Іменем України
24 лютого 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/12614/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної підтримки Київської міської державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити,
12 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просить суд:
- визнати бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації, щодо нарахування та виплати у 2022 році ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком протиправною;
- зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену у 2022 році разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач має статус учасника бойових дій і має право на щорічну разову грошову допомогу. У 2022 році ця виплата мала становити 9670,00 грн, але йому нарахували лише 1 491, 00 грн. На його звернення відповідач повідомив, що разова грошова допомоги до 05 травня за 2022 рік нарахована та виплачена в розмірі відповідно до прийнятої постанови Кабінету Міністрів України та виділених бюджетних коштів на 2022 рік. Підстав для здійснення перерахунку та проведення доплати до виплаченого грошової допомоги немає. Вважає, що оскільки виплата була меншою за передбачену законом, його право на належну допомогу було порушене.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року справу прийнято до розгляду; розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); зобов'язано відповідача протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення відповідачу ухвали про прийняття справи до провадження надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.
Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на день розгляду справи, відзиву на позовну заяву, відповідачем не надано.
Разом з тим, листом від 04.02.2025 № 044/19-09 Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат повідомив суду, що перерахування коштів на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік в розмірі 1491 грн учаснику бойових дій ОСОБА_1 здійснювалось на підставі списку, наданого Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України, платіжним дорученням № 2438 від 13.06.2022 на спеціальний рахунок Департаменту. Виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня провадилась за місцем служби, а саме Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей72-76,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується копією паспорта позивача, картки фізичної особи- платника податків, посвідчення від 26 червня 2017 (арк.спр. 9, 10,11,12).
У 2022 році позивач отримав грошову допомогу до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 1491 грн, що підтверджує відповідач листом від 04.02.2025 № 044/19-09.
Не погодившись із розміром виплаченої грошової допомоги, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у належному розмірі (арк.спр. 13-14).
У відповідь на заяву позивача щодо виплати грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат листом від 07.07.2022 № 051-044-К-663-14 зазначив, зокрема, що разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році виплачена в розмірі 1491,00 грн відповідно до прийнятої постанови Кабінету Міністрів України та списків, які надійшли до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Підстав для здійснення перерахунку та проведення доплати да виплаченого позивачу розміру грошової допомоги немає (арк.спр. 15).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, ключовим питанням при її розгляді є визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році особі, яка має статус учасника бойових дій, в умовах воєнного стану.
Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.
Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 13 червня 2023 року у справі № 560/8064/22 відступив від висновку щодо застосування положень статті 13 Закону № 3551-XII, частини другої статті 20 Закону № 389-VІІІ, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та Порядку № 540 у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі №580/2869/22, відповідно до якого правомірним є нарахування та виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі, визначеному Порядком № 540, та сформулював наступний висновок:
" 1) держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності без запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність (ветеранів війни, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни), та членів їхніх сімей;
(2) Бюджетним кодексом України не можна доручати Кабінету Міністрів України встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом регулювання спеціального Закону № 3551-ХІІ;
(3) тимчасове обмеження окремих соціальних пільг особам, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону № 389-VIII, може відбуватись за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій;
(4) Уряд в додатку до Порядку № 540 установив, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, зокрема, інвалідам війни здійснюється у розмірах: I групи - 4421 гривня, II групи -3906 гривень, III групи - 3391 гривня, тобто визначив інші, ніж у вказаному Законі, розміри щорічної допомоги до 5 травня, що свідчить про невідповідність такого нормативного акта Кабінету Міністрів України положенням Закону № 3551-XII, який має вищу юридичну силу, а відтак положення цього Порядку щодо визначення розмірів такої щорічної разової грошової допомоги не можуть бути застосовані у відносинах її виплати у 2022 році;
(5) виплата інвалідам війни щорічної разового грошової допомоги до 5 травня у 2022 році має здійснюватися відповідно до статті 13 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV, у таких розмірах:
I групи - десять мінімальних пенсій за віком;
II групи - вісім мінімальних пенсій за віком;
III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних відносин, які виникли у справі, яка переглядається, Судова палата виходить із того, що оскільки на час виплати позивачу у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли положення статті 13 Закону № 3551-XII і Порядку № 540, які по-різному визначають розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, з огляду на положення частини третьої статті 7 КАС України, якою визначаються загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2022 році слід застосовувати не Порядок № 540, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу та є спеціальним законом у цій сфері відносин.
Окрім того, Судова палата вважає безпідставними доводи скаржника про те, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки відповідно до абзацу другого підпункту 2 пункту 2 постанови № 540 виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 року, шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій."
Враховуючи ці висновки до обставин справи, яка розглядається, суд дійшов висновку, що разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році мала виплачуватись позивачу у розмірі, визначеному Законом №3551-XII, який має вищу юридичну силу та є спеціальним законом у цій сфері відносин, а не Порядком № 540
Відповідно до статті 12 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас, як встановлено судом виплату, належної позивачу у 2022 році щорічної разової грошової допомоги, здійснено відповідачем в розмірі меншому ніж передбачено статтею 12 Закону України № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону № 367-ХІV.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 560/7097/22.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) і практику ЄСПЛ як джерело права.
За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Ненарахування та невиплата відповідачем щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-XII, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 КАС України).
Частинами першою, другою статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
При розгляді даної адміністративної справи суд також враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29 вересня 2020 року у справі № 440/2722/20.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:
визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд зазначає таке.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із частинами другою-четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.
У рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прослідковується однозначна позиція, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового процесу за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
Щодо встановлення судового контролю за виконання судового рішення.
Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин першої вказаної статті суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Судом не встановлено, а позивачем не доведено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач створюватиме перешкоди для виконання такого рішення.
Отже, клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення залишається судом без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 пункту 13 Закону України «Про судовий збір», питання щодо розподілу цих судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139,241-246,250, 255, 262, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (місцезнаходження: проспект Любомира Гузара, буд. 7, м. Київ, 03165, код ЄДРПОУ 22886300) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова