkswagen Passat СС», д.н.з. НОМЕР_4 , складно висновок, що зразок оливи містить значну кількість легких фракцій (палива), про що свідчить температура спалаху у відкритому тиглі (типове значення за нормою не нижче 210°С), та води (найбільш вірогідно через потрапляння охолоджувальної рідини). Потрапляння палива в оливу призвело до різкого зниження в?язкості оливи, зростання індексу в?язкості та зниження вмісту активних елементів. Вміст продуктів зношування свідчить про нетривалий час роботи двигуна на оливі, яка представлена зразком (а. с. 29-30, т. 1).
Згідно із висновком спеціаліста №88 від 05 червня 2018 року, складеного на підставі заяви адвоката Саченка Р.Г., було встановлено, що зразок оливи, який вилучено 15 травня 2018 року з двигуна автомобіля «Volkswagen Passat СС», д.н.з. НОМЕР_4 , на території СТО «Автобудсервіс», за адресою: м. Київ, вул. Миру, 19-В, містить нехарактерні для моторних олив домішки, а саме домішки палива та води. Вміст продуктів зношування, в тому числі заліза, свідчить про нетривалий час роботи двигуна на оливі, зразок якої представлено на дослідження. Крім того, в даному висновку зазначено, що використання наданої оливи може призвести до технічних несправностей двигуна, тобто подальше її використання не рекомендується (а. с. 25-28, т. 1).
Відповідно до висновку експертного дослідження №167/02/19 від 29 листопада 2018 року за результатами проведення автотехнічного дослідження, складеного судовим експертом на заяви адвоката Санченка Р.Г., зазначено, що з технічної точки зору причина виходу з ладу автомобіля «Volkswagen Passat СС», д.н.з. НОМЕР_1 , полягає у потраплянні палива (бензину) в картер двигуна (масляну систему) через мембрану паливного насосу, який розташований на головці блоку циліндрів. Крім того, зазначено, що з технічної точки зору потрапляння палива (бензину) в систему змащування автомобіля «Volkswagen Passat СС», д.н.з. НОМЕР_1 , можливе через мембрану паливного насосу високого тиску, пошкодження якої виникає в результаті багаторазових короткотривалих запусків двигуна автомобіля при температурі повітря нижче 0 (нуля) градусів по Цельсію, без його достатнього прогріву до робочої температури, що обумовлює виникнення та потрапляння вологи (конденсату) в середину двигуна, яка в свою чергу в результаті заморожування призвела до руйнації мембрани паливного насосу (а. с. 10-24, т. 1).
05 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві із повідомленням стосовно неправомірних дій працівників станції технічного обслуговування автомобілів «Сармат сервіс», розташованого по вул. Миру, 36 у м. Києві, де здійснює свою діяльність ФОП « ОСОБА_3 », які виразились у неякісному здійсненні ремонтних робіт автомобіля ОСОБА_1 «Volkswagen Passat CC», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого вийшли з ладу інші агрегати автомобіля та не поверненні змінюваних під час ремонту деталей автомобіля (а. с. 51, т. 1).
Відповідно до висновку від 10 липня 2018 року ДОП Святошинського УП ГУ НП у місті Києві Сукачова Ю.Т. за результатами розгляду заяви, внесеної до ЕО №54467 від 05.07.2018 року, встановлено, що в ході додаткової перевірки по прибуттю на місце виклику, було виявлено гр. ОСОБА_1 , 1992 року народження, який повідомив, що проводив ремонт свого автомобіля «Volkswagen Passat СС», д.н.з. НОМЕР_1 , на СТО за адресою: вул. Миру 36 у м. Києві, а саме заміни паливного насоса, який після заміни залишився та який гр. ОСОБА_1 хоче забрати, але власник СТО його не віддає. Крім того, було опитано власника СТО гр. ОСОБА_3 , 1982 року народження, який повідомив, що паливний насос потрапив на смітник та останній не мав змоги його знайти. Враховуючи вищевикладене та те, що у даній події вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, ОСОБА_1 рекомендовано звернутись до суду (а. с. 50, т. 1).
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року за клопотанням представника відповідача у справі було призначено судову інженерно-транспортну експертизу.
Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи від 12 жовтня 2023 року №21490/21-52, складеного головним судовим експертом відділу інженерно-транспортних видів досліджень лабораторії інженерно-транспортних, товарознавчих та спеціальних видів досліджень КНДІСЕ Юрченком О.О. та головним судовим експертом відділу інженерно-транспортних видів досліджень лабораторії інженерно-транспортних, товарознавчих та спеціальних видів досліджень КНДІСЕ Пупіним І.В. (а. с. 40-48, т. 2):
1. Причиною виходу з ладу деталей двигуна є понад нормований знос робочих поверхонь тертя підшипників ковзання розподільчих валів (які характерні для невідповідного змащування даних підшипників), контактування тарілок клапанів з днищами поршнів за рахунок зміщення фаз газорозподільчого механізму.
2. Вирішити питання «Чи є характерним вихід з ладу двигуна автомобіля Volkswagen Passat СС, д.н.3. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , для автомобіля 2012 року випуску з пробігом 181 000 км?» в рамках даного дослідження неможливо з причин, вказаних дослідницькій частині.
3. Встановити «Чи було потрапляння палива в мастило автомобіля Volkswagen Passat СС, д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ?» не можливо з причин, вказаних в дослідницькій частині. Оскільки для експертного дослідження (огляду) не було надано всіх деталей двигуна та його елементів паливного живлення (насос високого тису), то встановити в категоричній формі причину потрапляння палива в моторну оливу в рамках даного дослідження неможливо.
4, 5. Оскільки потрапляння в систему змащення двигуна автомобіля Фольцваген палива та води, призвело до зменшення в?язкості оливи та зниження її змащувальних властивостей, що призвело до наступного виходу з ладу двигуна, то не забезпечення перед виїздом (експлуатацією) водієм справного стану автомобіля Фольцваген (шляхом перевірки рівня мастила в двигуні автомобіля Фольцваген) знаходиться в причинному зв'язку з виходом з ладу двигуна, тобто невідповідність дій водія вимогам п. 2.3а) ПДР знаходилась в причинному зв'язку з виходом з ладу двигуна.
6, 7. Мембрана паливного насосу не має суміжних поверхонь з системою мащення (оливою) двигуна, тому за умов пошкодження мембрани паливного насосу високого тиску, в оливу двигуна не могло потрапити паливо (із за конструктивного розташування мембрани у насосі). Паливо могло потрапити в систему змащення двигуна автомобіля Volkswagen лише через плунжерну пару паливного насосу високого тиску, через нещільне прилягання ущільнювача до плунжера. Виникнення нещільного прилягання ущільнювача до плунжера могло відбуватись за рахунок, експлуатаційного зносу даного ущільнювача або його пошкодження (наприклад в наслідок замерзання води на поверхні плунжера розташованого з боку приводу плунжеру даного насосу, яка була утворена в результаті конденсації повітря за рахунок не тривалої роботи двигуна). Що ж стосується питання причини виходу з ладу двигуна, то за рахунок потрапляння палива в моторну оливу зменшились властивості змащення та зменшилась в'язкість даної оливи. За рахунок цього підшипники ковзання мали недостатнє змащення і це призвело до пошкодження поверхонь тертя (в наслідок виникнення мастильного голодування). Також, зменшення в?язкості моторної оливи призвело до невідповідної роботи натягувача ланцюга ГРМ із наступним перескакування ланцюга на шестернях розподільчих валів та зміною фаз газорозподілу і контактуванням клапанів із днищами поршнів при роботі двигуна.
8. В паливному насосі високого тиску через короткотривалі запуски двигуна зовнішній мінусовій температурі. автомобіля Volkswagen може з'явитися конденсат (волога) при зовнішній мінусовій температурі.
9. Приймаючи до уваги конструкцію системи живлення та двигуна видно, що охолоджувальна рідина двигуна не могла потрапити в порожнину паливного насосу високого тиску, оскільки конструктивно не мають суміжних поверхонь. Що ж стосується води, то слід відзначити, що вона могла потрапити в паливний насос високого тиску наприклад з паливного баку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна (стаття 841 ЦК України).
Згідно з ч.1 і ч.3 ст.865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (п.4 ч.1 ст.611 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
На підставі п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач за правовідносин, що склалися між сторонами, є споживачем виконаних відповідачем ремонтних робіт автомобіля.
Відповідно до ч.4 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
У п.12 на п.15 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено такі поняття, як недолік та істотний недолік.
Недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).
Істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Взаємовідносини між замовником і виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, їх складових частин (систем) врегульовані Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затвердженими Наказом Міністерством інфраструктури України від 28 листопада 2014 року №615, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2014 року за №1609/26386 (далі - Правила).
Відповідно до п. 3 розділу III Правил, послуги з технічного обслуговування і ремонту КТЗ чи його складових частин (систем) надаються замовникові на підставі договору про технічне обслуговування і ремонт КТЗ, що укладається відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо).
