№ 33/824/968/2025 Постанова винесена суддею Касьян А.В.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
03 лютого 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та захисника Новак Н.Ю.,розглянувши апеляційну скаргу захисника Новак Н.Ю. на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Старосинява Хмельницької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні доньку, 2021 р.н., приватного підприємця, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Згідно з постановою суду, 22 вересня 2024 року о 22 год. 45 хв. по вул. Л. Лук'яненка, 1 у м. Києвіводій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN PASSAT», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявнийсклад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Новак Н.Ю., вважаючи постанову суду незаконною та необгрунтованою, оскільки викладені у постанові обставини не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджені належними доказами, ґрунтуються на припущеннях, просить її скасувати та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обгрунтування своїх вимог зазначає, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 працівниками поліції були допущені істотні порушення.
Зокрема ОСОБА_1 не було роз'яснено зміст ст.ст. 268, 130 КУпАП, ст. 63 Конституції України, а також правові наслідки відмови від медичного огляду, що і стало причиною підписання ним протоколу серії ААД № 855452 від 22 вересня 2024 року. Ця обставина підтверджується відеозаписом, що додається до справи.
При цьому, оскільки ОСОБА_1 наполягав на тому, що ані алкоголь, ані наркотичні речовини взагалі не вживає, що може підтвердити також його дружина, яку він просив допитати за правилами допиту свідків з повідомленням про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень, готовий був пройти огляд та пройшов огляд на місці.
В суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що у разі роз'яснення йому змісту та відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та надання йому направлення на проходження огляду в спеціалізованому медичному закладі він безсумнівно пройшов би медичний огляд у встановленому законом порядку. Більше того, у разі повідомлення йому про зміст ст.ст. 268, 130 КУпАП, ст. 63 Конституції України, він, без консультації з адвокатом, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 855452 від 22 вересня 2024 року, відмовився би.
На відеозаписі з відеореєстратора чітко видно, що права ОСОБА_1 не зачитувалися.
Також ОСОБА_1 стверджує, що Акт його огляду не складався, а наявне в матеріалах справи направлення на медичний огляд він не отримував, що також підтверджується записом з відеореєстратора.
З огляду на вказані обставини, протокол серії ААД № 855452 від 22 вересня 2024 року містить явно неправдиві твердження та мав би бути визнаний судом неналежним доказом.
При цьому записом відеореєстратора однозначно підтверджується, що ОСОБА_1 був готовий пройти на місці огляд за допомогою спеціальних засобів, але його позбавили такого права, що грубо порушує процедуру проведення огляду.
Крім того, відеоматеріали не містять підтвердження того, що направлення на проходження медичного огляду було складено під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Натомість у час нібито складання направлення, згідно запису обох відеореєстраторів, капітаном поліції ОСОБА_2 виконувались зовсім інші дії. Відтак ОСОБА_1 стверджує, що направлення на медичний огляд було складено працівниками поліції вже після оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення, виключно для підсилення власної правової позиції в суді, а саме направлення є неналежним доказом.
Також відеозаписи нагрудних камер працівників поліції підтверджують відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння. Більше того, цими відеозаписами підтверджено, що ОСОБА_1 повністю виконано запропонований поліцейськими тест щодо доторкання пальцями обох рук почергово до кінчика носу, тобто факт тремтіння у нього пальців рук не було підтверджено.
ОСОБА_1 позбавлений можливості з відеозапису підтвердити чи спростувати, що у нього були розширені зіниці, які не реагують на світло, що можна пояснити тим, що він цілий день працював у гаражі. При цьому навіть в протоколі не зазначено, що зіниці були дуже розширені, як це зазначено в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженій наказом МВС України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція).
Оскільки у ОСОБА_1 взагалі були відсутні ознаки наркотичного сп'яніння, що підтверджено матеріалами справи, у працівників поліції були відсутні передбачені законом підстави для направлення ОСОБА_1 на медичний огляд лікарем закладу охорони здоров'я.
Крім того, записами відеореєстраторів підтверджується, що працівники поліції не вимагали, а лише пропонували, запитували згоду або готовність ОСОБА_1 пройти медичний огляд в спеціальному медичному закладі, що не відповідає поняттю «вимога». Таким чином саме працівниками поліції було порушено порядок складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони не виконали вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, яким передбачено обов'язок висунути до водія саме вимогу пройти медичний огляд.
