Справа № 597/2082/23Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я.
Провадження № 22-ц/817/68/25 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
13 лютого 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,
секретар - Панькевич Т.І.
з участю представника АТ КБ “ПриватБанк» - адвоката Гнатишака О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2024 року, повний текст якого складено 22 жовтня 2024 року, ухвалене суддею Стельмащуком П.Я. у цивільній справі №597/2082/23 за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2023 року акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк» (далі - АТ КБ “ПриватБанк») звернулось до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 14 червня 2012 року між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконувала, тому станом на 17 жовтня 2023 року виникла заборгованість у розмірі 119690,84 грн, з яких: 95575,29 грн - заборгованість за тілом кредиту; 24115,55 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ “ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказує, що матеріали справи не містять доказів, які б спростовували те, що ОСОБА_1 не отримувала на фінансовий мобільний телефон ОТР-паролів для входу у систему “Приват24», ОТР-паролів на підтвердження переказів, дзвінків на підтвердження платежів. Суд не перевірив, чи власна бездіяльність ОСОБА_1 щодо збереження її фінансового номера телефону не сприяла тому, що сторонні особи могли використати її фінансовий номер телефону для здійснення несанкціонованих банківських переказів. Також суд належним чином не перевірив доводи АТ КБ “ПриватБанк» про те, що без розголошення з боку ОСОБА_1 номера банківської картки, ПІН-кодів банківських карток, особа навіть перевипустивши SIM-картку або маючи фінансовий номер телефону клієнта не змогла б зайти до системи “Приват24» та зняти чи переказати кошти клієнта.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 , у судове засідання не з»явилася та не повідомила суд про причину неявки, хоча була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0601106580603.
Заслухавши пояснення представника ПАТ КБ “ПриватБанк» - адвоката Гнатишака О.В., який доводи апеляційної скарги підтримав, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Обставини справи.
14 лютого 2012 року ОСОБА_2 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій зазначила свої персональні дані, такі як ПІБ, дата народження, ІПН, дані свого паспорта, адресу проживання та реєстрації, та отримала кредитну картку із встановленим кредитним лімітом на картковий рахунок.
Анкета-заява містить застереження про згоду Клієнта з тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Клієнт ознайомився і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
В подальшому ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».
До анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», розрахунок заборгованості за договором станом на 17 жовтня 2023 року, довідку про видачу кредитних карток ОСОБА_1 , довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, витяг з Умов і Правил надання банківських послуг, виписку за договором №б/н за період 14.02.2012-20.10.2023.
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» про видачу кредитних карток ОСОБА_1 14.02.2012 була видана кредитна картка «Універсальна» № НОМЕР_1 з терміном дії 11/15; 30.07.2015 видана кредитна картка «Універсальна» № НОМЕР_2 з терміном дії 07/19; 12.11.2015 видана кредитна картка «Універсальна з фото» № НОМЕР_3 з терміном дії 11/19; 17.01.2019 видана кредитна картка «Універсальна GOLD» № НОМЕР_4 з терміном дії 04/22; 09.12.2020 видана кредитна картка «Універсальна GOLD» № НОМЕР_5 з терміном дії 10/24.
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , старт карткового рахунку відбувся 14.02.2012, кредитний ліміт станом на 14.02.2012 встановлений в розмірі 300 грн.; 18.02.2012 збільшено кредитний ліміт до 2000 грн.; 08.03.2013 збільшено кредитний ліміт до 5000 грн.; 09.03.2013 зменшено кредитний ліміт до 5000 грн.; 24.05.2017 збільшено кредитний ліміт до 19000 грн.; 19.10.2017 збільшено кредитний ліміт до 21000 грн.; 24.05.2019 збільшено кредитний ліміт до 26000 грн.; 14.11.2019 збільшено кредитний ліміт до 28000 грн.; 13.10.2021 збільшено кредитний ліміт до 35000 грн.; 14.01.2022 збільшено кредитний ліміт до 80000 грн.; 26.12.2022 збільшено кредитний ліміт до 100000 грн.; 09.05.2023 зменшено кредитний ліміт до 100000 грн.; 23.05.2023 зменшено кредитний ліміт до 100000 грн.; 01.06.2023 зменшено кредитний ліміт до 0 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом, заборгованість за кредитним договором б/н від 14.02.2012 станом на 17.10.2023 складає 119690,84 грн. з яких: 95575,29 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 24115,55 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Розмір заборгованості за кредитним договором АТ КБ «ПриватБанк» підтверджується випискою за кредитним договором за період з 14.02.2012 по 20.10.2023, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 13 жовтня 2012 року активно користувалася кредитними коштами, зокрема неодноразово знімала готівкові кошти, поповнювала свою кредитну картку готівкою, оплачувала покупки та послуги, здійснювала переказ коштів для погашення заборгованості.
10 лютого 2023 року Тернопільським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 10 лютого 2023 року про вчинення кримінального правопорушення.
Відомості про кримінальне правопорушення 10 лютого 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023211040000447 за ч.3 ст.190 КК України.
Короткий виклад обставин кримінального правопорушення, згідно витягу з ЄРДР: 10.02.2023 близько 13 год. до ОСОБА_1 зателефонував невідомий чоловік по мобільному номеру телефону НОМЕР_6 , який представився працівником АТ КБ «Приват Банк» та шляхом обману і проведення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, заволодів грошовими коштами із кредитного карткового рахунку № НОМЕР_5 , який відкритий у АТ КБ «Приват Банк» на ім'я ОСОБА_1 , у сумі 99831,18 грн, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
Як вбачається з виписки за договором, 10 лютого 2023 року з картки № НОМЕР_5 здійснено такі перекази коштів : три перекази по 31 198, 77 грн. та один переказ 6 240 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 10.02.2023 року під час телефонної розмови з невідомою особою, яка представилась працівником банку, на прохання останньої авторизувалася, при цьому суд прийшов до висновку про те, що банком не доведено, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного коду або іншої інформації, яка дає змогу знімати кредитні кошти.
Однак, такий висновок не відповідає встановленим обставинам справи, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 3765 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Відповідно до пп. 7 ч. 19 ст. 38 Закону України “Про платіжні послуги» під час реєстрації повідомлення користувача про втрату електронного платіжного засобу емітент зобов'язаний зазначити дату і час одержання повідомлення.
Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації.
Втратою індивідуальної облікової інформації є неможливість здійснення платником використання індивідуальної облікової інформації, неправомірне заволодіння та/або використання чи загроза заволодіння та/або використання іншими особами індивідуальної облікової інформації або її компонентів.
Користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов'язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв'язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації (ч. 20 Закону України “Про платіжні послуги»).
Відповідно до Постанови Національного банку № 705 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Із Довідки, виданої слідчим відділом Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області вбачається, що 10 лютого 2023 року до Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що 10 лютого 2023 року близько 13:00 год. до неї зателефонував невідомий чоловік із мобільного номеру телефону НОМЕР_6 , який представився працівником АТ КБ “ПриватБанк» та шляхом обману та проведення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки заволодів грошовими коштами із кредитного рахунку № НОМЕР_5 , який відкритий у АТ КБ “ПриватБанк» на ОСОБА_1 у сумі 99831,18 грн, чим спричинив потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
Суд першої інстанції не врахував наявних у матеріалах справи доказів про те, що ОСОБА_1 виконала всі необхідні інструкції невідомої особи (підтвердила авторизацію у додатку “Приват24»), повідомила цій особі свої особисті дані, тобто як користувач кредитної картки своїми діями сприяла у доступі до відомостей за кредитною карткою, її особового рахунку, акаунту та додатку “Приват24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.
Суд невірно оцінив запис з номером файлу 747562306, на якому відображено розмову ОСОБА_1 із оператором АТ КБ “ПриватБанк».
Так, під час вказаної розмови ОСОБА_1 повідомила, що у її додаток “Приват24» надійшло повідомлення про авторизацію із кодом підтвердження, після чого подзвонив номер з ПриватБанку, та невідома особа попросила авторизуватись. ОСОБА_1 авторизувалася.
Дана обставина підтверджує те, що своїми діями щодо підтвердження авторизації у додатку “Приват24» ОСОБА_1 посприяла невідомим особам доступу до інформації, яка в свою чергу дала змогу здійснювати платіжні операції, в тому числі із використанням кредитних коштів.
Відповідно до п.1.1.1.2 Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ “ПриватБанк», авторизація - це процедура отримання дозволу на проведення операції з використанням Електронного платіжного засобу.
Отже, авторизувавшись на прохання невідомої особи, ОСОБА_1 надала дозвіл на проведення платіжної операції - переказу коштів з її рахунку.
Зважаючи на наведене, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка діє змогу знімати кредитні кошти, не відповідає обставинам справи, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка підписана ОСОБА_1 , визначено основні умови кредитування, зокрема відсоткову ставку у розмірі 42% річних, за якою проводилось нарахування відсотків, які АТ КБ “ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 .
Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи та зазначені норми права, що регулюють спірні правовідносини, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Зважаючи на те, що даною постановою задоволено вимоги про стягнення заборгованості повністю, тому сплачений позивачем судовий збір у суді першої інстанції у розмірі 2684,00 грн., а також у суді апеляційної інстанцій в розмірі 4026,00 грн слід покласти на ОСОБА_1 .
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» - задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» (адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ; ЄРДПОУ 14360570) 119690,84 грн (сто дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто гривень та вісімдесят чотири копійки) заборгованості за кредитним договором №б/н від 14 лютого 2012 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору за подання позовної заяви та 4026,00 грн (чотири тисячі дванадцять шість гривень) судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 20 лютого 2025 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Костів О.З.
Храпак Н.М.