13 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.04.2024 задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 в рамках кримінального провадження № 42023000000000674 від 20.04.2023, та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7 , яке було вилучено 16.06.2023 в ході проведення обшуків, а саме: 8700 доларів США, мобільний телефон марки iPhone 14 Pro, s/n: НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 із сім-картою мобільного оператору НОМЕР_4 , iPad Pro Serial R6YACY3L7L у чохлі сірого кольору, із забороною відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив
Справа № 757/17325/24-к Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/1238/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою закрити провадження у справі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що клопотання про арешт майна розглянуто з порушенням правил підсудності, оскільки дане кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду.
Зокрема, в даному кримінальному провадженні після повідомлення про підозру ОСОБА_7 сторона обвинувачення зверталась із усіма клопотаннями до Вищого антикорупційного суду, та 05.02.2024 підслідність у даному провадженні було визначено за детективами НАБУ.
Стороною захисту до Вищого антикорупційного суду було оскаржено бездіяльність слідчих і прокурорів щодо неповернення тимчасово вилученого майна у ОСОБА_7 , за наслідками чого ухвалами Вищого антикорупційного суду від 14.02.2024 та від 07.03.2024 було зобов'язано прокурора повернути ОСОБА_7 вилучені 16.06.2023 в ході проведення обшуків 8700 доларів США, мобільний телефон марки iPhone 14 Pro та iPad Pro Serial R6YACY3L7L.
Однак сторона обвинувачення обов'язок щодо повернення майна не виконала.
13.03.2024 постановою прокурора підслідність у кримінальному провадженні № 42023000000000674 визначено за ГСУ НП України.
Однак, навіть після зміни підслідності, Вищий антикорупційний суд розглядав по суті усі клопотання сторони захисту, у той час як сторона обвинувачення зверталась із клопотаннями до Печерського районного суду міста Києва.
Намагаючись вирішити фактичний спір про підсудність, стороною захисту подано відповідні клопотання до Верховного суду, за наслідками розгляду яких Верховний суд ухвалами від 07.10.2024 та 22.10.2024 зазначив про необхідність розгляду клопотань у кримінальному провадженні № 42023000000000674 Вищим антикорупційним судом.
Після цього сторона обвинувачення зверталась з усіма клопотаннями виключно до Вищого антикорупційного суду.
За таких обставин, на переконання апелянта, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000674 від 20.04.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , діючи у складі організованої групи разом із ОСОБА_11 , (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а також іншими невстановленими наразі особами, дії яких були об'єднані єдиним злочинним умислом, шляхом зловживання своїми службовими становищами, заволоділи державними коштами, призначеними для закупівлі товарів оборонного призначення. на загальну суму 1 340 465 698, 00 грн, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що відповідно до примітки 4 статті 185 КК України є особливо великим розміром.
У межах вказаного кримінального провадження 27.01.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Згідно даних протоколу обшуку від 16.06.2023, цього ж дня проведено невідкладний обшук відповідно до положень ст. 233 КПК України транспортного засобу "Мерседес" д.н.з. НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_7 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки iPhone 14 Pro, s/n: НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 із сім-картою мобільного оператору НОМЕР_4 , iPad Pro Serial R6YACY3L7L у чохлі сірого кольору.
Крім того, 16.06.2023, проведено невідкладний обшук відповідно до положень ст. 233 КПК України за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено, окрім іншого, 8700 доларів США.
Ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.06.2023 надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу "Мерседес" д.н.з. НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_7 та за місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановами слідчого ГСУ НП України ОСОБА_15 від 17.06.2023 вищевказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42023000000000674.
17.04.2024 старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 в рамках кримінального провадження № 42023000000000674 від 20.04.2023, про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_7 , а саме: 8700 доларів США, мобільний телефон марки iPhone 14 Pro, s/n: НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 із сім-картою мобільного оператору НОМЕР_4 , iPad Pro Serial R6YACY3L7L у чохлі сірого кольору, із забороною відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.04.2024 задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7 , яке було вилучено 16.06.2023 в ході проведення обшуків, а саме: 8700 доларів США, мобільний телефон марки iPhone 14 Pro, s/n: НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 із сім-картою мобільного оператору НОМЕР_4 , iPad Pro Serial R6YACY3L7L у чохлі сірого кольору, із забороною відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту 8700 доларів США, мобільний телефон марки iPhone 14 Pro та iPad Pro Serial R6YACY3L7L, вилучені за місцем проживання та в автомобілі ОСОБА_7 , з тих підстав, що вказане майно може містити відомості, які мають значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, а грошові кошти можуть бути набутими кримінально протиправним шляхом, у встановленому законом порядку визнані речовими доказами у межах кримінального провадження № 42023000000000674, та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання та в автомобілі ОСОБА_7 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене, втрачене, знищене, відчужене чи передане.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно ОСОБА_7 з дотриманням вимог закону, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Посилання представника власника майна в апеляційній скарзі на те, що стороною захисту до Вищого антикорупційного суду було оскаржено бездіяльність слідчих і прокурорів щодо неповернення тимчасово вилученого майна у ОСОБА_7 , за наслідками чого ухвалами Вищого антикорупційного суду від 14.02.2024 та від 07.03.2024 було зобов'язано прокурора повернути ОСОБА_7 вилучені 16.06.2023 в ході проведення обшуків 8700 доларів США, мобільний телефон марки iPhone 14 Pro та iPad Pro Serial R6YACY3L7L, однак вказані ухвали не виконані стороною обвинувачення, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання слідчого.
Зазначені апелянтом ухвали слідчого суддіВищого антикорупційного суду від 14.02.2024 та від 07.03.2024, які постановлені в межах іншого судового провадження, не є предметом даного апеляційного розгляду, та викладені у них висновки не мають преюдиціального значення у даному судового провадженні.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва із порушенням правил підсудності, є безпідставними.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається:
1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини;
2) у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
Як убачається із долучених до клопотання матеріалів, після внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за № 42023000000000674 від 20.04.2023, постановою прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 від 20.04.2023 проведення досудового розслідування у даному провадженні доручено слідчим Головного слідчого управління Національної поліції України.
Постановою заступника начальника відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_16 від 05.02.2024 підслідність у кримінальному провадженні № 42023000000000674 від 20.04.2023 визначено за детективами Національного антикорупційного бюро України.
У подальшому постановою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_17 від 13.03.2024 підслідність у кримінальному провадженні № 42023000000000674 від 20.04.2023 визначено за слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головне слідче управління Національної поліції України знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богомольця, 10, тобто у межах Печерського району міста Києва.
З наведеного убачається, що станом на 17.04.2024 слідчий Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 обгрунтовано звернувся із клопотанням про арешт майна до Печерського районного суду міста Києва, та станом на день розгляду такого клопотання, у слідчого судді Печерського районного суду міста Києва були відсутні підстави для висновку про звернення слідчого із клопотанням про арешт майна з порушенням правил підсудності.
Крім того, предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення. Відтак посилання апелянта на ухвали Верховного суду від 07.10.2024 та 22.10.2024, у яких зазначено про необхідність розгляду клопотань у кримінальному провадженні № 42023000000000674 Вищим антикорупційним судом, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вищевказані ухвали Верховного суду постановлені після розгляду слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва клопотання слідчого та постановлення оскаржуваної ухвали від 18.04.2024 про арешт майна.
Також, колегія суддів звертає увагу, що порушуючи в апеляційній скарзі питання про закриття провадження у справі, представник ОСОБА_6 залишив поза уваго положення ст. 407 КПК України, якими не передбачено повноважень апеляційного суду на постановлення ухвали про закриття судового провадження за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3