Іменем України
24 лютого 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1599/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
16.12.2024 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому представник позивача просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06.11.2024 № 046350017711 про відмову позивачу у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розглянути повторно заяву позивача про призначення пенсії від 29.10.2024, зарахувавши до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею наступний стаж позивача: з 01.09.1985 по 13.03.1989 - навчання в Лисичанському ордена Трудового Червоного Прапору гірничому технікумі за спеціальністю «Підземна розробка вугільних родовищ», з 14.03.1989 по 20.06.1989 - гірничий майстер підземний з повним робочим днем під землею на шахті ім. Г.Г.Капустіна Виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Лисичанськвугілля»; з 21.06.1989 по 29.04.1991 строкова військова служба, з 29.07.1991 по 01.09.1992 - гірничий майстер підземний з повним робочим днем під землею, з 02.09.1992 по 09.09.1992 - учень гірника очисного забою з повним робочим днем під землею, з 10.09.1992 по 14.08.1996 - гірник очисного забою з повним робочим днем під землею на шахті «Привільнянська» Виробничого об'єднання «Лисичанськвугілля», та до загального страхового стажу період роботи з 20.09.1996 по 31.12.1998 у Лисичанському комбінаті Хлібопродуктів.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 29.10.2024 позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06.11.2024 № 046350017711 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З рішення відповідача про відмову у пенсії вбачається, що відповідач взагалі не взяв до уваги трудову книжку позивача, так як в ній роботодавцем допущено помилку при оформленні титульної сторінки, а саме в даті народження вказано « ІНФОРМАЦІЯ_1 » замість правильного числа «28». Тобто через помилку відповідальної особи роботодавця в оформленні запису трудової книжки позивача позбавили права на пенсію. При цьому будь-яких інших зауважень до трудової книжки відповідач не навів. Водночас відповідач зарахував до загального страхового стажу період навчання позивача в технікумі та період проходження строкової служби. На думку представника позивача, відповідач проявив надмірний формалізм, що призвело до протиправної відмови у пенсії.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 19.12.2024 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивачем недоліки було усунуто.
Ухвалою суду від 01.01.2025 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
07.01.2025 від ГУПФУ в Івано-Франківській області на адресу суду надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого останній послався на те, що позивачем 29.10.2024 подано заяву про призначення пенсії за віком, яка була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Відповідачем винесено рішення про відмову у призначенні пенсії від 06.11.2024 № 046350017711. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, встановлено, що дата народження позивача на титульному аркуші трудової книжки ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не відповідає паспортним даним заявника ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), отже до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.05.1988.
Також відповідач у відзиві посилається на те, що відсутні уточнюючі довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Вік позивача на дату звернення становить 54 роки, страховий стаж роботи становить 18 років 1 місяць 7 днів. Пільговий стаж роботи ОСОБА_1 не розраховано, оскільки відсутні уточнюючі довідки.
Також відповідач вважає, що відсутні підстави для застосування приписів ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» до спірних правовідносин, тому період навчання з 01.09.1982 по 24.06.1986 не підлягає зарахуванню до пільгового стажу.
З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносин.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Військовим квитком серії НОМЕР_3 підтверджується, що ОСОБА_1 з 21.06.1989 по 29.04.1991 проходив строкову військову службу.
Дипломом від 19.06.1989 серії НОМЕР_4 підтверджується, що ОСОБА_1 в 1985 році вступив до Лисичанського ордена трудового червоного прапору гірничого технікуму за спеціальністю «Підземна розробка вугільних родовищ» та в 1989 році закінчив повний курс названого техніку і здобув кваліфікацію гірничого техніка.
Трудова книжка серії НОМЕР_5 щодо спірних періодів роботи позивача містить такі записи:
Шахта ім. Г.Г. Капустіна Виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Лисичанськвугілля»:
запис № 5 від 14.03.1989 - прийнято гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею;
запис № 6 від 20.06.1989 - звільнено у зв'язку з призовом до армії;
запис № 7 - з 01.09.1985 по 19.06.1989 - навчання в Лисичанському гірничому технікумі;
запис № 8 - з 21.06.1989 по 29.04.1991 служба в армії;
Шахта «Привільнянська» Виробничого об'єднання «Лисичанськвугілля»:
запис № 9 від 29.07.1991 - прийнято гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею;
запис № 10 від 02.09.1992 - переведено учнем гірника очисного забою підземним з повним робочим днем під землею;
запис № 11 від 10.09.1992 - переведено гірником очисного забою підземним з повним робочим днем під землею;
запис № 12 від 14.08.1996 - звільнено за власним бажанням;
Лисичанський комбінат Хлібопродуктів:
запис № 13 від 20.09.1996 - прийнято вантажником на склад готової продукції;
запис № 14 від 10.02.1997 - переведено апаратником;
запис № 15 від 03.06.1999 - звільнено за власним бажанням;
Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.
29.10.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного Фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.
Вищевказану заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06.11.2024 № 046350017711 «Про відмову в призначенні пенсії» позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу. В обґрунтування оскарженого рішення ГУПФУ в Івано-Франківській області послалося на те, що згідно з наданими документами страховий стаж становить 18 років 1 місяць 7 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_6 від 30.05.1988, оскільки дата народження на титульному аркуші ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не відповідає паспортним даним заявника, чим порушено п.2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 №110.
При цьому відповідачем в спірному рішенні взагалі не зазначено, які саме періоди роботи позивача не зараховано до страхового та пільгового стажу.
Судом встановлено, що відповідно до розрахунку стажу позивача відповідачем не врахованого до пільгового підземного стажу, який дає право на пенсію у відповідності до п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: періоди навчання позивача з 01.09.1985 по 13.03.1989, військової служби з 21.06.1989 по 29.04.1991, періоди роботи з 14.03.1989 по 20.06.1989, з 29.07.1991 по 01.09.1992, з 02.09.1992 по 09.09.1992, з 10.09.1992 по 14.08.1996; також не враховано до загального страхового стажу період роботи з 20.09.1996 по 31.12.1998.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
У відповідності до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У відповідності до абзацу сьомого пункту 20 Порядку № 637 у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.
Відповідно до статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Частиною третьою статті 24 Закону № 1058 визначено, що за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).
Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закону № 1058.
Частиною першою статті 114 Закону № 1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача про неможливість зарахування до страхового та пільгового стажу позивача періодів роботи згідно записам трудової книжки серії НОМЕР_7 від 30.05.1988, суд зазначає таке.
Як на підставу для відмови в зарахуванні до страхового та пільгового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_7 від 30.05.1988, відповідач посилається на те, що дата народження на титульному аркуші ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не відповідає паспортним даним заявника. У відзиві на позов представник відповідача додатково вказує, що позивачем також не надано уточнюючі довідки.
Судом досліджена копія трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_7 від 30.05.1988, з якої встановлено, що на першій сторінці в графі «дата народження» вказано « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». При цьому згідно з даними паспорта позивача серії НОМЕР_8 дана народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Так, до 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162. Ця інструкція не застосовується на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993.
Наразі порядок ведення трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58 (надалі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 2.2. Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться:
відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6 Інструкції № 58).
Відповідно до пунктів 2.8 та 2.15 Інструкції № 58, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Пунктом 4.1 Інструкції № 58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Разом з тим, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.
З огляду на вищевикладене позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами.
Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 та у справі №813/782/17 від 13 червня 2018 року.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Таким чином, трудова книжка позивача заповнена відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Орган Пенсійного фонду не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Суд зауважує, що в даному випадку записи у трудовій книжці виконані без дефектів, містять підписи посадових осіб, при цьому неточність запису в графі «дата народження» не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.
Такий правовий висновок в повній мірі узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, згідно із яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Окрім того, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17 та від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
Також судом відхиляються доводи відповідача про те, що для зарахування періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки, з огляду на таке.
Суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Записи у трудовій книжці позивача проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.
Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в період з 01.09.1985 по 13.03.1989 ОСОБА_1 навчався в Лисичанському гірничому технікумі за спеціальністю «Підземна розробка вугільних родовищ», з 14.03.1989 по 20.06.1989 працював в Шахті ім. Г.Г. Капустіна Виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Лисичанськвугілля» гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею; з 21.06.1989 по 29.04.1991 проходив службу в армії; з 29.07.1991 по 14.08.1996 працював в Шахті «Привільнянська» Виробничого об'єднання «Лисичанськвугілля» гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею, учнем гірника очисного забою підземним з повним робочим днем під землею, гірником очисного забою підземним з повним робочим днем під землею.
Суд зазначає, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, тому підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим.
Вищевказані посади, на яких ОСОБА_1 працював у вказаний період, були передбачені: списком № 1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173; списком № 1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10; списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
Таким чином, судом установлено, що в період з 14.03.1989 по 20.06.1989, з 29.07.1991 по 14.08.1996 ОСОБА_1 працював на вищевказаних підприємствах на посадах, які дають йому право на пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у органу Пенсійного фонду були відсутні підстави для незарахування до загального страхового стажу та пільгового стажу позивача періодів його роботи згідно записам трудової книжки серії НОМЕР_5 .
Однак вказані обставини залишилися поза увагою ГУПФУ в Івано-Франківській області.
Щодо зарахування до пільгового стажу позивача за списком № 1 періоду навчання в Лисичанському гірничому технікумі з 01.09.1985 по 13.03.1989 та періоду проходження військової служби з 21.06.1989 по 29.04.1991, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Судом встановлено, що згідно з дипломом від 19.06.1989 серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 в 1985 році вступив до Лисичанського ордена трудового червоного прапору гірничого технікуму за спеціальністю «Підземна розробка вугільних родовищ» та в 1989 році закінчив повний курс названого техніку і здобув кваліфікацію гірничого техніка.
Записами у трудовій книжці позивача також підтверджується факт проходження позивачем навчання у період з 01.09.1985 по 19.06.1989 та працевлаштування за набутою професією 14.03.1989, що у відповідності до вимог частини першої статті 38 Закону України "Про професійну (професійно - технічну) освіту" є підставою для зарахування всього періоду навчання до пільгового стажу.
Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в період з 21.06.1989 по 29.04.1991.
Відомості про проходження військової служби у цей період містяться також у трудовій книжці позивача, запис № 8.
Законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачають зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу.
Так, статтею 56 Закону № 1788 передбачено, що у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з положеннями частини першої статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Записами у трудовій книжці позивача підтверджується, що на момент призову на строкову військову службу ОСОБА_1 працював за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею, та звільнений саме у зв'язку з призовом на військову службу, тому період з 21.06.1989 по 29.04.1991 відповідач повинен був зарахувати до пільгового стажу позивача при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обстави суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, було прийнято відповідачем з порушенням принципів, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України.
При цьому при вирішенні спору суд також враховує такі обставини.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Згідно з абзацом першим пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Частиною другою статті 82 Закону № 1788-XII передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви незарахування до пільгового стажу окремих періодів роботи та/або навчання.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Дослідивши зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06.11.2024 № 046350017711, суд дійшов висновку, що вказане рішення не відповідає критеріям обґрунтованості.
Так, відповідачем в зазначеному рішенні не зазначено конкретних періодів навчання, проходження військової служби та роботи позивача, які не включено до загального страхового стажу та пільгового підземного стажу, який дає право на пенсію у відповідності до п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що свідчить про недотримання відповідачем принципам обґрунтованості та добросовісності рішення суб'єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення, оскільки позивачеві неможливо з тексту такого рішення визначити, які саме періоди роботи не включено до загального страхового стажу та до пільгового стажу.
Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях і домислах, та зважаючи, що відповідачем в спірному рішенні не зазначено конкретних періодів роботи (навчання, проходження військової служби) позивача, які не включено до загального страхового стажу та до пільгового стажу, суд позбавлений можливості оцінити саме правомірність підстав для відмови в призначенні пенсії позивачу. За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06.11.2024 № 046350017711 «Про відмову у призначенні пенсії» підлягає скасуванню як протиправне.
Що стосується обраного позивачем способу захисту його порушених прав, суд зазначає, що в даному випадку відповідач, як уповноважений орган, не перевіряв відомості щодо спірних періодів роботи ОСОБА_1 , що містяться в трудовій книжці позивача, наданої позивачем разом із заявою про призначення пенсії, що є обов'язковою умовою відповідно до Закону № 1058, тому суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушених прав, а саме визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06.11.2024 № 046350017711 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 29.10.2024 та прийняти мотивоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На підставі викладеного позов належить до часткового задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 968,96 грн судового збору.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною восьмою цієї статті передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати згідно з частиною восьмою статті 139 КАС України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код за ЄДРПОУ 20551088, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06.11.2024 № 046350017711 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.10.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти мотивоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.О. Свергун