При цьому зазначає, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що надані суду копії відеозаписів з відеореєстраторів є наслідком монтажу, вони спотворюють хід оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Ним однозначно надавалася згода на проходження огляду, в тому числі і у медичному закладі, про те працівники поліції фактично відмовили його від цього, штучно створивши уявлення, що в даному випадку його проходження необов'язкове.
На запит суду УП у м. Києві ДПП було направлено новий відеозапис, який відтворював первинний. При цьому суд не задовольнив клопотання ОСОБА_1 про виклик капітана поліції ОСОБА_2. для надання пояснень щодо тверджень ОСОБА_1 про монтаж відеозапису.
ОСОБА_1 стверджує, що відеозапис спотворює хронологію оформлення порушення ним Правил дорожнього руху, зокрема не містить його згоди на проходження медичного огляду.
Зміст відеозапису та наявні в матеріалах справи письмові докази дозволяють дійти висновку про те, що працівниками поліції не було дотримано вимог ст. 266 КУпАП та приписів Інструкції в частині процедури проведення огляду.
Отже, матеріали справи не містять доказів в розумінні ст. 251 КУпАП на підтвердження обставин, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, які б дійсно підтверджували факт наявності адміністративного правопорушення та підтверджували винуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Водночас, ОСОБА_1 наполягає на відсутності в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення, оскільки жодної вимоги від працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, як це передбачено п. 2.5 Правил дорожнього руху, він не отримував, відеозапис подій, що відбулися 22 вересня 2024 року, на який посилається суд першої інстанції у оскаржуваній постанові, даних про невиконання такої вимоги - не містить.
Також вказує, що слід взяти до уваги і особу ОСОБА_1 , який одружений, має доньку, працевлаштований, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, ані алкоголю, ані наркотичних речовин взагалі не вживає.
Також захисник Новак Н.Ю. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, як пропущений з поважних причин, посилаючись на те, що десятий день від прийняття постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року припадає на 29 грудня 2024 року, що є неробочим днем - неділя, а тому апеляційну скаргу подано на наступний робочий день - 30 грудня 2024 року.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_1 та захисника Новак Н.Ю. на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності або її захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Отже, за вимогами вказаної норми закону поновленню підлягає строк який пропущений, і причини його пропуску є поважними.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою, з огляду на каральну мету стягнення, провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (рішення у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року, рішення у справі «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 року), вважаю, що питання обчислення процесуального строку слід вирішити за аналогією закону, тобто положень ст. 115 КПК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 115 КПК України, при обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.
Постанова судді Оболонського районного суду м. Києва була прийнята 19 грудня 2024 року. Отже, останнім днем десятиденного строку на її оскарження є 29 грудня 2024 року, що припадає на вихідний день - неділя, а тому останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день - понеділок, тобто 30 грудня 2024 року.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, апеляційну скаргу було сформовано в системі «Електронний суд» 29 грудня 2024 року, надійшла вона на адресу Київського апеляційного суду 30 грудня 2024 року.
Таким чином, захисником Новак Н.Ю. дотримано вимог ст. 294 КУпАП щодо своєчасності оскарження постанови судді, у зв'язку з чим підстави для вирішення питання поновлення строку відсутні.
Що стосується апеляційний вимог захисника Новак Н.Ю., то суд вважає наступне.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно до якого - 22 вересня 2024 року о 22 год. 45 хв. по вул. Л. Лук'яненка, 1 у м. Києві водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN PASSAT», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України; направленні водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 22 вересня 2024 року, в якому зазначені такі ж ознаки наркотичного сп'яніння та міститься відмітка, що огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння не проводився; відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, якою зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Зазначені докази є належними і допустимими, оскільки отримані у відповідності до вимог чинного законодавства, зафіксовані у належній процесуальній формі і узгоджуються між собою.
Так, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 855452 від 22 вересня 2024 року складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, підписано відповідною посадовою особою та самим ОСОБА_1 , без будь-яких зауважень та заперечень. Також у вказаному протоколі наявні пояснення ОСОБА_1 , написані ним власноручно, наступного змісту: «відмовився, тому що був втомлений після гаража і весь брудний».