Пунктом 1 розділу VII Правил встановлено, що приймання КТЗ, його складових частин (систем) замовником відбувається у присутності контролера якості і здійснюється в такому порядку: аналіз документів, оформлених виконавцем; перевірка відповідності наданих послуг, зокрема надання замовнику КТЗ, його складових частин (систем) для випробувань за участю представника виконавця; оформлення акта передавання-приймання КТЗ, його складових частин (систем) після ремонту і технічного обслуговування або наряду-замовлення відповідно до статті 25 Закону України «Про автомобільний транспорт».
За змістом пункту 2 Розділу ІХ Правил, виконавець зобов'язаний, зокрема: гарантувати якість наданих послуг; забезпечувати зберігання КТЗ, а також зберігання та використання за призначенням прийнятих від замовника складових частин і матеріалів, необхідних для виконання ремонту; відшкодовувати збитки в разі втрати, псування чи пошкодження КТЗ та їх складових частин (систем) або деталей і матеріалів, прийнятих від замовника для надання послуг, у строк, передбачений договором.
Відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про автомобільний транспорт» виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів зобов'язаний, зокрема: безплатно виконувати роботу чи відшкодовувати замовнику витрати, пов'язані з усуненням недоліків, спричинених неналежним виконанням договору; гарантувати відповідність технічного стану транспортного засобу встановленим вимогам у межах проведеного ним технічного обслуговування і ремонту цього транспортного засобу.
Таким чином, аналізуючи положення Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, можна дійти висновку, що виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів після прийняття транспортного засобу в роботу, зобов'язаний надати якісні послуги та забезпечити зберігання колісного транспортного засобу, а у разі недотримання вказаний вимог - відшкодувати замовнику збитки.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що позивач звернувся до відповідача за ремонтом транспортного засобу.
Відповідно до акту виконаних робіт від 21 січня 2018 року, відповідачем було здійснено: заміну шарових, заміну наконечників, заміну рульових тяг, заміну стійок стабілізатора, заміну підшипника П П, заміну салейнтблоків, ричаг з/в, заміну колодок задніх, електродіагностика, заміну оливи, заміну фільтра масляного, заміну фільтра повітряного, заміна фільтра салона, долив технічних рідин, розвал-сходження, опуск підрамника. Крім того, відповідачем надано записані частини та матеріали: підшипник ступиці, шарова опора, стійка стабілізатора, наконечник, колодкі задні, тяга рульова, салейнтблокі, салейнтблокі, олива, фільтр масляний, фільтр повітряний, фільтр салона, антифриз.
Ремонт автомобіля проводився відповідачем з 17 січня 2018 року по 21 січня 2018 року. Після проведення заявлених робіт, автомобіль позивача було залишено на СТО до 11 червня 2018 року, у зв'язку з браком коштів необхідних для повного розрахунку.
Відповідно до п.2 розділу X Правил, замовник зобов'язаний: своєчасно оплатити надані за умовами договору послуги і прийняти КТЗ та їх складові частини (системи) після надання послуг; у разі неотримання без поважних причин КТЗ, їх складових частин (систем) у визначений договором строк відшкодувати виконавцю вартість їх зберігання, якщо інше не передбачено умовами договору.
Виконавець забезпечує відповідальне зберігання КТЗ, їх складових частин (систем) замовника в період надання послуг (п. 7 розділу ІІІ Правил).
Оскільки, відповідач надавав послуги позивачу щодо ремонту автомобіля у період з 17 січня 2018 року по 21 січня 2018 року, то починаючи з 22 січня 2018 року відповідач не повинен забезпечувати відповідальне зберігання транспортного засобу.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на ті обставини, що відповідач здійснив неякісний ремонт автомобіля, ремонт мав істотні недоліки.
Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди слід встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), ступінь її вини у розумінні статті 1193 ЦК України.
При цьому, встановлення прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Так, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.
Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Разом з тим, хоча цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях і передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, позивач повинен довести, що протиправні дії вчинено саме тією особою, до якої пред'явлено позов.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (стаття 80 ЦПК України).
За змістом ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ч.4 ст.853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.
З метою встановлення причин виходу з ладу двигуна, причинно-наслідкового зв'язку з діями працівників СТО в заподіянні шкоди, судом першої інстанції було призначено судову інженерно-транспорту експертизу, за результатами якої встановлено, що причиною виходу з ладу деталей двигуна є понад нормований знос робочих поверхонь тертя підшипників ковзання розподільчих валів (які характерні для невідповідного змащування даних підшипників), та контактування тарілок клапанів з днищами поршнів за рахунок зміщення фаз газорозподільчого механізму; оскільки потрапляння в систему змащування двигуна автомобіля Фольцваген палива та води, призвело до зменшення в'язкості оливи та зниження її змащувальних властивостей, що призвело до наступного виходу з ладу двигуна, то незабезпечення перед виїздом (експлуатацією) водієм справного стану автомобіля Фольцваген (шляхом перевірки рівня мастила в двигуні автомобіля Фольцваген) знаходиться в причинному зв'язку з виходом з ладу двигуна, тобто невідповідність дій водія вимогам п. 2.3а) ПДР знаходились в причинному зв'язку з виходом з ладу двигуна; приймаючи до уваги конструкцію системи живлення та двигуна видно, що охолоджувальна рідина двигуна не могла потрапити в порожнину паливного насосу високого тиску, оскільки конструктивно не мають суміжних поверхонь; що ж стосується води, то слід відзначити, що вона могла потрапити в паливний насос високого тиску наприклад з паливного баку.
Разом з тим, в експертному висновку жодним чином не зазначено, що саме дії, вчинені під час проведення ремонту, призвели до виходу з ладу деталей двигуна.
З матеріалів справи не вбачається, що під час проведення ремонту працівники станції техобслуговування будь-яким чином втручалися в діяльність двигуна.
Таким чином, з наявних у матеріалах справи доказів неможливо достеменно встановити, що саме працівники станції технічного обслуговування вчинили дії або бездіяльність при здійсненні ремонту автомобіля позивача, які призвели до пошкодження двигуна, а також протиправність поведінки працівників відповідача та як наслідок причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, що є сукупними елементами складу цивільного правопорушення та істотними обставинами, що підлягають доведенню.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не наведено достатньо доказів на підтвердження неправомірних дій відповідача, а також завдання відповідачем такими діями матеріальної шкоди позивачу. Натомість, стороною відповідача наведено достатньо аргументів на спростування своєї вини.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та інфляційних втрат є похідними від вимог про відшкодування матеріальної шкоди, у задоволенні яких судом відмовлено, а тому і такі вимоги задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги про те, що до матеріалів справи було долучено рахунок фактуру №GC00008 на 73600 грн., товарну накладна про відправку двигуна поштою на 1090,42 грн. та наряд-замовлення на заміну та встановлення нових запчастин на 12959 грн., і дані документи було виписані на позивача ОСОБА_1 , тому висновки суду про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів понесення позивачем, зазначених у позові витрат не відповідають матеріалам справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків суду про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на не доведення позивачем неправомірних дій відповідача, а також завдання відповідачем такими діями матеріальної шкоди позивачу.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідачем не надано жодного письмового доказу чи висновку експертів, що рівень масла в двигуні автомобіля позивача підвищився, і потрапляння бензину в мастило двигуна через паливний насос високого тиску відбулося не через неякісні роботи по заміні оливи, заміна фільтра масляного, долив технічних рідин, колегія суддів зазначає наступне.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).
Відповідно до вимог статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом статей 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Отже, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому особа, яка заявляє вимоги щодо відшкодування майнової шкоди доводить лише факти заподіяння такої шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв'язок між ними.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що: відповідачем не надано жодного письмового доказу чи висновку експертів, що рівень масла в двигуні автомобіля позивача підвищився, і потрапляння бензину в мастило двигуна через паливний насос високого тиску відбулося не через неякісні роботи по заміні оливи, заміна фільтра масляного, долив технічних рідин; позивачем було проведено ряд експертиз, за результатами яких було встановлено, що причиною виходу з ладу двигуна автомобіля «Volkswagen Passat СС», д.н.з. НОМЕР_1 є пошкодження, які виникли в результаті дії працівників СТО ОСОБА_6 , оскільки вони не грунтуються на матеріалах справи. В матеріалах справи відсутні висновки експертів, якими б було встановлено проведення відповідачем неякісних робіт, що спричинили вихід з ладу двигуна автомобіля.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять достатнього обґрунтування, що могло би стати підставою для скасування рішення і ухвалення нового, а тому, дослідивши матеріали справи, надавши об'єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, представник відповідача просила стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 22 500 грн., понесені в суді апеляційної інстанції.
