13 січня 2025 рокуСправа №160/29670/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №160/29670/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди 10, м. Хмельницький, 29000; ЄДРПОУ 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
07.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046150016224 від 01.11.2024р., яким відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 з 17 вересня 2024 року;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію по Списку №2 відповідно до п. б) ст. 13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення» з 17 вересня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Позивач послалася на те, що набуття нею права на призначення згаданої пенсії підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, яким зміни до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ щодо збільшення пенсійного віку, внесені Законом №213-VІІІ, були визнані неконституційними. Проте, відповідач відмовив у призначенні пільгової пенсії, у зв'язку з недосягненням пенсійного віку, посилаючись на пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з чим, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
12.11.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачам надано п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Станом на день розгляду даної справи відповідачі з відзивом на позовну заяву до суду не звертався.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзиви на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
26.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
19.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_1 від 26.10.2024 та рішенням за №046150016224 відмовлено в призначення пенсії, у зв'язку з не досягненням на день звернення пенсійного віку, встановленого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також в даному рішенні зазначено, що вік позивача станом на дату звернення за призначенням пенсії становить 50 років 1 місяць 9 днів, страховий стаж - 27 роки 03 місяці 04 днів, а пільговий стаж за Списком №2 - 20 років 07 місяців 24 дні.
Не погоджуючись із таким рішенням пенсійного органу, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Пунктом 2 частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Натомість згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закону №1788-XII) в чинні редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону №1058-ІV.
Тому відмова пенсійного органу в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 27 роки 03 місяці 04 днів, а пільговий стаж за Списком №2 - 20 років 07 місяців 24 дні, з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.
А тому, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046150016224 від 01.11.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
З урахуванням того, що рішення про відмову в призначенні пенсії приймалося Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, суд доходить висновку про наявність підстав для зобов'язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди 10, м. Хмельницький, 29000; ЄДРПОУ 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046150016224 від 01.11.2024р., про відмову в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 з 17 вересня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію по Списку №2 відповідно до п. б) ст. 13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення» з 17 вересня 2024 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, буд. 10; ЄДРПОУ 21318350) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 484 ( чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 13.01.2025.
Суддя О.В. Царікова