Справа № 361/8012/24 Суддя в суді першої інст. - Анікушин В.М.
Провадження № 33/824/1091/2025 Суддя-доповідач - Дрига А.М.
17 лютого 2025 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Дрига А.М.,
за участю:
захисника - адвоката Кєєр О.С.,
прокурора - Кацуби А.М.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою зі змінами захисника Кєєр О.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2024 року,
Цією постановою судді місцевого суду:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Веймар Федеративної Республіки Німеччини, громадянина України, зареєстрованого та такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених частиною першої статті 172 -6 КУпАП.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 172-6 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 172-6 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі вісімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень.
На підставі статті 36 КУпАП ОСОБА_1 остаточно застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі вісімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень за частиною першою статті 172-6 КУпАП.
Згідно ст. 40-1 КУпАП постановлено стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, правопорушення вчинено за таких обставин.
02.02.2024 ОСОБА_1 , будучи директором ДП «ДГ «Ставидлянське» ІСГС НААН, являючись суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язаних з корупцією, згідно з підпунктом «А» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, в порушенні вимог ч. 1 ст. 45 розділу VII та п. 2-7 розділу ХІІІ Закону України «Про запобігання корупції»
№ 1700-VII, несвоєчасно, без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч 1 ст. 172-6 КУпАП.
Крім того, 02.02.2024 ОСОБА_1 , будучи директором ДП «ДГ «Ставидлянське» ІСГС НААН, являючись суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язаних з корупцією, згідно з підпунктом «А» п.2 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, в порушенні вимог ч. 1 ст. 45 розділу VII та п. 2-7 розділу ХІІІ Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII, несвоєчасно, без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
В апеляційній скарзі зі змінами захисник, не оспорюючи наведені в постанові судді місцевого суду фактичні обставини, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, підстави та обґрунтованість притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, просить: на підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 с. 172-6 КУпАП, за малозначністю та оголосити йому усне зауваження.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що на момент звільнення у ОСОБА_1 (24.03.2023) Законом України «Про запобігання корупції» в редакції від 15.03.2023 (чинна редакція на момент звільнення ОСОБА_1 ) встановлено обов'язок протягом дев'яносто календарних днів з дня припинення чи скасування воєнного стану подати декларацію.
Разом з тим, 20.09.2023 (через 6 місяців з дати звільнення ОСОБА_1 ) Законом №3384-ІХ, внесені зміни до деяких Законів України, а саме, згідно з пунктом 2-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ст. 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.
Зазначає, що ОСОБА_1 подав декларацію 02.02.2024 року, тобто на другий день спливу строку для їхнього подання, відтак характер дій ОСОБА_1 дає змогу дійти до висновку, що такі дії суб'єктивно не були направлені на порушення встановленого порядку управління в сфері виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції», тобто поведінка правопорушника в даному випадку не може демонструвати усвідомлене ігнорування та зневажливе ставлення до вимог цього Закону, а навпаки свідчить про намагання ОСОБА_1 вчинити необхідні дії, що передбачені законом.
Подання декларацій ОСОБА_1 відбулось ще до складання стосовно нього протоколів, тобто ОСОБА_1 з'ясувавши наявність обов'язку декларування у зв'язку з законодавчими змінами, одразу виконав свої зобов'язання щодо декларування, а тому не мав намірів будь-яким чином приховувати відомості щодо свого майнового стану чи не мав власних сподівань на невиявлення з боку держави відсутності декларацій ОСОБА_1 та уникнення його притягнення до відповідальності тощо.
При цьому, вказує, що будь-які зауваження, питання щодо правильності та повноти заповнення декларації у УСР в Київській області ДСР НПУ відсутні, зважаючи на що ОСОБА_1 належним чином виконав обов'язок декларування свого майна і доходів. Тобто, наявне лише дводенне пропущення строку подання декларації, що не може свідчити про настання негативних наслідків для держави та/або суспільства, зважаючи на те, що ОСОБА_1 хоча із запізненням, але належним чином виконав свій обов'язок в розумінні належного заповнення декларацій. Вказане свідчить про неправильне розуміння ОСОБА_1 своєчасності виконання обов'язку по декларуванню, але і вказує на добросовісність його помилки.
Крім того, зазначає, що матеріали справи не містять жодних даних, які безпосередньо, поза розумним сумнівом вказували б на наявність у нього умислу на порушення вимог фінансового контролю чи переслідування будь-якого іншого корупційного інтересу.
