Справа № 598/2000/24Головуючий у 1-й інстанції Щербата Г.Р.
Провадження № 33/817/99/25 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
20 лютого 2025 р. м. Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
за участі:
- особи, яку пригнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1
- захисника особи, яку пригнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Вальчук М.М.
розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Вальчук М.М. на постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 17 січня 2025 року,
Постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 17 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Як визнав суд, 15 серпня 2024 року о 18 год. 36 хвилин ОСОБА_1 по вул. Слюсарчука, с. Кривчики, Кременецького району, керуючи скутером марки «Хонда», з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, відмовився від проходження, відповідно до встановленого законодавством порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Алкотест Drager» і проходження такого огляду у закладі охорони здоров'я чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Вальчук М.М. вважає, що оскаржувана постанова не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, суперечить вимогам закону, що призвело до неправильного вирішення справи, та є такою, що підлягає до скасування.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відсутні докази які підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що є ключовою умовою для доведення складу правопорушення за ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд першої інстанції у своїй постанові не надав належної правової оцінки діям поліцейських на дотримання порядку проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння, який регулюється статтею 266 КУпАП, а також вимог Інструкції № 1452/735.
Вказує, що поліцейським не називались ознаки алкогольного сп'яніння передбачених Інструкцією №1452/735 від 9 листопада 2015 року, як законної підстави для проведення такого огляду.
Зазначає, що з відеозапису, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що працівником поліції не було оформлено та вручено направлення на медичний огляд ОСОБА_1 до медичного закладу, що є порушенням порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, передбаченого ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735(надалі - “Інструкція»)
Захисник звертає увагу, що в протоколі про адміністративне правопорушення, який міститься в матеріалах справи вказано найменування закладу охорони здоров'я “Кременецька міська лікарня», в той час, як в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено “КНП Лановецька міська лікарня».
Вказує, що ОСОБА_1 не було вручено акт огляду на стан сп'яніння.
Зазначає, що рапорт не може слугувати доказом винуватості ОСОБА_1 , оскільки є недопустимим та неналежним доказом.
Просить скасувати постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 17 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Вальчук М.М., які підтримали подану апеляційну скаргу і просять її задовольнити; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає, виходячи з наступного.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Так, відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою вставлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №112544 від 15 серпня 2024 року, 15 серпня 2024 року о 18 год. 36 хв. ОСОБА_1 по вул. Слюсарчука, с.Кривчики, Кременецького району, керуючи скутером марки «Хонда», з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, відмовився від проходження, відповідно до встановленого законодавством порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «Алкотест Drager» і проходження такого огляду у закладі охорони здоров'я, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду місцевого суду, зазначено про роз'яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, від надання пояснень та підпису відмовився.
Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції, на якому зафіксована як причина зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а саме те, що апелянт не використовував мотошолом, та під час перевірки документів було виявлено відсутність посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1(а) ПДР України, за що постановою притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн, так і обставини зафіксовані у протоколі про адмінправопорушення щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівника патрульної поліції та відеореєстратором із службового автомобіля встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не заперечував факт керування ним скутером, порушення правил керування транспортним засобом особою, а саме не маючи права керування таким транспортним засобом, керування без шолома. На вимогу поліцейського, який виявив у нього ознаки алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 пояснив, що вживав пиво, та просив не притягувати його до відповідальності. Надалі, о 19 год.01 хв. та о 19 год. 02 хв. ОСОБА_1 двічі відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі.
Апеляційний суд звертає увагу, що даними відеозапису з нагрудної камери патрульного поліцейського підтверджується, що протягом всього часу відеофіксації події на місці зупинки ОСОБА_1 жодного разу не заперечував факт керування ним транспортним засобом, а навпаки підтвердив цей факт, зазначивши, що саме він керував транспортним засобом (19 год. 01 хв.).
Окрім того, факт керування ОСОБА_1 скутером марки «Хонда», на час зупинки його працівниками поліції, стверджується також постановою про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2840450, за якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.
А тому доводи апеляційної скарги, про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом апеляційний суд вважає безпідставними та необґрунтованими.
Дана обставина також стверджується рапортом поліцейського відділення поліції № 1 (м. Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області поліцейського Соболевського В.П.
Суд враховує, що рапорт поліцейських за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці у сукупності з всіма наявними доказами.
Системний аналіз законодавства, що регулює виниклі правовідносини, свідчить про те, що законодавцем встановлено обов'язковість використання під час проведення ним огляду особи на стан сп'яніння технічних засобів відеозапису, і лише в разі неможливості їх застосування - фіксування результатів огляду у присутності двох свідків.
Вказане також свідчить про надання такому доказу як відеозапис з нагрудної камери (відеореєстратора) ознак важливого доказу для з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи доводи захисника про відсутність та невідповідність встановлених ознак алкогольного сп'яніння у водія, викладених у постанові суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає їх непереконливими, оскільки вони мають виключно суб'єктивніший характер оцінки апелянтом події і спростовуються дослідженими судом доказами у справі.
Крім того, відповідно до змісту п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 встановлення наявності або відсутності у водія ознак сп'яніння, які б давали підставу для проведення огляду на стан сп'яніння, віднесене до компетенції поліцейських уповноваженого підрозділу Національної поліції України. Незгода водія із наявністю в нього ознак сп'яніння не звільняє його від обов'язку, передбаченого п. 2.5. ПДР виконати вимогу поліцейського про проходження відповідного огляду.
Метою оформлення направлення на огляд водія транспортного засобу є проходження водієм у відповідному закладі охорони здоров'я огляду з метою виявлення стану його сп'яніння у випадку відмови від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловлення незгоди з результатами такого огляду.
Крім того, сама по собі відсутність факту вручення направлення на медичний огляд не свідчить про відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення, оскільки досліджені судом докази, у їх сукупності в повному обсязі підтверджують те, що працівниками поліції пропонувалось пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, зокрема і в медичному закладі, а також відмову ОСОБА_1 від проходження такого огляду.
А тому доводи апелянта про те, що працівник патрульної поліції не вручив направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає безпідставними та необґрунтованими.
Апеляційний суд зазначає, що розбіжність в назві закладу охорони здоров'я, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на огляд, на що звертає увагу апелянт, не спростовує висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, а сама - відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння та не може бути безмовною підставою для скасування постанови суду.
При цьому, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння жодним чином не пов'язана з назвою чи місцем знаходження закладу охорони здоров'я, в якому йому пропонувалось пройти такий огляд.
Безпідставними є доводи апелянта про те, що ознаки алкогольного сп'яніння, наведені в акті огляду на стан сп'яніння, не знаходять свого об'єктивного підтвердження, оскільки це спростовується матеріалами справи.
Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376.
Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.
Таким чином, виходячи з аналізу доказів, досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що Збаразького районного суду Тернопільської області від 17 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Вальчук М.М. залишити без задоволення, а постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 17 січня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя