Справа № 361/5476/20 Головуючий у І інстанції Радзівіл А.Г.
Провадження №22-ц/824/2301/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
12 лютого 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2024 року у справі за позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Діамант», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Будстандартінжиніринг» про визнання майнового права на пай,
13 серпня 2020 року позивач звернулась до суду із позовом до відповідача в якому просила суд визнати за нею майнове право на пай у виді житлової квартири АДРЕСА_1 , пропорційно внесеним грошовим коштам у сумі 978 000,00 грн та стягнути солідарно з Житлово - будівельного кооперативу «Діамант» та Обслуговуючого Кооперативу Житлово-будівельний кооператив «Діамант Плюс» на користь позивача сплачений судовий збір та судові витрати на правову допомогу.
Свій позов обґрунтувала тим, що 10.03.2017 року вона уклала з Житлово-будівельним кооперативом «Діамант» письмовий Договір № 70/9 про сплату пайових внесків до ЖБК «Діамант» на купівлю житлової квартири АДРЕСА_2 .
Згідно пункту 3.1., 3.2., 3.8. Договору, вартість житлового приміщення вказаної квартири становить: 978 420,00 грн, а тому позивач дотрималася терміну сплати пайового внеску у день підписання договору, що передбачено Додатком № 1 до договору.
Позивач зазначила, що вона на виконання умов договору повністю сплатила вартість вказаної вище квартири, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 10.03.2017 № 1, як сплата пайового внеску, згідно договору від 10.03.2017 № 70/9 та довідкою Житлово будівельного кооперативу «Діамант» від 10.03.2017 (вих.№ 10/3) № 214/70/9.
Згідно вказаної вище довідки від 10.03.2017 року (вих. № 10/3) № 214/70/9 позивач, як член кооперативу володіє паєм, а відповідно за позивачем закріплено квартиру АДРЕСА_1 , а тому пай сформований і оплачений на 100%, а відповідно позивач має право розпоряджатися паєм у повному обсязі на свій розсуд, адже свої договірні зобов'язання позивач виконала повністю.
Згідно пункту 7.4.3. Договору Житлово-будівельний кооператив «Діамант» взяв на себе зобов'язання організувати та здійснити будівництво об'єкта і зокрема забезпечити його прийняття в експлуатацію з орієнтовним строком закінчення будівництва у 3-му кварталі 2017 року. З моменту підписання позивачем договору, на її адресу жодного повідомлення про відтермінування закінчення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію не надходило.
На відміну від позивача, уповноважені особи ЖБК «Діамант» не дотрималися взятих на себе договірних зобов'язань, оскільки не повідомляють позивача про завершення будівництва та введення чи не введення житлового будинку, у якому знаходиться профінансований об'єкт (пай) в експлуатацію, чим порушують права та законні інтереси позивача на вчасне отримання квартири у власність. Відповідачі також всіляко відмовляються передавати профінансований позивачем пай (квартиру) у власність, зволікаючи при цьому у вирішенні договірних зобов'язань.
Станом на 01.08.2020 року за укладеним договором, квартиру у власність позивач не отримала, грошових коштів їй не повернуто, а відповідно уповноваженими особами ЖБК «Діамант» договірні зобов'язання невиконані, що призвело до порушення майнових прав позивача на об'єкт фінансування (пай).
З моменту підписання договору і до цього часу, ніяких форс мажорних обставин між сторонами не виникало, а відповідно ніяких додаткових угод з даного приводу сторони не укладали, акти прийому-передачі квартири у власність не оформляли і не підписували. Уповноважені особи Житлово- будівельного кооперативу «Діамант» не здійснили жодних дій по належному виконанню договірних зобов'язань, а відповідно їх неправомірні дії містять у собі ознаки невиконання договірних зобов'язань по відношенню до позивача.
З огляду на припинення відповідачем будівництва об'єкта, порушення строків введення об'єкта в експлуатацію, у позивача наявні реальні підстави передбачити можливість порушення її майнових прав на приміщення з боку третіх осіб, що і стало причиною звернення її до суду з даним позовом.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В доводах апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 62 Конституції України фактично безпідставно піддав сумніву внесення позивачем до каси Житлово-будівельного кооперативу «Діамант» готівкових грошових коштів в сумі 978420,00 грн.
Вважає, що факт внесення нею до каси Житлово-будівельного кооперативу «Діамант» готівкових грошових коштів в сумі 978420,00 грн підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами, якими є квитанція до прибуткового касового ордеру від 10.03.2017 року № 1 «Про сплату пайового внеску згідно Договору від 10.03.2017 №70/9» та довідка Житлово-будівельного кооперативу «Діамант» від 10.03.2017 (вих. №10/3) №214/70/9, на підставі яких позивач цілком законно набула статусу члена кооперативу та володільця паю у виді закріпленої квартири АДРЕСА_3 .
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції без відповідних судових експертиз не мав права удаватися до припущень і сумнівів наданих позивачем розрахункових документів, виданих уповноваженою особою Житлово-будівельного кооперативу «Діамант», а також щодо сумнівів надходження до каси кооперативу грошових коштів.
Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу, що відповідач Житлово-будівельний кооператив «Діамант» не надав жодних письмових доказів на підтвердження своїх аргументів, не надав навіть відзиву на позовну заяву, з вимогами про розірвання Договору від 10.03.2017 №70/9 у зв'язку із його невиконанням чи з інших підстав, не звертався.
У відзиві на апеляційну скаргу директор Житлово-будівельного кооперативу «Діамант» Павленко В.В. заперечує проти наведених позивачем доводів, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване.
Зазначає, що позиція апелянта, згідно із якою ОСОБА_1 вважає, що нею в повному обсязі виконано умову Договору про сплату пайових внесків до ЖБК «Діамант» № 70/9 від 10.03.2017 р., є необґрунтованою та суперечить умовам такого Договору, зокрема пунктами 3.7 та. 3.9 Договору, згідно із якими для оплати пайових внесків (повної або часткової оплати) Учасник вносить суму пайового внеску відповідно до графіку платежів (додаток №1 до даного договору), або суму доплати, визначену в порядку, встановленому в п. 3.4 даного договору, на розрахунковий рахунок ЖБК «Діамант». Датою оплати вважається дата зарахування суми грошових коштів на поточний рахунок кооперативу.
Таким чином, вважає, що відсутність доказів зарахування грошових коштів в розмірі пайового внеску від ОСОБА_1 на поточний рахунок кооперативу в установлений Договором строк, не можна вважати, що остання виконала умови Договору по оплаті пайового внеску, а відтак позбавлена права у судовому порядку просити про визнання за нею майнових прав на пай.
Третя особа, ТОВ «Будстандартінжинірінг» не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ярмоленко А.М. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник відповідача - директор Житлово-будівельного кооперативу «Діамант» Павленко В.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Третя особа, ТОВ «Будстандартінжинірінг», свого представника для участі у справі не направило, про дату, час ті місце розгляду справи повідомлено у відповідності до положень процесуального законодавства, що у відповідності до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 12.01.2015 року між ЖБК «Діамант» та ТОВ «Будстандартінжиніринг» було укладено договір №12-01/15-1 участі у будівництві багатоповерхової квартирної житлової забудови по АДРЕСА_4 .
Відповідно до п. 2.1 договору №12-01/15-1 участі у будівництві багатоповерхової квартирної житлової забудови по АДРЕСА_4 , предметом договору є спільна участь сторін у будівництві об'єкту на будівельному майданчику за адресою: АДРЕСА_5 , з наступним оформленням права власності на об'єкт (його частини) відповідно до Акту розподілу площ, керуючись умовами розділу 4 цього договору.
Відповідно до п. 4.7. договору №12-01/15-1, після підписання акту розподілу площ, сторона-1 та сторона-2 мають право вільно розпоряджатися (вільно укладати будь-які цивільно-правові, господарські договори та інші правочини з третіми особами) площами, що закріплені за ними згідно Акту розподілу площ, в тому числі, в процесі будівництва об'єкту.
16.07.2018 року між ЖБК «Діамант», ОК «ЖБК «Діамант плюс» та ТОВ «Будстандартінжиніринг» було укладено договір №1 про заміну сторони у зобов'язанні та внесення змін до договору №12-01/15-1 участі у будівництві багатоповерхової квартирної житлової забудови по АДРЕСА_4 від 12.01.2015 р, відповідно до якого права та обов'язки ЖБК «Діамант» були передані до ОК ЖБК «Діамант плюс».
Пунктом 4.5. договору № 1 від 16.07.2018 року передбачено, що ЖБК «Діамант» зобов'язаний забезпечити підписання договорів про заміну сторони в зобов'язанні до договору про сплату пайових внесків до ЖБК «Діамант» між всіма асоційованими членами ЖБК «Діамант» та ОК «ЖБК «Діамант плюс». ОК «ЖБК «Діамант плюс» несе обов'язки тільки перед тими асоційованими членами ЖБК «Діамант», що підписали договори про заміну сторони в зобов'язанні. ОК «ЖБК «Діамант плюс» не має обов'язків та не несе відповідальності перед асоційованими членами ЖБК «Діамант», які не підписали договори про заміну сторони в зобов'язанні до договору про сплату пайових внесків до ЖБК «Діамант».
Між ОСОБА_1 та ЖБК «Діамант» було укладено договір №70/9 від 10 березня 2017 року про сплату пайових внесків до ЖБК «Діамант» про сплату пайових внесків до ЖБК «Діамант» на купівлю житлової квартири АДРЕСА_1 . (а.с.8-18)
Згідно пункту 3.1., 3.2., 3.8. Договору, вартість житлового приміщення вказаної квартири становить: 978420,00 грн.
На підтвердження сплати вартості квартири у сумі 978 000,00 грн позивач надала суду квитанцію до прибуткового касового ордеру від 10.03.2017 № 1 про сплату пайового внеску, згідно договору від 10.03.2017 № 70/9. (а.с.19) та довідку Житлово-будівельного кооперативу «Діамант» від 10.03.2017 (вих.№ 10/3) № 214/70/9. (а.с.20)
У вказаній довідці від 10.03.2017 року (вих. № 10/3) № 214/70/9 зазначено, що ОСОБА_1 , як член кооперативу, володіє паєм, а відповідно за позивачем закріплено квартиру АДРЕСА_1 . Пай сформований і оплачений на 100% ОСОБА_1 .
Згідно пункту 7.4.3. Договору Житлово-будівельний кооператив «Діамант» взяв на себе зобов'язання організувати та здійснити будівництво об'єкта і зокрема забезпечити його прийняття в експлуатацію з орієнтовним строком закінчення будівництва у 3-му кварталі 2017 року.
Пунктом 7.3.1. Договору про сплату пайових внесків визначено обов'язок учасника не передавати свої права за цим договором третім особам до моменту оформлення права власності на приміщення.
Відповідно до п.3.9. договору про сплату пайових внесків, датою оплати вважається дата зарахування суми грошових коштів на поточний рахунок кооперативу.
У пункті 3.7. зазначено, що для оплати пайових внесків (повної або часткової оплати) учасник вносить суму Пайового внеску відповідно до Графіку платежів (Додатку № 1) до даного Договору) або суму доплати, визначену у порядку, встановленому у п.3.4. даного Договору на розрахунковий рахунок кооперативу. Призначення платежу: Сплата пайового внеску згідно договору із обов'язковим зазначенням номеру та дати Договору.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 свій обов'язок щодо сплати паю в порядку, передбаченому Договором, не виконала, тому і вимоги ОСОБА_1 до ЖБК «Діамант» не ґрунтуються на приписах Закону та Договору про сплату пайових внесків до ЖБК "Діамант" від 10 березня 2017 року.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом на захист своїх порушених прав, як власника майнового права на пай у вигляді квартири АДРЕСА_6 .
Відповідно до статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об'єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.
З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об'єктом цивільних правовідносин.
Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2022 року у справі № 569/5399/20 (провадження № 61-7682св21), від 01 лютого 2023 року у справі № 569/6009/19 (провадження № 61-3803св22).
Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).
У теорії цивілістики під майновими правами розуміється: 1) у широкому значенні речового права суб'єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності на похідні права, зобов'язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо; 2) у вузькому значенні - як суб'єктивне право, яке здатне бути самостійним об'єктом обороту; тобто у разі передання майнового права набувач отримує його як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна.
Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.
Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах: від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16 та інших.
Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього (постанова Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 607/1220/19, провадження № 61-17351св20).
При цьому законодавством встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб, а інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об'єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об'єкт інвестування. Тобто інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20), у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 923/447/15.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.
За статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проаналізувавши зазначені умови Договору про сплату пайових внесків до ЖБК «Діамант» №70/9 від 10 березня 2017 року, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що сплата пайового внеску відбувається шляхом зарахування коштів на банківський рахунок ЖБК «Діамант», вказаний у Договорі, в безготівковому порядку. При цьому, обов'язковою вимогою є зазначення призначення платежу.
Умовами Договору про сплату пайових внесків до ЖБК «Діамант» №70/9 від 10 березня 2017 року не передбачено права ОСОБА_1 в односторонньому порядку змінювати умови щодо порядку проведення оплати пайових внесків. Також умовами зазначеного Договору не передбачено права ОСОБА_1 відійти від умов Договору про встановлення порядку сплати пайового внеску та сплатити пайовий внесок через касу ЖБК «Діамант».
Відповідно до пункту 3.6 Договору про сплату пайових внесків до ЖБК «Діамант» № 70/9 від 10 березня 2017 року, графік платежів із визначенням кількості та строків сплати пайових внесків, які підлягають оплаті Учасником до Кооперативу відповідно до даного Договору визначається в Додатку № 1 до цього Договору.
Згідно з пунктом 3.7 Договору, для оплати пайових внесків (повної або часткової оплати) Учасник вносить суму Пайового внеску відповідно до Графіку платежів (Додатку № 1 до даного Договору) або суму доплати, визначену в порядку, встановленому п. 3.4 даного Договору, на розрахунковий рахунок Кооперативу.
Відповідно до п. 3.9 Договору, датою оплати вважається дата зарахування суми коштів на поточний рахунок Кооперативу.
Крім того, відповідно до пункту 3.11 Договору, після здійснення Учасником повної оплати Вартості приміщення довідка про повну оплату Учаснику не видається. Довідка про повну оплату суми Пайових внесків видається Кооперативом Учаснику в порядку, визначеному п. 6.1 Договору після здійснення остаточного розрахунку Учасником за приміщення у розмірі Остаточної вартості Приміщення, що визначається відповідно до п. 3.3. цього Договору та з урахуванням пунктів 3.4, 3.5 даного Договору.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору про сплату пайових внесків до ЖБК «Діамант» №70/9 від 10 березня 2017 року, учасник сплачує пайовий внесок на поточний рахунок Кооперативу в наступному порядку: 10.03.2017 року, сума до сплати 978 420,00 грн. пайовий внесок сплачується Учасником протягом 2 (двох) банківських днів з дати підписання договору.
І Договір і Додаток № 1 до Договору містять платіжні реквізити ЖБК «Діамант».
Зважаючи на все вище зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами факту дотримання форми розрахунку за Договором №70/9 від 10 березня 2017 року.
Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги подану позивачем Квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1 від 10.03.2017 року та Довідку №214/70/9 від 10.003.2017, за підписом голови ЖБК «Діамант» як доказ повної оплати позивачем Пайового внеску за Договором про сплату пайових внесків до ЖБК «Діамант» №70/9 від 10 березня 2017 року, оскільки за змістом самого Договору така оплата вважається вчиненою з дати зарахування суми коштів на поточний рахунок Кооперативу.
Доказів зарахування грошових коштів в сумі 978 420,00 грн за Договором про сплату пайових внесків до ЖБК «Діамант» №70/9 від 10 березня 2017 року від імені ОСОБА_1 в якості оплати пайового внеску на розрахунковий рахунок Кооперативу матеріали справи не містять та позивачем не надано.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вказане, позивачем не доведено факту виконання умов Договору про сплату пайових внесків до ЖБК «Діамант» №70/9 від 10 березня 2017 року, що свідчить про відсутність підстав вважати її такою, що набула майнові права на об'єкт нерухомості.
Таким чином, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог не спростовують, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
РішенняБроварського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 21 лютого 2025 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар