Справа № 639/3098/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/325/25 Доповідач: ОСОБА_2 Категорія: ч. 2 ст. 309 КК України
12 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 липня 2024 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024226250000027 від 30.01.2024, -
Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 грудня 2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, який тяжких захворювань чи інвалідності не має, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 19.09.2023 Дзержинським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 309, частиною 2 статті 263, частиною 2 статті 355 КК України, на підставі частини 1 статті 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки; - вироком Харківського апеляційного суду від 02.05.2024 вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.09.2023 в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України скасовано, останній вважається засудженим за частиною 2 статті 309, частиною 2 статті 263, частиною 2 статті 355 КК України, на підставі частини 1 статті 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 2 статті 309 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. На підставі частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком суду покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.09.2023 (з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 02.05.2024), та призначено обвинуваченому ОСОБА_7 до відбування остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 1 (один) місяць. До набрання вироком законної сили обрано стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у цьому кримінальному провадженні запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор». Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 відраховується з дня ухвалення вироку суду, тобто з 24 липня 2024 року. Згідно вироку, ОСОБА_7 у невстановлений час, але не пізніше 16 години 06 хвилин 29 січня 2024 року перебував на території Новобаварського району міста Харкова, точну адресу в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим, будучи особою, яка засуджена 19.09.2023 Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 355 КК України та яка вживає психотропні речовини, протягом року після засудження за ст. 309 КК України, маючи прямий умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, усвідомлюючи суспільно небезпечний протиправний характер своїх дій, бажаючи цього, з метою подальшого особистого вживання, незаконно придбав у особи (осіб), особистість якої (яких) процесуально встановити в ході досудового розслідування не виявилось за можливе, особливо небезпечну психотропну речовину - PVP. Після цього ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що речовина є особливо небезпечною психотропною речовиною, поклав вказану речовину до лівої внутрішньої кишені одягненої на ньому куртки, тим самим почав незаконно зберігати її для подальшого вживання, без мети збуту.
Протиправні дії ОСОБА_7 , пов'язані з незаконним придбанням та зберіганням особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, без мети збуту, були припинені того ж дня на законних підставах співробітниками Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, які зупинили ОСОБА_7 поблизу буд. 24 по вулиці Текстильній в Новобаварському районі м. Харкова для здійснення опитування. При цьому, діючи правомірно, з урахуванням вимог ст. ст. 32, 33 Закону України «Про Національну поліцію», співробітники УПП в Харківській області ДПП НПУ перевірили документи у ОСОБА_7 та провели опитування особи, в ході якого останній повідомив, що при ньому знаходиться особливо небезпечна психотропна речовина - PVP, у зв'язку з чим на місце було викликано слідчо-оперативну групу.
Надалі, прибулий за викликом оператора «102» слідчий слідчого відділу у складі СОГ ВП № 1 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області під час огляду місця події, у присутності двох понятих, із застосуванням відео-фіксації, у період часу з 17 год 26 хв до 17 год 33 хв 29.01.2024 вилучив з лівої внутрішньої кишені куртки, яка була одягнута на ОСОБА_7 , зазначену речовину кристалічного походження білого кольору.
Згідно з висновком експерта Харківського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/121-24/3511-НЗПРАП від 01.03.2024, надана на дослідження кристалічна речовина масою 1,3297 г містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP у перерахунку на масу речовини (сухого залишку) становить: 1,0796 г. Таким чином, ОСОБА_7 всупереч вимогам Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», та будучи засудженим 19.09.2023 Дзержинським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 309, частиною 2 статті 263, частиною 2 статті 355 КК України КК України, у зазначений вище період часу виконав усі дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї злочинної мети, спрямованої на незаконне придбання та зберігання без мети збуту небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши оскаржуваний вирок, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне. Висновки суду відносно фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого апелянтом не заперечуються, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції на підставі частини 1 статті 404 КПК України переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги. Надаючи оцінку вироку в частині правильності призначення покарання обвинуваченому, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи захисника є необґрунтованими. Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують. Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому. Суд першої інстанції, визначаючи ОСОБА_7 вид та міру покарання, врахував, що обставиною, яка відповідно до частини статті 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , є щире каяття. Обставини, які відповідно частини 1 статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом першої інстанції не встановлено. Обвинувачений ОСОБА_7 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, офіційно не працевлаштований, неодружений, зареєстрований та має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , засуджений вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.09.2023 за частиною 2 статті 309, частиною 2 статті 263, частиною 2 статті 355 КК України, на підставі частини 1 статті 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. Вироком Харківського апеляційного суду від 02.05.2024 вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.09.2023 в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України скасовано, та ОСОБА_7 вважається засудженим за частиною 2 статті 309, частиною 2 статті 263, частиною 2 статті 355 КК України, на підставі частини 1 статті 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. Захисником суду апеляційної інстанції надано копію постанови Верховного Суду від 06.11.2024, якою вирок Харківського апеляційного суду від 02.05.2024 залишено без змін. Враховуючи, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 309 КК України вчинене обвинуваченим 29.01.2024, а саме під час іспитового строку, встановленого вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.09.2023, судом першої інстанції обгрунтовано застосовано положення статті 71 КК України, відповідно до якої, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Крім того, статтею 78 КК України передбачено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу. Визначення законодавцем більш суворих правил призначення остаточного покарання за сукупністю вироків обумовлено саме фактом вчинення нового злочину (нових злочинів) після постановлення попереднього вироку, тобто після того, як цю особу вже було засуджено за інший злочин (інші злочини), але вона не зробила висновків зі своєї попередньої протиправної поведінки та факту її засудження, а навпаки продовжила злочинну діяльність, що вказує на підвищену суспільну небезпеку цієї особи та недосягнення виховної мети покарання, призначеного за попереднім вироком. За таких обставин, правові підстави для застосування до обвинуваченого статті 75 КК України, про що просить захисник, є неможливим. Крім того, відповідно до частини 4 статті 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Судом першої інстанції враховано, що станом на день ухвалення вироку, тобто 24.07.2024, невідбута частина покарання для ОСОБА_7 за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.09.2023 (з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 02.05.2024) складає 3 роки 11 місяців 8 днів. Таким чином, остаточне покарання обвинуваченому визначено з урахуванням наведених обставин, вимог статті 71 КК України, даних про особу обвинуваченого, який вчинив нове кримінальне правопорушення в період іспитового строку, відповідає меті покарання та є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Підстав для зменшення остаточної міри покарання судом апеляційної інстанції не встановлено, враховуючи, що обвинувачений будучи засудженим за частиною 2 статті 309 КК України знову вчиняє аналогічне кримінальне правопорушення, що свідчить про небажання особи стати на шлях виправлення. У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції мотивованими. Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені статтею 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 405, 407, 418, 419 КПК України,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення. Вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 липня 2024 року - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня отримання копії цієї ухвали.
Головуючий:
Судді: