18 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36471/24
Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,
при секретарі - Альонішко С.І.,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
В листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 75301394 від 14.11.2024 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн.;
- судові витрати за подання позову стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 по справі № 420/10191/23, яке набрало законної сили 10.10.2023, ОСОБА_1 14.11.2023 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019, розраховуючи основний розмір його пенсії як 77 % грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2023 становив 20930,00 грн. Сума доплати за період з 01.04.2019 по 28.02.2023 з урахуванням фактично виплачених сум склала 114658,91 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Таким чином, на думку позивача, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Станом на 21.08.2024 за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 20.09.2020 включно. Головне управління внесли відомості про рішення по справі № 420/23489/23 до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. З огляду на те, що Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, позивач вважає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 по справі № 420/10191/23, яке набрало законної сили 10.10.2023, ОСОБА_1 14.11.2023 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019, розраховуючи основний розмір його пенсії як 77 % грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2023 становив 20930,00 грн. Сума доплати за період з 01.04.2019 по 28.02.2023 з урахуванням фактично виплачених сум склала 114658,91 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Таким чином, на думку апелянта, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Апелянт зазначає, що Кабінетом Міністрів України бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено, тому Головне управління на сьогодні діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 1 квартал 2025 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду. Станом на 03.01.2025 за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 19.11.2020 включно. Враховуючи вищезазначене, погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Також повідомляє, що Головне управління внесли відомості про рішення по справі № 420/23489/23 до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Облік судових рішень, які набрали законної сили здійснюється Пенсійним фондом України в Реєстрі судових рішень Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, що наповнюється Головним управлінням. Виконання судових рішень, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету в порядку черговості їх надходження. Вказує, що з огляду на те, що Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, необхідно дійти висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Проведення такої виплати не може бути здійснено за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, зокрема Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що надійшли від сплати єдиного внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Апелянт зазначає, що Відділ примусового виконання рішень було повідомлено рекомендованим листом Головного управління від 26.06.2024 № 1500-0505-5/97152 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 по справі № 420/10191/23. Проте, незважаючи на виконання судового рішення Головним управлінням в межах покладених повноважень та не враховуючи роз'яснень щодо виплати коштів після їх виділення Головному управлінню, старшим державним виконавцем винесено постанову від 25.10.2024 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. Звертає увагу суду, що постанова від 25.10.2024 ВП № 75301394 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн, оскаржена Головним управлінням до Одеського окружного адміністративного суду.
29 січня 2025 року до суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, в якому ОСОБА_1 просить приєднати до матеріалів справі надані у цьому клопотанні докази та врахувати їх при прийнятті постанови. У клопотанні ОСОБА_1 , крім іншого, зазначає, що з боку ГУПФУ не вживаються заходи задля вирішення питання щодо виділення коштів задля виконання Державою в особі ГУПФУ рішення суду, не здійснено запит до Пенсійного фонду України щодо сформування бюджетного запиту для виділення коштів з Державного бюджету України з метою виплати за постановою суду у справі №420/10191/23 та здійснювати цей запит ГУПФУ відмовляється.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до суду не надано.
18 лютого 2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, в якому він просить приєднати до матеріалів справи у якості доказів інформацію, що 10.02.2025 р. колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 р. у справі № 420/10191/23 постановила ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 р. скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття звіту. Також просить надані у цьому клопотанні докази врахувати при прийнятті постанови у справі № 420/36471/24.
До суду через систему “Електронний суд» від представника апелянта надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій керуючись ст. 44 КАС України представник просить розгляд справи №420/36471/24 проводити за відсутності представника Головного управління.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року по справі № 420/10191/23, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління ПФУ в Одеській області щодо перерахунку пенсії в розмірі 70 % грошового забезпечення та обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.04.2019; зобов'язано Головне управління ПФУ в Одеській області провести з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , розраховуючи основний розмір його пенсії як 77 % грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації, та здійснити виплату різниці між нарахованим та виплаченим розміром пенсії.
14 листопада 2023 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 420/10191/23 (а.с. 71-72).
14 червня 2024 року відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі заяви та виконавчого листа № 420/10191/23 від 14.11.2023 року відкрито виконавче провадження № 75301394 (а.с. 13, 60-61).
23 липня 2024 року до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яким повідомлено, що покладені зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.04.2019 по 28.02.2023 склала 114658,91 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації та буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України (а.с. 73-75).
13 серпня 2024 року до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яким повідомлено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 по справі № 420/10191/23, яке набрало законної сили 10.10.2023, ОСОБА_1 14.11.2023 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019, розраховуючи основний розмір його пенсії як 77 % грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2023 становив 20930,00 грн. Сума доплати за період з 01.04.2019 по 28.02.2023 з урахуванням фактично виплачених сум склала 114658,91 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Позивач вказує, що покладені зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.04.2019 по 28.02.2023 склала 114658,91 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації та буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Позивач зазначає, що Головним управлінням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 по справі №420/10191/23 виконано 14.11.2023, тобто до відкриття виконавчого провадження ВП №75301394 (а.с. 76-82).
25 жовтня 2024 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семиразумом Є.В. винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду (а.с. 11, 66-67).
13 листопада 2024 року до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яким повідомлено, що перерахунок пенсії проведено за період з 01.04.2019 по 30.11.2023, але доплата пенсії з 01.03.2023 по 30.11.2023 відсутня, оскільки розмір пенсії не перевищував розмір виплаченої ОСОБА_1 пенсії.
Вказували, що станом на 07.11.2024 р. за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішенням законної сили по 19.11.2020 включно.
14 листопада 2024 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семиразумом Є.В. винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу у розмірі 10200,00 грн. за повторне невиконання рішення суду (а.с. 41, 68-69).
Вважаючи постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від ВП № 75301394 від 14.11.2024 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено лише нарахування ОСОБА_1 , доплати пенсії, проте здійснення нарахування є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі.
Суд першої інстанції зазначив, що, представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання про виділення коштів або ж їх перерозподілу.
Будь-яких доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду по справі 420/10191/23 починаючи з 10.10.2023 року (дати набрання законної сили), зокрема щодо відсутності фінансування, та подальшої виплати пенсії, позивачем до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не надавалось.
За таких підстав, суд першої інстанції дійшов висновку, що старший державний виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семиразум Є.В. приймаючи постанову від 14.11.2024 року ВП № 75301394 діяв на підставі Закону України “Про виконавче провадження» та у межах своїх повноважень, а доводи позивача щодо відсутності підстав для накладення штрафу є необґрунтованими та спростовують зібраними по справі доказами.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини 3 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 26 вказаного Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За правилами ч. 1 ст. 63 цього ж Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
В свою чергу, у відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 75 вказаного Закону У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
2. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 по справі № 420/10191/23, яке набрало законної сили 10.10.2023, ОСОБА_1 14.11.2023 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019, розраховуючи основний розмір його пенсії як 77 % грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації.
Судом встановлено, що Головним управлінням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 по справі №420/10191/23 виконано 14.11.2023, тобто до відкриття виконавчого провадження ВП №75301394 (а.с. 76-82).
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2023 становив 20930,00 грн.
Сума доплати за період з 01.04.2019 по 28.02.2023 з урахуванням фактично виплачених сум склала 114658,91 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Інформація про рішення у справі №420/10191/23 Головним управлінням внесена до реєстру судових рішень Пенсійного фонду України, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
На підтвердження внесення до вищезазначеного Реєстру, апелянтом 11.02.2025 року через систему «Електронний суд» надано до суду скріншот з Реєстру.
Невиплата нарахованої доплати до пенсії обґрунтовується пенсійним органом відсутністю відповідних бюджетних асигнувань.
Станом на 07.11.2024 р. за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 19.11.2020 включно.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо невиконання у спірному випадку позивачем рішення суду без поважних причин та відповідно правомірності накладення на ГУПФУ в Одеській області штрафу оскаржуваною постановою.
Колегія суддів зазначає, що доходячи вказаного висновку, судом першої інстанції не врахована правова позиція Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 21 лютого 2018 року у справі № 814/2655/14, від 21 серпня 2019 року у справі № 754/3105/17, від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 серпня 2020 року у справі № 140/784/19, згідно якої невиконання судового рішення пенсійним органом в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин та відповідно накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
З процитованої норми права випливає, що виплати пенсій здійснюються територіальними управліннями Пенсійного фонду України області виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Тобто, інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління Пенсійного фонду не має.
Також колегія суддів враховує, що Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10.2021 у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 зазначав, що невиконання пенсійним органом судового рішення, в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
В наведених рішеннях, суд касаційної інстанції наголошував на тому, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це, на думку Верховного суду, не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Узагальнюючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця про накладення на ГУ ПФУ в Одеській області штрафу за повторне невиконання судового рішення є протиправною та підлягає скасуванню.
Що стосується стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судових витрат за подання позову, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. відповідно до платіжної інструкції № 8817 від 05 грудня 2024 року (а.с. 33).
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.
Так, частиною першою статті 139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зокрема, положеннями частини другої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.
Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб'єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зрештою, у контексті відшкодування судового збору у статтях 139-142 КАС України законодавець визначив коло суб'єктів розподілу чи повернення судового збору, позаяк у вказаних нормах веде мову про сторін (позивача й відповідача) і третю особу.
Аналіз змісту частин першої-третьої статті 139 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. На користь саме такого тлумачення свідчить зміст частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору.
Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов'язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі №826/16473/15.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що коли позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
З огляду на викладене, не підлягають стягненню на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини у справі у зв'язку з чим при ухваленні оскаржуваного рішення суд припустився порушень норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 271, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 75301394 від 14.11.2024 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У справі є окрема думка судді Бойка А.В.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик