печерський районний суд міста києва
Справа № 757/50443/24-ц
пр. 2-4088/25
29 січня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Козлова Р.Ю.,
при секретарі судового засідання - Іваненку С.С.,
розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
Позивач звернулася до суду з даним позовом, просила суд ухвалити рішення, яким стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4743,50 грн., починаючи з дня пред'явлення цього позову і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову, позивачка зазначила, що вони з відповідачем мають дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_1 . Свідоцтво зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, від 26 грудня 2013 року.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 серпня 2022 № 757/3555/22-ц визначене місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір'ю - ОСОБА_1 .
Позивачка відповідачем в шлюбі не перебували. Окремо проживають та не ведуть спільний побут вже більше 6 років. В кожного своє життя.
Протягом цього часу батько дитини відмовляється надавати допомогу на дитину. У вихованні доньки він участі не приймає. Не цікавиться розвитком дитини, успіхами в школі.
Посилаючись на те, що вона фактично самостійно несе всі витрати пов'язані з утриманням дитини, позивачка вимушена звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини. При цьому, вказує позивачка, відповідач є працездатною особою, може надавати матеріальну допомогу дитині, батьком якої він є. Посилаючись на вищевикладені обставини, позивачка просить суд задовольнити пред'явлені вимоги у повному обсязі.
У судове засідання позивачка не з'явилась, направила суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує у повному обсязі.
Відповідач направив відзив на позовну заяву і якому зазначив, що на його утриманні перебуває дружина ОСОБА_4 , яка на даний час перебуває в декретній відпустці після народження дитини, до досягнення нею трирічного віку. Також з ним постійно проживають їх спільні двоє малолітніх дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які також перебувають на його утриманні. Тому просить суд призначити сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 в розмір 1/6 сатини його заробітку (доходу) щомісячно.
Позивачка у свою чергу направила відповідь на відзив, у якому наполягала на обґрунтованості позову та просила суд задовольнити позову у повному обсязі.
Дослідивши письмові докази по справі, вивчивши зміст поданих сторонами заяв по суті позову, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони по дані й справі мають дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_1 . Свідоцтво зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, від 26 грудня 2013 року.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 серпня 2022 № 757/3555/22-ц визначене місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір'ю - ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначає, що вона після припинення відносин з відповідачем фактично здійснює самостійно повне фінансування потреб дитини.
В той же час, позивачка вказала, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дочки у запропонованому розмірі. За станом здоров'я відповідач не має особливостей, які б могли впливати на його можливість сплачувати аліменти.
У відповідності до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За приписами частини 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов'язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.
Чинним законодавством України встановлено, що діти рівні у своїх правах незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей та повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги. Зобов'язання з утримання дітей виникає за наявності сукупності таких умов: родинного зв'язку між батьками й дитиною (кровний зв'язок між батьками та дитиною або зв'язок між усиновлювачем і усиновленою дитиною); неповноліття дитини; навчання повнолітньої дитини; відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів; можливість батьків надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27.02.1991 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).
Згідно з частинами 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
У відповідності до ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, наявність у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; докази про витрати платника аліментів, що перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а також наявність інших обставин, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) батька дитини визначається судом.
Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ч.2 ст. 184 СК України).
У відповідності до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Таким чином, аліменти підлягають стягненню з 28 жовтня 2024 року.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
З огляду на встановлені у справі обставини, що мають юридичне значення та наведені положення Закону, суд вважає необхідним присудити до стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі прожиткового мінімуму встановленого Законом на 2024 рік, а саме: 3196 грн., починаючи з 28 жовтня 2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Визначаючи вказаний розмір аліментів, враховує стан здоров'я позивача, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у відповідача інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення та часткове визнання позову відповідачем.
Судом встановлено, що на утриманні відповідача перебуває дружина ОСОБА_4 , яка на даний час перебуває в декретній відпустці після народження дитини, до досягнення нею трирічного віку. Також з ним постійно проживають їх спільні двоє малолітніх дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які також перебувають на його утриманні.
Крім того, з інформаційної довідки №407476568 від 10 грудня 2024 року у відповідача відсутнє будь-ке нерухоме майно.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є молодим працездатним чоловіком. Відомостей про незадовільний стан його здоров'я суду не надано.
Згідно ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
У відповідності до вимог сімейного законодавства на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. З урахуванням рівних обов'язки чоловіка та жінки щодо утримання дитини, предметом доказування у спорах про розмір аліментів є визначення саме того розміру коштів, які витрачаються батьками на утримання дитини.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на захист цивільного права та інтересів гарантовано ст. 15 ЦК України, якою визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов'язки.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю.
В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В обґрунтування заявленого до стягнення розміру аліментів, позивачка зазначає, що вона після припинення відносин із відповідачем фактично здійснює одноосібно утримання дочки.
На підтвердження таких посилань позивачка не надає письмових доказів, які б свідчили про її витрати у заявленому розмірі. Натомість позивачка у своєму зосередилась на посиланнях, які свідчать лише про змогу відповідача сплачувати аліменти у запропонованому нею розмірі.
З урахуванням конкретних обставин у даній справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та необхідність стягнення з відповідача аліментів у розмірі прожиткового мінімуму встановленого Законом на 2024 рік, а саме: 3196 грн., що відповідатиме потребам дитини, з урахуванням її потреб, віку та буде узгоджуватись з обов'язком матеріального утримання дитини обома батьками.
Оскільки судом частково задоволено позов а позивач згідно Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 80, 84,110,112, 113, 180, 181, 182, 183, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2,10,76-81, 141-142, 200, 263-265, 273, 430 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3196 грн. щомісячно, починаючи з 28 жовтня 2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3196 грн. починаючи з 28 жовтня 2024 в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне рішення суду складено 10 лютого 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя