Номер провадження: 22-ц/813/2327/25
Справа № 2-643/2009
Головуючий у першій інстанції Горяєв І. М.
Доповідач Кострицький В. В.
18.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кострицького В.В.,
суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря Булацевської Я.В.,
учасники справи:
заявник - АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк»
боржник - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представник ОСОБА_1 - Оборотова Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 29 серпня 2024 року, ухвалене у складі судді Горяєва І.М., у приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за заявою АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», про видачу дублікату виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання,-
встановив:
Короткий зміст заяви.
Представник заявника звернулася до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання по справі №2-643/2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», заборгованості за кредитним договором № 2169 від 04.12.2007 року в сумі 181045,36 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 27.03.2009 року Біляївським районним судом Одеської області ухвалено рішення у справі № 2-643/2009, яким задоволено позовні вимоги Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі: Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2169-н від 27.11.2007 в сумі 181045,36 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 06.04.2009 та в добровільному порядку боржниками не виконано. На виконання вищевказаного рішення суду, 13.04.2009 видано виконавчі лис № 2-643/2009, які неодноразово перебували на виконанні у Відділі ДВС. Після пред'явлення виконавчого листа на примусове виконання до органу державної виконавчої служби будь-яка кореспонденція від Відділу на адресу Банку не надходила. АТ «Ощадбанк» неодноразово цікавився рухом виконавчого провадження, та звертався до відділу ДВС спочатку в телефонному режимі, а потім з численними запитами. Відповідь на останній запит отримано 05.08.2024 року, після отримання якої АТ «Ощадбанк звернувся до суду із вказаною заявою. Враховуючи вищенаведені обставини, представник заявника звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 29 серпня 2024 року заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», боржники ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред'явлення його виконання - задоволено.
В обґрунтування ухвали суд першої інстанції зазначив, що оригінал виконавчого листа № 2-643/2009 від 13.04.2009 року був втрачений по незалежним від АТ «Ощадбанк» причинам, а необхідність вчинення Банком дій щодо одержання дубліката виконавчого листа, в сукупності свідчить про поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, тобто строк пред'явлення виконавчого листа до виконання був пропущений з незалежних від волі заявника та з поважних причин, а тому є підстави вважати причини пропущення строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання поважними і вони мають бути поновленим.
За таких підстав, суд вважав за необхідне заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання задовольнити.
Доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 29.08.2024 року та постановити нову ухвалу якою у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання по справі № 2-643/2009 - відмовити.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, не встановленні обставини які мають значення для справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції не забезпечив апелянту дотримання принципу змагальності, рівності в судочинстві, реалізацію права сторони «бути вислуханою» як передумови того, що вона була «почута», що є складовою права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України», заява №4909/04 від 10 лютого 2010 року).
Вказує, що судом першої інстанції не з'ясовано обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що полягає в тому, що при винесенні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції вочевидь взагалі не взяв до уваги відзив апелянта направлений представником апелянта заздалегідь, 28.08.2024 року через систему Електронний суд, тобто за день до винесення оскаржуваної ухвали.
Вважав, що ключовим при вирішенні питання про задоволення заяви банку через 15 років після прийняття рішення суду є баланс права на реальне виконання рішення суду та правове очікування на застосування строків, як принцип правової визначеності та верховенства права.
Проте жодних копій документів, які свідчили б про відкриття виконавчих проваджень, по справі №2-643/2009 відносно апелянта матеріали справи не містять.
Біляївським районним судом Одеської області у 2016 році уже видавався дублікат виконавчих листів та поновлювався строк на предявлення до виконання виконавчого документа про стягнення як із ОСОБА_2 так і з апелянта заборгованості у сумі 181045,36 грн.
Вказував, що як зазначає в своїй заяві від 13.08.2024 року № 55/5.6-07/92628/2004 сам Банку - АТ “Ощадний банк України» вперше став цікавитися ходом та місцезнаходженням виконавчого провадження відносно саме ОСОБА_4 лише у 2017 році, направивши до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області запит за вих. №28/01-04/2169-н/6406 від 22.05.2017 року. 7 (сім) років іще Банку знадобилося для з'ясування, що первісно виданий виконавчий лист №2-643/2009 повернутий стягувачу, а виконавче провадження № 17272157 з примусового виконання виконавчого листа №2-643/2009 від 13.04.2009 року - знищено, про що Банк повідомив начальник Приморського відділу ДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) Гусєва О.О. листом з вхідною датою 05.08.2024 р.
На підставі чого, банк повторно звернувся до Біляївського районного суду Одеської області і знову вважає за необхідне завляти вимогу поновити строк для пред'явлення до виконання виконавчого документа №2-643/2009 про стягнення уже тільки з апелянта на свою користь заборгованості за кредитним договором в сумі 181 045,36 грн. та дублікату відповідного виконавчого листа.
В тексті відзиву апелянт звертав увагу суду першої інстанції, що відповідна ухвала уже була постановлена Біляївським районним судом Одеської області 07 грудня 2016 року і видані дублікати відповідних виконавчих листів, які банком до виконання з метою стягнення заборгованості саме з апелянта повторно не предявлялись.
Зазначав, що відносно ж іншого боржника - ОСОБА_2 виконавче провадження давно відкрите приватним виконавцем Цинаєвим А.О. за номером №67305968, кошти стягуються, про що свідчить остання переписка Банку із приватним виконавцем - лист від 05.09.2024 додається.
Апелянт вважає, що доказів втрати чи не отримання дублікатів виконавчих листів за ухвалою від 07.12.2016 року по справі № 2-643/2009- Банк до матеріалів справи не долучив.
Відтак апелянт вказував, що вважає, що банк повторно пропустив строк на пред'явленням виконавчого документа на виконання з власної вини.
Що пасивна позиція банку, а саме те, що ним не були вжиті жодні заходи (повторне пред'явлення виконавчого документу,) вказують на те, що він не вживав активних дій для реалізації своїх прав.
Вважав, що банком не доведено належними та допустимими доказами поважність причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки заявник отримавши ухвалу від 07.12.2016 року про видачу дублікату виконавчого листа по спарві №2-643/2009 мав можливість пред'явити його до виконання в межах встановленого законодавством трирічного строку, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № VIII (щодо поважності причин пропуску строків).
Виходячи з цього, вказував на те, що не можна вважати поважними, причини пропуску банком який є юридичною особою, строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки будь-яких доказів, які б вказували на безпосереднє унеможливлення вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, заявником не надано, як і доказів того, що вказані обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.
Саме лише посилання банку на тривалу переписку із органами державної виконавчої служби, з цього приводу такими доказами не є.
Судом було винесено рішення 27.03.2009 року, виконавчі листи судом було видано 13.04.2009 року, ухвалу про видачу дублікатів виконавчих листів видано 07.12.2016 року, а стягувачем направлено запит до органу ДВС щодо надання інформації про хід виконання первісно виданого виконавчого листа відносно апелянта лише 22.05.2017 року.
Тобто, понад 8 (вісім років) ходом виконавчого провадження відносно апелянта ОСОБА_1 Банк не цікавився, приділяючи увагу тільки виконавчому провадженню щодо первісного боржника - ОСОБА_2 і понад 15 (пятнадцять) років минуло з дня винесення рішення суду.
Банк, який є юридичною особою, зобов'язаний забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі і щодо контролю за судовими та виконавчими документами при їх виконанні.
Позиція учасників справи.
Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, представник заявника надав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 29 серпня 2024 року по справі № 2-643/2009 - залишити без змін.
Вказує, що доводи апеляційної скарги вважає безпідставними та необґрунтованими, а оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Щодо явки сторін.
В судове засідання з'явились представники сторін та надали суду свої пояснення.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Судовою колегія встановлено та матеріалами справи підтверджується, заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 27.03.2009 року позов Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено.
На виконання вказаного заочного рішення, 13.04.2009 року Біляївським районним судом Одеської області були видані виконавчі листи по справі.
22.05.2017 року на адресу Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Одеської області був направлений запит щодо виконавчого провадження та місце знаходження виконавчого листа №2-643/2009 виданого 13.04.2009 року.
08.06.2017 року надійшов лист заступника начальника з питань державної виконавчої служби начальника управління, у якому зазначено, що звернення представника банку надсилається за належністю до Подільського міжрайонного ВДВС для розгляду в межах компетенції. Проте жодної відповіді від Подільського міжрайонного ВДВС на вказаний запит на адресу банку не надходило.
03.07.2018 року банком на адресу відділу направлено повторно запит вих. №31/01-04/2169-н/11236, проте відповіді надано не було.
Також було направлено запити до відділу щодо інформації по виконавчому листу №2-643/2009, зокрема від 21.05.2019 року вих.№113-20.13/2169-н/41369, від 18.10.2021 року за вих. №113-20.13/2169-н/6507, від 17.09.2022 вих. №113-20.13/2169-н/23569.
11.06.2024 року на адресу відділу був направлений запит вих. №55/5.6-04/68028/2024 щодо виконавчого документу №2-643/2009.
02.07.2024 року на адресу Банку надійшла відповідь на запит, за підписом в.о. начальника Подільського ВДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дорогова О.Б., у якій повідомлено, що згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 26.06.2024 виконавче провадження з виконання виконавчого документа №2-643/2009 виданого 13.04.2009 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 181 045,36 грн. на користь АТ «Ощадбанк», на примусовому виконанні у Відділі не перебуває та перебувало. Водночас, зазначено, що вказаний виконавчий документ перебував на примусовому виконанні у Приморському ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса).
23.07.2024 року на адресу Приморського відділу ДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) був направлений запит за вих №55/5.6-04/83653/2024 про місцезнаходження виконавчого документа №2-643/2009 виданого 13.04.2009.
05.08.2024 року на адресу Банку надійшла відповідь на запит, за підписом начальника Приморського відділу ДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) Гусєва О.О., у якій вказано, що виконавчий лист №2-643/2009 від 13.04.2009 повернутий стягувану на підставі п. 5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, зазначено, що виконавче провадження № 17272157 з примусового виконання виконавчого листа №2-643/2009 від 13.04.2009 було знищено, у зв'язку з чим, вирішити питання щодо місцезнаходження оригіналу виконавчого документа та надати підтвердження направлення його за належністю не виявляється можливим.
Пунктом 17.4 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Згідно діючого законодавства, дублікатом є документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акту. Дублікат видається судом, який ухвалив рішення, після розгляду заяви про видачу дубліката. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого документа суд повинен перевірити, чи не було воно виконано за втраченим документом, адже за повністю виконаним рішенням дублікат виконавчого документа не видається.
Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року вказано наступне - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.
Втрата виконавчого листа, позбавляє заявника законного права звернутись до державної виконавчої служби з метою виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Аналогічне положення містить в ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Вирішуючи питання про визнання поважними причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд повинен перевірити, чи пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, чи поважні причини такого пропуску, що було підставою невчасного звернення за виконанням судового рішення.
Поважність причин пропуску строку є оціночною категорією і встановлюється у кожному конкретному випадку. Такими причинами можуть бути: тяжка хвороба, безпорадний стан, тривале відрядження, та інші обставини, які свідчать про наявність у заінтересованої особи об'єктивної можливості подати виконавчий документ до виконання у встановлені законом строки.
Тобто, поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, не залежних від волі зацікавленої особи та об'єктивно перешкоджали їй у вчиненні відповідних дій.
На підставі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи те, що оригінал виконавчого листа № 2-643/2009 від 13.04.2009 року був втрачений по незалежним від АТ «Ощадбанк» причинам, а необхідність вчинення Банком дій щодо одержання дубліката виконавчого листа, в сукупності свідчить про поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, тобто строк пред'явлення виконавчого листа до виконання був пропущений з незалежних від волі заявника та з поважних причин, а тому є підстави вважати причини пропущення строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання поважними і вони мають бути поновленим.
За таких підстав, суд першої інстанції вірно вважав за необхідне заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання задовольнити.
Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що апелянтом не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не забезпечив апелянту дотримання принципу змагальності, рівності в судочинстві, реалізацію права сторони «бути вислуханою» як передумови того, що вона була «почута», що є складовою права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України», заява №4909/04 від 10 лютого 2010 року), виходячи з наступного.
Відповідно до п. 17.4 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Згідно ч. 2,3 ст. 433 ЦПК України заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.
Судом в оскаржуваній ухвалі вказано, що: «У зв'язку з тим, що в матеріалах справи міститься письмове клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Оборотовою Ю.Р. з викладеними поясненнями по справі, крім того, суду не було надано підтверджуючих доказів зайнятості адвоката Оборотової Ю.Р. в іншому судовому засіданні, тому з урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання.»
Отже, з наведеного вбачається, що чинним процесуальним законодавством передбачений десятиденний строк для розгляду заяви щодо видачі дубліката та поновлення строку для його пред'явлення до виконання, а присутність учасників справи не є обов'язковою та їх неявка не, може бути перешкодою для вирішення судом вказаних питань.
Крім того, судом були отримані письмові пояснення відповідача по суті заяви, яка розглядалася судом, а тому оскаржувана ухвала приймалася судом з урахуванням думки представника відповідача.
Відтак, приймаючи до уваги досить стислий строк, відведений законодавством для розгляду даних заяв, наявність правової позиції представника відповідача, викладеної у письмовому вигляді та відсутність доказів на підтвердження неможливості явки відповідача або його представника у судове засідання, суд дійшов вірного висновку щодо можливості вирішення питання та ухвалення рішення щодо видачі дубліката виконавчого листа №2-643/2009 та поновлення пропущеного строку для його пред'явлення до виконання.
Твердження апелянта стосовно того, що Біляївським районним судом Одеської області у 2016 році вже видавався дублікат виконавчих листів та поновлювався строк на пред'явлення до виконання виконавчого документа про стягнення як із ОСОБА_2 так і з апелянта заборгованості у сумі 181 045,36 грн є помилковим.
Оскільки, AT «Ощадбанк» подавалася заява про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа саме щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_2 .
Ухвалою Біляївського файонного суду Одеської області від 05.05.2016 у справі № 2- 643/2009 у задоволенні заяви банку відмовлено.
У зв'язку з чим, стягувачем була подана апеляційна скарга на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 05.05.2016, яка 16.06.2016 апеляційним судом Одеської області була скасована, а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 07.09 2016 заяву AT «Ощадбанк» задоволено, поновлено строк для пред'явлення виконавчого листа № 2- 643/2009 до виконання та видано дублікат виконавчого листа.
Дублікат виконавчого листа №2-643/09 від 30.11.2016 щодо боржника ОСОБА_2 виданого відповідно до ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 07.09.2016 був отриманий стягувачем та пред'явлений до примусового виконання.
Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
При цьому, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаної заяви та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.
Докази та обставини на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального закону.
З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення заяви.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 29 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 20 лютого 2025 року.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко