01032, м.Київ, вул Комінтерну, 16тел. 230-31-77
про відмову у прийнятті позовної заяви
"05" листопада 2010 р. № 02-03/1617/7
Суддя Антонова В.М. розглянувши позовну заяву і додані до неї документи
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1,
до 1) Іванківської селищної ради,
2) Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2,
про визнання рішень Іванківської селищної ради №4/134 від 24.09.2002 року, №9/383 від 02.10.2003 року, №9/346 від 02.10.2003 року незаконними та їх скасування
встановив:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 28.10.2010 року (вх. №5024 від 03.11.2010 року) Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Іванківської селищної ради та до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про визнання рішень Іванківської селищної ради №4/134 від 24.09.2002 року, №9/383 від 02.10.2003 року, №9/346 від 02.10.2003 року незаконними та їх скасування.
Вказана позовна заява не може бути прийнята судом до провадження з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Справи, підвідомчі господарським судам визначено статтею 12 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом даної статті ГПК України поняття «підвідомчість»розкривається через перелік категорій справ, які підпадають під юрисдикцію господарських судів.
Під терміном «підвідомчість»у п. 1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 року № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»розуміється визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.
Так, в п. 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України зазначено, що господарським судам, зокрема, підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
В свою чергу, відповідно до статті 2 Кодексу Адміністративного судочинства України (далі -КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції»наведено у п.1 ч.1 ст. 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
А відповідно до пункту 7 вищенаведеної статті суб'єкт владних повноважень -це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до п. 5 ст. 60 «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010 року у справі №1-6/2010 зазначено, що за правовою позицією Конституційного Суду України предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні»(абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року N 6-рп/2002). Зокрема, згідно з цим законом до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин відповідно до закону.
Конституційний Суд України вважає, що системний аналіз положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.
Окрім цього, у вищеназваному рішенні Конституційного суду України від 01.04.2010 року зазначено, що положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності»слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Отже, спір, пов'язаний з оскарженням рішення органу місцевого самоврядування як суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим спором та не підвідомчий господарським судам. Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.10.2010 року у справі №36/6.
Таким чином, господарський суд вважає, що Іванківська селищна рада при винесенні оспорюваних рішень, виступає як суб'єкт владних повноважень, у зв'язку з чим, спір про визнання незаконними таких рішень та їх скасування належить вирішувати в порядку адміністративного, а не господарського судочинства.
З врахуванням наведеного, суд відмовляє у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, як такої, що не підлягає розгляду в господарських судах України.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ст. 62, ст. 86, ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ухвалив:
1. Відмовити Суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 у прийнятті позовної заяви про визнання рішень Іванківської селищної ради №4/134 від 24.09.2002 року, №9/383 від 02.10.2003 року, №9/346 від 02.10.2003 року незаконними та їх скасування.
2. Позовну заяву з доданими документами направити позивачу.
Суддя Антонова В.М.