Що стосується тверджень захисника проте, що ОСОБА_1 не було роз'яснено зміст ст.ст. 268, 130 КУпАП та ст. 63 Конституції України, у зв'язку з чим він підписав протокол про адміністративне правопорушення, будучи необізнаним ні про свої права і обов'язки, ні про наслідки складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, то слід зазначити наступне.
Так, відповідно до п. 7 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення
матеріалів про адміністративні порушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року № 1376, під час складання протоколу про адміністративне затримання посадова особа, що його здійснює, роз'яснює особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, а не зміст цих статей, як вказує на те захисник в апеляційній скарзі.
Між тим, твердження захисника про те, що працівниками поліції ОСОБА_1 не роз'яснювались його права та обов'язки є надуманими, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення наявний підпис ОСОБА_1 про роз'яснення йому прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
При цьому, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 роз'яснювались права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, при складанні протоколу за порушення ПДР, а саме за ч. 1 ст. 122 КУпАП, тож відсутність безпосередньо на відеозаписі з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції факту роз'яснення йому тих же прав і при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП не свідчить про протилежне.
Поряд з цим, вказаним відеозаписом спростовуються і доводи захисника, що ОСОБА_1 не роз'яснювалися наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Зокрема, з відеозапису нагрудної відеокамери інспектора поліції вбачається, що ОСОБА_1 роз'яснюється причина зупинки - порушення Правил дорожнього руху, в ході перевірки документів у останнього виявлені ознаки наркотичного сп'яніння: а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, про що працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 та пропонують пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 відповідає відмовою, вказуючи, що йому необхідно помитися та перевдягнутися, завтра з ранку йому на роботу. Працівники поліції ще раз пропонують пройти огляд та повідомляють, що в іншому випадку буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, та буде видано тимчасове посвідчення водія. ОСОБА_1 відмовляється. Працівники поліції роз'яснюють йому права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, складають протокол, який ОСОБА_1 підписав без будь-яких зауважень і заперечень.
При цьому, з відеозапису не вбачається жодних провокуючих дій з боку працівників поліції по відношенню до ОСОБА_1 , введення його в оману, або інших дій з метою отримання від нього відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. З відеозапису навпаки вбачається, як працівники поліції декілька разів пропонують ОСОБА_1 пройти огляд, вказуючи про негативність наслідків відмови.
Посилання захисника на недопустимість як доказу відеозапису з нагрудної відеокамери інспектора поліції є безпідставними.
Так, наявний в матеріалах справи відеозапис відповідає вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18 грудня 2018 року №1026, згідно якого, включення портативного відеореєстратора відбувається з момента початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Той факт, що наявний в матеріалах справи відеозапис є роздільними не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даного відеозапису та вважати такий доказ недопустимим.
Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які б свідчили про те, що такий, у розумінні ст. 251 КУпАП, є неналежним доказом у справі.
Вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
На відеоматеріалі зафіксована подія за участі ОСОБА_1 у хронологічній послідовності. Наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних відомостей, які б давали підстави вважати, що наданий суду відеозапис містить ознаки монтажу, а тому суд вважає такі твердження адвоката Новак Н.Ю. позицією захисту.
Також є належним і допустимим доказом у справі направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 вересня 2024 року, оскільки його форма та зміст відповідають вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), та складено і підписано належною особою.
Разом з тим, ні Кодексом про адміністративні правопорушення, ні відомчими нормативними актами не передбачено оформлення поліцейськими матеріалів справи, зокрема, складання процесуальних документів, у тому числі направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в безпосередній присутності водія. Те, що відеозаписом не зафіксовано складання поліцейським документів, не свідчить, що направлення не складалось і нібито в подальшому було долучено до справи.
Доводи захисника щодо порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, є безпідставними.
Згідно зі ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2 Загальних положень Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 4 Розділу І Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Ознаками алкогольного ( наркотичного ) сп'яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно п. 12 Розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Наведеними вище доказами підтверджується, що вказаних вимог закону працівниками поліції було дотримано.
Так, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, у зв'язку з чим йому було запропоновано пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров'я, від проходження якого ОСОБА_1 відмовився, а тому працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 його права відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП і наслідки відмови від проходження огляду.
В ході цих всіх подій, з моменту зупинки ОСОБА_1 до підписання ним протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, працівниками поліції застосовувалися технічні засоби відеозапису.
Також працівниками поліції було складено направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 вересня 2024 року, яке з відміткою в графі «результат огляду - не проводився», долучено до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, що відповідає вимогам закону.
Що стосується доводів захисника про те, що вказане направлення не було вручено ОСОБА_1 для самостійного проходження огляду, то суд зауважує, що, за вимогами п. 9 Розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Отже, нормами чинного законодавства не передбачено ні вручення водієві транспортного заходу направлення на проведення огляду на стан сп'яніння, ні проходження такого огляду самостійно.
Також, відповідно до Інструкції, результат огляду на стан сп'яніння вноситься до акта медичного огляду.
Враховуючи, що огляд ОСОБА_3 на стан наркотичного сп'яніння не проводився, то і акт такого огляду відповідно не складався.
Твердження захисника, що ОСОБА_1 не заперечував проти проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки та фактично пройшов такий огляд, є безпідставними, оскільки п. 12 Розділу ІІ Інструкції чітко передбачено, що огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться лише у закладах охорони здоров'я.
Слід розрізняти огляд на виявлення ознак наркотичного сп'яніння і сам огляд на стан наркотичного сп'яніння, оскільки виявлення перших і є підставою для направлення водія до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на підтвердження чи спростування перебування водія транспортного засобу у стані наркотичного сп'яніння.
Таким чином, ОСОБА_1 не проходив на місці зупинки огляд на стан наркотичного сп'яніння, а лише огляд на виявлення їх ознак, зокрема у ОСОБА_1 було виявлено тремтіння пальців рук, розширенні зіниці очей, що не реагують на світло, що, відповідно до п. 4 Розділу І Інструкції, є ознаками наркотичного сп'яніння, а тому вимога працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я є законною.
При цьому саме поняття «вимога» не слід ототожнювати з примусом. Законодавець залишає за водієм транспортного засобу, якому висунули вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, право вибору, саме тому диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП і передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду, як окремий вид адміністративного правопорушення.
Кожна особа має дотримувати вимог закону та правил належної поведінки і у разі виникнення сумнівів щодо її належності має вжити заходів на їх спростування, в цьому виражається її правосвідомість.
Разом з тим, ОСОБА_1 навпаки намагався знайти привід не проходити огляд на стан сп'яніння та зрозумівши, що йому це не вдасться, відмовився, від такого огляду.
Наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та направленням водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 22 вересня 2024 року, згідно яких у ОСОБА_1 були виявлені наступні ознаки наркотичного сп'яніння: тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей, що не реагують на світло. Порядок їх виявлення, внесення до протоколу про адміністративне правопорушення і направлення від 22 вересня 2024 року зафіксовано на нагрудну відеокамеру інспектора поліції, а тому відеозапис з цієї камери в сукупності з іншими наведеними вище доказами підтверджує наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння.
Ті обставини, що працівниками поліції не деталізовано, що у ОСОБА_1 дуже розширені зіниці оцей, з огляду на інші встановлені обставини, не ставлять під сумнів наявності в його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Отже, з наведеного вбачається, що складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства.
Будь-яких порушень з боку працівників поліції при вчиненні вказаних дій матеріали справи не містять.
Таким чином, сукупність зібраних і направлених до суду першої інстанції доказів поза розумним сумнівом свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому висновок судді про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події.
При цьому суд дотримався вимог закону щодо повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи. Що стосується посилань захисника на те, що суд відмовив у задоволенні клопотання про допит у якості свідка дружини ОСОБА_1 , яка нібито могла підтвердити, що він не вживає наркотичних засобів, то в даному випадку такі пояснення не мають ніякого доказового значення, оскільки ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності не за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, а за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Також, враховуючи відсутність доказів, які б ставили під сумнів належність та допустимість відеозапису з нагрудної відеокамери інспектора поліції, суд не вбачає порушень з боку судді Оболонського районного суду м. Києва вимог закону щодо об'єктивності та повноти розгляду справи в частині відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виклик працівника поліції ОСОБА_2 , який склав протокол про адміністративне правопорушення, для надання пояснень щодо тверджень ОСОБА_1 про монтаж відеозапису.
З вказаних мотивів і суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для допиту вказаних осіб під час апеляційного розгляду та задоволення відповідного клопотання захисника.
Також суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є безальтернативною, у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин, постанова суді Оболонського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга захисника Новак Н.Ю. задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
апеляційну скаргу захисника Новак Н.Ю. залишити без задоволення, а постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.