17 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/14213/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року (суддя Н.В. Турлакова) у справі № 160/14213/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просив:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови (оформлену листом від 08.03.2024 №14290-7128/П-01/8-0400/24) позивачу у зарахуванні страхового стажу періодів роботи з 18.10.1983 по 18.06.1984 роки, з 19.11.1984 по 14.04.1986;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи з 18.10.1983 по 18.06.1984 роки, з 19.11.1984 по 14.04.1986 та перерахувати пенсію починаючи з 09.02.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою щодо зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності з 18.10.1983р. по 18.06.1984р., з 19.11.1984р. по 14.04.1986р., проте відповідач листом від 08.03.2024 року протиправно повідомив про неможливість зарахування до страхового стажу вказаного періоду трудової діяльності, оскільки не вірно зазначена дата народження на титульній сторінці трудової книжки.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Судом першої інстанції зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 18.10.1983 по 18.06.1984 роки, з 19.11.1984 по 14.04.1986.
Суд вказав, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Крім того, суд зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для
задоволення позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що ним правомірно з урахуванням приписів законодавство відмовлено позивачу у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
09.02.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою в якій просив здійснити перерахунок пенсії зарахувавши до страхового стажу період трудової діяльності з 18.10.1983р. по 18.06.1984р., з 19.11.1984р. по 14.04.1986р.
Листом №14290-7128/П-01/8-0400/24 від 08.03.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що до страхового стажу не враховано періоди роботи:
- з 18.10.1983 по 18.06.1984, оскільки запис про звільнення не засвідчено підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою, що суперечить вимогам Інструкції № 162;
- з 19.11.1984 по 14.04.1986, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, за якою неможливо визначити назву підприємства, що суперечить вимогам Інструкції № 162.
Для розгляду питання, щодо зарахування до стажу вищевказаних періодів необхідно надати уточнюючі довідки з місця роботи.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивачу не зараховано до страхового стажу періоди роботи: з 18.10.1983 по 18.06.1984, оскільки запис про звільнення не засвідчено підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою, що суперечить вимогам Інструкції № 162; з 19.11.1984 по 14.04.1986, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, за якою неможливо визначити назву підприємства, що суперечить вимогам Інструкції № 162.
Як правильно дослідив суд першої інстанції, у трудовій книжці позивача містяться записи: про період трудової діяльності з 18.10.1983 по 18.06.1984 в ПИК-10 електрозварювальником 3-го розряду; про період трудової діяльності з 19.11.1984 по 14.04.1986 в Дніпродзержинському СУ-50 Термоізоляція монтажником по монтажу стальних та залізобетонних конструкцій 3-го розряду на дільниці 3.
Колегія суддів зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Також, апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Апеляційний суд вважає, що визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав визнати протиправним дії відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу його періодів роботи з 18.10.1983 по 18.06.1984, з 19.11.1984 по 14.04.1986. Натомість, зворотні доводи скаржника про правомірність його дій свого підтвердження не знайшли.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі № 160/14213/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 17.02.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк