05 лютого 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/2807/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р.
при секретарі Гайдаєнко В. С.
за участі: представника заінтересованої особи ОСОБА_1 - адвоката Бордунової Н. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Мельниченко Вікторії Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 ,
на ухвалу Подільського районного суду міста Києва у складі судді Будзан Л. Д.
від 19 серпня 2024 року
у цивільній справі № 2-1832/11 Подільського районного суду міста Києва
за скаргою ОСОБА_2
на дії головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаркавенко Анни Валеріївни,
заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
В лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаркавенко А. В., заінтересована особа - ОСОБА_1 , в обґрунтування якої зазначив, що 25 вересня 2015 року відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1832/11, виданого Подільським районним судом м. Києва про стягнення зі ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі всіх видів заробітку, починаючи з 13 вересня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття.
Зазначав, що 10 жовтня 2018 року головний державний виконавець Фещенко I. I. виніс постанову про скасування заходів примусового виконання у зв'язку з повним погашенням боржником заборгованості зі сплати аліментів та виключив відомості щодо ОСОБА_3 з єдиного реєстру боржників.
Наголошував на тому, за матеріалами виконавчого провадження, на даний час розрахунки заборгованості зі сплати аліментів здійснюються від дати відкриття виконавчого провадження, наступним чином: відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів 31.09.2020 заборгованість станом на 31.08.2020 становила 171 093 грн 83 коп.; відповідно до розрахунку від 22.10.2020 заборгованість станом на 30.09.2020 становила 142 412 грн 30 коп.; відповідно до розрахунку від 12.09.2023 заборгованість станом на 31.08.2023 становила 203 366 грн 40 коп.; відповідно до розрахунку від 20.12.2023 заборгованість станом на 30.11.2023 становила 192 251 грн 43 коп. Cкаржник не погоджується із зазначеними розрахунками та вважає їх незаконними, оскільки: їх здійснено без врахування постанови про скасування заходів примусового виконання від 10.10.2018, відповідно до якої заборгованість погашена в повному обсязі; головним державним виконавцем зроблено розрахунки заборгованості, відповідно до яких за один і той самий період обраховується різний розмір заборгованості (без врахування погашеної суми заборгованості згідно постанови про скасування заходів примусового виконання від 10.10.2018); не враховано квитанції про сплату боржником аліментів на суму 10 289 грн 10 коп.; головним державним виконавцем безпідставно включено суму доходу боржника, внаслідок розмір аліментів помилково було збільшено на 10 288 грн 97 коп.
Посилаючись на викладене, просив скаргу задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 19 серпня 2024 року скаргу залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі адвокат Мельниченко В. В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити в повному обсязі. Вважає, що суд першої інстанції не враховав положення ч. 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 10.0.2018) та п. 19 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (в редакції станом на 10.0.2018), згідно якої відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежі.
Також зазначає, що 10.10.2018 головним державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві Фещенко І. І., в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 винесено постанову про скасування заходів примусового виконання та виключено ОСОБА_2 з єдиного реєстру боржників, у зв'язку із тим, що станом на 10 жовтня 2018 року заборгованість зі сплати аліментів боржником погашена в повному обсязі.
Вказана постанова в установленому порядку не оскаржувалася, а тому на переконання боржника така постанова є законною та чинною, а дії головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві Фещенко І. І. є правомірними, оскільки стягувачем такі дії державного виконавця не оскаржувалися ні до суду, ні до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків про відсутність доказів погашення заборгованості зі сплати аліментів, обмежився висновком, що до розрахунку слід брати комплексно весь період нарахувань, який почався з 13.09.2010 р., що може бути єдино вірним та об'єктивним розрахунком.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Бордунова Н. О., в інтересах ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги посилаючись на їх безпідставність, просила ухвалу суду залишити без змін, вважаючи її законною, а апеляційну скаргу без задоволення.
Вказувала, що посилання боржника на постанову від 10.10.2018 про виключення боржника з реєстру боржників, як на доказ про сплату заборгованості по аліментам, не заслуговує на увагу, оскільки стягувач ОСОБА_1 надала виписку з банківського рахунку, за весь період, в якій відсутня інформація про погашення боргу в розмірі 76 722 грн 75 коп. за період з 13 вересня 2010 року по 31 січня 2018 року. Боржник свої доводи про оплату жодними доказами, крім постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників не надав. Само по собі постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників не є доказом, який підтверджує факт виконання рішення суду. Підтвердженням примусового виконання рішення суду може бути платіжна інструкція про перерахування коштів або письмова розписка стягувача, яких матеріали справи не містять. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, надані сторонами справи, судом першої інстанції зроблено правомірний висновок стосовно того, що боржником не надано доказів виконання рішення суду щодо сплати боргу в розмірі 76 722 грн. 75 коп.
Також вважала, що при дослідженні доказів скаржника суд першої інстанції правильно врахував, що боржник посилається на окремі часткові та епізодичні математичні розрахунки, а не на загальний розрахунок заборгованості загалом, а тому доводи апеляційної скарги про те, що державним виконавцем враховано не всі суми, які ним сплачено, що є підставою для скасування ряду довідок розрахунків зі сплати аліментів не заслуговують на увагу.
При цьому, судом першої інстанції вірно застосовано підхід, який відповідає висновку Верховного Суду, викладеного у постанові №711/679/21 від 19.01.2022.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник заінтересованої особи ОСОБА_1 - адвокат Бордунова Н. О., заперечила проти задоволення апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно зі статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, визначено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
У частині третій статті 195 СК України зазначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно законодавець визначив обов'язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Оскільки наявність заборгованості підтверджено стороною стягувача та надано довідку про розмір отриманих аліментів, а скаржником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності дій державного виконавця щодо оскаржуваних розрахунків, суд дійшов висновку про те, що державний виконавець діяв в межах і на підставі законодавства України, а підстави для задоволення скарги відсутні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 25 вересня 2015 року відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №?2-1832/11, виданого Подільським районним судом м. Києва про стягнення зі ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі всіх видів заробітку, починаючи з 13 вересня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття.
17.07.2018 постановою державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві боржнику ОСОБА_2 встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа № 2-1832/1.
З вказаної постанови слідує, що державним виконавцем встановлено, що ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої, згідно розрахунку від 01.02.2018 за період з 13.09.2010 по 31.01.2018 становив 76 722 грн 75 коп., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
10 жовтня 2018 року головним державним виконавцем Фещенко I. I. ухвалено постанову про скасування заходів примусового виконання та виключення ОСОБА_2 з єдиного реєстру боржників, у зв'язку із тим, що станом на 10 жовтня 2018 року заборгованість зі сплати аліментів боржником погашена в повному обсязі.
Водночас, докази погашення вказаної заборгованості відсутні й скаржником не надано суду жодних відомостей про реальне здійснення такого погашення. Отже відомості, викладені в постанові від 10.10.2018 щодо погашення заборгованості не підтверджені ані квитанціями про перерахування коштів, ні заявою стягувача про отримання аліментів у повному обсязі.
Як також встановлено судом, 26.03.2019 відомості про боржника ОСОБА_2 знову внесені до Єдиного реєстру боржників, оскільки станом на 26.03.2019 у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, розмір якої згідно розрахунку від 16.02.2018 за період з 13.09.2010 по 31.01.2018 становить 76 722 грн 75 коп., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці.
Щодо доводів про неврахуванням державним виконавцем всіх суми, які були сплачені апелянтом, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що на підставі рішення суду від 11 липня 2011 року аліменти з ОСОБА_2 стягуються з 13 вересня 2010 року.
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, що складений головним державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) 20 грудня 2023 року, перша оплата аліментів від боржника надійшла у квітні 2018 року.
Сплата аліментів здійснювалась наступним чином.
2018 рік: квітень 2 252 грн, травень 2 250 грн, червень 2 500 грн;
2021 рік: лютий 6 567 грн 10 коп., березень 4 808 грн 05 коп., квітень 2 415 грн, червень 2 651 грн 67 коп., липень 2 173 грн 50 коп., серпень 4 945 грн 01 коп., вересень 2 415 грн, жовтень 2415 грн, грудень 4 910 грн;
2022 рік: лютий 2616 грн;
2023 рік: лютий 60 400 грн 17 коп., вересень 5 666 грн, жовтень 5 666 грн.
Згідно із вказаним розрахунком, за увесь час ОСОБА_2 з травня 2015 року сплачено аліментів 114 648 грн 43 коп.
У той же час, сукупно за період з травня 2015 року по грудень 2023 року ОСОБА_2 мало бути сплачено аліментів 306 899 грн 86 коп.
Наданими квитанціями, як і самим боржником у скарзі, підтверджується сплата у загальному розмірі 113 292 грн.
За загальним принципом спочатку оплата зараховується в погашення наявної заборгованості, не дивлячись на призначення платежу (якщо воно є), а вже після погашення боргу здійснюється оплата поточних платежів.
Зазначений підхід відповідає висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.01.2022 у справі №711/679/21, згідно якого якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (стаття 8 СК України).
Отже, при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України)
За таких обставин, перевіривши розрахунок державного виконавця, надані ОСОБА_2 доказами на підтвердження часткової сплати аліментів, колегія суддів погоджується, що відсутні підстави для висновку про неправомірність дій державного виконавця при складенні розрахунку заборгованості.
Отже наявність заборгованості та її розмір (192 251 грн 43 коп. станом на 30.11.2023) боржником не спростована.
Здійснене скаржником математичне додавання сплачених ним коштів за окремий період - з листопада 2020 року по серпень 2023 року, не свідчить про наявність арифметичних помилок і загальну невідповідність заборгованості зі сплати аліментів, адже до розрахунку слід брати комплексно весь період нарахувань та, відповідно, здійснених боржником сплат.
З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже, оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування ухвали та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Мельниченко Вікторії Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 19 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 21 лютого 2025 року.
Судді: Є. П. Євграфова
Т. О. Писана
Д. Р. Гаращенко