Постанова від 17.02.2025 по справі 910/6632/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р. Справа№ 910/6632/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 17.02.2025 у справі №910/6632/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 (повний текст складено і підписано 30.09.2024)

у справі № 910/6632/23 (суддя - П.І.Паламар)

за позовом Державного підприємства «Гарантований покупець»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 8 759 898 125,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом у якому просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 3 304 942 908,08 грн., пеню в сумі 680 337 788,28 грн., штраф в сумі 1 357 627 474,63 грн., 3% річних в сумі 85 940 730,42 грн. та інфляційні втрати в сумі 430 259 506,44 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем обов'язку по оплаті наданих у період з січня по жовтень 2021 року за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0414-09051/52/01 від 26.06.2019 послуг (в тому числі і щодо сплати авансових платежів - примітка суду).

Позивач зазначив, що в порушення умов спірного договору відповідач частково оплатив надані йому у травні, липні, жовтні 2021 року послуги, а також прострочив оплату послуг за договором наданих протягом січня-жовтня 2021 року.

11.07.2023 позивачем до суду першої інстанції було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка судом першої інстанції прийнята до розгляду, та з урахуванням якої позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 3 090 509 668,63 грн., пені в сумі 3 674 496 732,84 грн., штрафу в сумі 1 357 627 474,63 грн., 3% річних в сумі 108 956 554,43 грн. та інфляційних втрат в сумі 528 307 695,20 грн.

30.10.2023 відповідачем до суду першої інстанції було подано клопотання про долучення доказів до якого були додані докази сплати відповідачем частини основного боргу в сумі 44 886 230,28 грн., з огляду на що ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 провадження у справі в частині вимог про стягнення 44 886 230,28 грн. боргу закрито.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- позивач не надав йому необхідної, повної та достовірної інформації щодо даних, на підставі яких він вираховував розмір авансових платежів, а також вартості наданої послуги, а обмежувався лише розрахунками, складеними на підставі оперативних даних відпуску, наданих АКО, що не давало відповідачу можливості здійснювати оплату авансових платежів відповідно до вимог п. 12.2 Порядку №641, так як у відповідача була відсутня інформації щодо обґрунтованості нарахування авансового платежу за періоди, які визначені у позовній заяві;

- Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) не було передбачено достатніх витрат для відповідача на виконання спеціальних обов'язків у структурі тарифу на послуги з передачі електричної енергії;

- авансові платежі, сплата яких передбачена спірним договором та п. 12.2. Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі Порядок № 641) не є грошовим зобов'язанням, а відтак нарахування 3 % річних, інфляційних втрат, а також штрафних санкцій за несвоєчасне виконання вказаного обов'язку не ґрунтується на положеннях чинного законодавства;

- позивачем невірно здійснено розрахунок збитків внаслідок інфляції;

- підстави для нарахування штрафу та пені відсутні, оскільки приписами пп. 16 п. 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» надано настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії на період дії військового стану.

Крім того відповідач просив зменшити розмір заявленої позивачем неустойки на 99%, а також відстрочити на один рік виконання рішення у разі задоволення позову проти нього.

Також відповідач в судів першої інстанції просив призначити комплексну судову економічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на вирішення якої поставити наступні питання:

1) Яким є обґрунтований розмір вартості послуг позивача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за січень-жовтень 2021 року, а також авансових платежів за перші 10 днів, за перші 20 днів розрахункових місяців січня - жовтня 2021 року, розраховані згідно з Порядком № 641?

2) Який розмір пені, штрафу, трьох процентів річних, інфляційних втрат може бути нарахований у зв'язку з оплатою послуг за спірним договором, виходячи з обґрунтованого розміру вартості послуг позивача за січень-жовтень 2021 року?

Судом першої інстанції у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 (повний текст складено і підписано 30.09.2024) у справі № 910/6632/23:

- провадження у справі № 910/6632/23 в частині вимог про стягнення 1 450 000 000,00 грн. боргу закрито;

- позов в іншій частині задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1 572 005 751,32 грн. боргу, 528 307 695,20 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 108 956 554,43 грн. три проценти річних з простроченої суми, 39 415,32 грн. витрат по оплаті судового збору;

- у позові в іншій частині відмовлено

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті наданих у період з січня по жовтень 2021 року за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0414-09051/52/01 від 26.06.2019 послуг, а відтак позивач має право на стягнення як заборгованості, так і 3 % річних та інфляційних втрат.

При цьому суд першої інстанції, встановивши, що з наявних у матеріалах справи актів коригування від 24.05.2021, 27.03.2023 до акту № 02 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 28.02.2021, від 17.08.2021, 24.05.2021, 30.03.2023 до акту № 03 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 31.03.2021., від 07.04.2023 до акту № 04 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 30.04.2021, листа відповідача № 01/14162 від 06.03.2024 слідує, що позивач в рахунок часткової оплати послуг із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за липень 2021 року зарахував сплачені відповідачем кошти у розмірі 68 503 917,31 грн., відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення оплати послуг за травень 2021 року у розмірі 68 503 917,31 грн.

Також, з огляду на часткову сплату відповідачем суми основного боргу після звернення позивача до суду з цим позовом, суд першої інстанції закрив провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 1 450 000 000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

З огляду на вказане суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 1 572 005 751,32 грн. (3 090 509 668,63-68 503 917,31-1 450 000 000,00).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу суд першої інстанції виходив з того, що правові підстави для нарахування та стягнення із відповідача неустойки за період дії воєнного стану відсутні, оскільки п. 16 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», яка є чинною, та обов'язковою для суб'єктів спірних правовідносин, передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

Суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення зазначивши, що:

- заявлені у позові вимоги стосуються оплати послуг, наданих протягом 2021 року, що свідчить про те, що до часу вирішення справи у суді спірне зобов'язання залишається невиконаним близько трьох років, хоча його виконання передбачалося подекадно;

- при цьому продовження ж цього терміну може призвести до нівелювання мети звернення в суд за захистом порушених прав, оскільки може потягти зниження ефективності обраного позивачем способу захисту;

- відносини сторін як учасників ринку електричної енергії обумовлені також самою специфікою спірної послуги, забезпечення якою становить загальносуспільний інтерес у процесі функціонування ринку електричної енергії, а подальше зволікання у розрахунках ставить під загрозу можливість повноцінного виконання такої послуги;

- достовірних доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання або роблять неможливим рішення суду, та зумовлюють відповідно до вимог закону його відстрочку, відповідачем не надано.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить:

- скасувати протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи;

- призначити комплексну судову економічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертів поставити наступні питання:

1) Яким є обґрунтований розмір вартості послуг позивача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за січень-жовтень 2021 року, а також авансових платежів за перші 10 днів, за перші 20 днів розрахункових місяців січня - жовтня 2021 року, розраховані згідно з Порядком № 641?

2) Який розмір пені, штрафу, трьох процентів річних, інфляційних втрат може бути нарахований у зв'язку з оплатою послуг за Договором, виходячи з обґрунтованого розміру вартості послуг позивача за січень-жовтень 2021 року?

- рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 у справі № 910/6632/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог та у даній частині вимог прийняти постанову про відмову у їх задоволенні;

- в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, судом першої інстанції порушено норми процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт постався на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, а також додатково зауважив на тому, що:

- призначення експертизи є необхідним для встановлення обґрунтованого, правильно розрахованого розміру вартості послуг позивача за спірні періоди, з яких також випливає правильність розрахованих авансових платежів. Вказане свідчить про те, що призначення експертизи має визначальне значення при розгляді справи № 910/6632/23, адже від такого розміру безпосередньо залежить як сума основного боргу, так і нарахувань пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, проте, як вказувалось апелянтом в суді першої інстанції, позивач не надав йому необхідної, повної та достовірної інформації щодо даних, на підставі яких він вираховував розмір авансових платежів, а також вартості наданої послуги;

- суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення виконання судового рішення;

- судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме:

1) з наявного у матеріалах справи протоколу судового засідання від 11.07.2023 вбачається, що судом першої інстанції об 11:49:09 було ухвалено відмовити у задоволенні і заяви про збільшення позовних вимог (зауважень на даний протокол від учасників справи не надходило), проте ухвалою від 19.09.2023 при наявності не скасованої та занесеної до протоколу судового засідання ухвали про відмову у задоволенні заяви про збільшення позовних вимог, в порушення вимог ст. 235 ГПК України, суд першої інстанції ухвалив прийняти заяву позивача від 11.07.2023 про збільшення позовних вимог до розгляду;

2) суд першої інстанції проігнорував основну стадію розгляду справи - учасники не надавали вступне слово та взагалі була відсутня стадія з'ясування обставин справи та дослідження доказів;

3) судом першої інстанції не надано жодного мотиву відхилення обґрунтування заперечень відповідача, викладених у заявах по суті, взагалі не надано оцінки проведеному з урахуванням практики застосування норм права Верховного Суду контррозрахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у справі № 910/6632/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Агрикова О.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 у справі № 910/6632/23, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 910/6632/23 призначено до розгляду на 25.11.2024 о 10 год. 30 хв., матеріали справи № 910/6632/23 витребувано з рішення Господарського суду міста Києва.

07.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали цієї справи.

18.11.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з посиланням на те, що:

- у матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача з розрахунком авансових платежів спірного період до моменту подання відзиву на позов, а доводи про неправильність таких розрахунків прямо спростовуються актом позапланової виїзної перевірки від 26.10.2021 № 540 за період січень - жовтень 2021 року за результатом якої винесено постанову НКРЕКП від 24.11.2021 № 2319 (у вказано акту встановлено порушення відповідачем строків сплати авансових платіж та, як наслідок, притягнуто відповідача до відповідності);

- враховуючи те, що підписання відповідачем актів приймання-передачі наданих послуг було здійснено після застосування до нього заходів регуляторного впливу НКРЕКП, розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат позивачем здійснювався виключно за період після підписання таких актів, а відтак затримка у їх підписання не впливає за зміст позовних вимог;

- підстави для призначення експертизи відсутні, оскільки справа сторін не є складною або унікальною, а суд першої інстанції мав можливість самостійно перевірити виконані позивачем та відповідачем розрахунки, що ним і було зроблено;

- відповідно до п.п 2 п. 11-2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» тариф на передачу електроенергії не є єдиними джерелом для оплати відповідачем вартості спірних послуг. При цьому відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення його від обв'язку по оплаті послуг;

- розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат виконані позивачем у відповідно до положень законодавства;

- у відзиві на заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка була подана до суду першої інстанції 18.09.2023 відповідачем було зазначено про те, що подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог не підлягає прийняттю, а відтак самим відповідачем підтверджено, що станом на 18.09.2023 судом першої інстанції не було прийнято рішення щодо прийняття/неприйняття такої заяви позивача до розгляду;

- вступне слово учасники справи надавали до зупинення провадження у даній справі 05.12.2023;

- підстави для відстрочення виконання рішення відсутні.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2024 № 09.1-08/4523/24, у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 11.11.2024 по 24.11.2024 включно, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6632/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/6632/23 між суддями від 22.11.2024, для розгляду справи сформовано колегію у наступному складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Яценко О.В., судді: Хрипун О.О., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 у справі № 910/6632/23 прийнято до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.12.2024 об 11 год. 30 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024, у зв'язку з відпусткою судді Яковлєва М.Л., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 18.12.2024 по 10.01.2025 включно, відповідно до ч. 13 ст. 32 ГПК України з метою незмінності складу суду, розгляд апеляційної скарги у справі № 910/6632/23 призначено на 27.01.2025 о 10 год. 30 хв.

24.01.2025 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач зауважив раніше викладеній правовій позиції.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 № 09.1-08/319/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6632/23 у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 справа № 910/6632/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 у справі № 910/6632/23 прийнято до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 11.02.2025 о 10 год. 40 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.02.2025 о 10 год. 20 хв.

Колегія суддів не знайшла підставі для задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи з підстав, які будуть викладені нижче.

Станом на 17.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, представник третьої особи 2 залишив вирішення апеляційної скарги на розсуд суду.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажом, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище врегульовані Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі (надалі - ОСП) - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Державне підприємство «Гарантований покупець» є суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії на провадження діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця, у відповідності до Закону України «Про ринок електричної енергії» зобов'язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством.

Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі виконує покладені на нього спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

Оператор системи передачі відповідно до цього Закону виконує функції, пов'язані з покладенням на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов'язків. Оператор системи передачі для забезпечення загальносуспільних інтересів придбаває послуги, які надаються йому на обов'язковій основі суб'єктами ринку, визначеними відповідно до цього Закону, на підставі договору про надання послуг для забезпечення загальносуспільних інтересів, типова форма якого затверджується Регулятором (ч. 8 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Частиною 6 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що постачальник універсальних послуг одночасно з виконанням обов'язку щодо купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом у приватних домогосподарств, величина встановленої потужності генеруючих установок яких не перевищує 50 кВт, надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується регулятором.

Отже, згідно з положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» на відповідача, який є оператором системи передачі об'єднаної енергетичної системи України, та позивача, який виконує функції постачальника універсальних послуг, вказаним Законом покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема, спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

26.06.2019 позивач (постачальник послуг) та Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником якого є відповідач (замовник), уклали договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0414-09051/52/01 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку № 641, у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальником послуг.

Пунктами 3.2, 3.3 Договору погоджено, що постачальник послуг має право отримувати своєчасну та в повному обсязі оплату вартості послуги, а замовник зобов'язаний у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої регулятором.

Згідно з п. 1.2 Порядку № 641 цей Порядок поширюється на виробників електричної енергії за «зеленим» тарифом, кандидатів у такі виробники, переможців аукціону, гарантованого покупця, постачальників електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг (далі - ПУП), оператора системи передачі (далі - ОСП) та адміністратора комерційного обліку.

Згідно з п.п. 12.2.- 12.6. Порядку (у редакції від 16.01.2021) до 14 числа (включно) розрахункового місяця ОСП здійснює повну оплату авансового платежу гарантованому покупцю, розмір якого дорівнює різниці між вартістю придбаної електричної енергії гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом та вартістю реалізованої електричної енергії на РДН, ВДР та за двосторонніми договорами за перші 10 днів розрахункового місяця.

До 24 числа (включно) розрахункового місяця ОСП здійснює повну оплату авансового платежу гарантованому покупцю, розмір якого дорівнює різниці між вартістю придбаної електричної енергії гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом та вартістю реалізованої електричної енергії на РДН, ВДР та за двосторонніми договорами за перші 20 днів розрахункового місяця з урахуванням попереднього авансового платежу.

Гарантований покупець до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та направляє ОСП підписані зі своєї сторони два примірники акта приймання-передачі разом з розрахунками, що є додатками до акта приймання-передачі.

ОСП після отримання двох примірників акта приймання-передачі повертає гарантованому покупцю протягом одного робочого дня підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою примірник акта приймання-передачі.

Гарантований покупець після отримання від ОСП акта купівлі-продажу, підписаного з його сторони, протягом одного робочого дня з дати його отримання надає Регулятору розрахунок розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта приймання-передачі для затвердження.

ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.

У випадку здійснення перерахунку гарантованим покупцем розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до акта приймання-передачі з ОСП укладається акт корегування. Після підписання ОСП акта корегування гарантований покупець надає Регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату позивачу послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надається гарантованим покупцем у три етапи:

- авансовий платіж до 14 числа (включно) розрахункового місяця за перші 10 днів;

- авансовий платіж до 24 числа (включно) розрахункового місяця за перші 20 днів розрахункового місяця з урахуванням попереднього авансового платежу;

- остаточний платіж - протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Відповідно до умов п. 3.1., 3.3. Договору постачальник послуг зобов'язаний: 1) здійснювати розрахунок вартості послуги виходячи із фактичних обсягів купівлі виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом відповідно до Порядку; 2) затверджувати вартість послуги у Регулятора відповідно до глав 11 та 12 Порядку; 3) на запит замовника надавати розрахунок вартості послуги, проведений у розрахунковому періоді (додаток 1 до договору), та первинну документацію, на підставі якої його проведено; 4) повідомляти про зміни реквізитів, а також про припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію постачальника послуг; 5) повідомляти замовника про обставини, що зумовлюють проведення перерахунку вартості послуги, передбаченого п. 2.1 глави 2 цього Договору; 6) повідомляти про вартість послуги, визначену в розрахунковому періоді; 7) надавати послугу.

Замовник зобов'язаний: 1) приймати послугу, яку надає постачальник; 2) на запит постачальника послуг надати достовірну інформацію, яка необхідна для виконання умов цього договору; 3) повідомляти про зміни реквізитів, припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію; 4) у повному обсязі здійснювати оплату послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої регулятором; 5) повертати підписаними та належним чином оформленими акти приймання-передачі наданих послуг (додаток 2 до цього договору) протягом 5 днів з дня їх отримання; 6) проводити оплату вартості послуги виключно у грошовій формі; 7) складати та надавати постачальнику послуг податкову накладну згідно з вимогами чинного законодавства України.

Строк дії договору відповідно до умов п. 7.1. договору встановлений з 1 липня 2019 та діє до 1 січня 2030 років.

Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 3 090 509 668,63 грн., пені в сумі 3 674 496 732,84 грн., штрафу в сумі 1 357 627 474,63 грн., 3% річних в сумі 108 956 554,43 грн. та інфляційних втрат в сумі 528 307 695,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем обов'язку по оплаті (в тому числі і щодо сплати авансових платежів - примітка суду) наданих у період з січня по жовтень 2021 року за Договором послуг. Заявлені позивачем вимоги стосуються невиконання відповідачем обов'язку з оплати наданих йому у травні, липні, жовтні 2021 року послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а також прострочення оплати послуг за договором, наданих протягом січня-жовтня 2021 року.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, з підстав, які детально наведені вище.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті наданих у період з січня по жовтень 2021 року за Договором послуг, а відтак позивач має право на стягнення як заборгованості, так і 3 % річних та інфляційних втрат, проте, враховуючи:

- що з наявних у матеріалах справи актів коригування від 24.05.2021, 27.03.2023 до акту № 02 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 28.02.2021, від 17.08.2021, 24.05.2021, 30.03.2023 до акту № 03 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 31.03.2021., від 07.04.2023 до акту № 04 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 30.04.2021, листа відповідача № 01/14162 від 06.03.2024 слідує, що позивач в рахунок часткової оплати послуг із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за липень 2021 року зарахував сплачені відповідачем кошти у розмірі 68 503 917,31 грн., відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення оплати послуг за травень 2021 року у розмірі 68 503 917,31 грн.;

- часткову сплату відповідачем суми основного боргу після звернення позивача до суду з цим позовом, закрив провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 1 450 000 000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

З огляду на вказане суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 1 572 005 751,32 грн. (3 090 509 668,63-68 503 917,31-1 450 000 000,00).

Також суд першої інстанції у повному обсязі задовольнив позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат та відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а відтак, враховуючи, що рішення в частинах закриття провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 1 450 000 000,00 грн. та відмови у задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 68 503 917,31 грн., пені в сумі 3 674 496 732,84 грн. та штрафу в сумі 1 357 627 474,63 грн., апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цих частинах рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення про закриття провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 1 450 000 000,00 грн. та відмови у задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 68 503 917,31 грн., пені в сумі 3 674 496 732,84 грн. та штрафу в сумі 1 357 627 474,63 грн.

Отже предметом розгляду під час апеляційного розгляду цієї справи є позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1 572 005 751,32 грн., 3% річних в сумі 108 956 554,43 грн. та інфляційних втрат в сумі 528 307 695,20 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору у період з січня по жовтень 2021 року позивачем відповідачу надано послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії надання яких підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передані наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтеративних джерел за спірний період, проте такі послуги відповідачем у повному обсязі оплачені не були, і на час винесення судом першої інстанції заборгованість за вказані послуги становить 1 572 005 751,32 грн.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що НКРЕКП не було передбачено достатніх витрат для відповідача на виконання спеціальних обов'язків у структурі тарифу на послуги з передачі електричної енергії та, з вказаного приводу зазначає наступне:

- згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

- між сторонами виникли господарські відносини, а приписи ГК України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов'язань;

- факт відсутності бюджетного фінансування, в т.ч. через ненадходження коштів в будь якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати послуг оскільки, такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання;

- за укладеним між сторонами Договором саме відповідач взяв на себе обов'язок своєчасно проводити оплату вартості послуги відповідно до умов договору та Порядку № 641; при цьому, ані умови договору, ані умови Порядку № 641, не ставлять в залежність своєчасність здійснення оплати замовником за отриману послугу від включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони Регулятора;

- відсутність бюджетних асигнувань чи будь яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що, зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та «Бакалов проти України».

Близька за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 910/16029/21 предметом розгляду у якій були правовідносини між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 01.07.2019 № 0248-09021.

З огляду на вказані обставини суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1 572 005 751,32 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 108 956 554,43 грн. та інфляційних втрат в сумі 528 307 695,20 грн., слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати наданих позивачем за Договором послуг (в тому числі і здійснення авансових платежів ), позивач відповідно до положень ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань, в тому числі і 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.

При цьому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що виконані позивачем розрахунки є вірними, а при перерахунку таких позовних вимог колегією суддів сума їх виявилась не меншою, ніж заявлена позивачем до стягнення.

Колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на те, що авансові платежі, сплата яких передбачена Договором та п. 12.2. Порядку № 641 не є грошовим зобов'язанням, а відтак нарахування 3 % річних, інфляційних втрат за несвоєчасне виконання вказаного обов'язку не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, з огляду на таке.

За змістом п. 12.2. Порядку № 641 обсяг послуги у спірних правовідносинах підлягає оплаті на умовах здійснення авансових платежів та остаточного платежу.

При цьому у відповідача наявне є зобов'язання з оплатити як авансових платежів, так і остаточного платежу.

За змістом ст.ст. 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12 та неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах від 20.06.2018 у справі № 910/21812/17, від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17, від 12.03.2019 у справі № 904/8223/16, від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.

Так як обов'язок щодо сплати позивачу як авансового, так і остаточного платежу виражений в грошових одиницях України та передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку, вказане зобов'язання є грошовим, а невиконання або неналежне виконання відповідачем як зобов'язання з оплати авансових платежів на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з нормами ст.ст. 611, 625 ЦК України.

У вказаних висновках колегія суддів звертається до правових висновків Верховного Суду, які викладено у постановах від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, від 23.11.2023 у справі № 925/654/22, від 20.02.2024 у справі № 916/1042/22 та від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що позивач не надав йому необхідної, повної та достовірної інформації щодо даних, на підставі яких він вираховував розмір авансових платежів, а також вартості наданої послуги, а обмежувався лише розрахунками, складеними на підставі оперативних даних відпуску, наданих АКО (адміністратором комерційного обліку), що не давало відповідачу можливості здійснювати оплату авансових платежів відповідно до вимог п. 12.2 Порядку №641, так як, як вказано самим відповідачем позивачем відповідні дані надавались на підставі оперативних даних відпуску, наданих АКО, функції якого, згідно з положеннями ст. 53 Закону України «Про ринок електричної енергії» виконує саме відповідач (про вказане зазначено на його офіційному сайті за посиланням https://ua.energy/uchasnikam_rinku/administrator-komertsijnogo-obliku/). Вказане свідчить про те, що відповідач мав можливість перевірити надані позивачем дані.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 74 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства саме на відповідача покладений обов'язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, тобто у даному випадку саме відповідач повинен довести, що надані позивачем дані були недостатніми для визначення розміру авансового платежу, проте належних та допустимих доказів вказаного відповідач до матеріалів справи не надав.

При цьому жодних доказів того, що надані позивачем відповідачу відомості, на підставі яких позивач вираховував розмір авансових платежів були невірними матеріали справи не містять.

Колегія суддів зазначає і про те, положення Порядку № 641 не визначають перелік необхідних документів для визначені розміру авансових платежів.

З огляду на те, що колегія суддів вважає за можливе самостійно визначити розмір авансових платежів, підстави для задоволення клопотання апелянта про призначення експертизи відсутні.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 108 956 554,43 грн. та інфляційних втрат в сумі 528 307 695,20 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо поданого відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення, в якому відповідач просив у разі задоволення позовних вимог відстрочити виконання рішення на один рік, колегія суддів зазначає про таке.

За змістом положень ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до приписів ст. 331 ГПК України:

- за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч. 1);

- підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3);

- вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4);

- розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».

У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Як слідує з матеріалів справи підставою для відстрочення виконання рішення суду відповідач, серед іншого, визначає те, що:

- на нього законодавством покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільного інтересу зі збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, проте не забезпечено належного фінансування;

- численні пошкодження об'єктів об'єднаної енергетичної системи України внаслідок бойових дій та терористичних актів країни-агресора вимагають додаткових витрат відповідача для аварійних ремонтних робіт і відновлення енергопостачання, що є критично важливим, особливо в умовах опалювального періоду, для недопущення гуманітарної катастрофи всеукраїнського масштабу.

- недостатність коштів для розрахунку з учасниками ринку пов'язана виключно із порушенням фінансової дисципліни учасників ринку електричної енергії, що спричиняє недостатність коштів у відповідача;

- за викладених умов спроба вилучення у відповідача додаткових коштів за рішенням Господарського суду міста Києва та ймовірне накладення арешту на його рахунки фактично паралізує діяльність оператора системи передачі, що загрожує колапсом енергетичної інфраструктури країни в умовах воєнного стану та опалювального сезону 2024 - 2025 років.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який не знайшов підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення зазначивши, що:

- заявлені у позові вимоги стосуються оплати послуг, наданих протягом 2021 року, що свідчить про те, що до часу вирішення справи у суді спірне зобов'язання залишається невиконаним близько трьох років, хоча його виконання передбачалося подекадно;

- при цьому продовження ж цього терміну може призвести до нівелювання мети звернення в суд за захистом порушених прав, оскільки може потягти зниження ефективності обраного позивачем способу захисту;

- відносини сторін як учасників ринку електричної енергії обумовлені також самою специфікою спірної послуги, забезпечення якою становить загальносуспільний інтерес у процесі функціонування ринку електричної енергії, а подальше зволікання у розрахунках ставить під загрозу можливість повноцінного виконання такої послуги;

- достовірних доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання або роблять неможливим рішення суду, та зумовлюють відповідно до вимог закону його відстрочку, відповідачем не надано.

Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 у справі № 910/6632/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 у справі № 910/6632/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 у справі № 910/6632/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6632/23.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 17.02.2025.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

С.А. Гончаров