Справа № 948/848/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/836/25 Доповідач: ОСОБА_2
12 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 січня 2025 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022220000000194 від 03.04.2022 за частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 28 пунктами 1, 9, 12 частини 2 статті 115, частиною 3 статті 28 частиною 2 статті 194, частиною 3 статті 28 частиною 1 статті 263 КК України, -
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 січня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27.03.2025 включно, без визначення розміру застави.
Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник обвинуваченого подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду від 27.01.2025 скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою змінити обвинуваченому запобіжний захід на такий, що не пов'язаний із триманням під вартою, на домашній арешт або особисте зобов'язання, поклавши на обвинуваченого відповідні обов'язки.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що обвинувачений перебуває під вартою вже 3 роки. Стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Жоден із свідків не вказав на те, що побоюється впливу зі сторони обвинуваченого. Фактично продовження строку тримання під вартою обгрунтовується тяжкістю інкримінованих злочинів. Обвинувачений не має наміру переховуватися. Висновки суду сформульовані загально, містять шаблонні фрази. Дані про особу обвинуваченого до уваги не бралися. Суд першої інстанції проігнорував висновку суду апеляційної інстанції, який в ухвалі від 04.11.2024 звертав увагу на тривалість перебування обвинуваченого під вартою. Фактично сторони у судове засіданні були запрошені виключно для продовження строку тримання під вартою. Захисник вважає, що суд формально підійшов до вирішення питання щодо можливості визначення більш м'якого запобіжного заходу, не врахував, що обвинувачений раніше не був судимий, має середню освіту, до затримання був офіційно працевлаштований, перебував у фактичних шлюбних відносинах, позитивно характеризується, за ним зберігається робоче місце.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не встановила підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Перевіряючи обгрунтованість ухвали суду про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що судом першої інстанції встановлені ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, які продовжують існувати, враховано стадію судового провадження та обставини інкримінованих злочинів, у зв'язку із чим, суд першої інстанції не встановив достатніх підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 іншого більш м'якого запобіжного заходу. Висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою є мотивованими, враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 28 пунктами 1, 9, 12 частини 2 статті 115, частиною 3 статті 28 частиною 2 статті 194, частиною 3 статті 28 частиною 1 статті 263 КК України, які є тяжкими та особливо тяжкими, за одне з яких передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі.
Надаючи оцінку можливості вчинення обвинуваченими дій, передбачених статтею 177 КПК України, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги серйозність пред'явленого обвинувачення, кількість інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, їх тяжкість, наслідки, причетність до їх вчинення інших осіб, що об'єктивно підвищує суспільну небезпечність вчиненого та вказує на наявність ризиків, встановлених судом першої інстанції, які продовжують існувати. Як вбачається із журналу судового засідання суду першої інстанції від 27.01.2025, в попередньому судовому засіданні відтворювалися відеозаписи процесуальних дій та залишилося відтворити відеозаписи проведених обшуків. При цьому, суд з'ясував думку прокурора, яка повідомила, що відтворення відеозаписів неможливе без фізичної присутності захисників у судовому засіданні. Від захисників та обвинувачених заперечень не надійшло. З наведених підстав у судовому засіданні було вирішено питання щодо продовження обвинуваченим строку тримання під вартою та оголошено у судовому засіданні перерву до 14.02.2025. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою. Доводи сторони захисту щодо соціальних зв'язків обвинуваченого не спростовують обгрунтованості ухваленого судом першої інстанції рішення, з огляду на вищенаведені обставини та не є достатньою підставою для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, про який просить захисник. Враховуючи зміст пред'явленого обвинувачення, відповідно до положень частини 4 статті 183 КПК України, судом першої інстанції небезпідставно не визначено розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу при продовженні тримання під вартою. У зв'язку із наведеним, порушень кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі захисника доводи, колегія суддів не вбачає достатніми для скасування ухвали суду першої інстанції. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, з огляду на час перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, вважає необхідним звернути увагу суду першої інстанції на дотримання розумних строків судового розгляду, відповідно до статті 28 КПК України, з урахуванням тривалого перебування обвинуваченого під вартою.
Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, пунктом 1 частини 1 статті 407, 418, 419, 422-1 КПК України, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 січня 2025 року - залишити без змін.
Звернути увагу суду першої інстанції на дотримання розумних строків судового розгляду, з урахуванням тривалого перебування обвинуваченого під вартою.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий:
Судді: