4 лютого 2025 року місто Київ
справа № 752/9733/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/3704/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Мазурок О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Ольшевської І.О. від 25 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Сенс Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ "Сенс Банк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позов мотивований тим, що 9 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за номером 17072, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 501227775 від 22 січня 2020 року в сумі 48 995 грн 41 коп. на користь АТ "Альфа Банк".
Вказував, що позивач не отримував повідомлення (вимогу) про усунення порушень за кредитним договором, що позбавило його можливості надати свої заперечення щодо розміру заборгованості та щодо вчинення самого виконавчого напису. Зазначав, що виконавчий напис вчинено з порушенням встановленої процедури, так як його вчинено на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідчений, що є безумовною підставою для його скасування. Крім того, нотаріус при вчинення виконавчого напису не мав повного переліку документів, які підтверджують безспірність заборгованості позивача
перед відповідачем. Також виконавчий напис вчинено зі спливом строку давності щодо вимог про стягнення відсотків та штрафних санкцій.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №17072 від 9 липня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 501227775 від 22 січня 2020 року в сумі 48 995 грн 41 коп. на користь АТ "Альфа Банк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що позивач не довів свої позовні вимоги, зокрема не надав жодних доказів на підтвердження порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису або необґрунтованості вимог банку щодо розміру заборгованості. Крім того, стверджуючи, що кредитний договір не було нотаріально посвідчено, позивач не надав суду його копії, що унеможливило перевірку цих обставин.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Скаржник зазначає, що висновок суду про недоведеність позову є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи. Зокрема, наказом Міністерства юстиції України від 9 лютого 2023 року було анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Бригіди В.О. Унаслідок цього позивач був позбавлений можливості отримати копію кредитного договору від нотаріуса та здійснити його перевірку.
Крім того, відповідач не подав відзив на позовну заяву, що могло бути розцінено як визнання позову. Однак суд не надав належної оцінки цій обставині. Також відповідач особисто не надав суду примірник кредитного договору, який був переданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, що став підставою для стягнення заборгованості.
Скаржник наголошує, що відповідач не представив належних доказів на підтвердження прострочення позивачем платежів. Водночас сам факт подання стягувачем необхідних документів нотаріусу не може автоматично свідчити про відсутність спору щодо боргу. Оскільки кредитний договір не був належним чином досліджений судом, а відповідач ухилився від подання відзиву та надання відповідних доказів, висновки суду першої інстанції не є обґрунтованими та суперечать принципам змагальності та рівності сторін у судовому процесі
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
АТ "Сенс Банк" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що приватному нотаріусу було надано весь перелік необхідних документів, який підтверджував безспірність заборгованості за договором. Позивачем не доведені позовні вимоги, а тому висновок суду є законним і обґрунтованим.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. відзив на апеляційну скаргу не подав.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Учасники справи в судове засідання не з'явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень частини 2 статі 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 9 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис № 17072, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа Банк" (правонаступником є АТ "Сенс Банк") заборгованість за кредитним договором № 501227775 від 22 січня 2020 року в сумі 48 995 грн 41 коп., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 6 536 грн 85 коп.; прострочена заборгованість за комісією та процентами - 3 700 грн 89 коп.; строкова заборгованість за сумою кредиту - 37 655 грн 82 коп.; строкова заборгованість за комісією та процентами - 1 101 грн 85 коп. (а.с.7).
4 серпня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Петренком Д.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66394491 з примусового виконання виконавчого напису № 17072, виданого 9 липня 2021 року (а.с. 8).
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 78 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення
заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Як передбачено пунктами 3.1., 3.2. Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, а саме: пункт 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині "а після слів "заставлене майно" доповнити словами "(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)"; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: "11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу", п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту:
"Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.". Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) "Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно", для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Для правильного
застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Як зазначено у частині 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами або договором (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частиною 4 статті 12 ЦПК України суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення чи не вчинення процесуальної дії, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
При цьому відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Крім того, статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона в силу статей 12, 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов'язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
З матеріалів справи убачається, що підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач вказав порушення нотаріусом процедури
вчинення виконавчого напису, відсутність нотаріально посвідченого кредитного договору, а також спірний розмір заборгованості.
Врахувавши те, що на обґрунтування своїх позовних вимог позивач взагалі не надав суду будь-яких доказів, а також не довів наявності обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що позивач був позбавлений можливості отримати копію кредитного договору у приватного нотаріуса не можна вважати обґрунтованими, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції він не звертався до суду з клопотання про витребування вказаних доказів, а обов'язок зі збирання доказів лежить саме на особі, яка звертається з відповідним позовом до суду.
Суд апеляційної інстанції враховує, що у апеляційній скарзі позивач також не порушував питання щодо витребування доказів, а з наявних в матеріалах справи документів перевірити обґрунтованість позовних вимог, зокрема чи був кредитний договір нотаріально посвідчений, не вбачається можливим.
Визнання позову є процесуальним правом, а не обов'язком відповідача, а його пасивна поведінка не може автоматично свідчити про беззаперечність вимог позивача. Крім того, відповідно до статті 81 ЦПК України, саме позивач несе обов'язок доказування тих обставин, на які він посилається. Відсутність відзиву не звільняє позивача від необхідності довести свої вимоги належними доказами, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Суд апеляційної інстанції констатує, що позивачем не вчинено жодних дій направлених на доведення його правової позиції і свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку.
Факт анулювання свідоцтва приватного нотаріуса Бригіди В.О. не позбавляло позивача можливості отримати копію кредитного договору у АТ "Сенс Банк" або звернутися з відповідним клопотанням до нотаріального архіву перед зверненням до суду.
Натомість представник позивача лише 21 жовтня 2024 року звернувся із запитом до АТ "Сенс Банк" з метою витребування копії кредитного договору. Однак це відбулося вже після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, що свідчить про несвоєчасність такого звернення. При цьому відповідь на зазначений запит суду не надано, що унеможливлює його розгляд та оцінку в межах даного провадження. Відсутність цієї інформації не дозволяє суду встановити обставини, на які посилається скаржник, а отже, не може бути підставою для перегляду прийнятого судового рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті вирішення спору, яким правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів (стаття 89 ЦПК України).
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги
висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: