-копія-
25 лютого 2025 року Чернігів Справа № 620/967/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Пенсійного Фонду України в Донецькій області № 974230801852 від 31.07.2024 про відмову у переведені позивача з 06.06.2024 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50 відсотків від пенсії за вислугу років ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дрогобич Львівської області та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на дату його смерті становила 23 610,00 грн.;
- зобов'язати ГУ Пенсійного Фонду України в Донецькій області призначити позивачу з 06.06.2024 пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50 відсотків від пенсії за вислугу років ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дрогобич Львівської області та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на дату його смерті становила 23 610,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на призначення та виплату пенсії в разі втрати годувальника у розмірі 50% від пенсії за вислугу років померлого чоловіка.
Відповідачем було подано відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, вказав, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є основним над іншими Законами України та іншими нормативно-правовими актами у сфері пенсійного страхування, а також визначено сферу, у якій Закон України «Про пенсійне забезпечення» продовжує діяти одночасно з цим Законом. В іншій частині Закон України «Про пенсійне забезпечення» втратив чинність.
Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 25.02.2025 було відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якості співвідповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області, до 05.06.2024 отримувала пенсію за віком, з 06.06.2024 отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 12, 31-32).
25.07.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою про переведення на пенсію по втраті годувальника як працівника льотного складу відповідно до положень статей 51, 53, 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яку за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення № 974230801852 від 31.07.2024 про відмову в переведенні на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки відповідно до законодавства не передбачено призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника за померлого чоловіка, який отримував пенсію як працівник льотного складу. Вказано, що ОСОБА_1 з 06.06.2024 було переведено з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 25).
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 02.08.2024 № 2500-0205-8/53102 (а.с. 24).
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Статтею 54 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 418 від 26.07.1992 затверджено Порядок обчислення вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу (далі - Порядок № 418).
Підпунктом «б» пункту 1 Порядку № 418 визначено, що при обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу рахуються кожні 12 годин нальоту на вертольотах, в авіації спеціального застосування (санітарні польоти, авіахімічні роботи, аерофотозйомка, патрулювання, зондування атмосфери й інші види робіт), на посадах льотного складу груп супроводження іноземних повітряних суден (лідирувальники), на посадах командно-льотного та льотно-інструкторського складу, в тому числі у навчальних закладах по підготовці й підвищенню кваліфікації кадрів льотного складу авіації, - за один місяць вислуги.
Таким чином, пенсія за вислугою років відповідно до статті 54 Закону № 1788-ХІІ призначається винятково окремим категоріям осіб, які мають відповідний спеціальний стаж.
На дату виникнення спірних правовідносин питання пенсійного забезпечення регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон № 1058-IV).
Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат (частина друга статті 5 Закону № 1058-IV).
В свою чергу, стаття 9 Закону № 1058-IV встановлює вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із частиною 1 статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Частиною першою статті 36 вказаного Закону визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Як встановлено частиною першою статті 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв'язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону № 1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.
Аналогічні позиції викладені в постановах Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 676/6529/15-а, від 21.02.2020 у справі №523/13150/16-а, від 06.04.2021 у справі №617/724/16-а, від 20.04.2022 у справі №380/7531/2, від 01.06.2022 у справі № 620/3519/18, від 14.11.2023 у справі № 620/5200/22.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Тобто, саме нормами вказаного Закону, а не будь-якими іншими Законами регламентується питання призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Як свідчать матеріали справи, позивачем 25.07.2024 була подана заява про переведення її на пенсію по втраті годувальника як працівника льотного складу відповідно до положень статей 51, 53, 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому, позивач вважає, що розмір її пенсії повинен обчислюватись, виходячи із розміру пенсії за вислугою років, яку отримував годувальник на дату смерті.
Оцінюючи вказані доводи позивача, суд зазначає, що вихідними критеріями для визначення розміру пенсії по втраті годувальника є розмір заробітної плати та страхового стажу померлого годувальника, який повинен бути розрахований відповідно до норм Закону № 1058-IV при умовному обчисленні пенсії за віком.
Отже, враховуючи вимоги Закону № 1058-IV та втрату чинності певних положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» при призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника спочатку необхідно визначити розмір пенсії годувальника за нормами цього Закону, якщо вона призначалась за іншими нормативними актами, з якої в подальшому обраховується пенсія по його втраті.
Як встановлено судом, пенсія померлого годувальника призначена за вислугою років як працівнику льотного складу екіпажу, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, і розмір її визначено відповідно до норм чинного на той момент законодавства, виходячи із спеціального стажу та заробітної плати, отриманої за період роботи на спеціальних посадах (а.с. 39).
Після набрання чинності Законом № 1058-IV саме за його нормами повинні призначатись пенсії, в тому числі і пенсії у зв'язку з втратою годувальника. При цьому, Законом визначено, що саме повинно бути враховано при її призначенні, зокрема, страховий стаж, розмір заробітної плати годувальника.
Суд враховує, що відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинност Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Тому, враховуючи вищевказане, суд зазначає, що розрахунок пенсії у зв'язку із втратою годувальника може бути здійснений позивачу виключно виходячи із пенсії за віком померлого годувальника, обчисленого відповідно до вимог Закону № 1058-IV.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що розмір її пенсії у зв'язку з втратою годувальника повинен обчислюватись виходячи з вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення» та виключно від розміру пенсії померлого годувальника, яку він отримував на дату смерті, оскільки єдиною базовою величиною для обчислення пенсії у зв'язку з втратою годувальника станом на дату звернення позивача до пенсійного органу є пенсія за віком померлого годувальника, обчислена відповідно до Закону № 1058-IV.
При цьому, судом встановлено, що позивача з 06.06.2024 було переведено на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 31-32).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для визнання протиправним та скасувати рішення ГУ Пенсійного Фонду України в Донецькій області № 974230801852 від 31.07.2024 про відмову у переведені позивача з 06.06.2024 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50 відсотків від пенсії за вислугу років ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дрогобич Львівської області та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на дату його смерті становила 23 610,00 грн.; зобов'язання ГУ Пенсійного Фонду України в Донецькій області призначити позивачу з 06.06.2024 пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50 відсотків від пенсії за вислугу років ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дрогобич Львівської області та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на дату його смерті становила 23 610,00 грн.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька обл., Краматорський р-н, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25.02.2025.
Суддя Наталія БАРГАМІНА