25 лютого 2025 року Чернігів Справа № 620/15798/24
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., перевіривши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, у якому оскаржує бездіяльність відповідача щодо не надання позивачу повідомлення (довідку) про нараховані та виплачені суми при звільненні та просить зобов'язати відповідача підготувати та надати повідомлення (довідку) про нараховані та виплачені суми при звільненні.
Суд ухвалою від 17.12.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
В подальшому, суд ухвалою від 28.01.2025 відповідно до ч.13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) позовну заяву залишив без руху, надавши позивачу 10-денний термін з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду позивачем подано заяву від 05.02.2025, в якій він стверджує, що у даній справі іде мова про надання інформації, оскільки довідка є документом, що містить інформацію. Наведене, на думку позивача, свідчить про відсутність трудового спору.
Згідно з ч.1 ст.122 КАСУ позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом 1 ч.2 ст.122 КАСУ визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Предметом позову у даній справі є бездіяльність відповідача щодо не надання позивачу повідомлення (довідку) про нараховані та виплачені суми при звільненні. При цьому, позивача звільнено у запас Збройних Сил України 10.08.2022 наказом від 10.08.2022 №1о/с.
Так, відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Таким чином, обов'язок роботодавця у день звільнення видати позивачу письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні виник у Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області 10.08.2022. При цьому, з даним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 29.11.2024, тобто з пропуском встановленого шестимісячного строку звернення до суду, оскільки з 10.08.2022 позивач є таким, що повинен був дізнатись про порушення своїх прав.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача із вимогою (а.с.7) виконати вимоги ст.116 КЗпП України та направити на його адресу повідомлення (довідку) про нараховані та виплачені суми при звільненні.
Позаяк зазначене, на думку суду, не змінює часу, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Щодо посилань позивача у своїй заяві від 05.02.2025 на те, що зазначений спір не є трудовим спором, суд вважає неспроможними, оскільки з предмету спору та обраного позивачем способу захисту порушеного права вбачається саме порушення норм трудового законодавства, а не порушення законодавства, що регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації та практичної реалізації громадянами України наданого їм права на отримання інформації.
Наведене також підтверджується змістом позовної заяви та вимогою до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (а.с.7) виконати вимоги ст.116 КЗпП України.
При цьому суд вважає, що подана позивачем заява від 05.02.2025 на виконання вимог ухвали суду від 28.01.2025 є фактично заявою про зміну підстав позову.
В даному випадку суд враховує, що крім прав та обов'язків, визначених у ст.44 КАСУ, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Так, підставою позову є обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з відповідними позовними вимогами до відповідача. Зміна підстави адміністративного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних фактичних чи правових підстав позову іншими; 2) доповнення фактичних чи правових підстав новими; 3) вилучення деяких із зазначених фактичних чи правових підстав.
Тобто зміна (доповнення) підстав позову - це зміна (доповнення) обставин, на яких ґрунтується вимога позивача, фактичних та/або юридичних.
Позаяк, право позивача змінювати підставу позову має відбуватися до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.262 КАСУ розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання, яке проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. Тобто розгляд справи по суті у даній справі розпочався 17.01.2025, що унеможливлює зміну підстав позову після зазначеної дати.
Крім того суд також зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Суд констатує, що позивачем належних обґрунтувань обставин і доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з первинним позовом не наведено та не доведено, а тому суд приходить до висновку про відсутність вагомих перешкод або труднощів для реалізації права на звернення до суду з даною позовною заявою.
Так, ч.3 ст.123 КАСУ визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З огляду на наведене, позовну заяву ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.123, п.8 ч.1 ст.240, ст.248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.О. Житняк