Враховуючи мету накладення адміністративного стягнення, зважаючи на викладені обставини, відсутність будь-яких негативних наслідків для держави та суспільних інтересів, зважаючи на те, що ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності за порушення вимог фінансового контролю, оцінюючи особливості суб'єктивної сторони дій ОСОБА_1 , притягнення до адміністративної останнього з подальшим накладенням на нього адміністративного стягнення не відповідатиме меті правосуддя, буде надмірним тягарем для останнього, та не буде відповідати вимогам ст. 7 КУпАП.
Вважає, що накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 не є пропорційним скоєному, а саме простроченню (2 дні) декларації з урахуванням того, що сам по собі зміст декларації є правильним та повним, до якого відсутні будь-які зауваження з боку держави.
Крім того, зазначає, що в ОСОБА_1 на утриманні перебуває його малолітня донька, яка з ним проживає, а також опікується батьками, які є інвалідами 3 та 2 групи.
Заслухавши думку захисника, яка підтримала подану апеляційну скаргу зі змінами та просила про її задоволення, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги,вивчивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши доводи, зазначені апелянтом, суд вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 172-6 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Висновки судді про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6КУпАП, підтверджується фактичними даними, зокрема:
- протоколами про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією №2947 та №2948 від 03.08.2024, згідно яких вбачається, що ОСОБА_1 , будучи директором ДП «ДГ «Ставидлянське» ІСГС НААН, являючись суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язаних з корупцією, згідно з пп.«а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, в порушенні вимог ч. 1 ст. 45 розділу VIIта п. 2-7 розділу ХІІІ Закону України «Про запобігання корупції», без поважних причин, подав щорічні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 та 2022 роки лише 02.02.2024, чим вчинив адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП;
- статутом ДП «ДГ «Ставидлянське» ІСГС НААН;
- відповідними наказами НААН України та ДП «ДГ «Ставидлянське» ІСГС НААН на підтвердження наявності спеціального суб'єкта у ОСОБА_1 ;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 ;
- деклараціями від 02.02.2024 р. з Єдиного державного реєстру декларацій та послідовністю дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих ОСОБА_1 .
За диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону є особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті.
Так, відповідно до наказу Президента НААН України від 25.03.2021 №121-к ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДП «ДГ «Ставидлянське ІСГС НААН з 26.03.2021.
Також, згідно зі статутом, ОСОБА_1 , як директор ДП «ДГ «Ставидлянське» ІСГС НААН, наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.
Таким чином, ОСОБА_1 , як директор ДП «ДГ «Ставидлянське» ІСГС НААН, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаних з корупцією.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, внесені зміни до деяких Законів України, а саме, згідно з пунктом 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII, особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення мін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб'єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо - відповідні декларації не було подано раніше».
Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 у 2021 та 2022 роках був суб'єктом, на якого поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», то він зобов'язаний подати щорічну декларацію за 2021-2022 роки до 31.01.2024 року включно.
Встановлено, що ОСОБА_1 подав щорічні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021-2022 роки, 02 лютого 2024 року, тобто несвоєчасно без поважних причин, чим вчинив порушення вимог фінансового контролю та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи апеляційної скарги захисника не є істотними, не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, мають формальний характер, спрямовані на ухилення від відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, а будь-яких інших доказів поважності причин пропуску подання ОСОБА_1 щорічних декларацій суду не надано.
Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Посилання захисника про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю є непереконливими, з огляду на те, що адміністративні правопорушення вчинені ОСОБА_1 , передбачені ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, не можуть бути визнані як малозначними, оскільки є корупційними правопорушеннями, тяжкість яких обумовлена ступенем недовіри суспільства до осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування.
З огляду на підвищену суспільну небезпечність адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, які вчинено ОСОБА_1 , за відсутності інших обставин, які її знижують, окрім того що він вчинив адміністративні правопорушення вперше, з метою дотримання принципів запобігання та протидії корупції, в тому рахунку відкритості та прозорості діяльності органів державної влади, апеляційний суд вважає за неможливе його звільнення від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого за ст. 22 КУпАП, як про це просить захисник.
Даних про те, що вчинені ОСОБА_1 правопорушення, пов'язані з корупцією, є малозначним, матеріали справи не містять.
Відтак, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу зазначених адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, оскільки цей висновок ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні обставин даної справи, що стосуються часу, суті адміністративних правопорушень та вини вказаної особи у їх вчиненні.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова судді місцевого суду є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу зі змінами захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу зі змінами захисника Кєєр О.С. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Дрига