Справа № 757/29274/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/138/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
05 лютого 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2024 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2024 року задоволено клопотання слідчого СГ Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у межах строку досудового розслідування, до 26.08.2024 року включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та застосувати щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону.
Апелянт зазначає, що інкримінована ОСОБА_7 підозра є необґрунтованою, оскільки причетність ОСОБА_7 до злочинної організації не підтверджується доданими до клопотання матеріалами.
Захисник стверджує, що зі змісту доданих до клопотання копій протоколів НСРД аудіо, відеоконтролю ОСОБА_7 , зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, вбачається, що ОСОБА_7 не мав жодного контакту з особами, яких слідчий вказує керівниками злочинної організації ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , як керівника її структурної частини.
Зокрема відповідно до змісту протоколів НСРД аудіо, відеоконтролю ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, виявлено, що останні також жодного разу не контактували з ОСОБА_7
Окремими НСРД встановлено контакт ОСОБА_7 з ОСОБА_13 . Однак за змістом протоколу НСРД, відсутня інформація щодо його підпорядкування ОСОБА_13 , звітування перед нею про кількість реалізованих наркотичних засобів та психотропних речовин, про їх залишок, здійснення замовлення поставок, передачі їй грошових коштів отриманих від їх збуту, чи доведення до її відома проблемних питань, які виникали в процесі підготовки до виготовлення та реалізації психотропної речовини.
Таким чином, на думку захисника, версія слідства щодо причетності ОСОБА_7 до злочинної організації не підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а відтак підозра за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України є необґрунтованою.
Також апелянт зазначає, що слідчим суддею не надано належної правової оцінки обґрунтованості підозри та ухвалено рішення всупереч ст. 370 КПК України.
Зокрема, стороною захисту до суду подано характеризуючі дані щодо особи підозрюваного ОСОБА_7 , однак слідчим суддею вони не досліджені. За таких обставин, судом допущено істотні порушення процесуального права при ухваленні рішення, а саме не досліджено поданих стороною захисту документів.
Водночас характеризуючі дані свідчать про те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, проживає разом з матір'ю та цивільною дружиною, будує сім'ю. Має захворювання серця, щитовидної залози, не вживає алкогольних напоїв чи наркотичних речовин. Має на утриманні матір, що має онкологічне захворювання. Раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але повністю відбув покарання та став на шлях виправлення. В 2021 році незаконно обвинувачувався у вчиненні особливо тяжкого злочину, однак Верховним Судом кваліфікацію діяння було змінено на нетяжкий злочин, що був вчинений ОСОБА_7 з метою захисту особи від протиправних посягань. Рішенням Черкаського апеляційного суду було стягнуто з органів досудового розслідування та прокуратури моральну шкоду за з урахуванням рішення ЄСПЛ «Шульгін проти України» та положень статті 5 Конвенції.
Апелянт вважає, що ОСОБА_7 , будучи раніше судимою особою, постійно зазнає переслідування з боку правоохоронних органів. Зокрема останні, у випадку скоєння злочинів на території області, неправомірно намагаються створити картину причетності ОСОБА_7 до них.
Апелянт стверджує, що судовий розгляд відносно ОСОБА_7 проводився формально. Судове рішення складається з викладеної у клопотанні прокурора підозри, у своїй більшості щодо дій, вчинених іншими особами.
Крім цього захисник зазначає, що прокурором не надано доказів щодо обґрунтованості ризиків та їх існування. Цитування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не доводить їх існування. Більше того, за відсутності документально підтверджених доказів вчинення дій, чи поведінки підозрюваного, направленої на ухилення від кримінальної відповідальності, спроби переховуватись, знищення доказів чи тиску на свідків, суд не вправі ґрунтувати своє рішення на припущеннях органу досудового розслідування. Враховуючи відсутність документально підтверджених доказів існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, останні не були предметом дослідження слідчого судді.
В апеляційній скарзі захисник також посилається на те, що вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом першої інстанції не було належним чином розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Відтак сторона захисту вважає, що судове рішення ухвалено з порушенням матеріального та процесуального права, порушенням права на змагальність сторін, в порушення норм ст. 29 Конституції та ст.5 Конвенції, а отже підлягає скасуванню.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, захисник вказує, що 01.07.2024 року у судовому засіданні проголошено резолютивну частину оскаржуваної ухвали Печерського районного суду міста Києва, повний текст ухвали на адресу захисника не направлявся, підозрюваному не вручався. В ЄДРСР повний текст судового рішення не оприлюднено. Тому захисник вважає, що причини пропущення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01.07.2024 року є поважними.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
За змістом частини першої статті 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог частини другої статті 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розглядалось за участі підозрюваного та його захисника, проте оголошення повного тексту ухвали слідчого судді відбулось за відсутності учасників кримінального провадження.
Згідно матеріалів справи копія повного тексту оскаржуваної ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року підозрюваному ОСОБА_7 , який знаходиться під вартою, не направлялась. В ЄДРСР вказана ухвала слідчого судді не оприлюднена.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи захисника про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 12.01.2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000000049 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_7 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 та ОСОБА_45 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України.
04.12.2023 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру в участі у злочинній організації, незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні з метою збуту психотропних речовин, вчиненому організованою групою в складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України.
04.12.2023 року ОСОБА_7 затриманий у порядку п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України, оскільки існували обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтею 255 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2023 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 31.01.2024 року, без альтернативи запобіжного заходу у вигляді застави.
05.01.2024 року постановою заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000049 від 12.01.2023 року продовжений до трьох місяців, тобто до 04.03.2024 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.01.2024 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000049 від 12.01.2024 року продовжений до дванадцяти місяців, тобто до 04.12.2024 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2024 року підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 15.03.2024 року включно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.03.2024 року підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 12.05.2024 року включно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.05.2024 року ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 05.07.2024 року включно.
28.06.2024 року (клопотання датоване 07.06.2024 року) слідчий Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , за погодження з прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернулась до Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 на 60 днів, у межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 , у 2023 році, більш точної дати на цей час не встановлено, але не пізніше січня 2023 року, з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів на території м. Черкаси та Черкаської області створив стійку злочинну організацію, до складу якої залучив ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_46 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_47 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_48 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_49 , ОСОБА_19 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_50 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_20 , ОСОБА_51 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які добровільно вступили до складу вказаної злочинної організації та надали згоду на участь у ній.
Слідчий зазначив, що ОСОБА_7 , як учасник злочинної організації, виконував такі функції:
- у 2023 році, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, але не пізніше серпня 2023 добровільно вступив до складу злочинної організації з метою вчинення особливо тяжких злочинів;
- будучи підконтрольним ОСОБА_12 , визначений постачальником психотропної речовини в структурній частині останнього, з метою її подальшого збуту учасниками структурної частини злочинної організації, зокрема систематично постачав психотропну речовину ОСОБА_13 ;
- з метою вчинення особливо тяжких злочинів (незаконного придбання, зберігання та перевезення з метою збуту та незаконного збуту психотропних речовин), здійснював зберігання та перевезення в автомобілі психотропної речовини з метою подальшого збуту учасниками структурної частини злочинної організації;
- спільно з іншими учасниками підпорядкованої групи в складі структурної частини злочинної організації розробляв плани вчинення злочинів, координував дії учасників під час готування та вчинення злочинів, контролював їх виконання, доводив до відома керівника структурної частини злочинної організації проблемні питання які виникали у збувачів;
- особисто приймав участь у вчиненні злочинів та отримував грошові кошти за їх вчинення.
Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 02 год. 45 хв. 04.08.2023 року ОСОБА_7 , будучи активним учасником створеної ОСОБА_10 злочинної організації, діючи підконтрольно та з відома її керівників, а саме ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також керівника її структурної частини (організованої групи) ОСОБА_12 , умисно, виконуючи відведену безпосередньо йому роль у спільному злочинному плані, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, незаконно придбав при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах та у невстановленій кількості, психотропну речовину - амфетамін, який поклав до автомобіля «ЗАЗ ЛАНОС», д.н.з. НОМЕР_1 , що перебував у його користуванні, після чого перевіз її за адресою: м. Черкаси, вул. О. Панченка, 7, де залишив в цьому ж автомобілі та почав її незаконно зберігати з метою подальшого збуту учасниками злочинної організації.
Слідчий вказав, що причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності, а саме:
- протоколом за результатами проведення НСРД № 55/6-5046т - спостереження за особою від 07.08.2023 стосовно ОСОБА_7 ;
- протоколом за результатами проведення НСРД № 55/1-6510т - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 22.08.2023 відносно ОСОБА_7 , відповідно до якого останній обговорює збут психотропних речовин;
- протоколом за результатами проведення НСРД № 55/1-6465т- негласне отримання зразків від 21.08.2023 відносно ОСОБА_7 , відповідно до якого в автомобілі яким користується ОСОБА_7 було вилучено порошкоподібну речовину жовтого кольору;
- висновком експерта судової експертизи дослідження матеріалів, речовин та виробів від 18.09.2023 № СЕ-19-23/49310-НЗПРАП, відповідно якого порошкоподібна речовина жовтого кольору психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін;
- протоколом про результати проведення НСРД № 55/1-7456т - аудіо,- відеоконтроль особи стосовно ОСОБА_7 від 20.09.2023, відповідно до якого останній обговорює збут психотропних речовин;
- протоколом проведення НСРД № 55/1-8720т - аудіо-, відеоконтроль особи від 13.11.2023 стосовно ОСОБА_7 та інших, відповідно до якого останні обговорюють свою злочинну діяльність;
- протоколом проведення НСРД № 55/1-9055т - аудіо-, відеоконтроль особи від 23.11.2023 стосовно ОСОБА_7 відповідно до якого останній обговорює свою злочинну діяльність.
Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.
У клопотанні слідчий також посилався на те, що строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 закінчується 05.07.2024 року, проте внаслідок виняткової складності даного кримінального провадження та великим обсягом процесуальних та слідчих (розшукових) дій, які необхідно ще провести, проведенням ряду судових експертиз, завершити досудове розслідування у вказаний строк неможливо. Потребує додаткового часу проведення та завершення таких процесуальних та слідчих дій
- розсекречення протоколів про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій та долучення їх до матеріалів кримінального провадження;
- відповідно до наданих носіїв інформації до розсекречених протоколів про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, призначення великої кількості судових фоноскопічних експертиз (не менше як тридцяти) та отримати їх висновки;
- отримання висновків більше як п'ятдесяти, раніше призначених судових експертиз (матеріалів, речовин, виробів по вилученим під час проведення обшуків речовинам, комплексних експертиз, молекулярно-генетичних експертиз, дактилоскопічних експертиз), які перебувають на виконанні в ДНДЕКЦ МВС України та Київському НДЕКЦ МВС України;
- розсекречення постанов, клопотань, ухвал і доручень, на підставі яких проводилися негласні слідчі (розшукові дії), та долучення їх до матеріалів кримінального провадження;
- за результатами виконання доручення про проведення оглядів вилучених, під час проведення більше як ста обшуків, речей, документів, мобільних телефонів та ін., підготувати клопотання про тимчасовий доступ до банківських установ та операторів мобільного зв'язку, розглянути їх в суді, провести виїмку, огляд та проаналізувати вилучену інформації;
- за результатами проведеного аналізу по вилученій інформації в банківських установах, встановити та допити в якості свідків осіб - власників банківських карток, вилучених у підозрюваних під час проведення обшуків;
- отримати матеріали на виконання доручення до ДСР НП України (в порядку ст. 40 КПК України), за результатами виконання якого може виникнути необхідність у проведенні додаткових слідчих дій з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення тих обставин, які викривають так і тих, що виправдовують підозрюваних, пом'якшують чи обтяжують покарання;
- проведення додаткових допитів підозрюваних та при необхідності одночасних допитів між підозрюваними;
- визначення кількості кримінальних правопорушень, до вчинення яких причетні підозрювані, вирішення питання про їх об'єднання в одне провадження;
- з урахуванням зібраних матеріалів та доказів у кримінальному провадженні вирішити питання щодо остаточної кваліфікації дій підозрюваних, вирішити питання щодо притягнення до відповідальності інших осіб, які причетні до вчинення кримінальних правопорушень, які досліджуються у цьому кримінальному провадженні;
- провести інші процесуальні, слідчі (розшукові) дії, необхідність в яких може виникнути в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Проведення зазначених слідчих (розшукових) та процесуальних дій та їх результати мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин вчинених злочинів, вірної кваліфікації дій підозрюваних, повноти судового розгляду та забезпечення виконання завдань кримінального провадження. У той же час не проведення цих слідчих (розшукових) та процесуальних дій може негативно позначитися на повноті досудового розслідування.
Під час застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановлені наявні ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , та суворість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, що оцінено в сукупності із даними про особу підозрюваного; ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки органом досудового розслідування не встановлено всіх обставин та співучасників злочину; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, з метою уникнення відповідальності за інкриміновані йому злочини; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань із іншими особами, надання вказівок іншим особам, які, можливо, причетні до розслідуваної протиправної діяльності та на даний час органом досудового розслідування не встановлені; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Станом на момент подачі даного клопотання встановлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились та не відпали.
У зв'язку з вищевикладеним, слідчий вважає, що єдиним запобіжним заходом, який можливо застосувати до підозрюваного є тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Саме запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо підозрюваного забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2024 року задоволено клопотання слідчого СГ Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у межах строку досудового розслідування, до 26.08.2024 року включно.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, його наслідки, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також з огляду на дані про особу підозрюваного.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_7 строку тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
Ураховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, та дані про особу підозрюваного, колегія суддів вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому слідчий суддя обґрунтовано продовжив підозрюваному винятковий запобіжний захід.
Всупереч тверджень апелянта, колегією суддів встановлено, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що підтверджується вищевикладеним.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З огляду на викладене, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом із тим, продовживши строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що зумовлює право суду не визначати розмірі застави при продовженні строків тримання під вартою.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Твердження апелянта про недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Посилання апелянта на те, що підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, будує сім'ю, проживає разом з цивільною дружиною та матір'ю, яка має онкологічне захворювання і перебуває на його утриманні, має захворювання серця, щитовидної залози, не вживає алкогольних напоїв чи наркотичних речовин, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але повністю відбув покарання та став на шлях виправлення, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Також, всупереч тверджень захисника в апеляційній скарзі, слідчий суддя, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував обставини, визначені ст. 178 КПК України, при цьому, належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про те, що стан здоров'я підозрюваного не допускає тримання його під вартою, слідчому судді надано не було, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність перешкод для утримування ОСОБА_7 під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду справи по суті та їм буде надана відповідна правова оцінка з огляду на те, що слідчому судді на момент розгляду клопотання органу досудового розслідування не надається весь обсяг доказів у кримінальному провадженні та досудове розслідування триває.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.
Станом на час розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , строк дії оскаржуваної ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року закінчився 26 серпня 2024 року.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, у зв'язку із чим апеляційна скарга захисника з викладеними в ній доводами задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Поновити захиснику ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4