17 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/23718/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року (суддя С.В. Златін) у справі № 160/23718/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 047050028255 від 09.08.2024 р. про відмову у призначені позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зарахувати до її пільгового стажу роботи за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, період її роботи з 13.01.2009 року по 06.03.2017 та з 09.11.2017 по 02.08.2021 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплатити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з 02.08.2024 р. з дня подачі нею заяви про нарахування їй пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулась із заявою та всіма необхідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. За результатом розгляду заяви позивачки, прийнято рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії № 047050028255 від 09.08.2024 р. Підставою для відмови стало недосягнення позивачкою необхідного віку для визначення права на пенсію відповідно до чинного законодавства, а також відсутність необхідного пільгового стажу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 047050028255 від 09.08.2024 р. про відмову у призначені
позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зарахувати позивачці до пільгового стажу роботи за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, період роботи з 13.01.2009 року по 06.03.2017р. та з 09.11.2017 по 02.08.2021 рік в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивачки від 02.08.2024 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що пенсійним органом необґрунтовано відмовлено позивачці в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 з підстави недосягнення нею необхідного пенсійного віку.
Також, суд дослідив необхідність зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, період роботи з 13.01.2009 року по 06.03.2017р. та з 09.11.2017 по 02.08.2021 рік в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вказує, що законом №2148 повністю передано в сферу дії закону №1058 регулювання правовідносин щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років та одночасно припинено в цій частині застосування Закону №1788. Звертає увагу, що на момент звернення позивачки з заявою про призначення пенсії, пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №2 призначається на умовах Закону №1058, який є чинним. Зазначає, що ним правомірно не зараховано позивачці до пільгового стажу періоди роботи з 13.01.2009 року по 06.03.2017р. та з 09.11.2017 по 02.08.2021 рік, адже для такого зарахування позивачці необхідно відповідне рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. Вважає, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії є правомірним.
Разом з тим, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області також подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вказує, що позивачкою не подано рішення комісії про підтвердження пільгового стажу роботи з 13.01.2009 року по 06.03.2017р. та з 09.11.2017 по 02.08.2021 рік, а отже її пільговий стаж за Списком №2 є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах. Звертає увагу, що позивачка також не досягла необхідного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відтак, вважає, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії позивачці є правомірним.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачка 02.08.2024р. звернулась до територіальних органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
За результатом розгляду заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 047050028255 від 09.08.2024 р. відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з підстав не досягнення позивачкою необхідного віку та відсутності необхідного пільгового стажу. Страховий стаж становить 27 років 3 місяці 03 дні, в тому числі пільговий стаж - 2 роки 7 місяців 26 днів.
Додатково зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 20.04.1991р. по 19.11.1992р., оскільки відсутня довідка про фактично відпрацьовані вихододні та про встановлений мінімум трудової участі у колгоспі; період роботи з 01.07.2000 по 06.03.2003р. оскільки в Реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про сплату страхових внесків.
Позивачка вважаючи спірне рішення пенсійного органу протиправним, звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.20 цього ж Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Матеріалами справи підтверджено, що спірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 047050028255 від 09.08.2024 р. відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з підстав не досягнення позивачкою необхідного віку та відсутності необхідного пільгового стажу.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що записами трудової книжки позивачки підтверджено її роботу з 13.01.2009 року по 06.03.2017 та з 09.11.2017 по 02.08.2021 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», які також містять відомості про проведення атестації робочого місця позивачки за Списком №2.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що пенсійним органом протиправно не зараховано позивачці до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоди роботи з 13.01.2009 року по 06.03.2017 та з 09.11.2017 по 02.08.2021 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат». Натомість, зворотні доводи скаржників про правомірність такого не зарахування свого підтвердження не знайшли.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Таким чином, відносно позивачки правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №2, який складає 50 років за пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивачки Закону, а саме: положенням пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, виходячи з такого.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV. Зворотні аргументи скаржників колегія суддів відхиляє.
Зі змісту спірного рішення пенсійного органу вбачається, що станом на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивачка досягла віку 50 років, а отже суд першої інстанції правильно вказав, що пенсійним органом необґрунтовано відмовлено позивачці в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 з підстави недосягнення нею необхідного пенсійного віку.
Таким чином, колегія суддів також вважає правильним висновок суду першої інстанції, що спірне рішення пенсійного органу № 047050028255 є протиправним та підлягає скасуванню. Аргументи апеляційних скарг про правомірність цього рішення є безпідставними.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 160/23718/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 17.02.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк