21 січня 2025 рокуСправа №160/16671/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Царікова Олена Василівна
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу №160/16671/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
27.06.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 28.05.2024 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року у справі №160/13917/22;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 28.05.2024 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року у справі №160/13917/22.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач провів з позивачем остаточний розрахунок при звільненні 28.05.2024, виплативши 103 132,89 грн. індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 04.09.2018. В свою чергу відповідач зобов'язаний нарахувати компенсацію втрату частини доходів, але відповідач не виконав вказаний обов'язок. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
25.11.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
02.01.2025 Військова частина НОМЕР_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що у зв'язку з тим, що індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 04.09.2018 виплачена позивачу на виконання рішення суду, компенсація втрати частини доходу в даному випадку не нараховується. Також відповідач зауважив, що позивачем вказано не вірний період нарахування компенсації втрати частини грошових доходів за порушенням термінів виплати індексації. У зв'язку з чим відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.09.2018 №244 старшого прапорщика військової служби за контрактом ОСОБА_1 , головного сержанта 2 механізованої роти і механізованого батальйону, звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 04 вересня 2018 року №135-рс у запас, відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підпункт «к» пункту 2 частини 5 (які проходять військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації та які відслужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не виявили бажання продовжити військову службу під час дії особливого періоду), є таким що здав справу і посаду 04 вересня 2018 року.
З 04 вересня 2018 року ОСОБА_1 виключений із списку особового складу частини і усіх видів забезпечення.
09.12.2022 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 160/13917/22, зокрема, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ігнорування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 року по 04.09.2018 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року в повному обсязі із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.03.2018 року по 04.09.2018 року в повному обсязі відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 по адміністративній справі №160/13917/22 набрало законної сили 25.04.2023.
28.05.2024 Військова частина НОМЕР_2 виплатила ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 04.09.2018 у сумі 103 132,89 грн.
Не погоджуючись із невиплатою компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1, 2, 3, 4, 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
- соціальні виплати;
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення)
- сума індексації грошових доходів громадян;
- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України постанову №159 від 21.02.2001 року, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Відповідно до пункту 2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Пункти 1, 2 Порядку №159 кореспондуються з положеннями Закону №2050-ІІІ і конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Оскільки відповідачем проведено позивачеві перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 04.09.2018 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 по адміністративній справі №160/13917/22 - 28.05.2024 року, у зв'язку із чим порушено строки виплати грошового забезпечення позивача, відповідач зобов'язаний здійснити нарахування позивачеві компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за період в якому позивачу було нараховано, але невиплачено грошове забезпечення, а саме: з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 04.09.2018
З огляду на той факт, що позивачу компенсація втрати частини доходів в день виплати заборгованості по грошовому забезпеченню не виплачена, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 04.09.2018.
У зв'язку з чим, з метою відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 04.09.2018.
Щодо посилання позивача у своїх позовних вимогах на необхідність зазначення в резолютивній частині рішення суду посилання на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року у справі №160/13917/22, суд зазначає наступне.
Суд акцентує увагу, що посилання на вказане рішення було викладено судом в мотивувальній частині рішення.
В свою чергу, суд звертає увагу, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:
«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»
«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»
Отже, з огляду на висновки Консультативної ради європейських суддів, суд не вбачає підстав повторно зазначити у резолютивній частині посилання на рішення суду, яке вже зазначено в мотивувальній частині рішення, у зв'язку з чим дані позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 04.09.2018.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 04.09.2018.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 21 січня 2025 року.
Суддя О.В. Царікова