17 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 280/8787/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року (суддя І.В. Новікова) у справі № 280/8787/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо зарахування позивачці періоду її роботи з 01.08.1984 по 31.08.1989 до страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також бездіяльність щодо призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати позивачці до її страхового стажу період роботи з 01.08.1984 по 31.08.1989 як стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також призначити позивачці грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачці протиправно відмовлено у призначенні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсії. Позивачка зазначає, що вона має достатньо педагогічного стажу для отримання зазначеної грошової допомоги. При цьому, позивачка вважає, що відсутні підстави для відмови у зарахуванні періоду роботи з 01.08.1984 по 31.08.1989 як стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Судом першої інстанції зазначено, що період з 01.08.1984 по 31.08.1989, коли позивачка працювала викладачем у дитячій музичній школі, яка належить до позашкільних навчальних закладів, має бути врахований до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
А відтак, з урахуванням спірного періоду роботи, позивачка має понад 30 років спеціального стажу, а відповідно має право на призначення грошового допомоги, згідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вказує, що стаж позивачки з 01.08.1984 по 31.08.1989 не може бути включений при обчисленні стажу для призначення пенсії за вислугу років. Звертає увагу, що стаж роботи позивачки, який визначає право на виплату грошової допомоги, складає 29 років 6 місяців 27 днів, а отже для виплати грошової допомоги позивачці немає законних підстав.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що з 15.05.2024 позивачці призначено пенсію за віком, відповідно до Закону №1058, проте позивачці не було призначено та виплачено грошову допомогу відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058.
Для з'ясування причин не виплати грошової допомоги, позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про надання інформації.
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області позивача повідомлено про те, що позивачка з 01.08.1984 по 30.08.1989 працювала викладачем у дитячій музичній школі, яка належить до позашкільних навчальних закладів, оскільки Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, викладачі, які працюють у позашкільних навчальних закладах, не передбачені, стаж на даній посаді не може бути включений при обчисленні стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Позивач, не погодившись з відмовою у виплаті грошової допомоги, звернулася до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Матеріалами справи підтверджено, що з 01.08.1984 по 31.08.1989 позивачка працювала викладачем у дитячій музичній школі, яка належить до позашкільних навчальних закладів.
В свою чергу, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, розділом І Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909, визначено, що право на пенсію за вислугу років надається, зокрема, викладачам загальноосвітніх навчальних закладів, військових загальноосвітніх навчальних закладів, музичних і художніх шкіл, а у пункті 2 Приміток до зазначеного Переліку вказано про те, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період з 01.08.1984 по 31.08.1989 має бути врахований до стажу роботи позивачки на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону №1788. Зворотні доводи скаржника є безпідставними.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що згідно приписів пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що відмова позивачці у призначені вищезгаданої грошової допомоги обґрунтована тим, що позивачка не має 30 років стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788, оскільки цей стаж позивачки складає 29 років 6 місяців 27 днів.
Відтак, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що з урахуванням спірного періоду роботи, позивачка має понад 30 років спеціального стажу, а отже вона має право й на призначення грошового допомоги, передбаченої приписами пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058. Аргументи скаржника про відсутність у позивачки права на цю грошову допомогу свого підтвердження не знайшли.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 280/8787/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 17.02.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк