30 грудня 2024 рокуСправа №160/26700/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу №160/26700/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
07.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах від 29.07.2024 №047250017448 протиправним, скасувати і зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ЄРДПОУ 21910427 призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах, зарахувавши при розрахунку пенсії, додатково до визнаного, стаж її роботи з 01.07.2000 р. по 2003 рік на посаді експедитора відділу забезпечення у КП “Вибір» та з 01.09.2015 р. по 05.12.2019 р. на посаді машиніста крана гарячої дільниці у ПАТ “СТАЛЬ».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, відповідач протиправно відмовив у призначенні пільгової пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім цього позивач наголошує, що відповідач протиправно не врахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.07.2000 по 2003 рік та до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 01.09.2015 по 05.12.2019. У зв'язку з чим, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подачі до суду відзиву на позовну заяву.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 отримано відповідачами 30.10.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, які наявні в матеріалах справи.
Станом на день розгляду справи відповідачі з відзивом на позовну заяву до суду не зверталися.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзиви на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
22.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії.
29.07.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області розглянуло за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 22.07.2024 та рішенням за № 047250017448 відмовило в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, встановленого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також в даному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 24 роки 04 місяці 17 днів, а пільговий стаж за «Списком №1» - 1 рік 03 місяці 09 днів.
З оскарженогоо рішення вбачається, що результати розгляду документів, доданих до заяви: за наданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи по трудовій книжці з 01.07.2000 по 2003 рік, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (страховий стаж за зазначений період зарахований частково); за наданими документами до пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.09.2015 по 05.12.2019 по довідці №115 від 10.12.2019, оскільки довідка не відповідає додатку №5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а саме: відсутній підсумок пільгового стажу, відсутня інформація про надання відпусток без збереження заробітної плати та інформація характеру виконуваних робіт.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача-1, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
З трудової книжки позивача НОМЕР_2 судом встановлено наступні періоди роботи позивача, далі мовою оригіналу:
- 04.12.1995 - Принята в КП «Выбир» в отдел снабжения на должность экспедитора;
- 10.07.2002 - Уволена с занимаемой должности по ст. 36 п. 1 (согласование сторон) согласно КЗоТ Украины;
- 01.09.2015 - ПАО «Сталь». Принята машинистом крана на горячем участке 4-го разряда.
- Робоче місце атестоване за списком №1, згідно наказу від 31.08.2015 1/К №333;
- 15.05.2017 - Публичное акционерное общество «Сталь» (ПАО «Сталь») с 115.05.2017 переименовано в Частное акционерное общество «Сталь» («ЧАО Сталь»);
- 22.01.2019 - Присвоен 5-ый разряд машиниста крана на горячем участке;
- 06.12.2019 - Уволена по согласованию сторон.
Щодо періоду роботи позивача з 01.07.2000 по 2003 рік на посаді експедитора відділу забезпечення у КП “Вибір», суд зазначає про наступне.
Щодо відсутності сплати страхових внесків згідно реєстру застрахованих осіб, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування періодів роботи позивача.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 в справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 в справі № 490/12392/16-а.
При цьому, позивач в позовних вимогах зазначає про період роботи в КП «Вибір з 01.07.2000 по 2003 рік.
Однак, як встановлено судом позивач працював в КП «Вибір на посаді експедитора з 04.12.1995 по 10.07.2002, після чого була звільнена за власним бажанням.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у пенсійного органу були відсутні підстави для незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.07.2000 по 10.07.2002 в КП «Вибір», адже він підтверджений належними доказами, а саме трудовою книжкою яка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.
Таким чином, відповідачі протиправно не врахували означений період до страхового стажу позивача.
При цьому суд зазначає, що означений період не підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача, а тільки підлягає зарахуванню до загального страхового стажу.
Щодо пільгового стажу позивача по Списку №1 з 01.09.2015 по 05.12.2019, суд зазначає таке.
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Згідно п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 року, (далі - Порядок №442) та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці України №41 від 01.09.1992 року, (далі - Методичні рекомендації) атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 або №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 або №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 або №2.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Крім цього, суд зазначає, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Вимога щодо обов'язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.
Судом досліджено трудову книжку позивача та встановлено, що позивач в період з 01.09.2015 по 05.12.2019 працювала машиністом крана гарячої дільниці робіт
З записів трудової книжки судом встановлено наявність записів про атестацію робочого місця по Списку №1.
Крім того, з дослідженої судом уточнюючої довідки №115 від 10.12.2019 судом встановлено, що в означений період позивач працювала на посаді, що передбачена Списком №1.
Таким чином судом підтверджено факт, що посади, які позивач займала в період з 01.09.2015 по 05.12.2019 відноситься до Списку №1.
Таким чином суд доходить висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області оскаржуваним рішенням протиправно не враховало періоди роботи позивача з 01.09.2015 по 05.12.2019 до пільгового стажу по Списку №1, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню
Отже підлягає задоволенню похідна вимога про зобов'язання зарахувати позивачу періоди роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, періоди роботи з 01.09.2015 по 05.12.2019.
Як вже встановлено судом зі змісту оскаржуваного рішення страховий стаж заявника становить 24 роки 04 місяці 17 днів, а пільговий стаж за «Списком №1» - 1 рік 03 місяці 09 днів.
З урахуванням встановлених та підтверджених судом періодів роботи позивача страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 04 місяці 26 днів, за Списком №1 - 05 років 06 місяців 13 днів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Пунктом 2 частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З урахуванням висновків суду пільговий стаж позивача по Списку №1 становить 4 роки 3 місяці 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на підставі пункту частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення».
Водночас суд звертає увагу, що абз. 6 п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» встановлено, що працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Судом встановлено, що позивач має відпрацьованих за Списком №1 повних 4 роки, отже позивач має право на зменшення пенсійного на 5 років 4 місяці (1 рік 4 місяці * 4 =4 роки 16 місяців, тобто 5 років 4 місяці).
Отже, в даному випадку за умови наявності 4 повних років пільгового стажу за Списком №1 пенсійний вік з 55 років підлягає зниженню на 5 років 4 місяці і становить 49 рокі 8 місяців
Як встановлено судом позивачу на момент звернення до пенсійного органу виповнилось 53 роки, що в свою чергу є достатнім, в розумінні абз. 6 п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення», для призначення пенсії.
Тому відмова пенсійного органу в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 53 років, мала страховий стаж роботи, з урахуванням висновків суду 26 років 04 місяці 26 днів, за Списком №1 - 05 років 06 місяців 13 днів, є протиправною.
А тому, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 29.07.2024 за №047250017448 є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому суд доходить висновку про наявність підстав для зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання призначити Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію позивачу, суд зазначає, що оскільки питання призначення пенсії, за результатом якого прийнято оскаржуване рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, то з метою ефективного відновлення порушеного права суд доходить висновку про необхідність їх відновлення шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, як органу, який приймав оскаржуване рішення призначити пенсію ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 605,60 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах від 29.07.2024 №047250017448.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.07.2000 по 10.07.2002 на посаді експедитора відділу забезпечення у КП “Вибір».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди її роботи з 01.09.2015 по 05.12.2019 посаді машиніста крана гарячої дільниці у ПАТ “СТАЛЬ».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, відповідно до вимог ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення».
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43; ЄДРПОУ 21108013) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 30.12.2024.
Суддя О.В. Царікова