Справа № 761/31869/24 Головуючий в суді І інстанції Антонюк М.С.
Провадження № 33/824/1195/2025 Головуючийв суді ІІ інстанції Сушко Л.П.
10 лютого 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Атаманюк Василини Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, фізична особа-підприємець, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 581271 від 18 серпня 2024 року - 18 серпня 2024 року о 23 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , громадянка ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство фізичного характеру відносно чоловіка ОСОБА_2 , а саме - вдарила по статевих органах, кидалася в бійку і порвала футболку, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн 00 коп. на користь держави.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 грн 60 коп..
Не погоджуючись з вказаною постановою, захисниця Атаманюк В.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Разом з апеляційною скаргою захисниця Атаманюк В.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала клопотання, у якому порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, копія постанови особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, у визначені законом строки не вручалась і не направлялась. Копію даної постанови отримано тільки 22.11.2024 року, про що свідчить відтиск печатки суду про дату її отримання, копія якої додається до апеляційної скарги (а.с. 116 звор.). Первинну апеляційну скаргу було подано 02.12.2024 року, однак як стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Київського апеляційного суду від 11.12.2024 року відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала. Станом на 23.12.2024 року, ні копії постанови Київського апеляційного суду від 11.12.2024 року, ні матеріалів апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції апелянту не було направлено, що підтверджується доданими до апеляційної скарги відомостями з підсистеми - Електронний суд (а.с. 123). Звертає увагу на те, що як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, станом на 06.11.2024 року тексту постанови не було, а відтак і ознайомитись з обгрунтуванням прийнятого судового рішення ні ОСОБА_1 , ні її захисник не могли, відтак вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції пропущений з поважних підстав.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення свідки події не зазначені, більше того, не були допитані свідки і в ході судового розгляду даного протоколу у суді першої інстанції.
Захисниця Ярошкевич В.Ю. також зазначає, що ні в протоколі, ні в долучених до нього поясненнях ОСОБА_2 не міститься згадка про наявність відеоматеріалів, які в подальшому були долучені в ході судового розгляду.
Крім того, доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не складалась форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, не виносився терміновий заборонний припис, що підтверджує факт відсутності проявів насильства зі сторони ОСОБА_1 ..
Адвокат Атаманюк В.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди, а між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав місце конфлікт, який не можна вважати домашнім насильством.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що суд першої інстанції лишив поза увагою і той факт, що ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів із заявою про завдання їй тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та за даним фактом відрите кримінальне провадження.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її адвокат Атаманюк В.І. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції потерпіла особа ОСОБА_2 та його адвокат Сорока М.В. заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили відмовити у її задоволенні.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, разом з тим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, доводи адвоката Атаманюк В.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року, на думку суду апеляційної інстанції є обґрунтованими.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 зверталася 22.11.2024 року до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення з матеріалами справи та із заявою про отримання копії постанови, отримання якої підтверджується розпискою (а.с. 72-74). Первинна апеляційна скарга була подана 02.12.2024 року, тобто у десятиденний строк з моменту отримання копії оскаржуваної постанови (а.с. 75-93), однак постановою Київського апеляційного суду від 11.12.2024 року було відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарженні, а дану апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала (а.с. 96-97). У матеріалах справи наявний супровідний лист від 12.12.2024 року про направлення копії постанови Київського апеляційного суду від 11.12.2024 року на поштову адресу адвоката Атаманюк В.І., а саме: АДРЕСА_3 (а.с. 98), однак у матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що адвокат отримала даний лист.
Відтак, суд апеляційної інстанції приймає до уваги аргументи, які наведено у клопотанні про поновлення строку.
Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити адвокату Атаманюк В.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року, як такий, що пропущений з поважних причин.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення такого припису.
Санкція вказаної статті передбачає накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено наступні терміни, зокрема:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії серії ВАВ № 581271 від 18 серпня 2024 року вбачається, що 18 серпня 2024 року о 23 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , громадянка ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство фізичного характеру відносно чоловіка ОСОБА_2 , а саме - вдарила по статевих органах, кидалася в бійку і порвала футболку, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України. У графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» міститься запис: «надасть в суді» (а.с. 3).
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 від 19.08.2024 року вбачається, що 18.08.2024 року приблизно о 23 год. 30 хв. до квартири прийшла його дружина ОСОБА_1 , з якою останній на моменті дачі пояснень не проживав близько 2,5 місяців, та почала стукати. ОСОБА_1 прийшла для того, щоб переконатись, що ОСОБА_2 їй не зраджує. Запустивши її до квартири, вона обійшла всю квартиру та почала кидатися до ОСОБА_2 в бійку, вдарила по статевих органах та порвала футболку (а.с. 4).
Протокол підписаний особою, яка його склала, ОСОБА_1 , також їй було роз'яснено її права та обов'язки, передбачені ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Встановлено також, що до матеріалів справи долучено відеоматеріали, які були зафіксовані на мобільний телефон потерпілого, що було встановлено у суді першої інстанції та не заперечувалось сторонами, на яких відображено подію, яка описана у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 581271 від 18.08.2024 року. З наданих відеоматеріалів вбачається, що ОСОБА_1 прибула до помешкання потерпілого разом із охороною житлового комплексу та, обійшовши квартиру у пошуках доказів зради свого чоловіка, розпочала словесний конфлікт, під час якого неодноразово кидалась у бійку, наносила удари та забирала особисті речі потерпілого (а.с. 36).
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України, оскільки матеріалами справи доведено факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно свого чоловіка ОСОБА_2 ..
Доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення свідки події не зазначені, більше того, не були допитані свідки і в ході судового розгляду даного протоколу у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 581271 від 18 серпня 2024 року, ОСОБА_1 був відомий зміст протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить підпис останньої про ознайомлення з протоколом та отриманням другого примірника. Разом з тим, від надання пояснень у протоколі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовилась, та про будь-які зауваження у протоколі у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» не зазначила, як і не надала письмових пояснень окремо. Що стосується твердження про те, що не були допитані свідки і в ході судового розгляду даного протоколу у суді першої інстанції, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що особа, яка притягається до відповідальності не скористалась своїм правом у ході розгляду апеляційної скарги та не заявляла будь-яких клопотань щодо допиту свідків. Крім того, у матеріалах справи наявні відеозаписи події вчиненого правопорушення, що є об'єктивним доказом у справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що ні в протоколі, ні в долучених до нього поясненнях ОСОБА_2 не міститься згадка про наявність відеоматеріалів, які в подальшому були долучені в ході судового розгляду, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки докази у справі учасники провадження можуть подавати на будь-якій стадії процесу, а не зазначення їх у протоколі чи поясненнях, не є підставою для звільнення від відповідальності чи їх не прийняття.
протокол за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, відтак у об'єктивності долучених до матеріалів справи відеозаписів із мобільного телефону потерпілого, що було встановлено у суді першої інстанції та не заперечувалось сторонами, суд апеляційної інстанції не має сумнівів. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не складалась форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, не виносився терміновий заборонний припис, що підтверджує факт відсутності проявів насильства зі сторони ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції також відхиляє, оскільки в межах своїх повноважень, посадові особи органів Національної поліції при виявленні адміністративного правопорушення керуються Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року № 1376, а не положеннями Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, так як, процедура складання оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, або ж винесення тимчасового заборонного припису, як спеціального заходу протидії та негайного припинення домашнього насильства, є правом, а не обов'язком посадових осіб органів Національної поліції.
Доводи захисника ОСОБА_1 - адвоката Атаманюк В.І. про те, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди, а між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав місце конфлікт, який не можна вважати домашнім насильством, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі доводи апеляційної скарги спростовуються доказами, які наявні у матеріалах справи. Як вбачається з долученого відеоматеріалу («відео подій 18.08.2024 (прискорене х 1,2) справа 716_31869_24»), ОСОБА_1 неодноразово кидалась у бійку до ОСОБА_2 (момент на відео з 0:06:30, 0:06:36, 0:10:52), також зафіксовані факти нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 (момент на відео з 0:05:40, 0:07:55), після останнього із яких особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, сказала: «ти заслуговуєш» (момент на відео з 0:08:07), що свідчить про усвідомлення останньою умислу своїх дій. Крім того, зафіксовано факт розірваної футболки потерпілого (момент на відео з 0:09:17), яка ще на початку відео (момент на відео з 0:00:41) була цілою. При цьому, на моменті відео з 0:06:34 ОСОБА_1 забрала ключі від автомобіля потерпілого, які надалі не хотіла віддавати, заховавши у спідню білизну (момент відео з 0:06:34), про що сама зазначала (момент відео з 0:10:42).
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції лишив поза увагою той факт, що ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів із заявою про завдання їй тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та за даним фактом відрите кримінальне провадження, оскільки викладені в апеляційній скарзі обставини, за фактом яких було відкрите кримінальне провадження, є предметом окремої перевірки відповідним органом досудового розслідування та не стосуються предмету розгляду справи у суді апеляційної інстанції, оскільки відповідно до положень КУпАП суддя розглядає справи про адміністративні правопорушення лише в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн 00 коп., відповідає обставинам справи, вимогам ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга адвоката Атаманюк Василини Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити адвокату Атаманюк Василині Ігорівні, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року.
Апеляційну скаргу адвоката Атаманюк Василини Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено «24» лютого 2025 року.
Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко