Справа № 761/41751/24 Суддя в суді першої інст. - Анохін А.М.
Провадження № 33/824/1417/2025 Суддя-доповідач - Дрига А.М.
17 лютого 2025 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Дрига А.М.,
за участю:
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - Одінцова Е.В.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Одінцова Е.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2025 року,
Цією постановою судді місцевого суду:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Згідно ст. 40-1 КУпАП постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, правопорушення вчинено за таких обставин.
19 жовтня 2024 року о 23 годині 38 хвилин ОСОБА_1 , керувала автомобілем «Mersedes Benz CLA180», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , по бульвару Тараса Шевченка 11, м. Києві, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку на місці та в медичному закладі відмовилась, дана подія фіксувалась на БК, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник, оспорюючи наведені в постанові судді місцевого суду фактичні обставини, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, підстави та обґрунтованість притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, просить: скасувати постанову, провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що працівники поліції безпідставно зупинили ОСОБА_1 , будь-яких порушень ПДР вона не вчиняла.
Разом з тим, вказує, що матеріалами справи та відеозаписом не підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а лише зафіксовано автомобіль, який перебуває на узбіччі дороги з вимкненим двигуном.
Окрім цього, зазначає, що ОСОБА_1 жодного разу не повідомляла працівникам поліції, що відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння.
Заслухавши думки ОСОБА_1 та її захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили про її задоволення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши та оцінивши доводи, зазначені апелянтом, суд вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає за таких підстав.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції дані вимоги закону у повній мірі було дотримано.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується фактичними даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №154500 від 19.10.2024; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.10.2024 в закладі охорони здоров'я КМКЛ «Соціотерапія»; відеозаписах з нагрудних камер працівників поліції, які були долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності достатні для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою адміністративну відповідальність.
Згідно п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , яка реалізувала своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодилась нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлялася від проходження огляду на стан сп'яніння, апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Так, апеляційним судом було досліджено відеозапис з нагрудної камери працівників поліції, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що 19.10.2024 року працівниками поліції було зупинено транспортний засіб «Mersedes Benz CLA180», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Водію чітко роз'яснено причину зупинки, у зв'язку з порушенням ПДР. Під час спілкування працівниками поліції у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп'яніння, у зв'язку з чим останній запропоновано пройти на місці огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер» та закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 відмовилась. Разом з тим, ОСОБА_1 весь час намагалася уникнути відповідальності за вчинене правопорушення і фактично всіляко намагалася затягувати проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
На вимогу працівників поліції ОСОБА_1 беззастережно мала виконати їх законну вимогу і пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Таке прямо передбачено п. 2.5 ПДР України та абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги працівника поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння.
Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння свідчить про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги захисника, за її змістом, суд апеляційної інстанції вважає об'єктивно необґрунтованими, надуманими та неспроможними, а винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - доведеною наявними в матеріалах справи належними й допустимими доказами, які будь-яких сумнівів у їх недостовірності не викликають.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для закриття провадження по справі, в зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Одінцова Е.В. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Дрига