На підтвердження понесених витрат суду було надано:
договір № 19 про надання правничої допомоги від 12 вересня 2024 року, укладений між ФОП ОСОБА_3 та АО «Віктора Хом'яка»,
договір про співробітництво № 19/1 від 12 вересня 2024 року, укладений між АО «Віктора Хом'яка» та адвокатом Середою А.П.;
рахунок на оплату № 32 від 21 вересня 2024 року на суму 17 500 грн., за виконання робіт: вивчення матеріалів апеляційної скарги, підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу (15 000 грн.), участь у судовому засіданні, що призначене на 29 жовтня 2024 року о 10 год. 30 хв.;
платіжну інструкцію про сплату відповідачем 17 500 грн. на рахунок АО «Віктора Хом'яка»,
акт наданих послуг № 32 від 23 вересня 2024 року, згідно якого надано правничу допомогу у вигляді вивчення матеріалів апеляційної скарги, підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу, участь у судовому засіданні, що призначене на 29 жовтня 2024 року о 10 год. 30 хв.;
акт наданих послуг №43 від 09 грудня 2024 року на суму 2 500 грн., згідно якого відповідачу надано правничу допомогу у вигляді ознайомлення з матеріалами справи;
рахунок на оплату №43 від 09 грудня 2024 року на суму 2 500 грн.;
акт наданих послуг №44 від 19 грудня 2024 року на суму 2 500 грн., згідно якого відповідачу надано правничу допомогу у вигляді участі у судовому засіданні, що призначене на 24 грудня 2024 року;
платіжну інструкцію про сплату відповідачем 2 500 грн. на рахунок АО «Віктора Хом'яка»;
платіжну інструкцію про сплату відповідачем 2 500 грн. на рахунок АО «Віктора Хом'яка».
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша, друга статті 141 ЦПК України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Таким чином, під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінкою сторін під час судового процесу тощо.
За результатами перегляду цієї справи, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду - без змін.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v Ukraine), заява № 19336/04, пункт 268).
У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (COLIC v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77).
ЄСПЛ наголошує на необхідності об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Водночас не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (на яку посилається заявник), від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.
Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п'ятій, дев'ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).
Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Надаючи оцінку доводам заяви про стягнення на користь відповідача понесених витрат на послуги адвоката та наданим на їх підтвердження доказам, колегія суддів керується таким.
Згідно з актом наданих послуг № 32 від 23 вересня 2024 року правнича допомога надана на загальну суму 17 500 грн.
Відповідно до акта наданих послуг від 23 вересня 2024 рокуАдвокатське об'єднання «Віктора Хом'яка» надало ФОП ОСОБА_3 такі послуги:
- вивчення матеріалів апеляційної скарги, підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу;
- участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, що призначене на 29 жовтня 2024 року.
Згідно з актом наданих послуг № 43 від 09 грудня 2024 року правнича допомога надана на загальну суму 2 500 грн.
Відповідно до акта наданих послуг від 09 грудня 2024 рокуАдвокатське об'єднання «Віктора Хом'яка» надало ФОП ОСОБА_3 такі послуги:
- ознайомлення з матеріалами справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно з актом наданих послуг № 44 від 19 грудня 2024 року правнича допомога надана на загальну суму 2 500 грн.
Відповідно до акта наданих послуг від 19 грудня 2024 рокуАдвокатське об'єднання «Віктора Хом'яка» надало ФОП ОСОБА_3 такі послуги:
- участь у судовому засіданні, що призначене на 24 грудня 2024 року.
Водночас заявлені витрати не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями статті 141 ЦПК України, з огляду на таке.
Так, судове засідання, призначене на 24 грудня 2024 року не відбулося (справу знято з розгляду), тому адвокат не здійснював представництво відповідача у вказаному судовому засіданні і підстави для стягнення заявлених витрат в цій частині немає.
Заявлені витрати в частині вивчення матеріалів справи апеляційної скаргиі підготовка та подання відзиву не відповідають критерію неменучості, оскільки саме по собі вивчення матеріалів апеляційної скарги і підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргуохоплюються (є складовою) підготовкою та поданням відзиву на апеляційну скаргу, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.Відтак, розмір витрат в цій частині не можуть характерихуватися розумністю та пропорційністю.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що саме лише ознайомлення з документом у справі (матеріалами справи), яке не потягло за собою будь-яких процесуальних дій адвоката, не відповідає критерію неминучості та реальності адвокатських витрат.
Апеляційний суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17).
Водночас колегія суддів погоджується, що сторона відповідача підготувала та подала відзив на апеляційну скаргу та приймала участь у судовому засіданні 29 жовтня 2024 року, що відповідають критеріям дійсності та потрібності.
З огляду на викладене, з урахуванням критеріїв розумності, реальності, неминучості таких витрат, їх пропорційності до предмета спору, ціни позову, фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), колегія суддів відповідно положень статті 141 ЦПК України дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 витрати на правову допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 25 лютого 2025 року.
Головуючий:
Судді: