13 січня 2025 рокуСправа №160/29860/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу №160/29860/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26; ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3; ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
08.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №21734/03-16 від 25.09.2025 про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
-зобов'язати Головне правління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, періоди роботи з 13.05.1994 по 10.08.2021, що складає 27 років 2 місяця 28 днів в ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Є.Дзержинського", Публічному акціонерному товаристві "Дніпровський металургійний комбінат", ПАТ "КАМЕТ-СТАЛЬ", призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, враховуючи загальний пільговий стаж - 30 років 4 місяця 4 дні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, відповідач протиправно відмовив у призначенні пільгової пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, посилаючись на пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім цього позивач наголошує, що відповідач протиправно не врахував до пільгового стажу позивача періоди роботи з 13.05.1994 по 10.08.2021. У зв'язку з чим, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подачі до суду відзиву на позовну заяву.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 отримано відповідачами 19.11.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, які наявні в матеріалах справи.
Станом на день розгляду справи відповідачі з відзивом на позовну заяву до суду не зверталися.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзиви на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
17.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах по Списку №2.
25.09.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянуло за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 17.09.2024 та рішенням за №21734/03-16 відмовило в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, встановленого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та недосягненням пенсійного віку.
Також в даному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 31 рік 11 місяців 23 дні, а пільговий стаж за «Списком №2» - 2 рок 09 місяців 23 днів.
До пільгового стажу (за списком №2) зараховано всі періоди згідно довідки ПрАТ «Кемет-сталь» від 08.08.2024 №143-774.
За даними трудової книжки НОМЕР_2 від 20.11.1994 та Реєстру застрахованих осіб заявниця працювала на ПАТ «Дніпропетровський металургійний комбінат» на роботах, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах (за списком №2). Для врахування до пільгового стажу (за списком №2) періодів роботи на ПАТ «Дніпропетровський металургійний комбінат» необхідно надати довідку з підприємства за формою додатка №5 до постанови КМУ від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача-1, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Зі змісту оскарженого рішення вбачається, що до пільгового стажу (за списком №2) зараховано всі періоди згідно довідки ПрАТ «Кемет-сталь» від 08.08.2024 №143-774 (з 10.08.2021 по 04.08.2024), що не оспорюється сторонами.
З трудової книжки позивача НОМЕР_2 судом встановлено наступні періоди роботи позивача, далі мовою оригіналу:
- 13.05.1994 принята в Днепровский металлургический комбинат им. Ф.Э. Дзержинского в тепло-электро-централь временно машинистом-обходчиком по турбинному оборудованию турбинного цеха;
- 15.12.1998 - переведена там же машинистом-обходчиком по турбинному оборудованию турбинного цеха;
- 09.08.2021 - звільнена у зв'язку з переведенням за п.5 ст. 36 КЗпП України до ПрАТ «ДКХЗ».
Також записи трудової книжки позивача містять записи про атестацію робочого місця за списком №2 від 29.12.2006, 23.05.2011, 26.12.2017.
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383, результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Згідно п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 року, (далі - Порядок №442) та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці України №41 від 01.09.1992 року, (далі - Методичні рекомендації) атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 або №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 або №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 або №2.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Крім цього, суд зазначає, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Вимога щодо обов'язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.
Судом встановлено, що позивач в період з 13.05.1994 по 10.08.2021 безперервно працювала на посаді машиниста-обходника по турбінному устаткуванню турбінного цеха.
Відповідно до п. «а» розділу XIII. Електростанції, енергопоїзди, паросилове господарство постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», встановлено, що посаду машиніста-обхідника по турбінному устаткуванню віднесено до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Таким чином судом підтверджено факт, що посада, яку позивач займала в період з 13.05.1994 по 10.08.2021 відноситься до Списку №2.
Таким чином суд доходить висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області оскарженим рішенням протиправно не враховало періоди роботи позивача з 13.05.1994 по 10.08.2021 до пільгового стажу по Списку №2, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а отже позовні вимоги в частині визнання рішення протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №21734/03-16 від 25.09.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 є обгрунтованими.
Отже підлягає задоволенню похідна вимога про зобов'язання зарахувати позивачу періоди роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, періоди роботи з 13.05.1994 по 10.08.2021.
Як вже встановлено судом зі змісту оскарженого рішення страховий стаж заявника становить 31 рік 11 місяців 23 дні, а пільговий стаж за «Списком №2» - 2 рок 09 місяців 23 днів.
З урахуванням встановлених та підтверджених судом періодів роботи позивача пільговий стаж ОСОБА_1 за Списком №2 становить 30 років 0 місяців 21 день, який є достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача -призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд значає таке.
Пунктом 2 частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Натомість згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закону №1788-XII) в чинні редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону №1058-ІV.
Тому відмова пенсійного органу в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 31 рік 11 місяців 23 дні, у тому числі на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду в даному рішенні - 30 років 0 місяців 21 день.
А тому, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20.
Суд також звертає увагу на те, що оскаржене рішення має №163950029057 та дату - 19.08.2024, при цьому, позивач звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії 17.09.2024. Таким чином суд вважає, що оскаржене рішення має помилкові реквізити, однак в правому нижньому куті міститься дата 25.09.2024 та №21734/03-16.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №21734/03-16 від 25.09.2024 є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та, в свою чергу, не набула права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а отже суд доходить висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (орган, який приймав оскаржуване рішення) призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26; ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3; ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №21734/03-16 від 25.09.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов'язати Головне правління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, періоди роботи з 13.05.1994 по 10.08.2021, що складає 27 років 2 місяця 28 днів в ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Є.Дзержинського", Публічному акціонерному товаристві "Дніпровський металургійний комбінат", ПАТ "КАМЕТ-СТАЛЬ", призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, враховуючи загальний пільговий стаж - 30 років 4 місяця 4 дні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3; ЄДРПОУ 13486010) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605 ( шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 13.01.2025.
Суддя О.В. Царікова