27 січня 2025 рокуСправа №160/30750/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженні в місті Дніпрі адміністративну справу №160/30750/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
18.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
-визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.2004 по 13.10.2014 роки у ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89) - Спеціалізованій туберкульозні лікарня при установі для чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз» на посаді «медсестри маніпуляційного кабінету туберкульозної лікарні, старшої медичної сестри Туберкульозної лікарні» та з 16.10.2014 по 31.01.2024 роки у КЗ «Дніпропетровському протитуберкульозному диспансері», правонаступниками якого є КП «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання «Фтизіатрія», та КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер «Дніпро» у подвійному розмірі;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 13.10.2014 роки у ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89) - Спеціалізованій туберкульозні лікарня при установі для чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз» на посаді «медсестри маніпуляційного кабінету туберкульозної лікарні, старшої медичної сестри Туберкульозної лікарні» та з 16.10.2014 по 31.01.2024 роки у КЗ «Дніпропетровському протитуберкульозному диспансері», правонаступниками якого є КП «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання «Фтизіатрія», та КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер «Дніпро» у подвійному розмірі та перерахувати пенсію з 16.10.2024 року.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу у подвійному розмірі період роботи в ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89) - Спеціалізованій туберкульозні лікарні при установі для чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз» з 01.01.2004 по 13.10.2014, а також з 16.10.2014 по 31.01.2024 в КЗ «Дніпропетровському протитуберкульозному диспансері», правонаступниками якого є КП «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання «Фтизіатрія», та КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер «Дніпро».
25.11.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
16.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №50535/24).
В обґрунтування відзиву зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 2020 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 01.03.2024 розмір пенсії ОСОБА_1 з усіма надбавками складає 5851,90 грн. 16.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питань проведення перерахунку пенсії із здійсненням розрахунку страхового стажу у подвійному розмірі. Розглянувши зміст та вимоги означеного вище звернення, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 13.11.2024 № 61143-44895/П-01/8-0400/24 повідомило, зокрема, про те, що стаж роботи відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.01.2004 розраховується в подвійному розмірі для визначення права на пенсію, а при обчисленні страхового стажу враховується в одинарному розмірі. Таким чином, зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи з 01.01.2004 по 13.10.2014 та з 31.01.2024 по 16.10.2014 немає підстав.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 2020 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
16.10.2024 позивач через свого представника звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області із заявою про перерахунок пенсії, в якій просила провести перерахунок пенсії, з урахуванням періодів роботи з 01.01.2004 по 13.10.2014 та з 16.10.2014 по 31.01.2024 у подвійному розмірі.
13.11.2024 листом №61143-44895/П-01/8-0400/24 «Про надання інформації» Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відсутність підстав для зарахування означених в заяві періодів в подвійному розмірі.
З відповіді відповідача вбачається, що відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.01.2004 розраховується в подвійному розмірі для визначення права на пенсію, а при обчисленні страхового стажу враховується в одинарному розмірі. Таким чином, зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи з 01.01.2004 по 13.10.2014 та з 31.01.2024 по 16.10.2014 немає підстав.
Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Відповідно до норм ч.4.ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV(далі - Закон №1058-IV) визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
В той же час, згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З аналізу наведених норм вбачається, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
В свою чергу з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 в період з 01.01.2004 по 13.10.2014 працювала на посаді медсестри маніпуляційного кабінету туберкульозної лікарні, старшої медичної сестри Туберкульозної лікарні в ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89) - Спеціалізованій туберкульозні лікарня при установі для чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз».
Крім того, з трудової книжки серії НОМЕР_2 судом встановлено, що в період з 16.10.2014 по 31.01.2024 позивач працювала в КЗ «Дніпропетровському протитуберкульозному диспансері», правонаступниками якого є КП «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання «Фтизіатрія», та КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер «Дніпро».
Факт роботи позивача в означені періоди на зазначених посадах не оспорюється відповідачем.
При цьому відповідач, відмовляючи у зарахуванні періоду стажу у подвійному обчисленні, зазначає, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідачем під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Як вже встановлено, з 01.01.2004 по 13.10.2014 та з 16.10.2014 по 31.01.2024 ОСОБА_1 працювала в ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89) - Спеціалізованій туберкульозні лікарні при установі для чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз» на посадах медсестри маніпуляційного кабінету туберкульозної лікарні, старшої медичної сестри Туберкульозної лікарні та в КЗ «Дніпропетровському протитуберкульозному диспансері», правонаступниками якого є КП «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання «Фтизіатрія», та КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер «Дніпро».
За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «;Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у відділеннях інтенсивної терапії та у реанімаційних відділеннях закладах охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням наведеного, відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 в подвійному розмірі період роботи з 01.01.2004 по 13.10.2014 та з 16.10.2014 по 31.01.2024.
З метою поновлення порушених прав позивача та належного способу захисту суд зобов'язує Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 13.10.2014 та з 16.10.2014 по 31.01.2024 до стажу роботи у подвійному розмірі.
Щодо позовних вимог про зобов'язання перерахувати з 16.10.2024 пенсію, призначену ОСОБА_1 , із зарахуванням до страхового стажу для обчислення пенсії періоду роботи позивача з 01.01.2004 по 13.10.2014 та з 16.10.2014 по 31.01.2024 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає про наступне.
Станом на день розгляду справи у суду відсутні докази, що в результаті зарахування відповідачем ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 13.10.2014 та з 16.10.2014 по 31.01.2024 до стажу роботи у подвійному розмірі, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не здійснить перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1 , та її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому. Убезпечення в майбутньому обмеження виплати пенсії не узгоджуються із завданнями адміністративного судочинства.
У зв'язку з чим, дана вимога позивача задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.2004 по 13.10.2014 роки у ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89) - Спеціалізованій туберкульозні лікарні при установі для чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз» на посаді «медсестри маніпуляційного кабінету туберкульозної лікарні, старшої медичної сестри Туберкульозної лікарні» та з 16.10.2014 по 31.01.2024 роки у КЗ «Дніпропетровському протитуберкульозному диспансері», правонаступниками якого є КП «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання «Фтизіатрія», та КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер «Дніпро» у подвійному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 13.10.2014 роки у ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89) - Спеціалізованій туберкульозні лікарні при установі для чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз» на посаді «медсестри маніпуляційного кабінету туберкульозної лікарні, старшої медичної сестри Туберкульозної лікарні» та з 16.10.2014 по 31.01.2024 роки у КЗ «Дніпропетровському протитуберкульозному диспансері», правонаступниками якого є КП «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання «Фтизіатрія», та КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер «Дніпро» у подвійному розмірі.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 27.01.2025.
Суддя О.В. Царікова