Рівненський апеляційний суд
14 лютого 2025 року м. Рівне
Справа № 571/2683/24
Провадження № 33/4815/181/25
Рівненський апеляційний суд в складі судді Ковальчук Н. М.,
з участю ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,
Постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що оскаржувана постанова суду є незаконною, винесеною з порушенням норм законодавства, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що у протоколі та оскаржуваній постанові суду вказано, що він знаходився на відстані 15 км. від лінії державного кордону, що є досить великою відстанню до самого кордону, а тому не може безумовно свідчити про намір його перетину. А тому, вважає, що особа не може нести адміністративну відповідальність за перетин державного кордону України, якщо вона навіть не наблизилася до нього на необхідну відстань. Вказує, що у протоколі не зафіксовано конкретні дії, які начебто були вчинені ним з метою незаконного перетинання кордону, а сам по собі факт його перебування за 15 км. до лінії державного кордону не свідчить про намір вчинити правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. До протоколу не додано доказів, які б підтвердили спробу незаконного перетину ним державного кордону (фото чи відео фіксацію з місця його затримання, схему місцевості з прив'язкою до місця спроби перетинання державного кордону). Вважає, що інформація зазначена у протоколі є припущенням, а відповідно сумнівом, який тлумачиться на користь особи. Матеріали справи не містять доказів його вини у спробі незаконного перетину державного кордону з України у Республіку Білорусь. Крім того, у нього не було виявлено речей чи документів, які б могли свідчити про намір перетину державного кордону, при собі він мав паспорт громадянина України, а не закордонний паспорт. Крім того, на теперішній час він не досяг мобілізаційного віку (25 років), що підтверджує відсутність у нього умислу на незаконне перетинання державного кордону з метою уникнення мобілізації. Вважає, що матеріалами справи не підтверджено вчинення ним адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Судом не враховано практику ЄСПЛ. З огляду на зазначене просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 042930 від 29.11.2024 року вбачається, що 29.11.2024 року о 19 год. 20 хв. на території Березівської ОТГ, Сарненського району Рівненської області на напрямку Хміль (Україна) - Дзержинськ (РБ) 15 км до лінії державного кордону та прикордонного знаку №0866, прикордонним нарядом «Контрольний пост» було виявлено 2-х громадян України, які намагались незаконно перетнути державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску гр. ОСОБА_1 та гр.. ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України, чим порушив вимоги ст.9 Закону України «Про державний кордон України», за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Згідно протоколу, особа, яка притягається до відповідальності - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При складанні протоколу ОСОБА_1 відмовився від дачі пояснень по суті порушення, про що засвідчив своїм підписом.
Протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 підписано, другий примірник протоколу ним отримано.
Згідно заяви ОСОБА_1 від 29.11.2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ознайомившись з матеріалами справи про адміністративне правопорушення за протоколом серії ЧЦП № 042930 щодо спроби незаконного перетину державного кордону України 29.11.2024 року, згоден з викладеними обставинами у матеріалах справи, свою вину визнав в повному обсязі, щиро розкаюється, претензій та доповнень не має (а.с. 11).
Також в матеріалах справи містяться: копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 (а.с. 4), рапорт (а.с. 5), виявлення порушення на ділянці 12 прикзас «Березове» 29.11.2024р. (а.с. 6), довідка щодо проведення первинного опитування (а.с. 78), фотоматеріали (а.с. 9-10).
Відповідно до ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Відповідальність за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП передбачена за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП є законними, обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.
З висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП підтверджується матеріалами справи.
Апеляційний суд розцінює доводи апеляційної скарги про невинуватість ОСОБА_1 , як спосіб захисту спрямований на уникнення відповідальності за вчинення правопорушення.
Матеріали провадження не містять відомостей щодо неправомірних дій уповноваженої посадової особи прикордонної служби під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.
На думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги не спростовують законних висновків постанови суду першої інстанції щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржувану постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судя Рівненського
апеляційного суду Ковальчук Н. М.