Справа № 560/19458/24
іменем України
20 лютого 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №221650003510 від 28.06.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди: з 23.07.1996р. по 17.06.2002р., з 18.06.2002р. по 18.02.2013р. та з 08.05.2013р. по 18.05.2021р. на посаді акумуляторника Філії Хмельницька ДЕД ДП «Хмельницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 21.06.2024 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу протиправно відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), оскільки відсутній належний пільговий стаж (не менше 12 років 6 місяців). Вважає, що перебирання судом повноважень щодо призначення пенсії є формою втручання в дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правом подати відзив не скористалося.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2024 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач працював:
- з 02.03.1990 по 06.08.1996 на посаді електрика; відповідно до наказу ДЕД №647 “Хмельницьке обласне управління по будівництву, ремонту і утриманню автомобільних доріг" №85 від 25.07.1996 переведений за сумісництвом акумуляторником з 23.07.1996;
- з 06.08.1996 по 17.06.2002, з 18.06.2002 по 18.02.2013, з 08.05.2013 по 18.05.2021 акумуляторником.
Позивач, 26.03.1969 р.н., звернувся 21.06.2024 до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV.
Розгляд заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
За наслідками розгляду вказаної заяви прийнято рішення №221650003510 від 28.06.2024 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до статті 114 Закону №1058-ІV, з огляду на відсутність належного пільгового стажу. Вік позивача при зверненні - 55 років 2 місяці. Страховий стаж позивача 36 років 5 місяців 21 день; пільговий стаж за Списком №2 - 4 роки 8 місяців 22 дні. До страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу не зараховано періоди з 23.07.1996 по 15.07.2001 та з 17.06.2006 по 18.02.2013 згідно довідки №40 від 31.05.2024, оскільки за вказані періоди до наказів про результати атестації робочих місць не долучено перелік посад, які підтверджують право на пільгове призначення пенсії за Списком №2. Крім того згідно цієї ж довідки період протягом якого позивач працював на посаді, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення (з 23.07.1996 по 18.02.2013), не відповідає періоду пільгової роботи за Списком №2 (з 23.07.1996 по 31.05.2011), який підтверджує підприємство.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" доповнено Закон №1058-IV розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".
Призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 регулюється пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV. При цьому, стаття 114 міститься в вказаному розділі XIV-1.
Таким чином, призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 регулюється Законом №1058-IV, а не Законом України "Про пенсійне забезпечення", на який посилається позивач.
Статтею 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Зі змісту наведених норм права слідує, що особа має право на отримання різних видів пенсії. При цьому, громадянин сам обирає вид пенсії, яку бажає отримувати, подавши до органу, що призначає пенсію, відповідну заяву.
Так, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 21.06.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з Списком №2.
На момент звернення з заявою від 21.06.2024 позивач досяг 55-річного віку (55 років 2 місяці). Страховий стаж позивача становить 36 років 05 місяців 21 день.
Суд враховує, що зазначений страховий стаж також відображений в спірному рішенні.
При цьому, відмова у призначенні пенсії позивачу пов'язана саме з відсутністю необхідного пільгового стажу (12 років 6 місяців).
Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу за Списком №2 позивача періодів його роботи з 23.07.1996 по 15.07.2001 та з 17.06.2006 по 18.02.2013, суд зазначає та враховує таке.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Зі змісту наведеного слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Списки №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Список №2), затверджені: постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162; постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36; постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.
Так, упродовж роботи позивача акумуляторником були чинні Списки №2, затверджені вказаними постановами. І, посада, яку займав позивача з 23.07.1996 по 17.06.2002, з 18.06.2002 по 18.02.2013 та з 08.05.2013 по 18.05.2021 (згідно з записами трудової книжки), відноситься за Списком №2 до виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
При цьому, суд зазначає, що у відповіді відповідача відсутні будь-які посилання щодо невідповідності даних щодо вказаних періодів, зазначених у трудовій книжці, помилок у їх оформленні.
Водночас, суд звертає увагу, що здійснення перевірки довідок, пенсійним фондом здійснюється лише у разі відсутності записів у трудовій книжці. Натомість, періоди роботи належним чином зафіксовані у трудовій книжці позивача.
Суд зазначає, що ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.
Також, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.
Крім того, відповідно до довідки філії "Хмельницька ДЕД" від 20.06.2024 №42 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, позивач з 23.07.1996 по 18.02.2013 працював за посадою "акумуляторник", що передбачена Списком №2.
Згідно з пунктом 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Приписами пункту 10 Порядку №442 визначено, що результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зміст наведених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Так, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
Тобто особи, які зайняті на роботах з шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця та/чи порушено норми законодавства при її проведенні, у тому числі, але не виключно, оформленні документів щодо неї, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі 520/15025/16-а.
Таким чином, наявність атестації робочого місця не може бути визначальною обставиною, яка обумовлює право позивача на пільгову пенсію, зважаючи на наявність записів у його трудовій книжці, які підтверджують факт роботи на посадах, які передбачено Списком №2.
Крім того, відповідно до довідок філії "Хмельницька дорожня експлуатаційна дільниця ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 20.06.2024 №43, від 18.12.2024 №56, вперше 16.07.2001 проведена атестація робочого місця "акумуляторник" для визначення права робітників на пенсійне забезпечення по віку на пільгових умовах по Списку №1, №2 за шкідливими умовами праці (наказ від 16.07.2001 №76). Наступна атестація робочого місця "акумуляторник" проведена 31.05.2006 (наказ від 22.05.2006 №94). Після проведення останньої атестації в травні 2006 року по день звільнення позивача з роботи 18.02.2013, характер та умови роботи за професією "акумуляторник", яка дає право на пільгове призначення пенсії, не змінилися. Зазначеними довідками, а також вказаною довідкою від 20.06.2024 №42 заперечуються доводи відповідача, що період протягом якого позивач працював на посаді, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення (з 23.07.1996 по 18.02.2013), не відповідає періоду пільгової роботи за Списком №2 (з 23.07.1996 по 31.05.2011), який підтверджує підприємство. Вказані висновки також спростовуються наведеними судом висновками щодо відсутності підстав для відповідальності позивача за правильність оформлення довідки та проведення атестації.
Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.
Відповідачами не надано до суду доказів вчинення ним дій щодо перевірки записів у трудовій книжці позивача, обґрунтованості видачі позивачу довідки та документів, які підтверджували наявний стаж для призначення пенсії.
Тобто органом пенсійного фонду не вчинено заходів, визначених Законом №1058-ІV, для з'ясування обставин наявності у позивача пільгового стажу.
Тому помилковими є доводи відповідача про не зарахування до пільгового стажу позивача періодів з 23.07.1996 по 15.07.2001 та з 17.06.2006 по 18.02.2013.
Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області слід зобов'язати зарахувати до пільгового стажу позивача періоди з 23.07.1996 по 15.07.2001, з 22.12.2002 по 31.12.2002, з 19.12.2003 по 31.12.2003, з 21.12.2005 по 31.01.2006, з 22.03.2006 по 30.04.2006, з 17.07.2006 по 18.02.2013, з 08.05.2013 по 18.05.2021.
Щодо позовних вимог в частині зарахування до пільгового стажу позивача періодів з 16.07.2001 по 21.12.2002, з 01.01.2003 по 18.12.2003, з 01.01.2004 по 20.12.2005, з 01.02.2006 по 21.03.2006, з 01.05.2006 по 16.07.2006, суд вважає відсутніми підстави для їх задоволення, оскільки зазначені періоди зараховано до пільгового стажу позивача (Список №2), що підтверджується формою РС-право та умовним розрахунком, наданим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на виконання вимог ухвали суду. У протилежному випадку відбудеться штучне збільшення пільгового стажу за рахунок подвійного зарахування періодів.
Як встановив суд, на час звернення позивача до відповідача з заявою від 21.06.2024, в позивача був наявний визначений законодавством пільговий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №221650003510 від 28.06.2024 та наявність підстав для його скасування.
З урахування підпункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія позивачу має бути призначена з 27.03.2024 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, оскільки звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку).
Суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV.
Оскільки суд встановив відсутність підстав для застосування статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», задоволенню не належать.
Щодо доводів відповідача про те, позовна вимога зобов'язального характеру є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, суд зазначає таке.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом №1058-ІV.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом, з урахуванням встановлених обставин, у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яким фактично відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №221650003510 від 28.06.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди з 23.07.1996 по 15.07.2001, з 22.12.2002 по 31.12.2002, з 19.12.2003 по 31.12.2003, з 21.12.2005 по 31.01.2006, з 22.03.2006 по 30.04.2006, з 17.07.2006 по 18.02.2013, з 08.05.2013 по 18.05.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 27.03.2024.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 )
Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих 22, м. Вінниця, Вінницька обл., 21005 , код ЄДРПОУ - 13322403)
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк